Альона Осмоловська, директор зі зв’язків з державними, регуляторними органами і зацікавленими сторонами Групи Нафтогаз

 

Відокремлення транспортування газу від інших видів діяльності — анбандлінг — одна з умов гармонізації українського газового законодавства з європейським. І в Європі, і в Україні анбандлінг впроваджувався, щоб усі постачальники газу мали рівний доступ до газової мережі.

Ця вимога стосується керування газотранспортними системами і газорозподільними мережами. Жоден постачальник не повинен мати неконкурентної переваги, щоб не маніпулювати доступом до споживача. Тому закон «Про ринок природного газу» вимагає проведення анбандлінгу і для Нафтогазу, і для регіональних облгазів/міськгазів.

Відокремлення функції транспортування газу від Нафтогазу також було умовою підписання нового транзитного контракту за європейськими правилами, тому Нафтогаз передав свій найприбутковіший актив – газотранспортну систему (ГТС) – до нового Оператора. За коректним проведенням процедури анбандлінгу Нафтогазу пильно стежили Єврокомісія, секретаріат Енергоспівтовариства, українські уряд та парламент та навіть російський Газпром.

Необхідності відокремлення газорозподільних мереж від облгазів, вірогідно, уваги приділили менше. Нічим іншим не можна пояснити абсолютну формальність відділення розподільчого та постачального бізнесу облгазів.

У чому ж різниця між справжнім та формальним анбандлінгом?

Анбандлінг Нафтогазу приніс державі $7 млрд

Першого січня 2020 року Нафтогаз передав управління газотранспортною системою України незалежному державному оператору — ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (ОГТСУ). Секретаріат Енергетичного Співтовариства підтвердив, що відокремлення Оператора ГТС відбулося у відповідності до вимог законодавства ЄС.

Анбандлінг забезпечив Україні стабільний дохід від транзиту російського газу до Європи та приніс державі $7 млрд: Газпром, навіть у випадку зниження фізичних обсягів транзиту газу, буде сплачувати фіксовану суму за послуги транспортування українською ГТС протягом наступних п’яти років. За 9 місяців 2020 року дохід Оператора ГТС склав майже 45 млрд грн.

Тим часом Нафтогаз розвиває бізнес зберігання газу через оператора підземних газосховищ (ПСГ) Укртрансгаз: дохід підприємства зріс на 35% — до 1,03 млрд грн у першому півріччі 2020 року. За три квартали 2020 року Нафтогаз сплатив державі понад 87 млрд грн (39,6 млрд грн з яких — залишок дивідендів за результатами 2019 року).

Обидва нові оператори — і ГТС, і ПСГ — нарощують кількість послуг та клієнтів.

Цього року Оператор ГТС впровадив послугу shorthaul — транзит газу між Польщею, Угорщиною, Словаччиною і Румунією через Україну. Трейдери закачали до української ГТС в такому режимі понад 6 млрд куб. м газу.

Укртрансгаз, як оператор українських сховищ, стимулює зберігати газ в Україні та користуватись послугами нашої ГТС: цього року третину газу в ПСГ закачали іноземні трейдери в режимі «митного складу».

Незавершений анбандлінг облгазів гальмує розвиток газового ринку

У 2015 році в Україні з’явились нові постачальники газу — газзбути. Ця подія подавалась як анбандлінг на регіональному рівні, але, на відміну від анбандлінгу Нафтогазу, облгази просто створили на 100% підконтрольні їм дочірні підприємства, яким передали право постачати газ абонентам.

Попри свою формальність, такий анбандлінг відповідає законодавству, поки зв’язок облгазу і газзбуту не шкодить споживачам та не спотворює конкуренцію між постачальниками.

Наприклад, серед підприємств Групи Нафтогаз також є облгаз (у Кіровоградській області) та постачальник газу (ГК «Нафтогаз України»). Однак жоден клієнт ГК «Нафтогаз України», який побажав перейти до нового постачальника газу, не стикнувся з віртуальними боргами чи загрозою відключення газу від «Кіровоградгазу».

Натомість відкриття ринку газу для населення показало: деякі газзбути намагаються зупинити відтік своїх клієнтів, а їхні материнські компанії — облгази — залякують українців віртуальними боргами за «температурні коефіцієнти» та погрожують відрізати газ у випадку зміни постачальника.

Показовою стала історія з приховуванням EIC-кодів, які потрібні, щоб постачальник знайшов свого нового клієнта у системі. EIC-код зазвичай друкується на платіжках за розподіл газу та доступний в електронному кабінеті споживача на сайті облгазу.

З 1 липня 2020 року низка облгазів почала приховувати коди з електронних кабінетів і припинила публікувати їх на платіжках. Регулятор – Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) –  звернув увагу на таке порушення прав споживачів і зобов’язав облгази повернути EIC-коди.

Облгази креативно підійшли до виконання цього розпорядження: частина облгазів опублікувала код лише в електронних кабінетах, частина — на платіжках, але на лінії відриву.

Ця ситуація наочно демонструє, що анбандлінг має прямий вплив на роботу ринку газу. Правильно проведене відокремлення функції транспортування від постачання стимулює конкуренцію на ринку та покращує послуги для споживачів. Некоректно проведений анбандлінг цементує проблеми і перекоси ринку, ускладнює та здорожчує послуги монополістів.