Олег Приходько, генеральний директор девелоперської компанії GREENOL

 

На початок 10-го місяця війни вітчизняні виробники будівельних матеріалів отримали дві значні проблеми для існування і розвитку свого бізнесу.

Перша — різкий спад закупівлі своїх товарів будівельними компаніями. Це пов’язано як із зупинками робіт багатьох будмайданчиках, так і зі значним зменшенням об’ємів робіт навіть на тих будівництвах, на яких роботи були відновлені у травні—липні цього року.

Друга — логістика. З однієї сторони, заблоковані поставки імпортних складових через порти України і довелося перебудувати логістичні маршрути сухопутними шляхами. З іншої сторони, ускладнилися маршрути внутрішніх перевезень від виробництва до будмайданчиків, іноді через склади тимчасового зберігання та/чи акумулювання крупних чи збірних законтрактованих партій.

На додаток — несприятливий курс валют, постійна інфляція, загалом пониження купівельної спроможності на внутрішньому ринку. Плюс проблематика швидкого ремонту виробничого обладнання через перешкоди зі швидкої доставки ремкомплектів або необхідних запчастин.

А із нових викликів останніх тижнів — руйнування енергетичної інфраструктури держави, яка прямо пов’язана як з виробничими так із транспортними системами.

І до всіх вищенаведених проблем потрібно додати ризик повного знищення виробничих потужностей, адже ворожі ракети потрапляють у цеха і склади українських підприємств вже більше ніж 9 місяців повномасштабної війни.

У даних обставинах для багатьох виробників постало питання збереження бізнесу як такого. В першу чергу до зони високого ризику знищення виробництв потрапили географічно близькі до зони активних бойових дій. У них наявні ознаки всіх ризиків разом взятих. До другої черги необхідно віднести тих виробників, у яких занадто впали можливості або з виробництва, або з реалізацією вироблених матеріалів. А якщо у них це й наявні фінансові зобов’язання, будь то кредитні зобов’язання, обов’язкові бюджетні та/чи податкові платежі, зобов’язання перед працівниками та ін., то таким підприємствам необхідна допомога фінансова або з реструктуризації зобов’язань.

З іншої сторони, всі розуміють, що після перемоги України, в державі відбудеться будівельний бум. І цей бум буде не лише на ринку будівництва житла. Доведеться відбудовувати дороги, мережі, трубопроводи, заводи, склади, морські порти, аеропорти і багато іншого. Тому потенційно, всі вітчизняні виробники у даний час знаходяться у ситуації відкладеного попиту на свою продукцію. Теоретично, країна буде потребувати кратного збільшення будівельних матеріалів нїж були довоєнні обсяги, у тому числі й сумішей, фарби, плитки, покрівельних матеріалів, гідроізоляційних та ін. Плюс готових виробів таких як вікон, дверей, карнизів та ін. І до всього цього знадобляться машини і механізми: ліфти, насоси, помпи, електрична автоматика, водозапірна арматура, муфти і багато іншого.

Разом з тим, розмірковуючи про перспективи, вбачаються два ризики, які можуть поховати сподівання вітчизняних виробників на успішний післявоєнний розвиток всієї галузі виробництва будівельних матеріалів. Що в свою чергу вже сьогодні може поставити питання про доцільність сподівань щодо майбутніх вигод.

Перше — конкуренція зі сторони імпортних аналогів. Історія післявоєнних відбудов різних країн говорить, що економіки країн виробників завжди готові постачати свою продукцію на ринки, які швидко набирають обертів і масштабуються, яким і є ринок країни у період відбудови. Впевнений, що той же Китай з його виробничими потужностями і відносно низькою ціновою імпортною політикою забажає налагодити поставки в Україну будь-яких своїх будівельних товарів. Європейські країни через свою близькість до України, і наявні автомобільні і залізничні маршрути, будуть мати навіть перевагу перед далеким Китаєм у деякій номенклатурі товарів.

Друге — собівартість продукції через об’єктивні чинники, що призведуть до здорожчання. Окрім того, що вже на даний час багато будівельних матеріалів зросли в ціні на 40-80%, майбутній зростаючий ринок розвитку будівельної галузі, потенційно ще може призвести до додаткового зростання на 50-60%. Хоча, прогноз майбутнього зростання буде залежати від економічної ситуації на кінець війни і життєдіяльності її фінансового сектору. Тому для вітчизняних виробників будівельних матеріалів надзвичайно важливим буде баланс між собівартістю продукції на момент її виробництва і купівельною спроможністю будівельних організацій, особливо у перші 6-9 місяців періоду відбудови.

Можливо, говорити на державному рівні ще зарано, але думати потрібно вже сьогодні про механізми підтримки всіх виробників України.

Перше на що має звернути увагу виконавча влада — це на систему оподаткування українських виробників. На мій погляд, на післявоєнні 3-5 років необхідно запровадити якомога більш ліберальні умови як для розвитку існуючих бізнесів, так і для створення нових підприємств. Всі бізнеси які будуть задіяні у відбудові держави, усіх його секторів, мають отримати прозорі податкові умови, які б мінімізували навантаження на стрімке зростання бізнесу і тим самим призводили б до капіталізації і масштабування бізнесів. При цьому навпаки — створити невигідні умови для виводу капіталу за межі країни.

При найгіршому сценарію під час відбудови преференції отримають великі імпортноорієнтовані компанії, а не виробники. І це буде маркером, що держава не впоралась з післявоєнним викликом.

Однак, всі сьогоднішні дії влади, війська і українського народу надихають і вселяють впевненість, що український бізнес стоїть на порозі свого злету, який у майбутньому назвуть "українським дивом ХХІ століття".