Інтерв'ю голови правління українського Райффайзен Банку Олександра Писарука агентству "Інтерфакс-Україна"

Текст: Дмитро Кошовий

-- В якому стані через 35 днів з початку війни знаходиться Райффайзен Банк? Втратили ви гроші клієнтів чи ні? Наскільки ваші клієнти наразі виконують свої зобов’язання? Як зараз працюють ваші відділення?

-- В ситуації війни, яка є великим шоком, надзвичайно важливим є питання стабільності, ліквідності, капіталу тощо. У Райффайзен Банку з 24 лютого, ліквідність збільшується, у нас і до війни вона була надлишкова. Тепер залишки коштів клієнтів – і юридичних, і фізичних осіб – зросли з 111,5 млрд грн до 115 млрд грн. По коштах в гривні приріст склав з 73,8 до 79 млрд грн. Наша "подушка ліквідності" зросла з 19,4 млрд грн до 26,3 млрд грн. Збільшення відбулося передусім за рахунок зростання депозитних сертифікатів Національного банку, які зросли з 4,6 млрд грн. Тож ви бачите, що Райффайзен Банку клієнти довіряють, і збільшення надлишкової ліквідності і залишків клієнтських коштів у банку це підтверджують.

З точки зору капіталу у нас також все гаразд. Ми повністю відповідаємо всім нормативам Нацбанку: достатність капіталу (показник Н2 має бути не нижчий за 10% -- ІФ) складає 14%, а капітал першого рівня (Н3 має бути не нижче 7%) - 8,6%. Ці показники будуть значно більшими після того, як буде завершений аудит нашої звітності за 2021 рік, і ми зможемо додати наш значний прибуток минулого року (4,86 млрд грн – ІФ) до капіталу. 

Тобто фінансово ми почуваємося дуже добре.

Головним викликом було забезпечення операційної діяльності. Коли люди ховаються в бомбосховищах або переміщуються країною чи за кордон, працювати важко. Але Райф жодного разу за більш ніж місяць війни не втратив operational continuity (операційну безперервність – ІФ). Платежі ходять, як завжди, в режимі 23/7. ІТ системи в банку працюють стабільно, жодних інцидентів. Напередодні та на початку війни ми успішно блокували всі кібератаки, і були одним із небагатьох банків, якому це вдалося. Операційна підтримка складна, але ми впоралися повністю. І це не тому, що банку пощастило. Ми ретельно готувалися, у нас був план забезпечення безперервності бізнесу. Нам вдалося забезпечити перерозподіл функцій між різними підрозділами в різних частинах країни: деякі співробітники зараз працюють навіть за кордоном і виконують свої функції, та дублюють тих, хто знаходиться в "червоній зоні".

-- Наскільки я розумію, це все про безготівку. А як справи безпосередньо "на землі", у відділеннях?

-- Робота відділень – це один із викликів під час війни. Ми децентралізували прийняття рішень щодо відкриття і закриття відділень. Рішення приймається начальником відділення в координації з регіональним менеджером, а не правлінням. 

Це допомагає оперативно приймати рішення і відкривати відділення там, де ризики є керованими та поміркованими. Нам вдається підтримувати роботу більше 70% мережі: з 390 відділень в середньому 283 працюють. Важливо пам’ятати, що єдині операції, за якими важко відділення замінити -- це операції з готівкою. Всі інші операції для клієнтів доступні в дистанційному режимі, через цифрові канали.

Навіть якщо відділення закривається, це не означає, що ти не можеш обслуговувати клієнта, що гроші стають йому недоступні. Кошти клієнта продовжують залишатися в безпеці, вони завжди доступні онлайн. І клієнти, які приїжджали зі сходу України на захід, в будь-яке відділення можуть зайти і отримати усі послуги.

Ще один великий виклик – це перевезення готівки, забезпечення нею банкоматів. Ви ж розумієте, що таке возити готівку під бомбами, за маршрутами, де території частково не контролюються. Служба інкасації Райфа найкраща в Україні, і клієнти нам про це кажуть. Це завдяки ставленню людей до своїх обов’язків. Банку вдається це зробити, маючи в наявності лише 40% від інкасаторських машин, які у нас були до війни. 75 броньованих машин віддали на оборону країни.

-- Щодо обслуговування кредитів, як сьогодні поводять себе клієнти?

