Вадим Попко, професор кафедри порівняльного і європейського права Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка

 

Міністерство освіти і науки в рамках модернізації українських закладів вищої освіти оголосило про плани навчити біля 1000 менеджерів середньої ланки сучасним методам управління університетами. Ініціатива буде реалізовуватися в рамках спільного зі Світовим банком проєкту "Удосконалення вищої освіти заради результатів". І якщо говорити про якість управління, я би дуже хотів, щоб усі учасники проєкту мали свою візію того, якою має бути вища освіта в Україні. Щоб переймали не лише кращі практики, а й дивилися на роки вперед, адже по факту це ті фахівці, які дуже скоро будуть формувати та реалізовувати державну політику в галузі вищої освіти.

Отже сьогодні - про моє бачення перших кроків у модернізації вищої освіти найближчим часом (окрім того, що вже реалізує Міносвіти та науки).

Форма та зміст вищої освіти

Сер Вінстон Черчилль на засіданні Палати лордів в жовтні 1943 року сказав: "Ми формуємо наші будівлі, а потім вони формують нас". Це фраза з його промови, яка була присвячена необхідності відбудувати Палату, майже знищену під час бомбардувань у 1941 році. Так він вимагав, щоб Палата була відбудована в такому ж стилі, що й раніше, вочевидь маючи на увазі столітні традиції та атмосферу британського парламентаризму.

З точки зору філософії, діалектичні поняття "форма" та "зміст" хоча й відображають різні аспекти одного й того самого предмета (форма змістовна, а зміст сформований) нерозривно пов’язані між собою. Форма впорядковує зміст, а зміст обумовлює форму.

Все вищезазначене можна застосувати в розрізі модернізації вищої освіти в Україні.

Я не є архітектором, проєктантом за освітою, але за час своєї викладацької діяльності відвідав кілька десятків навчальних закладів у європейських країнах. На що я одразу звернув увагу – це на простір (читай - форму). Це,  переважно, великі та малі, але гарно освітлені аудиторії,  багато коворкінгів, опенспейсів, територій, зелених зон – власне все, що можна назвати публічним простором. Дуже часто замість глухих стін аудиторій - скло. Фактично це наскрізний простір з кількома входами та виходами. Звичайно в наших реаліях це досить важко усвідомити, адже, на жаль, усі ми знаємо про "правило двох стін" та ту небезпеку, яку несуть уламки скла при вибухах. Але ми точно маємо думати про це при повоєнній відбудові ВНЗ.

Ну а що стосується змісту вищої освіти, то вона визначена в профільному законі, який визначає її як "сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей". І все це спрямовано на те, щоб "підготувати конкурентоспроможний людський капітал для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та державних інституцій у кваліфікованих фахівцях".

Ми обов’язково переможемо, але вже сьогодні маємо замислюватися над тим, як зберігаючи власні освітні традиції, модернізувати українську вищу освіту за найкращими європейськими та світовими стандартами – як по формі, так і по змісту.

Форма

Безпека в пріоритеті

Забезпечення населення можливістю перебувати в безпеці під час повітряних тривог – найважливіший аспект. Що з цього приводу маємо в законодавчій царині?

Основоположний документ - Кодекс цивільного захисту України, який діє з 2013 року. Він "регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій". Після початку повномасштабного вторгнення Кодекс зазнав істотних змін і сьогодні він містить головні вимоги щодо укриттів (будівництво, утримання, норми безпеки, оздоблення, тощо). Також після лютого 2022 року були ухвалені інші законодавчі, нормативно-правові акти,  рекомендації, що стосуються безпеки та захисту населення.

Кілька з них стосуються закладів системи вищої освіти та учасників навчального процесу. Зокрема, для тих ЗВО, де відсутні споруди цивільного захисту Кабмін в серпні 2024 року прийняв Постанову № 926 "Про реалізацію експериментального проєкту щодо створення в будівлях і спорудах закладів освіти захищених просторів (приміщень для фізичного захисту)".

