Кирило Криволап, керівник Центру економічного відновлення, радник прем’єр-міністра України на громадських засадах

 

Відновлення України після закінчення війни - одна з найбільш популярних тем для обговорення в експертному середовищі зараз. Більшість дискусій точаться навколо того, скільки коштів потрібно залучити Уряду та які сектори економіки необхідно розвивати в першу чергу. Разом з тим, важливо розуміти, що наявність кількох десятків розроблених інвестиційних проектів не гарантуватиме ефективного відновлення економіки, поки в Україні не будуть створені адекватні умови для залучення інвестицій. Ми в Центрі економічного відновлення (ЦЕВ) разом з колегами з інших організацій спробували зрозуміти, з якими викликами зіткнеться вітчизняна економіка після війни, та що ми можемо з цим зробити. Першу аналітику презентували під час події “Рух капіталу. Інвестиції у відновлення України”.

 

Подвоєння ВВП в найближчі 10 років - питання виживання країни, а не добробуту

Перш за все, варто розуміти, що обсяги державних видатків, які ми мали до повномасштабного вторгнення, суттєво зростуть. Видатки на соціальне забезпечення - на 8-10 млрд дол. через необхідність захисту вразливих верств та реінтеграції окремих груп населення. Левова частка соціальних видатків стосуватиметься підтримки ветеранів війни та їхніх сімей. Більше того, зросте потреба у фінансуванні дефіциту Пенсійного фонду, що пов’язано зі зміною демографічної структури внаслідок міграції. Нарешті, Україні необхідно буде підтримувати відносно високий рівень витрат на сектор оборони.

Якщо говорити про безпосереднє відновлення країни, вартість відновлення  у фінансуванні до кінця війни може зрости до 500 мільярдів доларів. Попри те, що велика частка цих потреб буде покрита за рахунок міжнародної допомоги та приватних інвестицій, деякі видатки все ж таки слід буде фінансувати з державного бюджету. За нашими оцінками, обсяг державних інвестицій в державних інвестиціях становитиме 150 мільярдів доларів за 10 років (близько 15 мільярдів на рік). 

Таким чином, загальні річні державні витрати (включаючи зведений бюджет та пенсійний фонд) у типовий післявоєнний рік можуть перевищити 110 млрд доларів. Для того, щоб після завершення програм міжнародної допомоги чи вичерпання репарацій державний бюджет зводився, реальний ВВП України мав би зрости до більш ніж 280 млрд доларів США у цінах 2021 року. Разом з тим, існують певні залежності темпів зростання країн від розміру їхнього державного сектору – чим він менший, тим темпи зростання вищі, і якщо Україна намагатиметься тримати державний сектор в межах до 35%, то для балансування бюджету ВВП має бути вищим за 300 млрд. В свою чергу, для України доцільним та реалістичним може бути рівень перерозподілу економіки через публічні фінанси на рівні 40%. 

 

Таким чином, подвоєння ВВП в найближчі десять років стає вже питанням виживання країни, а не тільки бажанням покращити добробут. 

Хороші новини полягають в тому, що Мінекономіки вже почало роботу в цьому напрямку. За словами міністерки Юлії Свириденко, Україна зараз ставить собі амбітну мету - номінальний ВВП в розмірі одного трильйона доларів США. І вже готовий план, як цього можна досягнути - його очільниця Мінекономіки представила під час Ukraine Recovery Conference 2023. Згідно її бачення, Україна через 10 років - це: відновлювальні джерела зеленої енергетики; лідерство серед країн, що перейшли на зелену промисловість; виробництво продукції для більш ніж 600 млн людей по всій планеті; справжній бум стартапів та підприємництва; частина єдиної інфраструктурної системи Європейського Союзу тощо.

Створення інвестиційного клімату для зростання рівня технологічної економіки

Подвоєння економіки фізично неможливе без підвищення рівня її технологічної складності, при цьому діючий тренд – зворотній. Порівняно з розвинутими економіками, український експорт характеризується відносно низькою складністю продукції. Навіть сільськогосподарська продукція, яка у 2021 році становила чверть від загального обсягу українського експорту до світу, має значно нижчу складність, порівняно з аграрним експортом Польщі чи Німеччини.

В цьому плані критично важливим для України процесом буде євроінтеграція та поглиблення партнерства з розвиненими країнами. Після відмови від ринків СНД наша технологічна промисловість не змогла переорієнтуватись на ринок розвинених країн і при старій економічній моделі ніколи і не зможе цього зробити. В той же час, цивілізаційний вибір українців на користь західних цінностей означає інтеграцію, в першу чергу, у ланцюги доданої вартості високотехнологічних та конкурентних ринків країн Заходу.