-- Скажу, чесно, що добре. По-перше, ми впровадили кредитні канікули на два місяці і постійно комунікуємо з клієнтами. Досвід роботи у кризу у Райффайзен Банку великий, ми знаємо, що постійне спілкування з клієнтами -- це ключовий фактор не просто фінансової стабільності банку, а фактор нашого розуміння, що відбувається, як клієнти впораються з ситуацією, адаптуються. Це дає нам розуміння клієнтів: ми їм щось підказуємо, вони нам. Ми бачимо їхню поведінку – і фізичних осіб, і корпоративних. Вони налаштовані повертати кредити, відповідати за своїми зобов’язаннями, і дуже серйозно до цього ставляться.

Звичайно, що в перші дні війни був шок для всіх. І бізнес зупинився по всій країні, не лише там, де йшли бойові дії. Але поступово бізнес пристосовується або вже певною мірою пристосувався до війни. Так, як і банк. 

Економіка повинна працювати, навіть у цих жахливих умовах. Після першого шоку і короткотермінового зменшення попиту на кредити, попит на фінансування повернувся. Передусім, у агропромислового комплексу – це зрозуміло, посівна. Бачимо попит також у торгівлі продовольчими товарами, у постачальників пального, тобто у критичних секторах. Райффайзен Банк не зупинив кредитування. З початку війни ми видали понад 2 млрд грн нових кредитів, з них агроклієнтам -- 1,4 млрд грн, а більше 0,5 млрд грн - на роздрібну торгівлю продуктами харчування.

Під час війни дуже важливою є підтримка державою бізнесу та економіки. Це в усіх країнах так. Я вважаю, що українська держава зробила все правильно. Вона зробила нову програму портфельних гарантій, яка передусім стосується кредитування клієнтів АПК. Кабмін уже затвердив ліміти на різні банки, Райффайзен Банк отримав ліміт на 2 млрд грн таких гарантій на кредитування.

Будемо також активно брати участь в оновленій програмі "5-7-9%". Уряд правильно перепрофілював цю програму, зробивши під 0% кредити. З урахуванням нашої великої клієнтської бази і того, що ми були найбільшим гравцем цієї програми і до війни, то природньо, що будемо активним учасником і зараз.

-- Можна уточнити одразу: ці 2 млрд грн кредитів, які ви видали з початку війни, – це без державних гарантій?

-- Два мільярди – це видані нові кредити без державних гарантій, фактично за перший місяць війни. Державні гарантії – ще два мільярди - будуть додавати до цієї цифри. Частка Райффайзен Банку в кредитній підтримці агропромислового комплексу – це десь 20%, тобто ми найбільший банк, і усвідомлюємо власну відповідальність за підтримку цієї критичної галузі.

-- З приводу притоку грошей. За даними Нацбанку, все ж таки в цілому по банківській системі є невеликий відтік грошей юридичних осіб. А у вас не було, якщо я правильно зрозумів? Це так гарна якість клієнтів?

-- У нас був певний незначний відтік коштів юридичних осіб, але він був перекритий надходженням коштів фізичних осіб. Загальне збільшення залишків коштів клієнтів Райфу більше ніж в середньому по банківській системі. Це для мене є одним з підтверджень flight to quality effect. 

-- Стосовно динаміки. У вас також клієнти активно знімали гроші у перші дні війни? Як довго? І чи спостерігається зараз тенденція, що гроші повертаються в банки?

-- Початкова реакція – був шок для всіх, і люди знімали гроші. А потім все заспокоїлося, і люди знов почали нести гроші до банку. 

Я дуже позитивно ставлюся до тих заходів, які вжив НБУ. З моїм досвідом (Писарук був першим заступником голови НБУ у 2014-2015 роках) вважаю, що можу мати свою думку. На мій погляд, Національний банк зробив абсолютно все правильно з точки зору валютного контролю, включаючи усі обмеження операцій на валютному ринку і, між іншим, фіксації курсу гривні. Так, ми завжди казали, що в нормальних умовах плаваючий гнучкий курс – це правильно, але не під час війни. Ці всі заходи дозволили значною мірою заспокоїти ситуацію і приборкати її.