Ще один документ - лист Міністерства освіти і науки України "Про організацію 2024/2025 навчального року в закладах загальної середньої освіти". Його розроблено у відповідності до Методики оцінки ризиків безпеки в системі освіти, пов’язаних зі збройною агресією російської федерації проти України. В самому листі йдеться про те, що простори для сховищ можна облаштовувати в  підвальних, цокольних та  перших поверхах (у виняткових ситуаціях) лише в закладах освіти, розташованих на території територіальних громад із задовільним та помірним рівнем ризику безпеки в системі освіти. Втім використання безпечних приміщень – тимчасове рішення і не позбавляє керівництво ЗВО обов’язків з облаштування захисних споруд цивільного захисту, що відповідають чинному законодавству.

В одному зі своїх блогів я вже писав, що фізичний захист учасників навчального процесу має бути в пріоритеті для освітніх закладів. Отже, першочергове завдання – обладнати бомбосховища та укриття. При чому не лише на території самого ВНЗ, а й по периметру (зупинки транспорту, тощо).

Що стосується бомбосховищ для студентів та викладачів, то при їх влаштуванні слід враховувати можливості навчання під час повітряних тривог. А це означає, що там повинно бути відповідне обладнання, мобільний зв’язок, Wi-Fi, тощо. Я вже не кажу про системи електро- та водопостачання, водовідведення, системи фільтрування повітря, евакуаційні виходи. Слід також врахувати такий фактор, як дизайн приміщень, адже перебування в бомбосховищі може бути достатньо тривалим і, відповідно, впливати на емоційний стан студентів та викладачів. 

В цьому контексті,  маю великі сподівання, що нам буде дуже корисна співпраця з Фінляндією в рамках Коаліції цивільного захисту для розбудови в Україні системи сучасних укриттів. Вона була утворена за ініціативи Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля в жовтні 2024 року. І я був би дуже радий, аби в рамках цієї коаліції був створений окремий напрямок, який стосувався би системи сховищ для навчальних закладів.

Але перед усім маємо провести повний аудит існуючих укриттів та сховищ в закладах вищої освіти, виявити та ліквідувати недоліки, розробити новітні проєкти будівництва сучасних укриттів, забезпечити належне функціонування та підтримку вже існуючих споруд.

Нам потрібна ефективна система правового регулювання, яка передбачатиме посилену відповідальність за недбалість у забезпеченні безпеки населення. Адже за майже три роки повномасштабного вторгнення, на жаль, далеко не усі заклади вищої освіти вдосконалили свої системи укриттів та сховищ.

Бібліотеки

Сьогодні ми перебуваємо в процесі переходу до нової форми постіндустріального суспільства – суспільства інформаційного, де головною цінністю та ресурсом є знання. В суспільстві вже давно сформувався попит на високоосвічених, кваліфікованих, ініціативних спеціалістів. Саме таких мають готувати заклади вищої освіти – це їх головне завдання. Не лише в Україні, а й у всьому світі. Для цього потрібно мобілізувати світові інтелектуальні ресурси. І, насправді, за допомогою Інтернету (а тепер вже і за допомогою ШІ) це справді можливо. Ще на початку 2000-х була утворена Будапештська ініціатива відкритого доступу (BOAI). Відповідно до неї "відкритий доступ є засобом для забезпечення справедливості, якості, зручності використання та стійкості досліджень". Відкритий доступ – це необмежений та безкоштовний онлайн-доступ до досліджень тих вчених, які дали на це згоду.

В тексті ініціативи чітко зазначено: "Суспільне благо, яке вони роблять можливим, — це всесвітнє електронне поширення рецензованих журналів та повністю безкоштовний і необмежений доступ до них всіх вчених, науковців, викладачів, студентів та інших зацікавлених осіб".

Враховуючи це, ми маємо максимально використовувати подібні ініціативи і зробити це на базі університетських бібліотек, до яких, на жаль, студенти заглядають вже не так часто.

Отже, бібліотеки повинні перетворитися на простір, обладнаний на кшталт ко-воркінгу, з м’якими меблями, кавомашинами, вендінговими автоматами, доступом до мережі Інтернет, тощо. Треба зацікавити студентів працювати у бібліотеках і це можливо. Творчі зустрічі, конференції, конкурси на кращі рекомендації щодо підручників, посібників наукової літератури. З розвитком соціальних мереж, бібліотеки повинні мати свої сторінки, де зручно проводити різні опитування, влаштовувати квести, тощо.

Крім цього, вищі навчальні заклади повинні забезпечити для своїх студентів доступ до світових бібліотек, платних баз досліджень, провідних світових видань. А у разі, якщо бюджети обмежені, можна залучати кошти для цього від благодійних фондів, міжнародних проектів, донорів та вітчизняного бізнесу.