В сучасному світі різке зростання рівня технологічності економіки може бути забезпечене виключно за рахунок інвестицій (іноземних та внутрішніх) у нові виробничі ланцюги, нові продукти, включення країни у складні ланцюги доданої вартості. Але Україна за роки своєї незалежності змогла накопичити лише близько 54 млрд. дол. в балансі інвестицій проти понад 250 млрд. в Польщі. 

Більше того, основну масу інвестицій в Україну було залучено у сферу послуг, в першу чергу - в торгівлю, сектор фінансових послуг (рекапіталізація банків), та операції з нерухомістю. Первинний та вторинний сектори (виробництво матеріальних товарів) значно недоінвестовані. Як результат, зростання складності продуктів обмежене через відсутність міжнародної передачі знань, що зазвичай супроводжує прямі іноземні інвестиції. Під час процесу відновлення та розвитку в середньо- та довгостроковій перспективі Україні слід більше зосередитися на залученні інвестицій в сектори з вищою складністю. 

 

Очевидний «слон в кімнаті» - Україна поки що не вміє створювати умови для залучення інвестицій

У нас в країні відсутній сприятливий інвестиційний клімат - набір правових, економічних, соціальних та культурних інститутів, організацій, механізмів та стимулів, що визначають режим алокації, управління й використання ресурсів та активів. Розглянемо ж ключові елементи інвестиційного клімату, щодо яких для України характерні найбільші проблеми. 

Одна з них - обмеження на валютні операції. Навіть після останніх обережних кроків НБУ в бік валютної лібералізації, все ще лишаються обмеження на обслуговування боргів, виплату дивідендів тощо. Що означає зменшення можливостей для реінвестування. Не кажучи вже про те, що нові інвестори не заходять в Україну, розуміючи всі потенційні складнощі. 

Критично важливим компонентом моделі підприємницького зростання є інститути, що забезпечують реалізацію принципу верховенства права, у тому числі захист прав власності. Так, наприклад, у топ-30 країн за Індексом захисту прав власності немає країн з низьким рівнем доходів. У 2022 р. лише 23 країни світу мали дуже надійну систему захисту прав власності (значення Індексу від 6.8 до 8.7 балів). В них живе 11.8% населення Землі. В той же час, вони виробляють понад 53% світового ВВП. Україна при цьому займає за цим Індексом 105 місце у світі. 

Іншим важливим компонентом інвестиційного клімату країни є бюджетно-податкова політика. З одного боку, тут йде мова про частку перерозподілу економіки України через публічні фінанси. Так, дослідження професора Гарвардського університету Роберта Барро розміру держави та темпів економічного зростання на основі великого обсягу емпіричних даних (98 країн у період 1960-1985 рр.) встановлює зворотний зв'язок між зростанням державного споживання та темпами економічного зростання. З точки ж зору якості податкової системи, то вона вимірюється за допомогою Tax Hells Index. Індекс заснований на кількісних та якісних даних МВФ та Світового банку 2020 року. Експерти оцінили 94 країни. Україна посіла 5 місце серед країн із найгіршими податковими системами, згідно даних за 2020 рік.

Нарешті, важливою складовою інвестиційного клімату є свобода переміщення грошей та інших фінансових ресурсів. Чим глибше країна інтегрована у світову фінансову систему, тим більше капіталу доступно її економічним суб'єктам. Говорячи про рух капіталу, варто звернути увагу на Індекс фінансової відкритості, який враховує наявність множинності обмінних курсів, наявність бар'єрів на транзакції з поточного рахунку платіжного балансу, наявність обмежень щодо руху капіталу платіжного балансу тощо. 

Всі розвинені країни, а також деякі країни, що розвиваються, входять до групи з найвищим рівнем фінансової відкритості у 2.31 бали. Якщо фінансова відкритість підкріплена гарантіями прав власності, економічною свободою та макроекономічною стабільністю, країна стає на траєкторію швидкого зростання та розвитку. 

Україна ж у індексі займає одне з останніх місць, на рівні з Сирією чи Венесуелою. Досвід розвитку економіки України, характер зовнішніх загроз, якість внутрішніх інститутів, у тому числі фінансових, потребує не режиму fine tuning, а режиму системних, глибоких, синхронних трансформацій ринків.

 

Висновок 

У цій статті ми зачепили лише деякі з передумов, дотримання яких необхідне Україні для залучення достатньої кількості інвестицій. Варто розуміти, що на “апетит” інвесторів впливає також регуляторне середовище, доступ до ресурсів та активів, якість інфраструктури тощо. Саме тому Україні слід вже зараз почати робити “домашню роботу”, адже в іншому випадку існує ризик втратити вікно можливостей, яке відкриється перед нашою країною після перемоги. Які можуть бути наші подальші дії, будемо обговорювати із колегами-економістами, урядовцями та бізнесменами в рамках циклу подій “Аналітика відновлення”, що організовує ЦЕВ.