Надійно тримаючи фінансову оборону країни ось уже п'ятий місяць поспіль, Національний банк не припиняє працювати і в площині вдосконалення законодавства. Тож нещодавно Національний банк запропонував Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Верховної Ради України законодавчі пропозиції, які лягли в основу законопроєктів «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей діяльності фінансового сектору у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні» № 7465 / № 7465-1 (далі – законопроєкти). Коротко розповімо, які зміни пропонуються у фінансовому секторі та чому вони важливі саме зараз.

 

Сергій Савчук, в. о. директора Департаменту методології регулювання діяльності небанківських фінансових установ Національного банку України

Сергій Беспалий, головний експерт Офісу Правління Національного банку України

 

Більше повноважень – більше можливостей допомогти

Під час війни важливо оперативно реагувати на складні виклики, однак іноді Національному банку складно це робити максимально ефективно, оскільки немає визначених законодавством повноважень.

Отже, пропонується надати можливість Національному банку вести під час особливого періоду (що включає період дії воєнного стану та період відбудови після закінчення воєнних дій) рахунки державних органів. Ці рахунки можуть бути призначені для акумулювання фінансових ресурсів з метою забезпечення потреб держави для відсічі збройної агресії проти України та її наслідків, а також для консолідації благодійних пожертв та гуманітарної допомоги.

Також важливо в цей час наділити Національний банк повноваженнями здійснювати організаційно-правові заходи щодо охорони державної таємниці відповідно до законодавства.

Маючи більше повноважень, Національний банк матиме ширші можливості для здійснення вчасних дій, спрямованих на підтримку держави під час війни та певний період після її завершення. Роки відбудови будуть не менш складними для України.

 

На сторожі стабільності

Окремої підтримки під час дії воєнного стану потребують учасники ринку, позиції яких сьогодні надто нестабільні. Насамперед йдеться про кредитні спілки. Надаючи взаємодопомогу на рівні громади, вони тісно прив’язані до регіону свого розташування.

Сьогодні на ринку залишилося майже 190 кредитних спілок із загальним обсягом активів близько 2 млрд грн, що становить менше ніж 0,5% від загального обсягу фінансового ринку України.

До війни причиною стагнації ринку кредитних спілок  була висока конкуренція з боку фінтех-компаній та застаріле законодавство, зокрема Закон України «Про кредитні спілки», прийнятий ще наприкінці 2001 року.

На жаль, війна завдала нищівного удару по ринку. Сьогодні близько 20 спілок залишилися на тимчасово окупованих після 24 лютого територіях, 17 спілок досі знаходяться або були в зоні бойових дій, ще 24 спілки, зважаючи на евакуацію більшості працівників, фактично не здійснюють діяльність.

Війна суттєво поглибила проблему неплатежів за отриманими кредитами. Так, лише за перші три місяці війни рівень NPL зріс вдвічі, а окремі спілки мають 85-90% простроченого кредитного портфеля. За таких обставин цілком ймовірною є криза неплатоспроможності, а значна частина вкладників кредитних спілок може втратити свої заощадження.

Водночас можливості щодо підтримання ліквідності й капіталізації кредитних спілок дуже обмежені на відміну від інших фінансових установ, що мають конкретних власників, які безпосередньо зацікавлені у збереженні власного бізнесу.

Діючи на випередження, з метою недопущення втрат громадянами своїх коштів Національний банк пропонує наділити спостережну раду кредитної спілки протягом дії воєнного стану в Україні повноваженнями приймати рішення щодо тимчасового зупинення діяльності кредитної спілки та врегулювати питання відновлення діяльності кредитної спілки після зупинення її діяльності. Сьогодні ця процедура дуже складна і тривала. Проте, щоб не допустити патової ситуації на ринку, потрібно дати його учасникам час на те, щоб оговтатися й навчитися працювати в нових умовах.

Також у законопроєктах пропонується спростити процедури прийняття рішень щодо можливості залучення вільних до розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів, створених при Моторному (транспортному) страховому бюро України, для придбання облігацій внутрішньої державної позики «Військові облігації».

 

Відтермінування деяких нормативно-правових актів

Оскільки реструктуризація кредитів зараз є найдієвішим механізмом вирішення проблем із погашенням кредитів як для банків, так і для їх клієнтів, у законопроєктах передбачено продовження терміну дії Закону України «Про фінансову реструктуризацію» до 1 січня 2028 року.

Крім того, пропонується встановити пріоритет Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі запровадження заходів захисту під час проведення платіжних операцій.

Також планується  перенести термін уведення в дію Закону України «Про платіжні послуги» з 1 серпня  на 1 грудня 2022 року. Цей довгоочікуваний ринком закон є технологічно непростим для впровадження, особливо під час війни.

Усе це дасть змогу бізнесу сконцентруватися на професійній діяльності, не витрачаючи час і ресурси на впровадження нових нормативно-правових актів. Під час війни основним пріоритетом є підтримання та відновлення ділової активності.

 

Наближення до реалій сьогодення

Сьогодні будь-який суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності зобов’язаний повідомляти Національний банк про відкриття ним валютного рахунку в банківській установі за межами України. Ця норма давно втратила актуальність унаслідок переходу до ліберального валютного регулювання, тож  у законопроєктах передбачено її виключити.

Пропонується також скасувати вимогу гарантування грошових вимог та прав на вимоги виконання договірних зобов’язань першокласними банками для цілей іноземного інвестування. Сьогодні важливо прирівняти ці вимоги до вимог, передбачених загальним законодавством для національних інвесторів. Ця норма сьогодні фактично не працює. Однак вона може завадити реструктуризації боргів підприємців шляхом їх трансформування у внески до статутних капіталів за згодою кредитора. Скасування вимоги знизить боргове навантаження на суб’єктів господарювання, поліпшить показники фінансової звітності та може запобігти в багатьох випадках банкрутству підприємств.

Крім того, з метою мінімізації ризиків для фінансової стабільності та недопущення порушення прав клієнтів пропонується відновити обов’язок для фінансових установ та інших осіб, піднаглядних Національному банку, подавати до регулятора звітність (крім фінансової звітності) та іншу інформацію (в тому числі на запит або вимогу НБУ). Водночас Національний банк розуміє обставини, в яких опинилися піднаглядні особи, які перебувають у районі проведення воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). З метою підтримки таких осіб до них не застосовуватимуться жодні заходи впливу за неподання або несвоєчасне подання звітності.