Эксклюзивное интервью с генеральным директором Национальной ассоциации страховщиков Украины Денисом Ястребом

Текст: Лидия Шевченко

(подается на украинском языке)

- Страховий ринок України, можна сказати, народжується вдруге, тобто переходить від роботи пострадянського рівня на європейські стандарти. Як цей процес відбувається?

- Так, дійсно, страховий ринок України цього року імплементує суттєві оновлення вимог законодавства у сфері страхування. 2024-й – це фінішна пряма на шляху до переходу на європейські стандарти ведення бізнесу. Війна, короткі строки впровадження змін, великий обсяг нововведень – це обставини, в яких відбувається реформа, але є переконання, що ми цього року все одно впораємося.

- До фінальної дати 1 липня залишилося два місяці, ринок встигне виконати всі вимоги нового закону "Про страхування"?

- Направду, може й не встигнути. З цього питання ми ведемо постійний діалог з Національним банком, який також відстежує процес впровадження реформи. Вже зараз розуміємо, що деякі процеси можуть бути не завершені в установлений строк. У такій ситуації страховики все одно не розглядають можливості відстрочення реформи, натомість розглядають альтернативні варіанти, наприклад спрощення деяких вимог, запровадження тестових періодів і т. п. Усі розуміють, що в перехідний період жити важко, і його необхідно якнайшвидше завершити.

У цій ситуації ми з регулятором на одному боці, адже ми всі чудово розуміємо, що реформа - це спільний рух двох сторін. Національний банк встановлює правила, а страховики їх виконують, і разом ми або досягаємо поставлених цілей, або ні.

- Якщо коротко: з якими складнощами саме зараз зіштовхуються страховики?

- Перше - це налагодження ІТ, у частині формалізації та опису внутрішніх процесів, обліку страхової діяльності, адаптації програмного забезпечення. Якщо ІТ-розробки здійснюють сторонні підрядники (їх небагато на сьогодні), це може створити додаткові затримки в процесі імплементації вимог НБУ.

Другий момент, про який ми говоримо, це персонал. Наразі є потреба в спеціалістах за ключовими напрямами діяльності страховика: управління ризиками, комплаєнс, актуарна діяльність тощо. Таких спеціалістів недостатньо знайти та взяти на роботу, їх необхідно погодити з Національним банком. Вимоги до таких осіб мало чим відрізняються від вимог до керівників страховика. Ринок професійного аутсорсингу ключових функцій страховика поки не сформовано.

Така тенденція має спостерігатися й надалі, адже значимі страховики матимуть потребу у фахівцях іще вищого ґатунку – незалежних директорах.

Зазначу, що кадровий голод у фахових спеціалістах є спільною проблемою ринку, і ми як асоціація його також відчуваємо.

- А коли можна буде побачити перелік значимих страхових компаній?

- Положення, на яке можна орієнтуватися для визначення значимості страховиків, уже прийнято. Якщо казати про перелік, то цього слід очікувати у 2026-му. До того всі страховики працюватимуть за спрощеним "базовим" підходом. Для потрапляння до "списку значимих" страховики повинні будуть відповідати певним умовам, зокрема обсягам сформованих резервів і страхових премій, визначеним напрямам діяльності (лініям бізнесу) страховика тощо.

При цьому ті страховики, що, наприклад, мають "лінію бізнесу ОСЦПВ" та оцінюють обсяги своєї діяльності, у своїх стратегіях переходу на нове законодавство вже враховують посилені вимоги.

- Що нового буде в роботі агентів і як іде процес їх переведення на нові умови роботи?

- Цього року агенти й брокери отримали нові вимоги щодо переддоговірної діяльності та готуються до суттєвих змін з 2025-го. Реєстр посередників, обов’язкове навчання, оновлений перелік видів діяльності у сфері реалізації страхових продуктів, субагенти - і це далеко не повний перелік новел 2025 року. Перехідний період для реалізації цих нововведень законом не передбачений, отже, готуємось уже зараз. Це дуже серйозне завдання, адже з 1 січня 2025 року все має запрацювати. Відповідно, нормативні акти та реєстр мають почати працювати раніше. Нам треба розуміти, якими вони будуть, щоб підготуватися. Інформацію про своїх агентів страховик сам вносить у реєстр і в подальшому оновлює за потреби. Якщо агент зареєстрований у реєстрі однією компанією і починає працювати з іншою, то новий страховик також додає дані, що стосуються його діяльності. Наприклад, дані про агентський договір, про страхові продукти, які агент має право реалізовувати тощо. Якщо підсумувати, то агент має право приступити до своїх обов'язків, якщо у нього є договір, він є у реєстрі й пройшов навчання.

- Це стосується всіх агентів і тих, що в компанії працюють у відділі продажу. І всі повинні пройти навчання?

