Олег Гавриш, автор та ведучий ділової програми "Перша шпальта" (UA Перший), заступник головного редактора видання Тhe Page

 

Скандал із головою комітету Верховної Ради з податкової політики Данилом Гетманцевим виявився не єдиним гострим та невирішеним питанням для українського бізнесу.

У травні понад 15 тисяч підприємців вимагали відставки Гетманцева з посади голови парламентського комітету, але, в результаті, він таки примудрився зберегти свою посаду.

Втім, друге питання, про яке ми напишемо, куди гостріше.

Йдеться про постанову Кабміну №153 від 24 лютого, яка регулює перелік товарів критичного імпорту.

Що це таке? Критичний імпорт – це перелік товарів та послуг, за якими держава дозволяє проводити транскордонні валютні платежі. Коротше те, що можна офіційно сплатити для завезення як імпорту в Україну.

З одного боку, критичний імпорт э інструментом НБУ та Кабміну, щоб стримувати відтік валюти з країни та досягти стабільності гривні.

З іншого боку, це досить сильне обмеження для бізнесу, який скаржиться, що не може сплатити та завезти низку товарів. Навіть тих, що були передплачені до війни.

Плюс, обійти заборону офіційної безготівкової оплати можна через оплату готівкою. Це відразу створює попит на валюту. Як і на інші специфічні послуги з обходу обмежень.

У постанову про критичний імпорт зміни вносили вже 18 разів, і тепер список товарів, які можуть ввозитися офіційно, становить більше 1200 позицій.

Але навіть у цьому списку залишилося безліч дуже дивних обмежень.

Наведу два конкретні приклади.

Наприклад, 3 травня було внесено зміни, які виключили з переліку товарів лист оцинкований та фарбований для виробництва сендвіч-панелей та профлисту. В Україну тепер може завозитись лише неоцинкований лист.

Початкова ідея обмеження полягала в тому, що в Україні є виробництва, які можуть оцинковуватись, але малою кількістю цинку. Проте, для промислових будівель цинку потрібно щонайменше 200 грамів на квадратний метр. Виходить, що всі, хто хоче відновити свої виробництва на деокупованих територіях або продовжити будівництво, опиняться у вразливому становищі. Вони просто не можуть зараз продовжити роботу через обмеження. Як у цьому випадку, в принципі, можна відновлювати виробництва?

При цьому в постанові про критичний імпорт, як і раніше, дозволено імпорт готових сендвіч-панелей, що виглядає вкрай дивно. Адже в Україні безліч підприємств із виготовлення сендвіч-панелей, які зараз простоюють.

Ще одна проблема. У постанові дозволено імпорт мінеральної вати, в той час, як українські виробництва не мають замовлень всередині країни.

Чи варто скасовувати критичний імпорт?

Чесно сказати, логіка іноді наявності чи відсутності товару в переліку дуже загадкова. Але, головне, у списку вже є 90% від нашого стандартного імпорту, тому стабілізуючу функцію цей список не виконує.

На мою думку, уряду було б логічніше скасувати перелік зовсім. Або більш ретельно працювати з кожною товарною позицією та в оперативному режимі вносити зміни за тими видами продукції, якої справді потребують українські виробники. Яка потрібна їм на відновлення виробництва.

Питання це насамперед стосується першого віце-прем'єра – міністра економіки Юлії Свириденко та команди її радників. Їм просто потрібно працювати швидше та чіткіше. Нинішні часи вимагають набагато більшої оперативності у економічних питаннях.