Булінг серед дітей під час війни: нові виклики для українського суспільства
Юлія Усенко, начальниця Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора
Діти, які переживають збройний конфлікт, часто зазнають високого рівня стресу, тривоги та страху. Ці фактори нерідко провокують агресивну поведінку, яка стає своєрідним способом вираження накопичених емоцій. Такі прояви можуть призводити до конфліктів у взаєминах з однолітками, що, у свою чергу, сприяє поширенню булінгу.
Особливо привертають увагу випадки насильства в освітніх та інших дитячих колективах, які фіксуються на відео і поширюються в соціальних мережах. Такі ситуації не лише посилюють стрес у потерпілих, але й створюють небезпечний прецедент для інших дітей, які можуть стати свідками або учасниками подібних дій.
Булінг (цькування), який визначається як систематичне насильство, може мати різні форми — від психологічного до фізичного. Приниження, обман, агресія та інші форми негативного впливу, що чиняться стосовно дітей, можуть мати серйозні довгострокові наслідки для їхнього розвитку та психічного здоров'я.
Окрему увагу слід приділяти випадках вчинення кібербулінгу, коли булінг (цькування) здійснюється з використанням інформаційних технологій, зокрема, такі дії вчиняються шляхом надіслання особистих повідомлень в месенджерах, в шкільних чатах тощо. Такі випадки є більш латентними, тому дуже важливо щоб діти розрізняли ці дії та інформували батьків, опікунів, вчителів, з метою своєчасного припинення таких дій та відповідного реагування.
Для подолання негативних наслідків конфлікту важливо забезпечити дітям психологічну підтримку, відновлення соціальних структур та стабільне навчальне середовище. Важливо, щоб керівники закладів освіти брали на себе відповідальність за виявлення та реагування на випадки булінгу. Відповідно до чинного законодавства, вони зобов’язані повідомляти про такі випадки уповноваженим органам Національної поліції України. Неповідомлення про випадки булінгу може призвести до адміністративної відповідальності, яка передбачена ч.5 ст. 173-4 КУПАП України, включаючи штрафи або виправні роботи.
Однак, відповідальність за виховання дітей та формування моральних і соціальних норм насамперед лежить на батьках. Вони повинні активно реагувати на повідомлення про булінг, брати участь у вирішенні конфліктів та працювати над запобіганням агресивній поведінці своїх дітей. Крім того, законодавством передбачена адміністративна відповідальність батьків за діяння, вчинені їх діями, які мають ознаки булінгу, у випадках, коли діти не досягли віку притягнення до відповідальності.
З іншого боку, діти також мають усвідомлювати наслідки своєї поведінки і відповідати за свої вчинки.
Законодавство України передбачає адміністративну відповідальність за вчинення булінгу для дітей віком від 16 років у вигляді штрафу або громадських робіт. У випадках, коли булінг чинять малолітні діти та діти віком від 14 до 16 років, відповідальність несуть їхні батьки. На жаль, мають місце випадки, коли наслідки вчинення булінгу призводять до наслідків, за які передбачена кримінальна відповідальність, а саме нанесення різного ступеню тілесних ушкоджень, умисне пошкодження чужого майна тощо.
За даними Єдиного реєстру досудових розслідувань у 2023-2024 роках неповнолітніми вчинено 44 кримінальних правопорушень цієї категорії, які серед іншого, пов’язані з заподіянням тілесних ушкоджень одноліткам.
З огляду на зростання випадків булінгу, особливо під час війни, важливо забезпечити своєчасне реагування на такі ситуації. Необхідно готувати педагогів та керівників освітніх закладів до ефективного виявлення та вирішення проблем булінгу, а також забезпечити психологічну підтримку для постраждалих та агресорів. Важливо незамовчувати такі факти, ретельно розглядати та вживати заходів до їх попередження, працювати з дитячими та педагогічними колективами з метою формування нульової толерантності до насильства в освітньому середовищі, залучати до врегулювання конфліктів самих дітей, зокрема органи учнівського самоврядування.
За даними досліджень, проведених у 2023 році, рівень булінгу серед дітей в Україні після початку повномасштабного вторгнення зріс. Зокрема, лише за 7 місяців цього року кількість випадків булінгу фактично як минулого року та більше ніж за весь 2022 рік. У 2023 році втричі зросла кількість випадків притягнення батьків до адміністративної відповідальності за вчинений їх дітьми булінг. Цього року, лише за 7 місяців, кількість таких випадків більше, ніж за весь 2023 рік. Вказане свідчить про зниження віку дітей, які вдаються до вчинення булінгу в освітньому середовищі, що є тривожним сигналом як для батьків, так і педагогічних колективів навчальних закладів.
Кожен п'ятий школяр зізнається, що був свідком або жертвою булінгу у своєму освітньому закладі. Ці тривожні тенденції вимагають комплексного підходу до вирішення проблеми та тісної співпраці між освітніми закладами, батьками та громадськими організаціями.
Слід відзначити зусилля державних органів, спрямованих на запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми, що виразилось у прийнятті Закону України №3792-ІХ від 06.06.2024, який набирає чинності 06.10.2024 року.
Вказаний закон розширює сферу дії, зокрема відповідальність за булінг (цькування) застосовуватиметься не лише до освітнього середовища в межах навчальних закладів, але й стосовно взаємовідносин між дітьми та з дорослими у межах позашкільних колективів (з метою здобуття освіти, тренування, творчості, оздоровлення, відпочинку, лікування тощо).
Крім того, законодавець передбачив розроблення з метою подальшого застосування для дітей та інших осіб, які вчинили булінг та дітей, які постраждали від булінгу (цькування) та стали його свідком у тому числі дітей та спеціальної програми, спрямованої на подолання наслідків булінгу, виправлення поведінки осіб, які вчинили та відповідно попередження вчинення подібних випадків у майбутньому.
У сучасних умовах протидія булінгу повинна бути активною, систематичною та спрямованою на створення безпечного і сприятливого середовища для дітей. Лише завдяки спільним зусиллям ми зможемо забезпечити нашим дітям безпечне майбутнє.