Роль енергосервісних контрактів у відбудові країни та для нового будівництва

Данііл Слізінов, генеральний директор DJIN & GREENHUB

 

Коли ми чуємо дискусії про те, за якими принципами потрібно робити відбудову країни, зазвичай, оперують цифрами щодо потрібної кількості метрів квадратних, які потрібно побудувати з різним призначенням та скільки це може коштувати. Але такий підхід дає відповідь лише на питання щодо обсягів відбудови як такої.

Ми досі обговорюємо лише “що” будемо будувати, та не приділяємо увагу більш важливому питанню: “за якими принципами”? В України наразі немає чіткої та зрозумілої стратегії, яка б відповідала на дане питання. Замість неї - загальні фрази у презентаціях: “краще ніж було” чи “відбудова за енергоефективними принципами”.

Але ми маємо думати не лише як відбудувати, а як жити і працювати у цих домівках. Цикл будівництва складає 1,5-2 роки, а цикл експлуатації будівлі може складати 50-70 років без реновації. Вартість спорудження складає всього 5-7% від загальної вартості життєвого циклу будівлі включно із обслуговуванням та демонтажем чи реконструкцією.

Потрібно рахувати все в комплексі, а не тільки мінімальну вартість спорудження будівлі і підключення її до ресурсів. Чим ми більш здешевлюємо будівництво, не використовуючи сучасні технології, та економимо на утепленні - тим дорожче стає життєвий цикл будівлі для мешканців та держави. Мешканці будуть це відчувати у завеликих сумах в платіжках впродовж всього строку проживання, а держава буде змушена будувати надлишкову енергетичну інфраструктуру для задоволення потреб будівель.

Цікавий парадокс: чим більш якісно ми відбудуємо країну, тим дешевше об’єкти обійдуться у горизонті планування найближчих 10-20 років.

Європа вже спробувала його на собі на перетині 20-21 століть та вже має для нас готову статистику: додаткові роботи з енергозбереження та використання сучасного обладнання повністю окупають себе на протязі перших 7-9 років експлуатації будівлі. Ці дані навіть не враховують різницю у вартості зовнішніх мереж, замовником яких теж змушена виступати держава при відбудові. З їх урахуванням період окупності може знизитися до 5 років!

 

Як потрібно будувати?

На це питання була надана відповідь ще в 1996 році, коли Вольфганг Файст заснував "Інститут пасивного будинку" Німеччини в місті Дармштадт. Стандарт отримав назву “пасивний будинок” чи “passive house”. Він детально описує методи та технології які потрібно використовувати для того, щоби побудувати будівлю з мінімальною потребою у енергоресурсах, а останні його редакції дозволяють будувати будинки із позитивним енергобалансом.

Основні складові:

1. Якісне утеплення та скління будинку, яке дозволяє зекономити взимку на опаленні, а влітку - на кондиціонуванні.
2. Використання приточно-витяжної вентиляції замість провітрювання та природної вентиляції.
3. Використання теплових насосів для забезпечення помешкання теплом що дозволяє знизити використання електрики для опалення у 3-7 разів.
4. Використання сонячних та геліопанелей на даху будівлі разом з накопичувачами електро- та теплової енергії.

 

Чому складно одразу почати будувати за сучасними принципами?

Чому б Україні не прийняти стандарт “passive house” за основу - замість державних норм, більшість із яких концептуально залишились у радянському часі?

Складність імплементації полягає у трьох площинах: освіта, люди та гроші.

Проектування будівель за сучасними технологіями вимагає окрім базової освіти також і спеціальної - потрібно адаптувати освітні програми до вимог та технологій сьогоднішнього дня. Зараз така освіта здобувається переважно за кордоном.

Сучасні технології вимагають значно вищої кваліфікації від робітників. Треба піднімати вартість праці співмірно із вимогами до якості робіт, а не орієнтуватися лише на розцінки в АВК. Без підняття зарплат в будівельній сфері годі й сподіватися, що професія будівельника буде престижною та конкурентною, а на будмайданчиках будуть працювати професіонали.

Використання сучасних технологій здорожчує будівництво, натомість купівельна спроможність українців продовжує знижуватися під впливом війни другий рік поспіль. Держава, виступаючи замовником, немає додаткових грошей на впровадження сучасних технологій при відбудові. В свою чергу, девелоперські компанії теж не можуть собі дозволити здороження собівартості будівництва в умовах практично відсутнього попиту на первинне житло.

 

Енергосервісні контракти для відбудови та нового будівництва

Одним з дієвих механізмів може стати заключення державою енергосервісних контрактів з приватними компаніями на етапі планування будівництва.

Цей механізм може складатися з наступних кроків:

1. Держава готує розрахунок вартості будівництва та утримання будівлі використовуючи мінімально допустимі матеріали та інженерні системи.
2. Енергосервісна компанія надає альтернативний розрахунок з урахуванням впровадження заходів з підвищення енергоефективності та використання сучасного інженерного обладнання.
3. Держава фінансує еквівалент вартості матеріалів та робіт за базовою моделлю будівництва.
4. Енергосервісна компанія вкладає решту коштів та виконує частину робіт з використанням сучасних матеріалів та технологій.
5. Енергосервісна компанія отримує прибуток у вигляді різниці у споживанні енергії будівлею на протязі фіксованого періоду.

З одної сторони, це дозволить державі замовити більше якісного житла, а з іншої - знизить достроковий попит на ресурси зі сторони житлових та громадських будівель та прибере необхідність будувати надлишкову енергетичну інфраструктуру.

Цей механізм також може бути задіяний і щодо первинного будівництва девелоперськими компаніями. Він дозволить девелоперам не збільшувати вартість метра квадратного, надати покупцям сучасне житло, при цьому знизить навантаження на енергетичну інфраструктуру.

Питання буде полягати тільки у здатності держави законодавчо гарантувати приватним інвесторам повернення їх інвестицій.