Ексклюзивне інтерв'ю з головою асоціації "Укрцемент" Павлом Качуром та виконавчим директором Людмилою Кріпкою

Текст: Оксана Гришина

 

- Яка ситуація наразі у підприємств-виробників цементу через подорожчання енергоресурсів? Як це вплине на їхню подальшу роботу та ціни на продукцію?

П. К.: Із настанням осінньо-зимового періоду оголюється широкий спектр проблем в енергетичному секторі: і газ, і вугілля, і електроенергія. Коли через відсутність вугілля зупиняються ТЕЦ, говорити, що у цементній галузі все супер, було б неправдою. Виробники цементу не виняток із правил. Ми теж страждаємо через підвищення цін на енергоносії.

Печі цементних заводів працюють на вугіллі. Кілька років тому компанії провели модернізацію печей і перейшли на використання вугілля замість газу, щоб бути економічно ефективнішими. Для забезпечення неперервної роботи обертових печей, на початку року підприємства укладають угоди на поставку енергоносіїв на весь рік. Так ця система працювала роками. Цього року перший тривожний дзвіночок про зростання цін на вугілля пролунав ще в червні. А в серпні ситуація стала критичною, бо постачальники вугілля відмовлялися відвантажувати його за ціною контракту. Тобто якщо на початку року вугілля було законтрактовано за $60/тонна, то вже наприкінці серпня його ціна стрибнула до $175-200/тонна. Це стало найбільшою проблемою для нашої галузі, адже при випалюванні клінкеру – напівсировини для виготовлення цементу – в його собівартості від 52% до 55%, залежно від способу випалу, складають енергоносії. Очевидно, в такій ситуації ми наче в лещатах.

З одно боку - будівельний ринок, який не може прийняти весь ціновий удар на себе, а з іншого - підприємство, яке не може працювати собі у збиток. Тому наше головне завдання зараз знайти спосіб втриматися на ринку. Альтернатив небагато: або знайти компромісне рішення за чинних умов, або закривати заводи. Рішення дуже залежить від того, чи вдається придбати вугілля і за якою ціною. Компанії не зацікавленні втому, щоб зупиняти виробництво, тому шукають компроміс між інтересами власного виробництва, щоб працювати беззбитково, та інтересами споживачів цементу.

- Хто зараз найбільший споживач цементу: "Велике будівництво", житлове будівництво?

П. К.: Наразі найбільший споживач - об’єкти програми "Велике будівництво". Це будівництво соціальних об’єктів, доріг. На будівництво житла тут припадає менша частка. Якщо розкласти за вартістю складників житловий будинок, то цемент у структурі собівартості складає десь 2-3%. У дорожньому будівництві цей показник вже відчутніший, адже там цемент використовується для зміцнення основи, а у технологіях цементно-бетонних доріг ще й для верхнього шару покриття. А враховуючи масштаби дорожнього будівництва, очевидно, що це основний споживач цементу на ринку.

- Як формуються відносини зі споживачами за програмою "Велике будівництво" при зростанні цін на енергоносії? Чи змінюються контракти?

П. К.: У мене немає інформації про перегляд контрактів. Ринок у нас конкурентний, і будівельники мають можливості для маневру. Оскільки закупівля цементу відбувається на тендері, можна вибрати, у кого купувати вигідніше. Нато0мість у виробників цементу можливостей для маневру менше. Ми не можемо, наприклад, купити вугілля дешевше у Польщі, Колумбії чи ПАР, бо зростання ціни на вугілля – світовий тренд.

І реакція на цей тренд у різних країнах теж різна. Так, у Туреччині відреагували ще в липні – підняли ціну на цемент на 56%. Ми собі такого не можемо дозволити, тому шукаємо компроміс, використовуємо всі можливі резерви, аби пережити цей складний період. Сподіваємося, що у цього явища сезонний характер, і ціни з часом повернуться до більш зважених показників. Утім, треба бути готовим, що така ситуація може тривати до завершення опалювального сезону.

- Хто на сьогодні більш конкурентний з точки зору енергоспоживання: цементобетонні дороги чи звичні для нас асфальтобетонні?

П. К.: У ціновому змаганні "бітум-цемент" ми витримуємо конкуренцію. Але вибір між цементобетонним і асфальтобетонним покриттям - це не лише змагання цін між бітумом і цементом. Наш аргумент, який ми хочемо донести до суспільства: хоча бетонна дорога за комфортністю проїзду і програє асфальту, та служить вона набагато довше - 30 і більше років, тоді як асфальтова - 10-12. Якщо ми такі багаті, що можемо кожні 10-12 років наново ремонтувати дороги, то це один підхід до дорожнього будівництва. Якщо ж розуміємо, що у нас купа проблем і не так багато коштів, то треба будувати якісно і надовго, і тут ми приходимо до бетонних доріг. Це серйозний вибір і для політиків, які хочуть швидкого результату, і суспільства, яке хоче надійно та дешево.