-- Але як зараз ці обмеження працюють? Ми розуміємо, що з часом так чи інше деякі економічні агенти намагаються їх обходити. Наприклад, фізичні особи їздили знімати валюту через кордон у банкоматах, доки не було обмежень таких операцій у 100 тис. грн на місяць. Зараз, на ваш погляд, ще треба щось налаштовувати в цих механізмах?

-- Банки фактично можуть придбати валюту один в одного лише під критичний імпорт, але цей перелік досить широкий. Експортери продають валюту, її купляють під критичний імпорт. Так, на міжбанку обсягів менше, але вони є, і все працює нормально. Все налагодилось.

Стосовно фізичних осіб. Коли є такі жорсткі адміністративні обмеження і фіксація курсу, в будь-якій країні світу буде те, що називається "чорний ринок". Це природа така. І він є в Україні. Але відхилення курсу, яке ми можемо спостерігати на чорному ринку в порівнянні з офіційним курсом, дуже незначне. Якщо ви згадаєте 2014-15 роки, то були періоди, коли таке відхилення досягало 50-70%. На сьогоднішній день, залежно від регіону, це приблизно 10-20%. Таке несуттєве відхилення -- це дуже добрий знак. І обсяги цього ринку невеликі. Це свідоцтво не лише того, що заходи були вірні, це передусім свідоцтво того, що фінансову подушку країни, яка була до війни, не можна порівняти з тією, яка була у 2014 році. Я зараз говорю про золотовалютний резерв Національного банку України, рівень дефіциту державного бюджету та рівень національного боргу до ВВП. Ці показники були на початку цієї війни незрівнянно кращими, ніж у 2014 році.

Коли війна закінчиться і поступово обмеження будуть відмінятися (важливо, щоб це було поступово) – чорний ринок поступово зменшиться. Але, ще раз підкреслю, на сьогоднішній день його обсяги і відхилення – вони несуттєві.

-- Якщо подивитися на показники Національного банку щодо викупу валюти, то останні тижні з’явилася невелика тривога, бо вони зростають. І клієнти банків почали більше купувати, аніж продавати. Додатків до постанови про розширення критичного імпорту вже більше 15-ти, і далеко не все там здається настільки критичним. На ваш погляд, обсягів резервів та міжнародної допомоги достатньо, щоб ця тривога була марною?

-- Ми повинні розуміти, що попит на валюту додається ще від того, що вже майже 4 млн українців переїхали за кордон. Їм потрібно жити, у них є українські картки, і вони ними розраховуються усюди: знімають готівку в банкоматах, платять за все. Фактично вони купують валюту, що додає попиту до попиту на купівлю критичного імпорту. Це об’єктивний процес. 

Але мені здається, що на сьогоднішній день цей попит не є загрозливим взагалі для платіжного балансу України, ще й з урахуванням того, що платіжний баланс складається не лише з торгових операцій. Ще є фінансовий рахунок: фактично уся міжнародна допомога, яка надаватиметься Україні і вже надається у вигляді кредитів, грантів, субсидій, коштів на відновлення інфраструктури – вона додає до платіжного балансу. З урахуванням такої допомоги, я не бачу суттєвих загроз.

-- Ще невелике уточнення. Ставки депозитів. Наприклад, маємо ставку за військовими облігаціями 11%. Але мабуть всі розуміють, що була б вона 10% чи 12% - це не мало б майже ніякої різниці. Це скоріше моральне питання. А у банківській операційній діяльності наразі питання ставок вирішується так само?

-- Багато речей з початку війни змінилось, але точно що не змінилось, то це процентні ставки. Ми їх не міняли ані по кредитах, ані по депозитах. Пояснення є таке: ми вважали справедливими їх тоді, бо монетарна політика Нацбанку була адекватна. Зараз, ви знаєте, Нацбанк також правильно відмовився проводити засідання комітету з монетарної політики під час війни. Вони не міняли облікову ставку, тому природньо банки дотримуються тих процентних ставок, які були на момент початку війни.

-- І поки це не створює перекосів ані у вашому балансі, ані у ставленні клієнтів до вас?

-- Абсолютно не створює перекосів, тому що ані ставки за кредитами, ані ставки за депозитами і залишками на рахунках суттєво не змінилися. Ми фактично живемо, з точки зору ставок, у довоєнному періоді.