- Так, навчатись повинні всі. Але треба відрізняти страхових агентів і працівників страховика. Страховий агент працює зі страховиком на підставі агентського договору, а працівник перебуває у трудових відносинах. З 2025-го такі працівники будуть називатися працівниками з реалізації, і до них закон висуває окремі вимоги. Також з’являться керівники з реалізації. Агенти, які мають власних працівників, також мають призначати керівників з реалізації та вести переліки працівників з реалізації.

Що стосується навчання агентів, то згідно із законом навчання має право проводити страхова компанія або навчальний заклад. Навчання складатиметься з двох великих блоків. Перший блок -це загальне законодавство у сфері страхування, реалізація страхових продуктів, переддоговірна діяльність тощо. І другий обов'язковий блок - це вивчення страхових продуктів страховика. Тобто якщо агент працює, скажімо, з двома страховими компаніями, то він зобов'язаний пройти одне загальне навчання і навчання у кожного страховика за його страховими продуктами.

- Проходження навчання має бути підтверджено сертифікатом?

- Насправді в законі не написано, який документ це підтверджує, але "слід" цього навчання точно має бути збережений. Тобто це або сертифікат, або це буде якийсь облік у системі. Якщо це онлайн-навчання, то, найімовірніше, будуть використовуватись спеціалізовані програмні засоби, які дають можливість підтвердити, що людина не просто зареєструвалася й пішла пити каву, а прослухала лекцію до кінця. Подібний досвід є на інших ринках, наприклад в адвокатурі. Там система підвищення кваліфікації схожа, і вона теж відбувається дистанційно, і там є реєстрація, присутність під час лекцій і післядія, яку має робити адвокат для того, щоб підтвердити, що він пройшов ці всі заходи. Я думаю, що тут буде щось схоже.

- А як працюватимуть філії страховиків? Як раніше чи як окремі агенти?

- Це вже вирішує компанія. Є можливість залишити все як зараз. Якщо страхова компанія працює з агентською мережею, яка має складну або просту структуру, то її також можна буде залишити. Тобто в цьому плані нових обмежень немає, просто процес більш структурований.

- Обговорімо тепер нове законодавство зі сторони клієнтів. Як воно позначиться на співпраці зі страховими компаніями?

- На мою думку, звичайний споживач лише виграє. Весь закон побудований на тому, щоб споживач отримував більше інформації про страховий продукт, страховика, страхового агента, більше можливостей, пов'язаних із укладанням та дією договору. На мою думку, споживач отримує підвищену впевненість у тому, що він працює зі стабільними, платоспроможними страховиками.

- Що на нас чекає після його завершення і чим відрізняються класи від видів страхування?

- З незвичайного на нас чекають класи страхування, це перше, що ми чуємо. Що таке класи страхування? По суті, це той самий вид страхування. Просто ми переходимо на європейську систему вимірювання діяльності страховиків. У Європі це класи страхування. Вони поділені за певними ознаками й у багатьох випадках відповідають тим видам страхування, які були у нас. Класи відображають суть ризику, який ми хочемо застрахувати, або вид відшкодування, який може отримати страхувальник.

У звітності страховиків ми бачитимемо навіть не класи, а лінії бізнесу. Лінії бізнесу – це згруповані класи, або ж, навпаки, клас, розділений на окремі ризики або групи ризиків. Наприклад, клас "страхування відповідальності", яка виникає внаслідок використання наземного транспортного засобу (зокрема, відповідальності перевізника), поділяється на три лінії бізнесу – ОСЦПВ, "Зелену картку" та іншу моторну відповідальність.

Нерідко страховий продукт складатиметься з двох чи трьох класів страхування. Це будуть комплексні договори. Найбільша революція в цьому плані буде на ринку страхування життя. Якщо раніше це був один вид страхування - страхування життя, то тепер його поділено на п'ять класів. Класи "інвестиційне страхування життя" та "безперервне страхування здоров’я" запрацюють після прийняття відповідних законів.

- Які нововведення ще чекають на споживача?

- Перше з нововведень, з яким познайомиться споживач, це новий обов’язковий процес переддоговірної діяльності. Якщо спростити, то він полягає в тому, що до укладення договору, для свідомого вибору й рішення, кожен споживач зможе отримати пояснення щодо продукту, порівняння продуктів, консультацію страхового агента, розгорнуті відповіді щодо умов страхування, розрахунок суми, яку він може теоретично отримати в кінці дії договору тощо.

Насправді страховики щодо низки продуктів уже здійснюють таку переддоговірну діяльність, але тепер вимоги до неї будуть обов’язковими й однаковими для всіх.

Певним винятком у переддоговірній діяльності будуть стандартні страхові продукти. Це також новий термін, який у нас з'явився, і його взято з євродирективи щодо реалізації страхових продуктів.

