Эксклюзивное интервью посла Польши в Украине Бартоша Цихоцки агентству "Интерфакс-Украина" (подается на языке оригинала)

 

- У понеділок заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар повідомив, що Україна і Польща працюють над відновленням регулярного транспортного сполучення між країнами. Розкажіть, будь ласка, більше про це. Як тривають перемовини, який транспорт запрацює перш за все і коли очікувати відновлення авіасполучення між нашими країнами?

- Перш за все, я дуже вдячний заступнику міністра Василю Боднару за те, що він знайшов час зі мною поспілкуватися. Я йому передав дуже цікаву книжку польською та українською мовою про сторіччя відносин Польщі й України, підготовану Польським інститутом у Києві. До речі, вона вже є у книгарнях у Києві.

Ми з паном Василем вели переговори щодо великої кількості актуальних справ у польсько-українських відносинах, в тому числі щодо роботи транспорту в контексті сезонних працівників. Є багато громадян України, які цікавляться можливостями роботи в Польщі, також багато польських роботодавців звертаються до нас з проханнями про візову та іншу допомогу для українських працівників. Насамперед, це стосується аграрного сектору, але також водіїв міжнародного транспорту.

Ми розуміємо, що з 15 червня польський "LOT" (авіакомпанія "Польські авіалінії" - ІФ) почне рестарт міжнародного авіасполучення. У Польщі вже відкриті внутрішні рейси між містами. Тим часом "LOT" уже продає квитки на міжнародні рейси з 15 червня. Чи відбудуться рейси Київ-Варшава 15 червня? Можливо. Але, як ви знаєте, в сьогоднішніх умовах нічого не гарантовано.

Складніша справа із залізничним сполученням між Польщею та Україною. На сьогодні у мене немає даних щодо того, коли воно може відновитися. Із такими питаннями варто звертатися до "Укрзалізниці", до "PKP" ("Польська державна залізниця" - ІФ), ці компанії ведуть безпосередні перемовини одне з одним. Думаю, якщо ситуація з Covid-19 не буде різко погіршуватися, то в червні можливе відновлення і залізничного сполучення.

У польсько-українських умовах дуже важливе значення має автомобільне транспортне сполучення, тому що ми сусідні країни. Між західними областями України та східними областями Польщі до епідемії було багато таких сполучень. Зараз обережно, але відкриваються пункти пропуску на кордоні. Я сподіваюся, що в червні ми більш-менш повернемося до нормальної ситуації з транспортним сполученням. Однак ми вже бачимо наслідки відновлення роботи громадського транспорту в містах в Україні та в Польщі. Побачимо. У цій справі не потрібно поспішати. Безпека, здоров'я людей - це пріоритет для всіх, і ніхто не буде створювати ризики.

- Які пункти пропуску Польща вже відкрила або готова відкрити зі свого боку?

- Зараз працюють пункти пропуску "Краківець - Корчова" (це у напрямку зі Львова на Краків), "Ягодин - Дорогуськ" (це північний шлях з Києва на Варшаву), "Рава-Руська - Хребенне", і нещодавно був відкритий пункт пропуску "Шегині - Медика".

Зараз ми дізналися, що Кабінет міністрів України вирішив відкрити всі прикордонні переходи, але у мене ще немає підтвердження з польського боку, що ми готові на паралельне рішення. Треба також пам'ятати, що в пунктах пропуску для автомобільного транспорту, а також на пішому переході "Медика" ще діють обов'язкові обмеження, введені нашими країнами задля боротьби з пандемією "Covid-19". Відповідно до них до Польщі зможуть потрапити тільки громадяни Польщі, громадяни України, у яких є дозвіл на роботу чи дозвіл на життя в Польщі, громадяни України, в яких є карта поляка чи громадяни, яким треба потрапити до Польщі у зв'язку з причинами гуманітарного характеру. Тобто ці пункти пропуску відкриті ще не загально, у них діють обмеження. Крім того, існує обов'язок для більшості категорій громадян щодо проходження карантину після прибуття в Польщу. У напрямку України також іще діють обмеження й існує обов'язок обсервації чи самоізоляції. Також не всі громадяни Польщі зможуть приїхати до України, громадяни повинні мати дозволи на життя, роботу тощо. Тобто наші країни ввели більш-менш паралельні обмеження.

