Інтерв’ю з міністром захисту довкілля та природних ресурсів Світланою Гринчук для агентства "Інтерфакс-Україна"

Текст: Ніна Яворська, Марія Ступак

 

- У чому полягають особливості для України кліматичної конференції СОР-29, яка цього року відбудеться в Баку з 11 по 22 листопада?

- Щороку на Кліматичній конференції ООН Україна зосереджується на трьох головних напрямах - це перемовний процес, адвокація інтересів держави та розбудова нових кліматичних партнерств. 

Цього року Україна втретє матиме на СОР свій павільйон, де протягом двох тижнів демонструватиме власні кліматичні досягнення й прагнення, інформуватиме світ про екологічні злочини рф та проводитиме тематичні зустрічі й дискусії з провідними експертами і політиками. Унікальність нашого підходу до роботи павільйону в тому, що він об'єднує уряд, бізнес та громадянське суспільство. Це та платформа, де міжнародна спільнота зможе дізнатися більше про Україну. 

Цьогорічна Кліматична конференція вже отримала назву "Finance COP" – вперше за 15 років країни планують визначити нову колективну глобальну мету кліматичного фінансування. Розвинуті країни вже виділили $100 млрд на підтримку низьковуглецевого розвитку в країнах, що розвиваються. На СОР обговорюватимуть збільшення розміру цих ресурсів. 

Ми вважаємо встановлення нової колективної кліматичної цілі надважливим і для України. Кліматичні фінанси можуть стати запорукою залучення інвестицій у нашу "зелену" відбудову та побудову низьковуглецевої економіки. Тому на цьому майданчику перемовин світової спільноти ми будемо використовувати всі можливості, щоб долучитися до кліматичних фондів. Це буде одним з ключових питань під час нашої участі в СОР-29. 

Ще одне важливе рішення, на яке очікує весь світ в Баку, – це повна операціоналізація ст. 6 Паризької угоди, зокрема, завершення процесу створення глобального ринкового механізму підтримки кліматичних дій. Для прикладу: у 2008-2012 рр. за рахунок продажу квот на викиди парникових газів в рамках Кіотського протоколу Україні вдалося залучити понад $1,5 млрд для модернізації й оновлення промисловості та соціальної інфраструктури. Схожий механізм існує і в Паризькій угоді, але з дещо іншою філософією та принципами, за яких країни добровільно визначають свій внесок у скорочення викидів парникових газів. Країни мають можливість співпрацювати для досягнення своїх цілей та водночас зниження витрат на заходи зі скорочення цих викидів в рамках ст. 6 Паризької угоди.

Україна має значний потенціал скорочення викидів парникових газів. Це один з можливих шляхів залучення інвестицій саме в "зеленее", кліматично-нейтральне відновлення нашої країни. Розуміємо: це може стати додатковим джерелом фінансування модернізації будівель, промисловості, енергетики та переходу на кліматично-нейтральні технології сільського господарства тощо. 

Завдання нашої делегації на СОР та загалом України в кліматичному порядку денному – посилювати наші позиції, базовані на створенні та відновленні секторів економіки з використанням низьковуглецевих кліматично-нейтральних технологій, залучати інвестиції в енергетичну трансформацію.

Ми, як і країни ЄС, вже взяли на себе зобов'язання досягти кліматичної нейтральності до 2050 року, ухвалити кліматичний закон, де закріпили цю ціль. Маємо всі шанси досягти мети, адже розуміємо: в багатьох випадках будемо відбудовувати все зруйноване з нуля, особливо, в секторі енергетики. 

- Розкажіть конкретніше про нинішні та майбутні можливості доступу України до міжнародних фінансових інструментів для боротьби зі зміною клімату. Які саме інструменти ви розглядаєте насамперед?

- Як я вже зазначила, це можливості в рамках ст. 6 Паризької угоди, які нам відкриє її операціоналізація. Крім того, сьогодні у нас є підписані угоди про співпрацю з Швейцарією і Японією щодо скорочення викидів і залучення інвестицій. Ми розробляємо національну законодавчу базу на основі рішень в рамках ст. 6 Паризької угоди. Наступним кроком стане відбір проєктів з модернізації виробництва та скорочення викидів парникових газів в інфраструктурних проєктах, таких як, наприклад, "зелений" транспорт. Це ті проєкти, які будуть реалізовуватися в рамках міжурядових угод.