- Як реагує український ринок на антидемпінгові мита на імпортний цемент?

П. К.: По-перше, антидемпінгові мита - це захист власного виробника. А по-друге, вони посилюють конкуренцію, бо додатковим митами вирівнюються конкурентні умови. А за рівних конкурентних умов наші виробники цементу мають більше шансів на успіх. Тому на поставлене питання відповім так: у нас росте виробництво, за дев'ять місяців цього року на 15,2%. Збільшилися інвестиції в розвиток галузі на 2,9 млрд грн. Росте експорт, і відновив роботу завод "Балцем" у Харківській області, печі якого не працювали останні 10 років. Маємо дані виробництва за дев'ять місяців, і можемо з легким оптимізмом прогнозувати, що цього року ми вперше з 2014-го перейдемо до цифри понад 10 млн тонн спожитого внутрішнім ринком цементу. Якщо не буде надзвичайних ситуацій, вийдемо на 10,5 млн тонн. Це дуже хороший показник для всієї будівельної галузі.

У нас ємність ринку цементу невелика. Чотири останні роки це до 9 млн тонн на рік. У сумірній за кількістю населення Польщі, яка значно менша територіально, обсяг споживання 2020 року склав 18,9 млн тонн - удвічі більше! Тому маємо куди рости.

Ми боремося за кожне робоче місце. Наші заводи працюють на дві третини своєї реальної потужності і спроможні виготовити цементу стільки, скільки треба країні. У нас є якісна сировина, якої вистачить на десятки років, є професійний персонал, який роками працював на цих заводах, є можливості інвестувати у розвиток виробництва. Наш основний аргумент під час антидемпінгового розслідування - Україна спроможна забезпечити себе цементом у повному обсязі і найвищої європейської якості, яку підтверджує успішний експорт нашого цементу у країни Євросоюзу.

- Тобто зараз ринок цементу в Україні переживає позитивний період?

П. К.: Я би сказав, позитивний період на ринку будівництва. Якщо йде будівництво, це головний індикатор того, що країна розвивається. І це спонукає розвиватися суміжні галузі. Збільшується активність на будівельному ринку – росте вона й на ринку цементу. Це нас тішить і як його виробників, і як громадян України. Бо країна, яка будується, бачить свою перспективу.

- Ваші прогнози щодо цін на цемент з огляду на здорожчання вугілля?

П. К.: Статут асоціації забороняє голові втручатися в цінову політику підприємств і збирати дані про ціни на цемент. Тому говоритиму лише на підставі логічних міркувань. У Оскільки у собівартості клінкеру, як ми вже знаємо, вартість вугілля складає 52-55%, то якщо вугілля подорожчає удвічі, логічно припустити, що ціна цементу не залишиться на попередньому рівні. Це обов’язково позначиться на ціні - в економіці чудес не буває. А от наскільки - залежить від декількох факторів, зокрема й від запасів енергоносіїв у кожного окремого заводу.

- А є запас енергоносіїв у підприємств?

П. К.: У різних підприємств по-різному. Є заводи, у яких запас більший, хтось має менший запас, а деякі підприємства вже змушені докуповувати вугілля.

- Які світові прогнози щодо ціни на вугілля? Ви прогнозуєте, що у грудні ціна почне падати...

П. К.: Я не маю компетенції робити прогнози. Давайте знову міркувати логічно. Зараз йдуть масштабні закупівлі вугілля на підготовку до опалювального сезону. Плюс, через збільшення ціни газу почалося спекулятивне зростання цін і на вугілля. Якщо до цього додати ще й фактор політичного впливу, то процес може затягнутися до кінця опалювального сезону.

- Якщо порівнювати Україну із сусідніми європейськими країнами, хто краще тримає баланс у цінах на цемент?

П. К.: Так, як Україна, мало хто працює. В європейських країнах вільне ціноутворення. Там більше вірять законам економіки. Якщо реально піднялася ціна на складник собівартості, її закладають у ціну продукту, і ніхто не дискутує про це. У нас довкола ціноутворення ще багато політики, і ми змушені це враховувати. На жаль, ми не така багата країна, щоб не зважати на ціну. Тому наш компроміс будується на тих реаліях, в яких живе Україна.

- Чи зрівняються ринки цементу в умовах промислового безвізу?

П. К.: В умовах промислового безвізу з’явиться шанс для експорту цементу з України до країн Європи, але лише до запровадження карбонового податку. Експорту з ЄС до нас не буде, бо ціни там вищі, ніж в Україні, і їм економічно невигідно везти сюди цемент.

- Перейдемо до проблем із залізничними перевезеннями цементу. Що потрібно, аби налагодити синергію між "Укрзалізницею" та цементними підприємствами? Ви про щось домовилися з УЗ?

