Ірина Мудра, заступниця міністра юстиції України 

 

Щоб домогтися компенсацій від країни-агресора, Україні необхідно здолати супротивника, значно сильнішого за армію рф. Йдеться про інертність міжнародної бюрократичної машини, яка чинить опір змінам значно завзятіше, ніж реагує на несправедливість.

 

Подолати вето

 

Система міжнародного права багато в чому відображає ситуацію, що закріпилася після закінчення Другої світової війни. Це особливо добре видно з аналізу складу Ради безпеки ООН та її ефективності. Сьогодні країна-агресор, яка має право вето, зводить нанівець будь-які зусилля міжнародної спільноти. Окремі держави намагаються змінити ситуацію, але наскільки затягнуться перетворення передбачити складно — реформа Ради безпеки ООН потребує перегляду величезної кількості документів, включаючи Статут організації.

 

Така стійкість міжнародного права є одночасно сильною і слабкою його рисою. Позитивна сторона полягає в тому, що це захищає правила від нагальних кон'юнктурних змін. Негативна — дотримання прийнятих колись норм не дозволяє ефективно добиватися справедливості, саме того, заради чого ці норми ухвалювалися.

 

Зараз Україна активно працює над створенням міжнародного механізму компенсацій, який дозволить вилучати майно, що належить країні-агресору та окремим громадянам росії, щоб використати ці кошти для виплат постраждалим від війни. Для будь-якого українця такий підхід звучить логічним та обов'язковим. Для багатьох людей у ​​світі також. Проте з погляду права на запуск таких процесів потрібна нова процедура.

 

При цьому треба розуміти, що проблеми виникають не лише на стадії вилучення коштів, а й на момент розподілу: хто його здійснюватиме? хто контролювати? хто отримуватиме ці кошти?

 

Глобальне рішення

 

Основа для виплати компенсацій: іноземні активи Центробанку росії, які вже заблоковані, а також активи державних підприємств росії, таких як Газпром та низка подібних, закордонні активи приватних осіб, які потрапили під санкції. Як ми знаємо, багато з цих активів вже заарештовано, але ще не конфісковано — для цього потрібне подолання суверенного імунітету та законодавчі зміни щодо цивільної конфіскації приватних активів. Допомогти в цьому має міжнародний компенсаційний механізм (а саме міжнародний договір, який стане його основою).

 

Для запуску процесу потрібне глобальне рішення. Таким документом може стати резолюція ООН. Україна тут ґрунтується на схожому кейсі Ірако-Кувейтської війни. Відомий факт, що коли у 1990 році Ірак вторгся до Кувейту і окупував частину територій, то світ відповів операцією «Буря в пустелі». Але значно менше людей знають, що відповідь була не лише військовою.

У 1991 році на основі Резолюцій Радбезу ООН №687 та №692 було сформовано Компенсаційну комісію ООН з мандатом визначити розмір та реалізувати виплати компенсацій Іраком за шкоду, завдану Кувейту військовим вторгненням. Крім того, було створено Фонд, через який проводився розподіл коштів.

 

Україна зараз пропонує створити аналогічну структуру. З тією лише різницею, що ми розуміємо, резолюцію Радбезу майже напевно заблокує росія. Які альтернативи? Можна досягти рішення Генеральної Асамблеї ООН. Так, її мінус у тому, що вона має рекомендаційний характер. Проте чим більше країн підтримає рішення, тим більшою буде його міжнародна вага.

 

Такий приклад ми вже бачимо за резолюцією ООН не визнавати законність анексії українських територій країною агресором — абсолютна більшість країн — 143 висловилися на підтримку України.

Важлива також позиція інших міжнародних інституцій. Так, на сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) вже підтримали ідею створення компенсаційного механізму та підтвердили намір співробітництва з Україною з цього питання.

Запропонований нашою країною компенсаційний механізм — це багатостороння угода між країнами-партнерами, де є заморожені активи. Для забезпечення ефективної роботи механізму має бути створена спеціальна комісія, яка розглядатиме заяви про компенсацію збитків. Також буде організовано Реєстр збитків і сам Фонд, джерелом якого і будуть перелічені вище активи росії.

 

Компенсації всім постраждалим

 

Залишається питання, хто буде одержувачем цих коштів. Тут знову з погляду пересічного громадянина відповідь очевидна — усі постраждалі. Однак для міжнародного права цього недостатньо, потрібно точно ідентифікувати ці групи, позначити їхні критерії та права.

У вже згаданому Ірако-Кувейтському конфлікті компенсаційний механізм поширювався на осіб, які вимушено залишили Кувейт через військовий конфлікт; осіб, які отримали значні каліцтва; тих, хто втратив внаслідок війни чоловіка/дружину, дітей, батьків; осіб, які зазнали матеріальних збитків до $100 тис.; осіб, які зазнали збитків понад $100 тис.; постраждалі компанії, включаючи іноземні.

 

Крім того, виплати покривали претензії уряду, включаючи шкоду, завдану навколишньому середовищу та природним ресурсам. При цьому компенсації не передбачали паралельних позовів через національні правові системи в країнах-членах ООН, а заявники мали повідомляти про будь-які отримані таким чином кошти — їх вираховували із суми виплат від Комісії.

В українській версії групи одержувачів мають бути розширені, оскільки явно не охоплюють усіх, хто постраждав від війни. Це насамперед люди, чиї родичі загинули під час військових дій (цивільні особи), ті, хто втратив власність, кошти на існування, сироти, жертви насильства (як дорослі, так і діти — жертви зґвалтувань); повністю чи частково втратили працездатність внаслідок поранення чи захворювання, що пов’язані з війною. Ще одна група — приватний і державний бізнес, який зазнав збитків.

 

Проте визначити групи – лише перший крок. Потрібно їх систематизувати, визначити розміри виплат та компенсацій. Саме тому робота ведеться вже зараз, щоб на момент прийняття міжнародного рішення всі алгоритми та протоколи були максимально готові.

 

Наразі вже є рішення Комітету міністрів Ради Європи від 15 вересня 2022 року. Цим рішенням Комітет міністрів Ради Європи вітав спільні з Україною зусилля щодо забезпечення відповідальності росії за злочини проти України та підтримав ідею відшкодування збитків, завданих порушенням росією норм міжнародного права. Це одне із перших, але важливих досягнень для України. Перед нами стоїть історичне завдання не лише здолати росію на полі бою, а й переглянути міжнародне право, щоб досягти справедливості для всіх постраждалих українців. І Давид обов'язково переможе Голіафа.