-- Перейдемо до наступної серії запитань. Ваш банк є особливим, бо є частиною великої міжнародної групи і, на відміну від деяких інших міжнародних банків в Україні, на всіх ринках займає значну частку на роздрібному ринку. З одного боку, завдяки цьому українці можуть вже в багатьох країнах і готівкову гривню обмінювати, і картки закордонні отримувати. З іншого, значна частина клієнтів болюче сприйняла паузу вашого центрального офісу із заявою щодо долі Райффайзену на російському ринку. Питання репутації постало достатньо гостро.

-- Окрім операційної та кредитної підтримки, про яку я говорив раніше, Райффайзен Банк Україна багато робить для українців, які мігрують за кордон – таких вже 4 мільйони - серед них і наші співробітники, і наші клієнти. Що ми робимо? Декілька речей. 

Коли люди їдуть, їм треба готівка, картки, і за допомогою нашого материнського банку RBI ми стали другим банком, який організував готівковий обмін валют за кордоном. Це звучить просто, але на практиці це далеко не так. Готівкову гривню треба повертати в Україну – це цілий процес. Ми все це організували: у нас в Австрії, Словаччині та Угорщині вже зараз працюють обмінні пункти в багатьох локаціях, їх адреси опубліковані. І ми будемо додавати країни.

-- Вам вистачає встановленого Нацбанком ліміту в EUR1 млн на день таких обмінних операцій?

-- Абсолютно. За останній тиждень українці обміняли у нашому банку 60 млн грн. Якщо обсяг операцій буде зростати, то Національний банк буде здатний підвищувати ліміт більше мільйону. Але поки що це непотрібно. Головне, що організаційно все працює. Підтримка групи RBI тут була критичною, вони це все організували.

Про персонал. Ми організовували евакуацію, і про це я хотів би окремо сказати. З самих перших днів ми намагались організувати евакуацію з районів, де були запеклі бої та де було небезпечно. Я зізнаюся, що нам в перший тиждень було важко, бо транспортні компанії відмовлялись їздити, ми не могли знайти водіїв. Але потім, завдяки наполегливим зусиллям різних служб банку, ми перевезли багато людей, сотні колег та їхніх сімей з півдня, сходу та центру України на захід та за кордон. Ми навіть отримуємо прохання від інших банків допомогти з евакуацією їхніх співробітників. Це важлива соціальна місія, яку ми виконуємо. Фактично забезпечуємо допомогою весь ланцюжок -- від евакуації до підтримки з перетином кордону, за кордоном, підтримку логістичну, обмін готівки…

Коли я говорю про персонал, то думаю, що Райффайзен Банк підтримує своїх співробітників краще, ніж будь-який інший банк. Нікого не скорочуємо, всім до кінця року платимо заробітну плату -- незалежно від того, чи люди працюють, чи не можуть об’єктивно, бо закрили відділення чи вони під бомбами, чи немає зв’язку . Ми намагаємось задіяти співробітників на інші функції. Це дозволяє нам вибудувати внутрішній ринок вакансій, де постійно потрібні люди – в контакт-центр, в операційних підрозділах… Але ми нікого не звільняємо. 

Окрім того ми ввели додаткову матеріальну підтримку для людей, які опинились в червоних зонах, де є війна, де люди працюють в дуже важких небезпечних умовах. Ці надбавки залежать від рівня небезпеки в різних регіонах, але доходять до 50% на додаток до основної заробітної плати. Ми покриваємо цими доплатами фактично 2500 співробітників -- це 35% всього персоналу. Це наші цінності, наші принципи, наше ставлення до людей. Війна перевіряє, чи це цінності на папері, чи вони справжні. Я та правління спілкуємося регулярно з колегами з різних команд, з усіма співробітниками банку. І той зворотний зв’язок, що ми отримуємо, -- люди цінують підтримку банку.

Ми продовжили практику психологічної підтримки співробітників. Почали її ще в часи COVID-19, бо він також створював певні проблеми. І під час війни ми розширюємо цю підтримку.

Останнє, що хочу сказати про допомогу країні. Райффайзен Банк Україна вніс 5 млн євро, це десь 166 млн грн, на підтримку Українського Червоного Хреста, підкреслю -- українського. Ця сума доволі суттєва, наскільки я знаю, щодо внесків інших компаній та банків.