На жаль, Україна досі не має доступу до спеціально створеного кліматичного фонду Green Climate Fund, який є основним інструментом залучення довготермінового кліматичного фінансування. Україна першочергово потребує таких фінансів для реалізації проєктів з відновлення. Ми активно працюємо над тим, щоб отримати це фінансування. Сподіваюся, що в найближчому майбутньому матимемо доступ до Green Climate Fund та низки інших фондів, наприклад, Фонду адаптації до змін клімату.

Вплив зміни клімату на Україну постійно зростає, ми перебуваємо в зоні ризику. В країні потерпає насамперед сільське господарство: змінюються водні режими, значно посунулися в часі сівозміни, змінилася стійкість рослин до шкідників. Підходи до управління лісами, землями та водними ресурсами має бути повністю переглянуто.

Нам також треба вживати заходів з адаптації до зміни клімату таких секторів, як енергетика, будівництво, дорожня інфраструктура, охорона здоров'я. За останні 10 років у нас значно змінилися температурні режими переходу на нуль, отже, мають змінюватися норми переходів за нуль. Це все потрібно переглядати, змінювати, адаптувати до тих змін, що відбуваються.

- Як ви збираєтеся обговорювати на цьогорічному СОР питання збитків довкіллю та клімату України від розпочатої Росією війни?

- Звичайно, на полях СОР-29, де зберуться представники майже з 200 країн, ми будемо вести цю комунікацію, зосереджуючись на важливості якомога більшої підтримки п. 8 Формули миру Володимира Зеленського. Сайд-івенти та двосторонні зустрічі в рамках СОР – це ті додаткові майданчики, де ми привертатимемо увагу світу до шкоди, якої завдає російська війна економіці та довкіллю України. Тим більше, що вже маємо окрему платформу для розробки методологічних підходів оцінки цих збитків, куди залучено міжнародних експертів. 

Важливим для нас питанням в рамках формального порядку денного СОР є прозоре та надійне звітування про викиди парникових газів відповідно до міжнародно визнаних кордонів. Наразі екологічна цілісність Паризької угоди та Рамкової конвенції зі зміни клімату ООН підривається тим, що з червня 2016 року Росія звітує про викиди парникових газів на суверенних українських територіях. Звітність рф включає територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь. Цьогоріч рф планує звітувати ще й за Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку області. Україна, звісно, звітується в рамках своїх кордонів. Ми блокували й надалі блокуватимемо розгляд та прийняття будь-яких документів у рамках РКЗК ООН з посиланнями на статистичну інформацію від рф, до якої включена статистика з Криму та будь-яких інших територій України. 

Щодо збитків довкіллю внаслідок війни та екологічної безпеки світу ще зазначу, що два тижні тому в Гельсінкі відбулася важлива міжнародна подія. Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль та керівник Офісу президента України Андрій Єрмак обговорили з нашими партнерами питання екологічної безпеки в рамках Української Формули миру. Як результат, представники 60 країн та міжнародних організацій схвалили спільне комюніке щодо підтримки п. 8 Формули миру. 

У цьому документі країни та міжнародні організації домовилися посилити співпрацю у чотирьох важливих напрямах, які є її складовими: оцінка шкоди довкіллю, притягнення агресора до відповідальності, "зеленее" та стійке відновлення, забезпечення екологічної стійкості та сталого розвитку. Наші партнери погодилися, що створення спеціального фінансового механізму для відновлення українських екосистем є важливим, воно потребує залучення до цієї роботи відповідних експертів. 

Важливий напрям – фіксація збитків. Домовилися з партнерами про додаткову підтримку. Маючи доступ до сучасних технологій, зможемо значно покращити якість фіксації збитків і підготовку кейсів для притягнення агресора до відповідальності. Партнери готові нам у цьому допомагати як технологічно, так і методологічно, особливо Фінляндія. 

Ми вже розпочали процес реєстрації наших кейсів в Міжнародному реєстрі збитків. Активно працюємо в цьому напрямі з Офісом генерального прокурора України. Вже зафіксовано понад 6 тис. кейсів завдання шкоди довкіллю внаслідок війни. Офіс генерального прокурора проводить розслідування у 222 кримінальних провадженнях щодо воєнних злочинів проти довкілля, 14 з них попередньо кваліфіковано як екоцид (ст. 441 Кримінального кодексу України). 

Партнери погоджуються, що робота має бути спрямована не лише на відшкодування збитків Україні, а й на напрацювання міжнародних механізмів запобігання випадкам екоциду й завдання шкоди довкіллю від воєнних дій в майбутньому. Йдеться про посилення міжнародного регулювання та міжнародної відповідальності за завдання шкоди довкіллю. 

