Інна Совсун, народний депутат України, фракція "Голос" 

 

Це дуже страшно, коли твоє право дихати — залежить від некомпетентних або не дуже порядних людей. Голова комітету з питань здоров'я нації Михайло Радуцький заявив, що нестача кисню для хворих на Covid-19 в лікарнях — це диверсія.

Погоджуюся, це диверсія — от тільки диверсантів потрібно шукати за конкретною адресою — вул. Грушевського 7, в кабінетах Міністерства охорони здоров'я України. 

Ще 22 квітня я відправила запити в усі обласні державні адміністрації, щоб дізнатися, наскільки лікарні забезпечені киснем. При чому запитувала про джерела кисню, адже лікарням важливо мати не концентратори, а саме кисневі станції. Чому? 

Концентратори не допомагають при тяжкому перебігу Covid-19, їх використовують вже під час реабілітації, коли людина одужує. Станція генерує потужний потік кисню для важкохворих пацієнтів, — і прямо з повітря. Якщо в лікарні є киснева станція, вона не залежить від рідкого кисню, балонів, дозаправок. 

Вже за тиждень з перших відповідей стало зрозуміло, що кисневі станції встановлені в лічених українських лікарнях. 

29 квітня я спільно з іншими депутатами зареєструвала законопроєкт про виділення 800 млн грн на кисневі станції. Звідки взяти гроші? З додаткових надходжень від ПДВ із ввезених на територію України товарів, що не були враховані при плануванні бюджету. 

19 травня я звернулася окремо до Ляшка й окремо до Шмигаля з проханням підтримати законопроєкт про фінансування кисневих станцій. Вже тоді було зрозуміло, що восени нас накриє четверта хвиля Covid-19, а на  закупівлю потрібно в середньому чотири місяці.

15 липня після всіх перипетій та поневірянь Верховна Рада ухвалює законопроєкт про кисневі станції в першому читанні. Рада не погоджує всю суму — зголошуються на 300 млн грн, бо ж монобільшості треба більше грошей на асфальт закласти. І на цьому дякую. Та, на жаль, далі першого читання законопроєкт не рухається.

У цей час, влітку, країну охоплює штам Дельта, стає зрозуміло, хворі на цей вид коронавірусу потребують в рази більше кисню. Подумати про це в Уряді мали ще в липні після перших випадків зараження. 7 вересня кліщами витягаємо з МОЗ інформацію, що на закупівлю кисневих станцій потрібно 1 млрд 108 тис. грн. 

15 вересня я пишу звернення до прем'єр-міністра й питаю, чи звертався МОЗ щодо кисневих станцій. Пишу всім головам облдержадміністрацій з питанням, скільки коштів Уряд і місцева влада виділили на кисневі станції. Те саме питання до МОЗу, Мінфіну. 

28 вересня Кабмін виділяє 395 млн грн на кисневі станції. У кінці вересня — коли країна вже задихається, Уряд виділяє третину необхідної на кисень суми.

Наступного дня я подаю правки до Держбюджету і прошу зменшити кошти, закладені на ремонт доріг. Щоб віддати 1 млрд 108 тис. грн — на кисневі станції — як і просив МОЗ. Адже асфальт може зачекати, а хворі, що задихаються — ні. Як гадаєте, чи підтримала монобільшість мою пропозицію? Як гадаєте, чи відстоював в парламенті виділення коштів на кисневі станції — міністр Ляшко? 

Найбільші українські заводи з виробництва кисню закриваються на ремонт. Тепер ми гарячково закуповуємо кисень чи то в Польщі, чи то в Молдові. Це вочевидь свідчить про провал підготовки лікарень до нової хвилі. Якби усе було зроблено вчасно - то шукати кисень за кордоном не потрібно було б. То хто перекриває кисень українським громадянам? Хто ж тут диверсант?