Інтерв'ю заступника міністра у справах ветеранів України Інни Драганчук агентству "Інтерфакс-Україна"

Текст: Єгор Шуміхін

 

Війна продовжується, але Захисники і Захисниці уже зараз повертаються. Наскільки держава сьогодні готова до фізичної і моральної реінтеграції ветеранів в суспільство?

Реінтеграція ветерана – це не абстрактний процес правового регулювання чисельних норм, це конкретна мапа, по якій рухається військовослужбовець, повертаючись до цивільного життя. Чи є цей процес вибудуваним та чітким – на жаль, ні. Є фрагментарні рішення, які успішно реалізуються, проте, залишається чимало питань, які мають бути синхронізовані та узгоджені. Також варто нагадати, що реінтеграція ветеранів – це двосторонній процес, у якому ключову роль грає не тільки держава, а й саме суспільство, громада. Сусід або колега також мають стати для ветерана своєрідними провідниками у цивільному житті, така підтримка є суттєвою.

Одним із найбільш важливих моментів комфортної реінтеграції ветеранів є охорона психічного здоров’я. Саме психічне здоров’я відповідає за стійкість та міцність ветеранів, якими б сильними вони не були за своїм духом.

Нещодавно Мінветеранів розпочав процес трансформації послуг із психологічної реабілітації Захисників України, не обмежуючись статусом "ветеран". Використовуючи інклюзивний підхід, ми вперше запустили персоналізовані послуги з психологічної реабілітації за державні кошти. Бюрократичною мовою – було прийнято постанову, яка оптимізувала порядок організації психологічної реабілітації ветеранів та запровадила роботу психологічних мультидисциплінарних команд у закладах, в яких лікуються ветерани та військовослужбовці. На практиці це дало змогу надавати психологічну допомогу в першу чергу тим, хто її найбільше потребує - пораненим бійцям, ветеранам, а також членам їх сімей, членам сімей загиблих Захисників. Фахівці цих закладів також отримали змогу надавати послуги Захисникам та Захисницям, як в умовах стаціонару, так і амбулаторно, дистанційно або з виїздом до отримувача послуг. За перші півтора місяці понад 1,5 тис. військовослужбовців, ветеранів та членів їх сімей отримали психологічну допомогу за новим механізмом.

Не утримуючи заклади і не забираючи їх до сфери управління, Мінветеранів фактично формує власну мережу, де кожен ветеран або діючий військовослужбовець може отримати необхідну послугу. Наразі таких закладів 25 і ми зацікавлені у якісному розширенні надавачів послуг. Попереду запуск супервізії та програми постійного професійного розвитку фахівців.

 

Профільні експерти говорять, що в Україні відсутня ефективна дорожня карта всебічного відновлення ветерана. Це так? Що з цим робити?

Швидше, не відсутня, а не має скоординованих маршрутів. Ми над цим працюємо. Але тут важливе уточнення: ми завжди покладались на інклюзію ветерана у загальну систему, тому, якщо ми говоримо, що відсутня дорожня карта для ветерана, це означає, що вона загалом відсутня для всього населення. Натомість існують протилежні випадки, як психологічна допомога, коли ветеранам вже надаються сервіси з відповідною маршрутизацією, а для всього іншого населення вони поки що не доступні.

Мінветеранів розпочало роботу над реалізацією масштабного проєкту "Перехід", який передбачає створення системи переходу ветерана від військової служби до цивільного життя та забезпечення сталої підтримки на всіх рівнях. Основною умовою якісної розбудови системи "Переходу" є максимальне залучення та відповідальність всіх відомств – від Мінекономіки та МОЗ до Міноборони та МВС.

 

Коли така система буде реалізована і повноцінно запрацює?

До розробки плану "Перехід" залучено 23 відомства. Перед кожним учасником стоять конкретні завдання, які знаходяться у їх виключній компетенції. Швидкість виконання цих завдань залежить як від політичної волі, так і від об’єктивних можливостей учасників. Назвати конкретний термін важко, але всі залучені відомства розуміють його нагальність, тому, напевно, запуск "Переходу" має відбутися до першої демобілізації.

 

Чи готові наші міжнародні партнери, від яких Україна в першу чергу чекає зброї, включатися, зокрема і фінансово, у ветеранські проєкти?

Так, готові. Саме на цьому наголошували всі співрозмовники, з ким я мала зустрічі у Пентагоні. Оборонна політика виглядає довершеною тільки тоді, коли країна разом із забезпеченням зброєю та навчанням військовослужбовців демонструє такі ж чіткі підходи до їх реінтеграції у цивільне життя. Це не опція, а обов’язок держави - мати скоординований план "Переходу", який  забезпечує потреби та всебічний розвиток ветеранів після їх повернення. Наразі маємо домовленості про конкретні проєкти спортивної та психологічної реабілітації, розвиток інфраструктури обох сфер.