- Також МЗС України повідомило, що будуть узгоджуватися питання спрощення процедур отримання робочих віз і що розглядається можливість укладення угоди в галузі працевлаштування сезонних робітників, яка дозволить врегулювати актуальні питання перебування українських трудових мігрантів на території Польщі. Що це буде за угода та в чому її необхідність?

- Ще рано говорити, чи буде угода і про що вона буде. До нас потрапила пропозиція щодо укладання такої угоди. Ми передали відповідь з нашого боку українським колегам. Міністерства соціальної політики України та Польщі швидко шляхом відеоконференцій проведуть консультації і вирішать, чи потрібна угода.

У відносинах між нашими державами ситуація зовсім інша, ніж у відносинах України з більш віддаленими країнами. У нас працює близько 1,5 млн українців, і ми сусідня країна. Я не впевнений, що працевлаштування сезонних робітників можливо та потрібно якось регулювати угодою. Але ми відкриті до діалогу. Зокрема, мені повідомили з Варшави, що вони відкриті до безпосередніх консультацій, щоб ми змогли відповісти українській стороні на її пропозицію.

- Яка нині загалом ситуація із виїздом українців на сезонні роботи до Польщі? Зокрема, чи є у вас статистика щодо того, скільки українців уже встигли повернулися до Польщі та відновити роботу, навчання?

- Насамперед, варто зазначити, що за час карантину з Польщі до України повернулися близько 5% українців, більшість - залишилася в Польщі. Але звісно, влітку завжди приїжджали сезонні працівники. Ми ще в кінці травня відновили роботу наших консульських відділів і візових центрів. Спочатку в кореспонденційному варіанті, безконтактно. Зараз можна й особисто прийти в консульства, але, підкреслю, тільки за робочими візами - для роботи в аграрному секторі та як водій міжнародного транспорту. Було ухвалено рішення, що українцям, які залишились у Польщі на час карантину, і в яких закінчився термін дії візи, не треба повертатися в Україну, щоб продовжити дію документів, які дозволяють проживання в Польщі, це можна буде зробити після закінчення епідемії. Отже, формальних питань не виникало.

Наведу останні дані, які в мене є: з моменту відновлення роботи візових центрів і консульств ми прийняли 16 тис. прохань від українців про надання їм робочих віз. У середньому, ми зараз видаємо візу на наступний день, адже це дуже полегшений процес і пріоритетна справа.

В Україні у нас є 6 консульських професійних відділів: у Києві, Львові, Луцьку, Вінниці, Одесі та Харкові. Зазначу, що йдеться не про почесних, а професійних консулів. У нас був рекорд у ЄС по видачі віз для українців: 60% робочих віз, які ЄС видає по всьому світу, були польськими візами в Україні.

До того ж, сьогодні існує, наприклад, проблема з громадським транспортом: якщо громадянин не має власного авто, потрапити в консульство складно. На даний момент певний транспорт уже відновив роботу, але в травні були проблеми. І навіть маючи візу, потрапити до кордону також було нелегко. Зараз ситуація більш нормалізувалася, але спочатку обмеження роботи громадського транспорту спричиняло складні проблеми, в яких у нас були обмежені можливості допомогти громадянам.

Так що більшість українців, які працювали чи навчалися в Польщі, залишилися там на час пандемії, а зараз в нашу країну повертаються тисячі українців.

- На вашу думку, чи сприятиме ця ситуація із пандемією тому, що тепер українці працюватимуть за кордоном, зокрема в Польщі, легально і в цьому процесі братиме участь держава? Адже віце-прем'єр-міністр України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Вадим Пристайко назвав умовами України для організації виїзду сезонних працівників за кордон безпеку, легальне працевлаштування, медичну страховку, обсервацію працівників.

- Ми завжди намагалися переконати всіх, хто до нас приїжджає за роботою, легалізувати цю роботу, реєструватися в ужондах праці, щоб працювати в нашій країні легально, купувати страхування. На жаль, не всі українці, білоруси чи громадяни інших країн це роблять. Таких роботодавців у Польщі очікує прокуратура, але ми не всіх можемо контролювати.