П. К.: "Укрзалізниця" тоді перейшла на продаж вагонів-цементовозів в системі ProZогго, а їх виставляють великими лотами - по 20-40 вагонів. У цементників немає споживачів, які можуть у такій кількості приймати цемент. Наш споживач розкиданий по всій Україні і готовий прийняти 3-5, максимум 10 вагонів. І цемент мусить бути вивантажений тільки у закритому, спеціальному приміщенні. 18 жовтня ми звернулися до "Укрзалізниці", а вже 20 числа відбулась нарада у голови правління.

Ми зверталися із трьома питаннями. Перше, сьогодні залізницею йде зерно, вугілля, щебінь. Коли ці три піки накладаються, то фактично дорога заповнюється на 100%. Ми просили про нішу для перевезення цементу і отримали добро.

Друге, звернулися із пропозицією повернути квоти вагонів цементовозів на перевезення цементу. Бо коли такий вагон виставляється на аукціоні для перевезення будь-яких матеріалів, то конкуренцію з виробниками щебню ми не витримуємо - вони дуже вигідний клієнт для "Укрзалізниці". Ми просили зрозуміти нашу специфіку і важливість такого продукту, як цемент, для будівельного ринку загалом і програми "Великого будівництва" зокрема. Нам повернули квоту на 100 вагонів щоденно.

І третє, ми просили зробити менші лоти. І тут нам теж пішли назустріч. Ба більше, голова правління Олександр Камишін запропонував розпочати планування на наступний рік. Порахувати, яка кількість вагонів і коли нам потрібна, аби не мати сезонних зривів. Водночас ми як виробники цементу маємо взяти зобов’язання, що якщо ми просимо ці вагони, то обов’язково замовимо. Якщо таку програму вдасться створити, тоді вдасться стабілізувати і нашу роботу, і роботу споживачів, які отримають прогнозовану систему поставок цементу для своїх виробничих потреб.

Ми іноді критикуємо роботу "Укрзалізниці", але в цьому випадку хочу подякувати за оперативність і бажання зрозуміти наші проблеми. Приємно бачити таку орієнтованість на клієнта.

- Це вже прогрес!

П. К.: Якщо чесно, таку оперативність ми побачили вперше, і приємно цим здивовані.

- А як щодо збільшення тарифів на залізничні вантажні перевезення?

П. К.: Зараз УЗ запроваджує тендери, які мінімізують тіньову складову при розподілі вагонів, але через змагання збільшується ціна вагону. Якщо змагаються цементники і виробники щебню, то останні готові за вагон платити більше. Якби була чиста конкуренція, ми б не отримали жодного вагону. В цій ситуації керівництво "Укрзалізниці" підійшло до вирішення проблеми з позиції державних, а не лише корпоративних інтересів.

- Чи існує перспектива переходу підприємств-виробників на власний парк вагонів-цементовозів?

П. К.: Цей процес вже давно відбувається. Половина парку вагонів-цементовозів, який сьогодні використовується, є власністю підприємств. Другу половину ми купуємо в "Укрзалізниці". Продовжувати нарощувати власний вагонний парк, коли є можливість їх замовити в УЗ, нелогічно. Але якщо вагонів не вистачатиме, то виробники цементу будуть змушені закуповувати нові цементовози.

- Яка стратегія в "Укрцементу" зі зменшення викидів СО2? Рано чи пізно, Європа вводитиме суворі обмеження для підприємств.

П. К.: У стратегічних напрямах асоціації є питання скорочення викидів СО2, зменшення енергоспоживання і питання, яке дуже пов’язане з ними, – зміна нормативної бази.

Щодо зменшення СО2, то сьогодні для цементників основний енергоносій – це вугілля. У світі, у сусідів в Європі вже використовують альтернативне паливо на рівні 40-60%, а у Польщі є підприємство, яке довело цю позначку до 70%. Тобто паливо з промислових і побутових відходів стає джерелом енергії для виробництва цементу. Ми бачимо, якщо державна політика України у поводженні з відходами піде європейським курсом, у нас теж з’явиться альтернативне паливо, і ми готові технологічно до його використання. Це зменшить викиди СО2.

Тепер щодо зменшення енергоспоживання. Наші підприємства вкладають суттєві кошти в оновлення виробництва. Станом на 1 жовтня у програму модернізації у нас закладено 2,9 млрд грн. Вона направлена насамперед на збільшення ефективності випалу клінкеру і помелу цементу. Це одночасно дозволить дещо зменшити енергоспоживання.

І третє питання. Вже зараз два наші підприємства почали технологічні випробовування інших джерел енергії, аби підготуватися на майбутнє.