Крім того, тепер не буде правил страхування. Натомість у межах кожного класу страхування може бути кілька загальних умов страхового продукту.

До того ж сайти страховиків міститимуть вичерпну інформацію про компанію, її керівників, показники діяльності, звіти, продукти, внутрішні документи й стандарти.

Отже, споживач перед укладенням договору матиме вичерпну інформацію, що буде йому потрібна для прийняття рішення, – від страховика, агента або в результаті власного аналізу й порівняння.

Ми побачимо нові визначення й поняття, які раніше страховики використовували на власний розсуд, а тепер їх урегульовано законодавчо.

Ключовою новацією для споживача можна назвати право відмовитися від договору. Водночас це не розірвання договору (що також лишається), а саме відмова. Це нова опція, за якою споживач протягом місяця, а для страхування життя трохи довше, може змінити свою думку, наміри й вибір і повідомити страховика про відмову від вже укладеного договору страхування, і тоді страховик повинен буде повернути всю суму. У такого права є винятки, наприклад якщо вже настав страховий випадок, або договір страхування укладений на строк, менше ніж 30 днів, а також якщо це договір, обов'язковість якого передбачена законом.

Отже, за загальним правилом протягом місяця можна відмовитися й повернути всю суму сплаченої премії назад.

Поки що неможливо повністю оцінити наслідки й вплив такої опції. Напевно, для класичних договорів зі строком дії на рік це позитивна новація. Втім, якщо говорити про якісь продукти на кшталт страхування тих, хто виїжджає за кордон, або "Зеленої картки", то таке право може стати проблемним. Додатково можемо стинутися із шахрайськими схемами страхування на 35 днів з наступною відмовою і подібне. Тільки досвід це покаже, як страховики управлятимуть таким ризиком. Наразі це норма закону, і ми її виконуватимемо.

- Ця норма також діятиме з 1 липня 2024 року?

- Це право вже є у страхувальників за новими договорами.

- Що таке стандартний продукт?

- Стандартний страховий продукт - це масове страхування, я так сказав би. Найяскравішим прикладом стандартного продукту є "автоцивілка". Також "масовим продуктом" можна назвати й КАСКО, за яким більшість компаній пропонує однотипні умови з незначними відмінностями.

Для подібних продуктів суворіші вимоги щодо стандартизації. Кожен страховик, маючи стандартний страховий продукт, зобов'язаний заявити про це на своєму сайті, розкрити в стандартизованому вигляді інформацію про цей продукт (у нашому українському варіанті таблицю). У варіанті Європейського Союзу це IPID - стандартизований документ, який, як правило, має дві сторінки з малюнками й текстом. І якщо взяти IPID про один продукт різних компаній, то ці продукти можна порівнювати за ключовими параметрами, які цікавлять споживача.

У нас наразі розкриття інформації може займати й десять сторінок. Тут ми не до кінця перейняли європейський досвід, але я переконаний, що в майбутньому змінимо це.

Деякі страховики вже адаптували свої продукти під нові вимоги, і на їхніх сайтах можна побачити, який це матиме вигляд.

- А чи будуть зміни під час укладення договорів корпоративними клієнтами?

- Так, і там будуть зміни, і там вони будуть на користь усім. Наприклад, якщо раніше під час укладення корпоративного медичного договору страховик мав брати дозволи від кожної застрахованої особи, то тепер замінено обов'язком страхувальника (наприклад, роботодавця) повідомити людину про те, що стосовно неї укладено договір страхування. Отже, в цьому випадку є спрощення для страховиків, і, напевно, також спрощення для самого застрахованого, який тепер не має знаходити час на взаємодію зі страховиком, натомість зможе оцінити та в разі незгоди – відмовитеся від страхування.

Ми, як і раніше, зможемо підписувати договори або на папері, або в електронному вигляді, і ці інструменти лише розширюватимуться. Завдяки взаємодії страховиків і НБУ з'являються нові можливості, які ми, найімовірніше, реалізовуватимемо пізніше. Наприклад, підписувати договори, як у банках, на екрані планшета. Нині для страховиків ці всі можливості відкриті, і я думаю, що щойно з'явиться час після цих великих адаптацій, великих змін, у цьому напрямі ми також будемо дивитися, будемо розвиватися й удосконалюватися.

- Згідно з новим законом в Україні більше не буде обов'язкових видів страхування, а буде обов'язковість страхування. У чому різниця?

- Дійсно, з новим законом ми залишили в минулому, сподіваюся, назавжди, обов'язкові види страхування. Ми більше не знайдемо "обов'язкових класів" або "обов'язкових видів" - подібного вже немає і не з'явиться.