Так що, користуючись нагодою розмови з вами, я би дуже просив громадян не ризикувати, реєструватися в Польщі, звертатися за реальним страхуванням (адже є компанії, які продають фейкові документи). Звертайтеся до серйозних страхувальників і до серйозних роботодавців. Адже якщо ви не зареєстровані, звісно, у роботодавця є привілей, сильніша позиція, і є нечесні роботодавці, які цим користуються.

Але взагалі сама статистика свідчить про те, що українці задоволені роботою в Польщі. Щорічно збільшується кількість громадян України, які в нас працюють. Я розумію, що є індивідуальні погані історії, але загально ситуація корисна і для нашої економіки, і для українських сімей, які долучаються до фінансових трансферів з Польщі, інших країн. Це взаємнокорисно.

 - Розкажіть, будь ласка, як Польща нині виходить з карантину у зв'язку з пандемією Covid-19? Зокрема, про програму "Антикризовий щит", стратегію польської влади щодо допомоги бізнесу. Як ви думаєте, як варто діяти Україні, зокрема щодо підтримки бізнесу, в умовах пандемії?

- Усі зрозуміли (мені здається, що це світовий феномен), що держава має бути активною в економіці. Існували думки, десь у 90-их рр., що є анонімний ліберальний вільний ринок, який сам себе регулює. А в ситуації пандемії Covid-19 стало очевидно, що держава має створити якісь стабільні рамки та допомагати економіці і суспільству.

Ми в Польщі швидко зрозуміли, що пріоритет - це безпека і здоров'я громадян, і обмеження, запроваджені урядом, були дуже потужними, це був повний локдаун: закриті кордони, аеропорти, обмежено роботу громадського транспорту. Польща - католицька країна, але були дуже потужні обмеження на участь у літургії, закриті офіси тощо. Така ситуація існувала довго, і було дуже складно.

Але водночас уряд з самого початку розумів, що без допомоги економіці ми не вийдемо з цієї кризи. Були ухвалені декілька законодавчих актів, уряд це назвав "Антикризовим щитом 1,2,3,4", це близько 100 млрд. доларів, тобто 400 млрд злотих.

Зокрема, програмою передбачені безкоштовні кредити. На 20 травня польським підприємствам було передано більше 40 млрд злотих, це близько 10 млрд доларів. Також цим фондом передбачена зарплата працівникам. Наприклад, затримувались продажі, і роботодавець не мав змоги заплатити своїм працівникам, у такому випадку частина зарплат виплачувалася з держбюджету. Є звільнення від податків, звільнення від сплати оренди і на локальному рівні самоуправління, і вище.

Крім того, були дуже спрощені процедури. Наприклад, компанії могли не сплачувати протягом 3 місяців державне страхування своїх працівників, за це платила держава. Була соціальна допомога для родичів, які були змушені залишитися вдома з дітьми, тому що садочки, школи б-ули закриті.

Такі рішення були ухвалені і в Україні. До речі, про це писав прем'єр-міністр Польщі Моравецький у статті для "Дзеркала тижня". Наші країни йдуть більш-менш паралельним шляхом. Але, звісно, існує різниця. Ми, як країна ЄС, також маємо можливість долучитися до спільних програм ЄС. Уже була узгоджена така допомога ЄС для нашої країни. Італія, Іспанія, Польща - серед тих країн, які отримають найбільшу кількість коштів в рамках цієї допомоги. В України, на жаль, такої змоги немає. Україна веде переговори про допомогу з Міжнародним валютним фондом і Європейською комісією. Так що умови різні. І звісно, що інституції в Польщі потужніші завдяки реформам 1990-их і 2000-их років. А з кінця травня і початку червня ми вже лібералізуємо карантинні обмеження, вже можна зробити покупки в торговельних центрах, можна йти на месу в костел, літаки літають між польськими містами, працює залізниця, працюють перукарні та ін. Усе більш-менш, як в Україні.

- У цьому контексті, як ви оціните реформи, які здійснюються нині в Україні, ухвалення законів про землю, банківську систему та ін, боротьбу з корупцією? Зокрема, на вашу думку, що треба найбільш нагально реформувати в нашій країні зараз?

- Я так розумію, що ці реформи - банківська й аграрна не були б ухвалені, якби не дуже складна ситуація з публічними фінансами України. І це перший висновок, який я можу зробити.