 

Як міністерство бачить правильну розбудову системи фізичної реабілітації ветеранів?

Реабілітація поділяється на декілька етапів. Період, коли для реабілітації потрібно знаходитись у стаціонарі реабілітаційного закладу, є досить невеликим для переважної більшості поранених - кілька тижнів). Це етап після гострої реабілітації; виняток, звісно пацієнти з тяжкою спинальною травмою, але таких відносно небагато. Далі вже триває реабілітація у довгостроковому хронічному періоді. І ось тут найкраще - це реабілітація поруч з домом, у громаді, де живе ветеран, у формі амбулаторної реабілітації або навіть домашньої. Це саме та послуга, яку потрібно розвивати. Тому наше завдання - створити пакети реабілітаційних послуг для ветерана і розвивати реабілітацію в громадах. З точки зору інвестування - це сприяння закладам, які вже зараз якісно надають реабілітаційні послуги, у посиленні їх спроможності, розширення площі, обладнання, персоналу.

 

Чи буде запроваджено практику регулярного та обов’язкового медичного огляду?

Мінветеранів підготовлений законопроєкт щодо загального чекапу. Такі зміни необхідні для виявлення хвороб у ветеранів на ранній стадії. Це дасть можливість відслідковувати стан здоров’я ветеранів та, що найбільш важливо, вчасно реагувати на їх потреби.

У світовій практиці виключно на основі таких даних будуються пакети для підтримки здоров’я та реабілітації ветеранів. Ми хочемо рухатись далі цим шляхом. Окрім цього, вже зараз підготовлені методичні рекомендації для лікарів щодо процедури таких медичних оглядів, враховуючи специфіку травм ветеранів. Ми також плануємо закріпити ці рекомендації на нормативно-правовому рівні.

 

Які головні параметри цього законопроєкту, коли і з якою періодичністю такі чекапи будуть передбачені, і чи будуть вони обов'язковими?

Основний параметр цього законопроєкту – привести у відповідність до норм медичного законодавства, а саме – прибрати застарілий підхід "диспансеризації", а замість нього ввести сучасний у вигляді профілактичних медичних оглядів. Періодичність та перелік додаткових обстежень, які будуть надаватись ветеранам, будуть визначені на рівні підзаконних нормативно-правових актів.

 

Чи є в планах створення мережі реабілітаційних центрів по всій країні, зважаючи на значне збільшення цільової аудиторії таких закладів?

Я думаю, що роль Міністерства не у створенні нових закладів, а у розробці програм, які будуть задовольняти потреби ветеранів у реабілітації та будуть доповнювати пакети програм медичних гарантій. В Україні достатньо реабілітаційних центрів та закладів з реабілітаційними відділеннями. Питання в тому, які саме реабілітаційні послуги вони надають та чи є ці послуги доступними.

Чітка програма зі зрозумілим переліком послуг доказової реабілітації та вимогами до надавачів послуг – це найкраще стимулювання провайдерів до покращення своїх сервісів. Саме тому доцільно сконцентруватись на розвитку тих закладів, які вже надають сучасні реабілітаційні послуги та мають потенціал до розширення. Мінветеранів має виступати замовником та контролером якості цих послуг. А "мережу" мають визначити самі ветерани, які сформують її своїми рейтинговими запитами до тих або інших закладів.

 

Наскільки активно ми користуємося можливостями закордонного лікування ветеранів, які нам надають партнери?

Мінветеранів бере активну участь в організації та відправленні ветеранів на лікування за кордон.

Разом із тим, закордонне лікування - це тимчасове рішення. Ми дуже вдячні всім країнам, які оперативно зголосились та прийняли до себе українських пацієнтів. Окрім надання високоякісної медичної допомоги, це дало можливість частково розвантажити наші лікарні та дати змогу закладам оптимізуватись до реалій війни. Проте сьогодні ми маємо зосередитись саме на розвитку нашої медичної галузі та налагодженні процесів. Це розуміють і наші партнери, і наші пацієнти, які разом із всіма позитивними моментами лікування за кордоном зіткнулись і з чисельними викликами.

 

Про які саме виклики йде мова?

Від мовного бар’єру та емоційного занепаду через далеку відстань до рідних до специфіки надання медичних послуг та особливостей комунікації з медичним персоналом та проживання, яке в деяких випадках передбачало перебування поза межами лікувальних закладів, що для наших пацієнтів було незвичним. Серед випадків, які найбільше зустрічались та вимагали нашого залучення – бажання українських пацієнтів втручатись у протоколи лікування та "замовляти" собі певні медичні послуги або навпаки відмовлятись від запропонованого лікування.