На заміну обов'язковим видам прийшла обов'язковість страхувати, а саме закон закріплює, що певний суб'єкт, юридична або фізична особа зобов'язана страхувати свою відповідальність, своє життя, своє майно тощо.

Це не просто зміна формулювання, змінилася суть і підходи. Згідно з цією формулою заміни "обов’язкового" на "обов’язок", ми мали б очікувати додаткового регулювання для тих страхових продуктів, які мали придбавати певні суб'єкти, але це не так.

Наприклад, раніше у нас обов’язково була постанова Кабінету Міністрів України або закон, який фактично описував порядок укладення обов'язкових договорів, вимоги до договорів, вимоги до врегулювання страхових випадків, вимоги до сум виплат тощо. На сьогодні не всі договори, які відповідатимуть обов’язку страхуватись, матимуть таке регулювання.

Давайте на прикладах. "Автоцивілка" - чинний закон і майбутня редакція нового закону кажуть про те, що людина повинна страхувати свою відповідальність, коли вона їде за кермом. Закон повністю внормовує всі аспекти цього страхування від укладення договору до виплати страхового відшкодування. Інший приклад - страхування пасажирів. Ми всі знаємо, звикли, бачили, що під час поїздки автобусом міжміського сполучення у квитку буде інформація про страхування пасажира на певну суму. З початку 2024 року таке страхування зникло. На заміну страхування пасажира від нещасного випадку прийшло страхування відповідальності перевізника. Кожен перевізник буде зобов'язаний страхувати свою відповідальність перед усіма своїми пасажирами. Це страхування схоже на "автоцивілку" за своєю суттю й принципами. Якщо перевізник спричинив шкоду життю, здоров’ю або майну пасажира, то страхова компанія виплачуватиме страхове відшкодування. На сьогодні ці правила розробляють, їх затвердить відповідне міністерство й погодить Національний банк України.

Ще один приклад - обов'язкове страхування іпотеки. З 2024 року умови такого страхування більше не регулюватимуться законодавством, залишається тільки обов'язок страхувати предмет іпотеки. Страхова компанія пропонуватиме певний страховий продукт для такого страхування, і далі справа за іпотекодавцем та іпотекодержателем.

- Тобто обов'язок страхувати працюватиме за аналогією з добровільними видами страхування, які були раніше?

- У принципі так. Тепер у громадян і бізнесу з'являється обов’язок страхуватися не так, як написали урядовці, а як пропонує ринок і здоровий глузд, звісно.

Отже, наразі конструкція для страховиків має такий вигляд: якщо у нас немає жодного регулювання на рівні підзаконних актів, ми дивимося на закон. Якщо в законі є якісь специфічні вимоги до страхового покриття або до страхових сум, безперечно, ми їх виконуємо й враховуємо у страхових продуктах. А далі діємо за загальним правилом - загальні умови страхового продукту й страховий продукт.

Звісно, у перехідний період можна очікувати складнощів із впровадженням такої реформи. Але й тут ми маємо підтримку регулятора. Якщо в страхувальника виникають якісь непорозуміння з контролюючими органами, які перевіряють наявність страхування, ми за участі нашого регулятора вирішуватимемо питання, які виникли, для захисту прав споживачів, для належної роботи страховиків, для функціонування такого обов’язку страхування взагалі.

- Ваш прогноз: скільки часу потрібно страховому ринку, щоб повністю перейти на європейські стандарти?

- Якщо ми говоримо про закон "Про страхування", то норма з найдовшим перехідним періодом – це норма щодо базового підходу до розрахунку платоспроможності страховика, яка має кінцевий термін виконання 2027 рік.

Але найбільше змін нас очікує 2024 року. Він стане роком найбільших змін. Цей рік визначить, які компанії зможуть працювати надалі, а які вийдуть з ринку. Далі ми будемо просто вдосконалюватися.

Ринок ризикового страхування, незважаючи на війну, відновлюється досить добре. Водночас кількість його учасників постійно зменшується.

Протягом 2023 року зростала кількість фізичних осіб, які купують страхування. Таке збільшення відбувалось на фоні зростання попиту на страхування майна від уражень знаряддями війни (ракет, дронів, їхніх уламків).

Також ми помітили, що з кінця 2022 року відбувається поступове переміщення страхувальників від маленьких компаній до більших.

Ринок страхування відновлюється не так швидко й потребує додаткового стимулювання. Ринок страхування життя для громадян – це єдиний інструмент, що може забезпечити довгострокові накопичення й фінансовий захист для родин у найскрутніші періоди життя. Страхування життя для держави й економіки – це джерело довгострокового фінансового ресурсу. Це можливість фінансувати відновлення держави у повоєнний період, вкладаючи у власний розвиток. Страхування життя – це довгострокові накопичення громадян, які мають забезпечувати розвиток економіки та приносити прибуток їхнім власникам.