По-перше, темпи розвитку України за ці останні 4-5 років, були більшими, ніж за 20 років до Майдану. Але ситуація може дуже швидко повернутися до тієї, що існувала до реформ, ситуацію кризи. І на жаль, уряди, політики України не змогли застрахувати країну від дефолту. Наскільки я розумію, без допомоги міжнародних фінансових інституцій Україна стоїть перед потужним викликом.

По-друге, щодо якості цих реформ. Я впевнений, що в жодній країні в ЄС такий закон про банки не був би ухвалений. Як можливо касувати рішення суду законом парламенту? У Польщі, Франції, Німеччині такого бути не може. Але Україна змушена на такий закон погодитися, перш за все тому що не була проведена реформа судової системи. Усі інвестори, з якими ми розмовляємо передусім звертають увагу на суди. Інвестор, на жаль, не захищений в Україні від якихось адміністративних порушень чи нечесної конкуренції інших суб'єктів бізнесу. На жаль, судова система в Україні працює по якимось іншим стандартам. І тому, можливо, треба було ухвалити такий закон щодо банків.

Щодо аграрної системи, теоретично, може, такий закон був потрібен. Але багато років минуло, і якась система вже запрацювала в Україні. І мені дуже цікаво, як економіка України пристосується до цих нових умов. У короткій перспективі часу це буде дуже складно. Це може бути в довгій перспективі часу.

Наприклад, для нас був дуже цікавий закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної, бо він також стосується польської національної меншини, польських шкіл в Україні. Ми цікавилися у депутатів Верховної Ради попереднього скликання щодо цього закону, і ніхто не знав його фінальну версію. Верховна Рада про щось проголосувала, а що там конкретно було, незрозуміло, бо ще в день голосування в законопроект вносилися сотні правок. Я не впевнений, що всі депутати розуміють, про що вони проголосували. Декілька тижнів потрібно, щоб прочитати в онлайн-системі закон, який був ухвалений. Я говорю загально, тому що, можливо, так не було з банківським або аграрним законами. Але законодавчий процес в Україні, на жаль, дуже непрозорий. Треба, може, декілька місяців, щоб зрозуміти, якими будуть наслідки певного ухваленого закону. Я бажаю, щоб вони були тільки позитивними, але ситуація завжди непрозора.

Дуже важливою справою в Україні є інфраструктура. Для бізнесу це дуже важливо. Ми ще з попереднім урядом домовилися про такий великий проект, як "Go highway", щоб об'єднати Одесу, Хмельницький, Львів з Катовіце та Гдинею швидким автосполученням. Новий уряд не зовсім переконаний у тому, що це хороший проект. Ми витратили мільярди злотих, щоб до Краківця дотягнути європейський хайвей, а з українського боку не ухвалюється рішення.

Також є питання реформи "Укрзалізниці". Кожен уряд декларує реформу для вантажного транспорту. Ми дуже сподівалися, що ми побудуємо з Україною шлях до Китаю, до Центральної Азії через Чорне море, але виявляється, що білоруси та росіяни якось ефективніше працюють, і зараз товари між Польщею, Західною Європою та Китаєм ідуть через Білорусь і Росію.

Є справа торгівлі газом, дуже цікава. Ми домовилися про польсько-українсько-американський меморандум, підписаний США на початку вересня минулого року, щодо торгівлі газом США через Польщу в Україну. Але йдуть якісь паралельні розмови "Нафтогазу" з "Газпромом", і ми чекаємо, який напрямок українська компанія вирішить обрати: купівлі в Росії чи торгівлі через Польщу.

Дуже цікава для нас реформа самоуправління. Вона, звісно, дуже геополітична, адже в ній мова йде також про Донбас. Але в Україні, як демократичній країні, велика кількість справ вирішується на локальному рівні, не тільки щодо шкіл польської національної меншини, але і щодо торгівлі, інвестицій. Рішення приймаються на рівні голови міста чи села, і зараз змінюється ця структура. Для нас це буде дуже цікаво. Водночас ми намагаємося допомогти. У Європі є різні моделі самоуправління, і суверенна Україна буде вирішувати, яку обрати.