Зрозуміло, що це процес не швидкий. Але ми можемо стати першою країною у світі, яка відпрацює підходи, що стануть корисними міжнародній спільноті.

- Як міністерство збирається залучати приватні інвестиції до відновлення довкілля, до боротьби зі змінами клімату? Які можете представити конкретні програми зараз?

- Маємо низку інструментів для залучення інвестицій у відновлення довкілля.

Одним з таких кейсів є урядова екосистема DREAM, до якої міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають свої інвестиційні проєкти, а потенційні інвестори мають доступ до неї для прийняття рішень. Це великий урядовий майданчик, через який відбуватиметься залучення інвестиції. 

Міністерства, а також створена навесні 2024 року Стратегічна інвестиційна рада під керівництвом прем’єр-міністра пріоритезують ці проєкти й надають пропозиції для їх фінансування: за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел – грантів, кредитів міжнародних фінансових організацій та іноземних урядів, коштів, залучених під державні гарантії тощо. У 2025 році планується виділити з держбюджету на ці проєкти 25 млрд грн. 

Ми також домовилися з партнерами, що будемо орієнтуватися на цю систему. Далі відбуваються безпосередні перемовини між урядами країн, з великими приватними компаніями, які готові інвестувати в Україну. 

Наше міністерство подало понад 43 концепції інвестиційних проєктів – зокрема, в сфері водного господарства, управління відходами, надрокористування, відновлення грунтів, екологічного контролю, моніторингу довкілля, розвитку Чорнобильської зони відчуження, лісового господарства, зміни клімату та запобігання промисловому забрудненню, відновлення природоохоронних територій. З них 41 внесено до Єдиного проєктного портфеля здійснення публічних інвестицій, деякі проєкти вже на стадії реалізації.

За нашими підрахунками, загальна потреба в інвестиціях на проєкти Міндовкілля – 82,5 млрд грн. 

Крім того, очікуємо на реалізацію низки проєктів за угодами про співпрацю зі Швейцарією та Японією в рамках Паризької угоди.  Це теж можна вважати безпосередніми інвестиційними проєктами, в тому числі й приватними.

Велика частина пакету допомоги в рамках Ukraine Facility також спрямована саме на реалізацію приватних інвестиційних проєктів у сфері довкілля, управління відходами тощо.

- На Вашу думку, яка взагалі роль приватних компаній та інвестицій у відновленні довкілля?

- Роль величезна. Вважаю, що є інвестиційно привабливі для бізнесу напрями у нашій сфері. Наприклад, це водозабезпечення, оброблення відходів. Такі проєкти, звичайно, мають базуватися на інвестиційній складовій і бути рентабельними. Але тут потрібно говорити й про відповідальність бізнесу, тому проєкти враховують превентивні заходи, спрямовані на уникнення забруднень довкілля.

Якщо це соціальний проєкт, то, звичайно, ми розраховуємо на більшу частину грантових коштів.

- Який стан виконання імплементації законодавства ЄС в українське за вашим напрямом? Минулого року ми говорили про завершення селф-скринінгу та про те, що в 2022 році оцінка від ЄК з імплементації була 1 за 5-бальною шкалою. Як у 2023 році та на що розраховуєте в 2024?

- У лютому 2023 року Європейська Комісія оцінила прогрес України у сфері захисту довкілля на 1 бал з можливих 5. Це за результатами майже восьми років роботи. 8 листопада 2023 року оцінка України становила вже 2 бали з 5 за ступенем наближеності законодавства України до права ЄС у сфері довкілля. Прогрес за 2022-2023 рр. становив 4 з 5. Днями Єврокомісія опублікувала новий звіт, в якому наша оцінка за цей рік роботи становить 2 бали за ступенем наближеності законодавства України до права ЄС у сфері довкілля та 3 бали – наш прогрес.

Навіть для країн, що не перебувають у стані війни, це значний виклик – адаптувати своє законодавство до європейської політики. Ми ж демонструємо негірший прогрес, а в багатьох випадках – навіть кращий. І тут, звичайно, ми вдячні міжнародним партнерам, котрі підтримують наш євроінтеграційний рух і проведення реформ. 

Справді, за час війни зроблено значний стрибок у питаннях євроінтеграції й, насамперед, в довкіллєвій сфері. На момент отримання статусу кандидата на вступ до ЄС наша оцінка була один, наразі це вже двійка. За цим одним пунктом - величезний обсяг роботи. 

