2 серпня спікер Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі відвідала Тайванський регіон у Китаї, тим самим викликавши сильне обурення понад 1,4 млрд громадян Китаю. Наразі Китай вживає рішучих контрзаходів для захисту суверенітету і територіальної цілісності держави. Кожна країна має свої ключові інтереси, а суверенітет і територіальна цілісність держави належать саме до таких інтересів. Отже, рішучий захист авторитету своєї країни всіма зусиллями — це завдання, яке обов'язково має бути виконане належним чином.

Острів Тайвань китайський народ по-дружньому тепло називає "островом скарбів", від найдавніших часів і дотепер він був і залишається невід'ємною територією Китаю. Раніше він був окупований Японією і офіційно повернувся до складу Китаю після перемоги у Другій світовій війні. У 1949 році армія Гоміньдану після своєї поразки була вимушена втекти на Тайвань і залишитися там, в результаті чого остаточного об'єднання держави так і не відбулося до нинішнього дня. Проте території по обидва боки Тайванської протоки належать лише Китаю, а суверенітет і територіальну цілісність Китаю ніколи не було розділено, і це стало загальновизнаним фактом у міжнародному співтоваристві.

У жовтні 1971 року Генеральна Асамблея ООН на засіданні 26-сесії ухвалила резолюцію №2758, тим самим затвердивши наступні положення: "Необхідно відновити всі права Китайської Народної Республіки, визнати представників її Уряду єдиними легітимними представниками КНР, негайно звільнити представників Чан Кай-ши з посад, які незаконно обіймають ці представники в Організації Об'єднаних Націй і всіх пов'язаних з нею організаціях". Відтоді Уряд Китайської Народної Республіки став єдиним легітимним Урядом, який представляє весь Китай, а принцип "одного Китаю" став загальновизнаним консенсусом міжнародного співтовариства і основною нормою міжнародних відносин. Наразі до складу ООН входить 193 держави-члени, включаючи США, і 181 держава встановила дипломатичні відносини з Китаєм на основі принципу "одного Китаю".

Китай і США є найбільшими розвиненими країнами світу і продовжують невпинно розвиватися, також ці країни є двома провідними економіками світу. Саме тому збереження двосторонніх відносин є дуже важливим як для цих двох держав, так і для майбутнього всього світу. Китай і США встановили дипломатичні відносини в 1979 році. У Спільному комюніке про встановлення дипломатичних відносин американська сторона взяла на себе жорстке зобов'язання визнати, що в світі існує лише один Китай, а Тайвань є невід'ємною частиною Китаю, з якою США не підтримують жодних офіційних відносин.

Китайсько-американські дипломатичні відносини продовжують безперервно розвиватися від моменту їх встановлення. У 2021 році, незважаючи на вплив пандемії COVID-19, товарообіг між Китаєм та США досягнув рекордного максимуму – $755,6 млрд, що демонструє міцну життєздатність китайсько-американських відносин. Однак деякі люди в США не хочуть бачити розвиток і прогрес Китаю, тому будь-якими засобами намагаються стримувати, придушувати і очорнювати Китай, прагнучи таким чином уповільнити темпи його розвитку і назавжди зберегти гегемонічні позиції Сполучених Штатів у світі.

Для цих людей тайванське питання стало так званою "політичною картою", і вони все більш відверто і грубо втручаються у внутрішні справи Китаю, пов'язані з тайванським питанням. Незважаючи на те, що американська сторона на словах дотримується принципу "одного Китаю", насправді ж вона постійно використовує "тактику салямі", спотворює, розмиває і винищує принцип "одного Китаю". Продаж зброї Тайваню, встановлення офіційних контактів із адміністрацією Тайваню і підбурювання Тайваню до приєднання до міжнародних організацій, членами яких можуть стати лише суверенні держави, — все це негативні дії в цьому відношенні. Візит спікера Палати представників США Пелосі до Тайванського регіону став кульмінацією американської стратегії використання Тайваню як інструменту для стримування Китаю, навмисною політичною провокацією проти Китаю та зловмисним зазіханням на суверенітет і територіальну цілісність Китаю.

Адміністрація Демократичної прогресивної партії Тайваню вперто дотримується помилкової позиції "незалежності Тайваню". Вона готова стати пішаком для антикитайських сил в США і марно прагне "домогтися незалежності за допомогою Вашингтону", неодноразово кидає виклик принципу "одного Китаю" і все далі йде сепаратистським шляхом. Постаючи перед загрозою своїм ключовим інтересам, Китай, безумовно, повинен рішуче захищати ці інтереси. Так вчинила би будь-яка країна, що є цілком розумним і законним. Якщо цього не зробити, антикитайські сили в США і сепаратистські сили Тайваню ставатимуть більш нестримними, а регіональний мир і стабільність страждатимуть дедалі сильніше. Саме з цих причин контрзаходи Китаю отримали доволі широке розуміння міжнародного співтовариства, а 140 країн різними способами висловили свою підтримку Китаю і підтвердили свою прихильність принциповій позиції "одного Китаю". Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш заявив, що ООН продовжить дотримуватися резолюції №2758 Генеральної Асамблеї ООН і принципу "одного Китаю".

Посольство КНР в Українї