-- Тоді до другої частини мого запитання, щодо російського Райффайзену. Як це зараз впливає на вашу роботу? Яким є ставлення до цієї ситуації всередині українського банку? Якщо це проблема, то як її вирішити?

-- Декілька фактів. По-перше, RBI надіслав лист-відповідь на ім’я голови НБУ. І якщо НБУ погодиться, то ми можемо цим листом поділитись. Що робить RBI, наш материнський банк? Перше – вони оголосили про перегляд своїх позицій в росії (такий напис з малої зроблений під час узгодження інтерв‘ю – ІФ): "RBI в тому числі розглядає ретельно спланований вихід із банку в росії". Я точно знаю зі своїх обговорень з колегами у Відні, що це саме те, що зараз робиться. 

Важливо розуміти те, що великому банку (а Райффайзен Банк росія є великим банком: за більш ніж 25 років роботи він став найбільшим іноземним банком в росії) неможливо швидко піти з будь-якої країни. Неможливо. Бо це індустрія, яка дуже жорстко регулюється. Тут потрібен час на пошук шляхів, як можна вийти з акціонерного капіталу банку. Тим більше в таких умовах. Але RBI ці шляхи аналізує і шукає.

Поки це відбувається, банк в росії не залучає активно клієнтів та суттєво скорочує кредитний портфель. Тобто бізнес в росії зменшується, поки відбувається пошук шляхів, як можна буде RBI з нього вийти. 

Додам, що Raiffeisen був фактично першим банком, який присутній і на українському, і на російському ринку, який зробив заяву з цього приводу. І якщо ви побачите заяву, то RBI засудив в ній ВІЙНУ, яка в країні-агресорі називається "спеціальною військовою операцією". Назвати ВІЙНУ ВІЙНОЮ, висловити співчуття всім українцям – це було чесно. 

Тож думаю, що наш материнський банк чесно і принципово підійшов до питання. Він, я певен, буде робити те, що каже. Між іншим, хочу нагадати, що RBI має трішки менше 70% акцій українського банку, а 30% належать ЄБРР (Європейському банку реконструкцій та розвитку). Нещодавно ЄБРР також заявив про закриття офісу в росії. Так що у нас всі акціонери відповідальні.

Хоча в соціальних мережах ви можете знайти негативні ремарки, але прийшло важливе розуміння, особливо в професійній спільноті, що Райффайзен Банк Україна – це український банк з іноземним капіталом, це геть не той самий банк, що працює в росії. І як я раніше вже казав, усі наші клієнти та стейкхолдери усвідомлюють та бачать, що співробітники Райффайзен Банку Україна здійснюють героїчну роботу для підтримки країни. 

-- Сьогодні була прес-конференція міністра фінансів Сергія Марченка, і він казав, що Мінфін підтримує додаткові податкові санкції по відношенню до міжнародних компаній, які працюють в Україні, але не пішли з ринку Росії. Яке ваше ставлення до цього? Чи має бути у цьому законі якісь період, щоб компанії та банки могли піти, бо я не зовсім розумію, кому можна продати такий великий банк в Росії.

-- Зараз в росії нічого нікому не можна продати. У вашої колеги Ольги Гордієнко була професійно написана стаття у Форбс Україна десь три тижні тому, коли питання набуло значного розголосу, де вона чітко на пальцях пояснила, чому це не можна зробити швидко – ані продати, ані самоліквідуватись… Пошук шляхів потребує часу. Це рівно те, що сказав RBI, чесно сказав.

-- Маю ще кілька запитань. Ви для себе якийсь план закладаєте – скільки може тривати війна, воєнний стан? Чи є якісь варіанти дій в залежності від цього строку?

-- Всі українці – ви, я – мріємо, щоб ця війна закінчилась. Але справа в тому, що ніхто з нас не знає, коли. Тому планувати тут щось важко. Ми робимо все, щоб підтримати країну, наших співробітників, наших клієнтів. І ми, звичайно, аналізуємо сценарії, як вплине війна на банк, на фінансову систему, економіку України, скільки вона буде продовжуватися. Але ці сценарії дуже загальні. 

Ми почали аналізувати, як війна вплине на стратегію банку в майбутньому та його бізнес-модель. Є певні структурні речі, до яких вона призвела. Незалежно від того, коли війна закінчиться, вони не зміняться. Наприклад, колись ми казали, що пандемія прискорила діджиталізацію і операційну гнучкість. Можете собі уявити, що зробила війна. COVID-19 я називаю підготовкою до війни. Пандемія дозволила нам відпрацювати режим гібридної роботи: перевели все в цифру, позбавилися від паперу і бюрократії. 