Розділ 27 "Довкілля та зміна клімату" чи не один з найбільших і найскладніших, адже законодавство, яке ми маємо імплементувати, впливатиме практично на всі сектори економіки. Тому й важко інколи проходити узгодження й шукати фінансові інструменти та компенсатори для того ж бізнесу, важко знаходити компроміси, але ми це робимо. 

Якщо говорити про кліматичну політику, маємо низку пріоритетних завдань. Наразі працюємо над оновленням національно визначеного внеску до Паризької угоди та над оновленням стратегії низьковуглецевого розвитку України.

Продовжуємо роботу над відновленням системи моніторингу, звітності й верифікації викидів парникових газів (МЗВ). Вже маємо відповідний законопроєкт, зареєстрований народним депутатом України. Здавалося б, під час війни для бізнесу це додаткове навантаження. Однак під систему підпадає переважно великий бізнес – це установки потужністю більше 20 МВт – й ці компанії зацікавлені, щоб система працювала ефективно, була визнана ЄС, бо від цього залежатиме їх подальша експортно-імпортна роботи та мінімізація впливу СВАМ.

Міндовкілля розробляє "дорожню карту" впровадження системи торгівлі викидами (СТВ) з метою в подальшому розробити законопроєкт щодо її запровадження в Україні. Розуміємо, що це не лише питання євроінтеграції, а й впливу СВАМ на українських виробників. 

Так, наш розділ один з найскладніших, тому що зачіпає інтереси практично кожної сфери економіки. Водночас велику кількість законодавства вже прийнято, велика кількість - у процесі розробки.

- А що з законопроєктом Міндовкілля про упаковку та відходи упаковки (№10066)? Він теж один з євроінтеграційних і найнеобхідніших документів, але затримується в парламенті ще з вересня 2023 року. Які Ваші прогнози щодо його прийняття?

- Справді, прийняття цього закону важливе. Він - частина переговорного процесу по розділу 27 "Довкілля". Без нього не зможемо рухатися далі. 

Це виконання євроінтеграційних зобов'язань, зокрема імплементація Директив 94/62/ЄС та 2018/852/ЄC. До нього вже є альтернативні законопроєкти №10066-1 та №10066-2 від народних депутатів. Наразі всі вони опрацьовуються у профільному комітеті парламениту з питань екологічної політики та природокористування. Ми теж активно беремо участь в опрацюванні цих документів. Ми розуміємо, що важливо виробити оптимальну модель розширеної відповідальності виробника (РВВ), яка дасть нам змогу виконувати вимоги Директиви та досягти поставлених результатів. Ми прописали свою модель РВВ для України, вона погоджена урядом. Але ми відкриті до обговорення інших пропозицій. 

Впровадження системи РВВ дасть поштовх до становлення циркулярної економіки в Україні, а це - нові робочі місця, залучення інвестицій та додана вартість до ВВП. Дуже сподіваюся, що все-таки найближчим часом ми дійдемо спільного знаменника і консенсусу з народними депутатами, бізнесом, громадськістю. Ми розуміємо, що це додаткове навантаження на бізнес. Але будь-які довкіллєві закони, на жаль, його несуть. Ми намагаємося створити й компенсаційні механізми, зацікавити бізнес. 

Ще раз підкреслюю: без прийняття таких законопроєктів не відбудеться подальша євроінтеграція, а це, своєю чергою, гальмуватиме розвиток вітчизняного бізнесу. Якщо ми не будемо відповідати правилам і нормам ЄС, будемо неконкурентними.

- Процес моніторингу викидів у рамках СВАМ почався рік тому. Як справляються з ним наші виробники?

- У рамках вимог СВАМ звітують не експортери, а імпортери, тобто юридичні особи ЄС. Тому в рамках СВАМ українські підприємства надають відповідну інформацію компанії-покупцю. 

Проблема була також з приймаючою стороною – державні органи країн ЄС були не готові приймати ці дані. Наприклад, польська система прийняття даних була перевантажена та "висіла" півтора місяці.

За цей процес в ЄС відповідає Генеральний директорат Єврокомісії з питань оподаткування та митного союзу (DG TAXUD). Наразі він збирає дані зі звітів, які готують та подають винятково резиденти ЄС. Узагальнений звіт директорат планує підготувати в середині 2025 року. Тому офіційних даних щодо ефективності роботи тестової фази СВАМ поки немає.