 

Чи планується реформування санаторно-курортного лікування ветеранів?

Так, це дуже нагальна реформа, і ми плануємо її розпочати. Глобально – це має відбутись на рівні законодавства, але це більш тривалий процес. Тому ми підготували зміни до відповідної постанови, яка дозволить нам трансформувати вимоги до санкуру вже з наступного року та наблизити їх до доказової реабілітації, а не тільки відновлювального відпочинку.

Багато ветеранів отримали поранення та потребують реабілітації, а не звичайного відпочинку в застарілих санаторіях. Тож перед міністерством стоїть задача змінити підходи до наявних пільг, щоб забезпечити якісні послуги відповідно до потреб Захисників і Захисниць.

Проєкт бюджету на 2023 рік передбачає 264 млн грн. на санаторно-курортне лікування ветеранів. Нам видається, що це гарний сигнал, аби на ринку санаторно-курортних закладів виникла здорова конкуренція за надання послуг для ветеранів та розпочався процес якісного приведення своїх сервісів у відповідність до нових вимог, які, я сподіваюсь, будуть підтримані урядом.

 

Прем’єр-міністр заявив, що планується запровадити медичне страхування ветеранів. Яка перспектива такого проєкту?

Складна, але цілком реалістична. У міжнародній практиці існують успішні приклади програми медичного страхування ветеранів, як окремої категорії населення. Ми розуміємо, що нашим Захисникам та Захисницям потрібен більш ґрунтовний підхід, враховуючи їх специфічні травми та хронічні захворювання, тому спеціальна медична страховка могла би покрити додаткові комплексні медичні обстеження для виявлення захворювань та попередження інвалідизації у майбутньому.

 

Але це ініціатива, яка буде реалізовуватися в найближчій перспективі, чи вже після завершення війни?

Ті, хто сьогодні захищають незалежність нашої держави, мають бути впевнені, що держава подбає про них. Це може бути і у вигляді окремого медичного страхування, і в межах розширеної програми медичних гарантій для ветерана.

Щодо перспектив такої ініціативи – вона точно потребуватиме значної зкоординованості багатьох відомств, проте, і актуальність її важко переоцінити. Тому я би хотіла орієнтуватись на початок запровадження "в ближчій перспективі", а не "вже після завершення війни".

 

Що наразі відбувається із системою психологічної реабілітації захисників?

Наразі відбувається фактично її створення, оскільки до цього року формат надання відповідних послуг навряд чи можна було назвати системою.

Разом із запровадженням вже прийнятих змін, про які я розповідала на початку, Мінветеранів розроблено дуже важливий проєкт постанови Кабінету міністрів України "Про порядок та умови надання психологічної допомоги...", який має на меті удосконалення, підвищення доступності, ефективності та результативності послуг у сфері охорони психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, розширення географії цих послуг, впровадження електронних ресурсів тощо.

Враховуючи міжнародний досвід та рекомендації ВООЗ, Мінветеранів пропонує організацію надання психологічної допомоги на трьох організаційних рівнях. Перший – сприяння соціальній адаптації (реадаптації) ветеранів, їх психосоціальну підтримку та супровід. Другий – психологічна допомога, спрямована на розв'язання психологічних проблем, які виникли, зокрема, внаслідок персональної участі (або члена сім’ї) у бойових діях. На цьому рівні робота з отримувачем послуг спрямовується на сприяння осмисленню досвіду та посткризовому зростанню. Третій рівень психологічної допомоги передбачає терапію розладів психічного здоров’я і здійснюється у формі психологічної реабілітації із застосуванням методів психотерапії та психологічного консультування.

Думаю, прийняття цієї постанови дозволить з часом масштабувати порядок надання психологічної допомоги також на всі інші категорії населення, що дотепер залишається неврегульованим, але, безумовно, вкрай потрібним.

 

Як ви бачите вирішення головної проблеми психологічної реабілітації ветеранів – браку професійних кадрів, зокрема, психологів і психіатрів?

Критично важливе питання, над яким потрібно постійно працювати. Якщо говорити про сферу охорони здоров’я, там працює система безперервного професійного розвитку медичного персоналу. Якщо говорити про приватні заклади, центри або сервіси, створені громадськими організаціями, тут все складніше. На сьогодні діяльність фахівців у цій сфері фактично жодним чином не регламентована. Давно на порядку денному стоїть питання необхідності закону "Про охорону психічного здоров’я", який би визначив у тому числі й питання прав та обов’язків як отримувачів, так і надавачів відповідних послуг.