Важливим напрямком зменшення викидів СО2 є зміна наших національних стандартів і будівельних норм. Проблема в тому, що наші будівельні норми формувалися в той період, коли випускалося не більше десятка видів цементу. Сьогодні один завод випускає близько 30 видів. Світові технології значно просунулися у використанні добавок для досягнення таких самих параметрів міцності, як і при використанні клінкеру. А у нас в будівельних нормах зафіксована рецептура цементу. Це гальмує і цементну галузь, і будівельну. Використовуючи новітні добавки, ми мали б більший маневр для скорочення викидів СО2, не зменшуючи при цьому показників міцності цементу.

Нас чекає величезна робота з роз’яснення будівельникам і суспільству, що при використанні сучасних добавок цементи не втрачають у міцності, морозостійкості та інших характеристиках. Наука рухається швидко, і сьогодні потрібну міцність можна досягати добавками, зменшуючи кількість клінкеру, що означає зменшення викидів СО2 у атмосферу.

Ми тісно співпрацюємо з Асоціацією цементників Європейського Союзу, підписали угоду про партнерство. Вони діляться з нами своїми напрацюваннями, своєю стратегією. Сьогодні у них теж основне завдання – зменшення вмісту клінкеру у цементах. Вони вже пройшли етап використання альтернативного палива і зараз випробовують нові технології випалу клінкеру. Але основна мета така ж, як у нас, - цемент, який відповідає заданим механічним властивостям, але за рахунок різних добавок містить менше клінкеру. Тому якщо ми хочемо лишатися конкурентними на європейському ринку, то і ми маємо піти тим же шляхом. Якщо цього не робити, то з 2026 року, із запровадженням плати за викиди, ми просто не зможемо продавати цемент в Європі.

Л. К.: Цементна галузь, згідно зі своїми нормативами, вже готова запроваджувати такі зміни. Однак ще не зовсім готові споживачі, будівельна галузь і виробники продукції з цементу. Наразі ми працюємо над розширенням спектру класів цементів і підписали програму переходу на стандарти EN з нашими науковцями. Десь протягом року, гадаю, приведемо українську нормативну базу цементної галузі у відповідність до європейських стандартів. Також спільно з профільним технічним комітетом працюємо над внесенням змін до стандартів на бетони.

- Як працює система перевірки якості цементу?

Л. К.: На виробництві якість перевіряється від сировини, яку добувають в кар’єрах, і до кінцевого матеріалу, який постачається споживачу. Згідно з європейськими нормами, якість детально перевіряється на кожному етапі виготовлення, за українськими – вже на етапі готової продукції.

- Тобто зараз система контролю якості вже побудована згідно з європейськими стандартами?

Л. К.: Так. Підприємства вже другий рік поспіль стикаються з проблемою, коли вони не знають як маркувати продукцію, бо працюють за подвійними стандартами: реалії українського ринку - це ДСТУ, а світові вимоги – європейські стандарти. Наразі на мішку ми вказуємо обидва стандарти.

- Можна сказати, що цементна галузь найбільш адаптована до європейських вимог?

Л. К.: Так, це ми можемо сказати впевнено.

П. К.: Приємно відзначити, що не тільки цементники, а й будівельники, фактично всі серйозні галузі, що використовують цемент, мають свої власні лабораторії і кожну партію цементу перевіряють додатково. Навіть підприємства, які споживають від 10-20 тис. тонн цементу на рік, також самі займаються контролем якості цементу: якщо не мають своїх лабораторій, контролюють якість за допомогою фахівців наукових установ, навчальних закладів.

- Ви сказали, що лінійка цементів вже досить широка. Чи є інноваційні розробки наших виробників, які можуть скласти конкуренцію на світовому рівні?

Л. К.: Згідно з українським ДСТУ Б.В.2.7-46 "Цементи загальнобудівельного призначення. ТУ" є 15 типів цементів, а згідно з європейським EN 197-1 – 39 типів. За даними провідної німецької лабораторії VDZ – до 60 типів. Спільно з ДП "Сепроцем" ми працюємо над створенням одного зі стандартів, щоб досягти більш ширшого спектру сульфатостійких цементів (вимоги стандарту EN 197-1 це дозволяють). Згідно з європейським стандартом сульфатостійкі портландцементи і сульфатостійкі пуцоланові цементи виробляють з портландцементного клінкеру, в якому вміст С3A не перевищує 0%, 3%, 5%. Наша сировина трохи відрізняється за хімічним складом. Але за рахунок добавок (шлаку, пуцолани) ми можемо отримати ширший спектр цементів з якісними показниками кінцевого продукту та зменшити викиди СО2.

- Поділіться прогнозом щодо цементного ринку України.

П. К.: Ми дуже сподіваємося, що ринок споживання цементу цього року становитиме не менше 10,5 млн тонн. Це хороший показник для цементної галузі і для будівельної галузі загалом, бо виробництво цементу на душу населення - це міжнародний індикатор економічного розвитку.