Важливо також звернути увагу на волонтерство – студенти можуть допомагати створювати картотеки та каталоги, розставляти книги, допомагати відновлювати старі видання. Насправді поле для діяльності тут дуже велике – все залежить від фантазії персоналу та самих студентів, які також можуть пропонувати різні активності.

 

Зміст

Тріада "Держава-Бізнес-Університет" - успішна модель взаємодії

Реалії сьогодення такі, що наука та інновації розвиваються дуже швидко. І держава з її бюрократичними процедурами не завжди встигає за цим процесом, на відміну від бізнесу, який в цьому плані більш гнучкий та миттєво реагує на нові технології та продукти.

Отримати навички та знання, необхідні для провадження та використання таких технологій лише за рахунок теоретичних знань, яку студент отримує в університеті дуже складно. І щоб знати потреби бізнесу дуже важлива співпраця з ним, адже саме для нього університети мають готувати висококваліфіковані кадри. Надважливо, щоб бізнес та освітяни працювали тут синхронно. Роль держави – допомогти створювати такі зв’язки, адже швидкий трансфер технологій та інновацій в решті решт забезпечують її конкурентну перевагу на світовій арені. Паритетне та взаємовигідне партнерство "Держава-Бізнес-Університет" може та повинно стати каталізатором економічного зростання та розвитку держави.

Як це може відбуватися на практиці? Наприклад, бізнес може фінансувати/співфінансувати окремі навчальні програми, пов’язані з галуззю його господарської діяльності. Заклади освіти, в свою чергу, могли б запрошувати на лекції та семінари практикуючих спеціалістів з бізнесу. Разом бізнес та освітяни могли б брати участь в розробці навчальних планів з урахуванням вимог роботодавців до випускників, а ті, в свою чергу, були б більш впевнені в своєму майбутньому працевлаштуванні. У такий спосіб студенту дається чіткий орієнтир, що точно спонукатиме його до докладання більших зусиль у навчанні з конкретних дисциплін.

У деяких країнах існує професія кар’єрного консультанта (career adviser) – фахівця, який допомагає учням старших класів та студентам визначити їх кар’єрні цілі. Для учнів старших класів вони проводять тестування, аби визначити їх інтереси та навички і на основі цього можуть запропонувати напрямок для подальшої професії, розповісти про ефективні звички навчання, навчити організовувати свій час. Для студентів, які вже фактично обрали свою майбутню професію такі фахівці можуть давати поради як підготуватися до співбесіди, розповісти про ярмарки вакансій і навіть налагодити контакти із роботодавцем. Звичайно, такі консультанти повинні мати відповідну ліцензію або бути сертифікованими спеціалістами. Ще одна важлива деталь – вони повинні мати знання в галузі психології. В наших реаліях, коли більшість населення перебуває в негативному психологічно-емоційному стані, це дуже важливо.

Практика "днів відкритих дверей" у вищих навчальних закладах вже довела свою ефективність, втім її треба значно розширити – зробити екскурсії для абітурієнтів та школярів частішими та більш змістовними – знайомити з історією ВНЗ, організовувати спілкування не лише з викладачами, а й зі студентами. Конструктивною бачу також ідею  запрошувати на такі зустрічі представників органів влади, місцевого самоврядування, експертів і, що дуже важливо – бізнесу. Так відвідувачі краще зрозуміють не лише державну політику щодо галузі, яку вони обрали, а й почують від представників бізнесу про перспективи професії, отримають відповіді на свої питання, ознайомляться з історіями успіху, які їх надихатимуть.

GR та експертиза

Вищі навчальні заклади, як державні так і приватні, повинні звернути увагу на Government Relations. Якісний діалог з органами державної влади лише сприятиме розвитку ВНЗ та допоможе державі краще розуміти проблеми у галузі освіти. Це також допоможе університетам розвивати свій експертний потенціал для ефективного вирішення існуючих питань та еволюційного розвитку.

Загалом, така робота може стати окремим напрямком в розподілі функціональних обов’язків між керівництвом закладу вищої освіти. І тут варто подумати над впровадженням окремої посади проректора (або заступника директора чи декана) з питань GR. Разом вони могли б покращити створити окрему експертну мережу, яка включає в себе провідних фахівців галузі і вже на рівні дорадчого органу надавати консультації органам влади, місцевого самоврядування з того чи іншого питання. Наприклад, при розумінні потреб ринку праці, в розробці законодавчих чи нормативно правових актах, тощо.