Водночас в Україні є значна кількість потужних професійних асоціацій, які можуть взяти на себе питання професійного розвитку та етики в роботі психологів і психотерапевтів. Щодо Мінветеранів, то ми приділяємо окрему увагу питанням професійного розвитку фахівців, які ми законтрактували, та їх супервізійної підтримки.

 

Чи бачите ви необхідність запроваджувати проходження обов’язкової психологічної реабілітації для всіх, хто повертається з війни?

Принцип добровільності послуг у сфері психічного здоров’я є базовим. Ніхто не може бути зобов’язаний. Проте має бути забезпечена максимальна доступність психологічної реабілітації.

Декларативна вимога обов’язкової психологічної реабілітації військовослужбовців вже була прописана в попередній редакції статті 11 закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". По факту вона ніколи не виконувалась. Саме тому у березні до закону були внесені зміни, якими передбачено, що держава гарантує Захисникам безоплатну психологічну допомогу. При цьому під час військової служби відповідальність за надання такої допомоги покладається на психологічні та медичні служби сектору безпеки і оборони. Сфера відповідальності Мінветеранів - особи, які звільняються з військової служби або вже звільнені.

За оцінками нашого міністерства після завершення російсько-української війни в країні може нараховуватись понад 4 млн. ветеранів та членів сімей, 70-80% з яких пережили кризові ситуації. Проте, як кажуть експерти, близько 80% зможуть їх подолати самостійно за умови соціальної підтримки, 14% потребуватимуть психосоціальної підтримки (підтримка оточення і фахівців-психологів), а 3% - професійної психологічної допомоги. Відповідно, більшість потребуватимуть психосоціальної підтримки на рівні громад і в 4 рази менше - психологічної і комплексної реабілітації.

Система переходу з військової служби до цивільного життя якраз і має забезпечити скринінг стану фізичного та психічного здоров’я ветерана перед його звільнення з військової служби, а також надання психологічної та медичної допомоги та реабілітації відповідно до його індивідуальних потреб.

 

Яка роль адаптивного спорту у відновленні ветерана, і що робиться в цьому напрямі?

Адаптивний спорт грає ключову роль у відновленні пораненого ветерана чи військовослужбовця. Це – відправна точка, з якої починається комплексна реабілітація. Обовʼязок держави – створити умови для успішної реабілітації, коли результативність психологічної та фізичної складової буде найвищою.

Зараз ми на початковому етапі створення системи спортивної реабілітації. Було прийнято зміни до закону "Про фізичну культуру і спорт", якими започатковано окремий вид спортивної діяльності - ветеранський спорт. Наразі триває робота над створенням нормативно-правової бази, яка регулюватиме засади функціонування спорту ветеранів війни та виступатиме фундаментом для подальшого розвитку галузі.

Також одним з ключових завдань уряду – координувати зусилля державного та громадського сектору на національному та місцевому рівнях, щоб ветерани мали доступ та можливості займатися адаптивним спортом. Для цього потрібна ресурсна база: спортивні локації, обладнання та спорядження, а також кадровий потенціал: тренери та реабілітологи, які мають навички роботи з ветеранами.

Попереду ще багато роботи: створення осередків ветеранського спорту в громадах з необхідним простором, обладнанням, спорядженням та підготовленими кадрами, запровадження спортивних змагань з адаптивних видів спорту на регіональному та національному рівнях.

До речі, щодо змагань. Шлях до перемоги на змаганнях складається з двох частин. Перша частина - про спортивні навички та вміння користуватися відповідним обладнанням. Друга частина – про здатність долати свої страхи. Саме в цьому місці відбувається певна революція у свідомості пораненого військовослужбовця чи ветерана. Щоб вдало опановувати навички та вміння, необхідна концентрація. Щоб успішно подолати свої страхи також необхідна концентрація. І тут в нагоді спортсмену з пораненням стає психологічна реабілітація, яка набирає важливості та починає виглядати не як прояв “слабкості”, а як можливість використовувати свій потенціал на всі 100%. Схожа ситуація з фізичною реабілітацією, яка перестає бути, як вважає дехто з ветеранів, “тратою часу на незрозумілі речі”, а перетворюється на можливість відновити і покращити здатності володіти своїм тілом.

Таким чином, спортивна реабілітація – це елемент, який надає комплексу реабілітаційних заходів цілісності. Це – шлях від поранення до відновлення, а далі - до нових досягнень. Ветеран – це фундамент стійкості держави, а спорт, у свою чергу, один з найкращих методів його зміцнення.