Остановить конвейер смерти
Виктор Сердюк, президент Всеукраинского совета прав и безопасности пациентов

(на украинском языке)

В Україні понад рік гинуть люди, яких можна було врятувати, щобільше – їх рятували до січня 2024 року. Але одна чиновницька примха, яку замаскували під бажання економії державних коштів, запустила справжній конвеєр смерті. Йдеться про Постанову Кабінету Міністрів №34 від 5 січня 2024 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо організації медичних закупівель». Адже ця постанова фактично позбавила місцеві державні адміністрації (військові адміністрації) та їх структурні підрозділи можливості закуповувати життєво необхідні ліки.

Як організація, що покликана захищати права та безпеку пацієнтів, ми протягом цього періоду неодноразово звертались до Кабінету Міністрів України, Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Верховної Ради України, Міністра охорони здоров’я України, інших дотичних органів державної влади з проханням вжити заходів для рятування життя десятків тисяч українців. На наші звернення та заклики навіть відповідали в стилі ми дали доручення і розберемося, але “ВООЗ і нині там”. В ситуації, що склалася, залишається апелювати до суспільства, в надії, що громадський тиск допоможе виправити фатальну помилку.

Коротко по суті справи. В Україні діє Національний перелік основних лікарських засобів (Нацперелік). Це – державна гарантія безоплатного базового лікування для всіх громадян країни. Препарати, які внесено до Нацпереліку, повинні надаватись на безоплатній основі. Таке забезпечення гарантоване Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та відповідними умовами Програми медичних гарантій, які прописані в договорах між лікарнями та Національною службою здоров’я України.

Але для повного розуміння відзначу, що такий Нацперелік має формуватися на основі мінімально необхідного переліку ліків від ВООЗ. Проте у нас чиновники примудрилися обрізати навіть цей minimum minimorum. Вперше, коли викинули сучасні препарати та затвердили в Нацпереліку майже на 600 позицій меншу кількість ліків, ніж це передбачають рекомендації ВООЗ. А в друге, коли позбавила місцеві адміністрації можливості закупати життєво необхідні препарати.

Важливий момент, в Україні мають закупатися безпечні та ефективні препарати, чию корисність доведено дослідженнями. В цілому це правильний підхід, в тому числі й щодо цінової політики, яка ґрунтується, зокрема, на порівнянні цін у певних країнах та техніко-економічних розрахунках. Все це дозволяє обґрунтувати витрати та покрити переважну кількість випадків захворювань, але не всі.

“Кастрований” Нацперелік, заборона закупівлі потрібних ліків за місцеві бюджети провокує численні трагедії, тому що кількість захворювань та станів, які небезпечні для життя, величезна. Наприклад є цілий клас так званих орфанних, або – рідкісних – захворювань, це - один випадок на десятки, чи навіть сотні тисяч людей. А з іншого боку, для лікування цих хвороб та деяких інших (наприклад, агресивних форм раку) часто доводиться застосовувати інноваційні та «проривні» ліки, чия ефективність доведена, але вони коштують шалених грошей. Проте вони вочевидь дають більший ефект, ніж ті, застосування яких передбачають протоколи лікування, які розробляли десятки ротів тому.

В Україні до січня 2024 року цих трагедій вдавалося запобігати завдяки реалізації регіональних та місцевих цільових програм підтримки хворих, що потребують високовартісних, життєво необхідних ліків. Ці програми на законних підставах дозволяли місцевим адміністраціям закупати препарати на додачу до закупівель на державному рівні, які здійснювало МОЗ України. І це дозволяло оперативно та повністю покривати у лікуванні на рівні конкретного регіону з врахуванням його специфіки.

Але за такої практики місцеві органи влади мали ще одне право та відповідне повноваження. Якщо потребу у препаратах, що входять до Нацпереліку, було задоволено повною мірою, в межах регіональних цільових програм дозволялося закупати ліки, які не входили до цього переліку. Зокрема, купувати інноваційні препарати для лікування рідкісних та/або агресивних форм тяжких захворювань, які в межах всієї України дозволяли продовжити життя та забезпечити більш прийнятні умови для життєдіяльності десятків тисяч пацієнтів. Як правило, ці препарати є «високотехнологічними», а отже – високовартісними, тобто – такими, що не по кишені пересічним громадянам.

Після прийняття Постанови Кабінету Міністрів №34 від 5 січня 2024 місцеві органи влади можливості закупати ліки позбавлені. Якщо відкинути бюрократичні нашарування, суть проблеми в наступному. Оновлені правила закупівель сформували правову колізію, коли місцеві державні адміністрації (військові адміністрації) не розуміють, яким чином та в якому обсязі вони повинні «брати до уваги» рекомендації уповноваженого органу з державної оцінки медичних технологій. І ця колізія паралізувала закупівлі ліків, що рятували життя, на місцевому рівні.

Отже, ще раз наголошу. Вже понад рік, як в Україні гинуть люди, яких можна було врятувати. І гинуть вони не на фронті від ворожих снарядів. Вже понад рік медична бюрократія удає, що стоїть на сторожі державних інтересів, прирікаючи десятки тисяч українців на біль, муки та смерть. І вже понад рік ситуацію можна виправити, якщо на рівні МОЗ погодити зміни до Постанови Кабінету Міністрів №34.

Чи допоможе ця публікація зробити цей простий крок?! Contra spem spero…