Це також, в значній мірі, сприяло б формуванню іміджу наших університетів, як експертних установ. Сьогодні, коли в медійному просторі можна спостерігати буквально сотні "експертів" буквально з усіх питань, люди буквально губляться і не знають, кому довіряти. І все це відбувається на тлі шаленої кількості фейкової та неперевіреної інформації. Якісна експертиза від закладів вищої освіти та їх представників могла б сприяти в тому числі й "очищенню" медіапростору від псевдоекспертів.

Штучний інтелект

Більш детально про застосування технологій штучного інтелекту (ШІ) я писав в попередньому блозі, тому зупинюся дуже коротко на цьому аспекті. Вже сьогодні ШІ в значній мірі змінює парадигму навчання, викладання, адміністративних процесів в закладах вищої освіти. Швидкий розвиток інформаційних технологій обумовлює проникнення ШІ в схеми навчального процесу. Безсумнівно, що за ШІ – майбутнє, але крім позитивного ефекту він несе в собі певні загрози, пов’язані, наприклад, із академічною доброчесністю.

Можливості ШІ дуже широкі і сьогодні про деякі з них ми  навіть не підозрюємо. Втім вже зрозуміло, що правильне використання технології ШІ підвищує інклюзивність освіти, допомагає в оцінці знань та навичок студентів, підвищує якість навчального процесу та може допомогти в прогнозуванні ефективності навчання. Важливо при його використанні в галузі вищої освіти керуватися, принаймні, рекомендаціями UNESCO, що стосуються етичних аспектів.

З огляду на вищезазначене, можу сказати, що я непоодинокий в своєму баченні. В цілому і з боку влади я бачу намагання змінити підходи до освіти (від шкільної до вищої) і останнім часом меседжі лунають дуже обнадійливі. І віце-прем'єр-міністр, міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров, коли каже про те, що "Україні потрібна освіта, яка адаптуватиметься під виклики ринку, швидко інтегруватиме ChatGPT, Clаude AI та інші технології", Міністерство освіти та науки також дуже активно просуває ідеї реформування вищої освіти та, таким чином, працюють в унісон. Отже, я переконаний, що консенсус точно буде знайдений, а це означає, що буде і результат. Неодмінно позитивний!

Як і у випадку з окремою посадою проректора з питань Government Relations можливо варто було б перейняти приклад наших органів влади та запровадити у ВНЗ відповідальну за цифрову трансформацію та впровадження ШІ посаду. В органах влади ще у 2020 році були запроваджені посади керівників з цифрової трансформації (Chief Digital Transformation Officer, CDTO). Буквально один з останніх прикладів – Мінекономіки, де у вересні минулого року зʼявився заступник міністра з цифровізації Олександр Циборт, який, до речі, прийшов з бізнесу. Відтепер у всіх центральних органах виконавчої влади заміщені посади заступників, які відповідають за  цифровий розвиток, цифрову трансформацію та цифровізацію.

Насправді обсяг роботи щодо реформування системи вищої освіти в Україні величезний і потребує значно більше кроків, ніж я згадав. Головне, що в цьому процесі маємо керуватися принципом Build Back Better (Відбудувати краще, ніж було). Нам потрібна якісна доступна освіта, яка забезпечить компетентність майбутніх  фахівців, тих, хто буде відбудовувати та розвивати Україну, тих, хто втілить мрію багатьох українців про цивілізовану, правову, економічно розвинену державу. І питання не лише в тих студентах, хто сьогодні навчається в українських університетах та інститутах. Модернізована вища освіта – це те, що допоможе нам повернути тих студентів, які перебувають за кордоном.

І я дуже розраховую на співпрацю в цьому питанні з утвореною 24 січня цього року Агенцією національної єдності, адже до її функцій також відносяться  координація мереж студентів і стимулювання повернення громадян до України. Ефективність в цих напрямках буде багато в чому залежати від  активної співпраці між ЗВО, МЗС, посольствами України, діаспорою. Тут необхідна системна робота з роз’яснення сучасних особливостей навчання, популяризація українських університетів та сприяння з боку держави в поверненні абітурієнтів і студентів до України.