Водночас наші експортери вже знають, як працює система. Кожен національний виробник-експортер продукції в ЄС має готувати та надавати своєму контрагенту в ЄС інформацію щодо прямих та непрямих викидів СО2 на одну тонну виробленої продукції, питомих енергетичних витрат під час виробництва цієї тони продукції та іншу інформацію, котру вимагає законодавство ЄС. 

До 1 липня 2024 року для підготовки зазначеної інформації можна було використовувати значення за замовчуванням. Після цієї дати наші виробники мають готувати інформацію згідно з актуальними даними, що розраховуються відповідно до методології СВАМ. Це є певним викликом, оскільки бракує відповідного досвіду, а найголовніше - бракує даних. Хоча для великих підприємств, котрі підпадають під правила СВАМ і експортують продукцію до ЄС, це не є значною проблемою. Більшість з них системно готувалася та почала надавати інформацію своїм імпортерам в ЄС на підставі актуальних даних ще з четвертого кварталу 2023 року. 

Стосовно середнього та малого бізнесу, то тут проблем може бути більше. Втім, наразі це виправляється шляхом проведення відповідних вебінарів та тренінгів, організованих бізнесом та владою за участі міжнародних партнерів. 

- СВАМ та українські експортери в цілому – яким ви бачите цей процес? Коли наші виробники відчують вплив СВАМ і що саме ви маєте намір робити, аби зменшити цей вплив?

- В Україні під СВАМ вже точно підпало більш як 10 підприємств. Наші виробники вже відчули цей вплив, коли почали готувати та надавати відповідну інформацію своїм імпортерам в ЄС. 

Але перший фінансовий вплив СВАМ варто очікувати після 2026 році, коли його буде повністю запущено, та імпортерам української продукції доведеться сплачувати відповідний СВАМ платіж. Наразі українським підприємствам непросто скорочувати викиди парникових газів, оскільки вони мають вирішувати питання, як продовжувати виробництво та постачання під час війни. Можливості державної підтримки також обмежені через необхідність фінансування оборонних потреб.

Для мінімізації впливу СВАМ треба працювати над національними механізмами – це і система моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів, і система торгівлі квотами на викиди парникових газів. Крім того, разом з Офісом віце-прем'єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Міністерством економіки ми працюємо над тим, щоб отримати певні відступи та зменшити вплив СВАМ на українські підприємства, враховуючи воєнні умови. Прагнемо донести партнерам: ми йдемо тим самим шляхом, що й вони, але через війну нам складніше рухатися в такому ж темпі. 

- Тобто ви допускаєте якесь відтермінування дії СВАМ далі, за 2026 рік? Напевно, наші експортери чекають, в тому числі від вашого міністерства, якихось орієнтирів.

- Уряд розглядає всі можливі механізми взаємодії з ЄС щодо мінімізації впливу СВАМ. Зокрема, опрацьовується питання тимчасового виключення українського експорту зі СВАМ відповідно до п. 7 ст. 30 Регламенту 2023/956, що передбачає таку можливість через механізм форс-мажору. Ведемо переговори окремо по кожному сектору. Припустимо, електроенергетика взагалі може бути виключена з-під СВАМ у разі відновлення експорту електроенергії, бо ми вже інтегрувалися в ENTSO-E, і це зафіксовано в переговорних позиціях. По інших сферах працюємо, але насамперед акцентуємо, що для впровадження СВАМ беремо за основу ті самі інструменти, що і в ЄС.

Але й у ЄС тривають дискусії щодо покриття секторів, де буде запроваджено СВАМ і кого він зачепить найбільше. Навіть тут можна очікувати на зміни, враховуючи новий склад Єврокомісії. Втім, ціль довгострокова є, до неї рухаємося і ми, і країни ЄС, і вся міжнародна спільнота. 

Найближчими роками ми запровадимо СТВ. Маємо створити робочий механізм, який допомагатиме ринковому регулюванню викидів парникових газів. Ми вже заклали основу СТВ – створили систему моніторингу, звітності й верифікації викидів. Незважаючи на те, що надання бізнесом інформації до системи було добровільним, підприємства дуже відповідально підійшли до звітування. 

Тож основа нашої переговорної позиції базується на тому, що ми вже зробили багато і продовжуємо рухатися за чітким планом. Треба пам'ятати: СТВ в ЄС працює з 2005 року, і вони пройшли великий шлях майже цілого покоління, а ми плануємо здолати цей шлях протягом 3-4 років, і це величезний виклик як для бізнесу, так і для уряду.