Ірина Мудра, заступниця міністра юстиції України

 

Масштаб і регулярність злочинів росії настільки великі, що вражають. Але щоразу жахаючись через нові дії агресора, люди, на жаль, забувають про попередні. Так працює наша пам'ять, яка не здатна утримувати всю інформацію одночасно. Але система правосуддя працює інакше.

Інструмент справедливості

Правоохоронні органи та юристи послідовно та планомірно збирають доказову базу, щоб притягнути рф до відповідальності. І йдеться не лише про кейси після 24 лютого 2022 року, а про всі події з лютого 2014 року. Більше того, чимало справ щодо позовів громадян України проти дій росії за останні 8 років отримали позитивні вердикти. Тільки росіяни не поспішають виконувати приписи українського суду. Інструментом впливу у такій ситуації є Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ).

Міжнародна інституція виникла після Другої світової війни. Європейці, які зіткнулися зі злочинами нацистів, усвідомили, що необхідно визначити хоча б мінімальний набір правил та спільно контролювати їх дотримання. Так виникла Європейська конвенція прав людини, а ЄСПЛ став інструментом контролю. Незалежна Україна підписала конвенцію у 1995 році.

При цьому ЄСПЛ не став додатковим об'єднаним судом, він не замінює систему національного правосуддя. Проте суд має можливість діяти у тих ситуаціях, коли інструменти національних судів вичерпані, а справедливості так і не досягнуто. Наскільки це ефективно? Все залежить від ситуації та контексту. Так, справи щодо порушення прав громадян, як правило, виявляються результативними, а ось міждержавні розгляди стикаються з низкою проблем. Основна причина — ЄСПЛ вважає пріоритетом імунітет іноземної держави.

Позиція щодо державного імунітету

Формування цієї позиції ЄСПЛ багато в чому почалося з рішення у справі "Калогеропулу проти Греції та Німеччини" (2002). Тоді заяву подали 257 громадян Греції – всі вони були рідними жертв масових страт, проведених нацистами у селі Дистомо 1944 року. Вони вимагали виплат компенсацій та домоглися відповідних рішень у судах Греції. Однак для виконання судового рішення проти іноземної держави у Греції потрібен дозвіл міністерства юстиції. Позивачі звернулися за ним, але підтвердження не отримали, і рішення суду залишилося невиконаним у Греції. Як результат, люди звернулися до ЄСПЛ, вказуючи, що Греція та Німеччина порушують їхні права, проте ЄСПЛ відхилив позов.

Суд ухвалив, що хоча права позивачів на справедливе правосуддя були обмежені, проте це було зроблено заради збереження відносин між двома країнами. Якби Греція примусово вилучила майно Німеччини та її громадян на своїй території для забезпечення виплат, то це б підірвало взаємодію двох країн. Фактично, ЄСПЛ став на бік уряду Греції.

Ще в одній справі — "Джонс та інші проти Сполученого Королівства" (2014) — ЄСПЛ не знайшов порушень у відмові суду Великобританії розглядати позов проти тортур у Саудівській Аравії. ЄСПЛ зазначив, що таке рішення забезпечує підтримку дружніх відносин між країнами, які шанують суверенітет один одного. Але що цікаво в цьому кейсі — ЄСПЛ також зазначив, що ситуація змінюється, а тому питання суверенного імунітету можуть бути переглянути країнами-учасницями договору. Іншими словами, судді вважають, що винятки щодо державного імунітету можуть виникнути в майбутньому.

Ще одна справа, яка потребує уваги, стосується безпосередньо росії. У 2004 році ЄСПЛ встановив кілька порушень Конвенції у справі "Ілашку та інші проти Молдови та росії". Суть позову стосувалася несправедливого арешту та жорстокого поводження з ув'язненим на території невизнаного Придністров'я. Суд визнав владу росії та Молдови винними і ухвалив забезпечити виплату компенсацій. Так, росія була зобов'язана заплатити понад 500 тис. євро чотирьом позивачам, а Молдова — по 70 тис. євро трьом позивачам. Фактично, цим рішенням суд підтвердив захоплення росією Придністров'я. І що ще цікаво — Росія погодилася виплатити компенсації, хоча і висловила протест щодо рішення суду.

Крім того, вже прийнято два рішення у міждержавних справах Грузії проти росії, де ЄСПЛ встановив порушення Конвенції росією. Мова йде про справи "Грузія проти росії (№1)", яка стосувалась масового вислання грузин в 2006 році, та "Грузія проти росії (№2)" щодо подій війни у серпні 2008 року. В останній справі ЄСПЛ чітко встановив, що внаслідок воєнних дій росія окупувала території Південної Осетії.

Також на розгляді ЄСПЛ є ще одна заява Грузії проти росії, яку Грузія подала у 2018 році у зв’язку з переслідуваннями, арештами, нападами та тортурами, вбивствами та залякуванням етнічних грузин, які намагаються перетнути або проживають поруч із адміністративними кордонами, які розділяють територію, контрольовану Грузією з захопленими росією територіями Абхазії та Південної Осетії.

Можливості ЄСПЛ сьогодні

Країна-агресор у 2015 році оголосила, що не виконуватиме рішення ЄСПЛ, якщо вони суперечать їхній конституції. Як результат, станом на 2022 рік, росія не виконала понад 2000 вердиктів суду — найвищий показник серед усіх країн. Більше того, як відомо, ще 15 березня 2022 року Росія призупинила свою участь у ЄСПЛ, а в червні парламент країни проголосував за невизнання рішень Європейського суду з прав людини. Багато хто може поставити питання: який же сенс продовжувати розгляди справ?

Рішення ЄСПЛ є важливим фактором для інших міжнародних інстанцій, а також фактичним підтвердженням скоєних злочинів. Крім того, вердикти ЄСПЛ не мають терміну давності, а тому їх виконання буде потрібно від росії у будь-якому випадку.

Зараз на розгляді ЄСПЛ перебуває п'ять міждержавних справ, де Україна виступає позивачем, а рф відповідачем. Список включає: кейс, пов'язаний із окупацією Криму; справа про порушення прав на окупованих територіях Донецької та Луганської областей (сюди ж включено розгляд справи про збитий літак МН17); справа про порушення прав українських політичних в'язнів; справа про захоплення українських моряків та кораблів у Керченській протоці; справа про злочини російських військових під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. Останній із названих кейсів був зареєстрований у червні 2022 року, коли росія вже відмовилася визнавати юрисдикцію ЄСПЛ. Проте сам суд підтвердив, що розглядатиме всі позови, пов'язані з росією, подані до 16 вересня 2022 року. Тут слід наголосити, що росія не лише один з лідерів за кількістю індивідуальних справ (на цей час понад 17 тис заяв), а й тримає першість по міждержавним справам проти неї – окрім п’яти позовів України ще є три згадані міждержавні справи Грузії проти росії.

Перспективи розгляду справ досить оптимістичні. У міжнародних інституціях розуміють, що росія маніпулює положеннями законів для досягнення своїх цілей і готова принести в жертву всю післявоєнну систему права для реалізації імперських амбіцій. Звичайно, рішення щодо міждержавних позовів вимагатимуть від суддів ЄСПЛ сміливості, адже для досягнення справедливості потрібно зробити виняток у питанні державного імунітету. Але саме це дозволить справді забезпечити правосуддя та підтвердити силу демократичного суспільства.