І діджиталізація переходить на інший рівень, використання хмарних технологій переходить абсолютно на інший рівень. Технологічний рівень банків, зокрема, нашого, буде абсолютно іншим після війни. Сьогодні робимо технологічний прорив в операційній моделі, в технологічності, у використанні хмарних технологій. І це дозволить бути більш конкурентними після перемоги.

Другий приклад — еміграція. Це структурна річ. Понад 4 млн людей уже емігрувало, і ця цифра збільшиться до кінця війни. І 6,5 млн людей внутрішньо переміщених осіб. От я, зокрема, працюю в Чернівцях. І нас таких 6,5 млн. Після війни люди повернуться назад, але не всі і не швидко. Тобто в нас буде багато клієнтів, які залишаться за кордоном. Як їх обслуговувати, що нам потрібно для цього зробити?

Коли війна закінчиться, зробимо оцінки шкоди з точки зору макроекономічних показників, зруйнованої інфраструктури країни, впливу на фінансову систему, оцінку кредитних портфелів. Ми не можемо зробити точну оцінку до кінця війни. Але думати про стратегію і про продукти і технології, щоб обслуговувати клієнтів в нових трендах, — це те, що можна і варто робити вже зараз.

-- Я вже з ваших слів зрозумів, що моє наступне питання про попередні оцінки збитків якихось ваших, стосовно макропрогнозів – його треба задавати, коли ситуація буде ясною і війна закінчиться?

-- З урахуванням мого досвіду… Кожен банк робить свої оцінки постійно, але це динамічний процес. Зробити точні оцінки впливу війни на показники балансу, на якість кредитного портфелю можна лише через декілька місяців після закінчення бойових дій. 

Потім є потреба у стрес тестуванні, фактично використовувати ті напрацювання, які Національний банк України зробив у 2015 році. Це буде вже у другій половині року або вже на початку наступного. Залежить від того, скільки продовжуватиметься війна. 

-- Та все ж, підсумовуючи, ваша оцінка ситуації краща за багато оцінок, які я бачив у різних опитуваннях, наприклад, навіть, Європейської бізнес-асоціації, членом правління якої ви є.

-- Банківська система і ми, як один із системних банків, в кращому стані, підготувалися краще до цієї жахливої війни, ніж раніше. Якщо ви банківську систему-2022 порівняєте із банківською системою, яка була у 2014 році, — це ж просто небо і земля. Як українська армія, так і банківська система. Це дозволило нам пройти COVID-19 спокійно, а він дозволив нам підготуватися до війни з точки зору технологічності, гнучкості, діджитальності. І банківська система, не лише Райффайзен Банк, справляються із цим викликом.

Працюємо нормально. В нас 14 відділень постраждало і 5 банкоматів. Ми, між іншим, все чітко фіксуємо, документуємо, тому що, як знаємо, це може стати частиною юридичного процесу. 

-- Читав до речі, як у вас одна-дві людини підтримували ціле відділення, ще й здається, на окупованій території. Я так розумію, що ви підтримуєте позицію Національного банку давати більше прав начальнику відділення, наприклад, з видачі валюти у разі ризику захоплення.

-- Так, абсолютно. Я вам скажу дві речі. По-перше, пишаюся тим, як наші співробітники, як і всі українці, поводяться в цю війну. Ми бачимо яке диво творить українська армія, територіальна оборона на фронті. Таку ж віддачу ми бачимо від наших співробітників, які в надскладних умовах відкривають відділення, видають гроші і закривають відділення, а іноді ходять під бомбами. Відданість українців нереальна.

По-друге, не знаю, чи прийнято хвалити, але те, як банки працюють з Національним банком зараз -- кожен день в реальному часі вирішуються питання, -- це просто диво. Я вам скажу, регулятор молодець. Ми всі, вся банківська система, працюємо як одне ціле. В Україні можуть бути різні думки, різні погляди на речі, але все це зникло, всі працюють як одна команда! Клієнти з банками, банки з Нацбанком, Нацбанк з банками. Пишаюся українцями і своїми співробітниками!