- Яка ситуація з наданням Україні кредиту для розбудови прикордонної дорожньої інфраструктури? Повідомлялося, що 29 квітня Уряд погодив внесення змін до Податкового та Митного кодексів України, які розблокують використання кредиту 100 млн євро від Республіки Польща. Яка ситуація зараз? Чи розблоковано кредит?

- Зараз усе рухається не досить швидко, бо і в Україні, і в Польщі ми зайняті перш за все боротьбою з епідемією.

Ситуація складна, бо наприклад, у рамках цього кредиту рік чи два роки тому були узгоджені контракти. За цей час ціни на будівельні матеріали дуже змінилися, і зараз декілька інвесторів нам заявляють, що в нових умовах нереально за ці гроші реалізувати ці проекти.

Були проблеми з митницею: двостороння угода гарантувала підприємцям, що вони не будуть платити ПДВ на кордоні за машини, будівельні інструменти, які потрібно везти в Україну для реалізації проектів. Але українська митниця вказувала на законодавство України, де є вимога сплати ПДВ, а це 20% різниці в коштах контракту. Може, це дуже детальні справи, але для реалізації проекту дуже важливі.

Також треба розуміти, що українська сторона вирішила, що 60% цього кредиту піде на модернізацію доріг до кордону, а тільки 30% і більше на модернізацію пунктів перетину кордону, підкреслю, саме модернізацію, а не будівництво нових пунктів. Вважаю, що таким чином кардинальної зміни, покращення там не буде. У декількох пунктах перетину кордону, я впевнений, треба будувати все заново, з нуля.

Але так чи інакше справа рухається вперед. Уже всі гроші, 100 млн злотих, поділені на проекти, зараз триває аналіз документів. Адже минуло багато часу і якась компанія, наприклад, змінила свої реквізити, тому зараз банки звертаються за поновленням документації. Це, можливо, не такі цікаві для читачів технічні справи, але вони справді важливі для реалізації проекту.

- Як ви ставитеся до проекту поєднання Чорного моря з Балтійським (великого проекту Міжнародний водний шлях E-40) через Дніпро, Прип’ять та Віслу. На вашу думку, які його перспективи та що для реально треба робити для цього українській владі?

- Мені було б легше, якби ви запитували про це український уряд. Але я спілкувався на різних майданчиках щодо цієї теми і з попереднім, і нинішнім урядом. Це цікавий проект, але дуже складний. У ньому йде мова про три країни: Польщу, Україну та Білорусь. Звісно, що чим більше суб'єктів, тим складніший проект. До прикладу, є чорнобильська зона, де існують свої обмеження для інфраструктури. Крім того, це дуже недешевий проект, але ми завжди були за його реалізацію, і він може бути цікавим. Але треба розуміти, що проект складний і там треба робити дуже багато інвестицій.

Розвитком автосполучення та водних шляхів ми не обмежуємося. Великий потенціал є також у авіа сполучень. У нас до епідемії були кілька разів на день безпосередні авіарейси в Польщу не тільки з Києва, але й з Харкова, Одеси, Львова, і це були повні борти. Так що є зацікавленість включити ще більше українських аеропортів в мережу двосторонніх сполучень.

- Глава МЗС Польщі Яцек Чапутович під час Українського ланчу в рамках Мюнхенської безпекової конференції заявив, що Польща виступає за перегляд нормандського формату і залучення до переговорів щодо завершення російської агресії в Україні ЄС та США. Як ви ставитеся до врегулювання ситуації на Сході України та до Нормандського формату, переговорів у Мінську?

- Ця заява пана Чапутовича, яку ви цитували - це не критика Нормандського формату, а намагання якось збільшити динаміку, допомогти цьому процесу. Для нас принципова справа - це суверенітет і територіальна цілісність України. Ми розуміємо, що ці перемовини в Нормандському форматі, переговори Трьохсторонньої контактної групи в Мінську - це лінія, де немає компромісів.

Ми дуже зацікавлені новими ініціативами уряду президента Зеленського, інтенсифікацією цього діалогу та підвищенням політичного рівня делегації в Мінську. Ми розуміємо, що не все вдалося, але є нова динаміка, якої давно не було: були обміни полоненими, є зони розведення, є розмова про наступні зони розведення сил. Сьогодні (2 червня - ІФ) керівник Офісу президента України Андрій Єрмак і міністр закордонних прав Дмитро Кулеба перебувають з візитом у Берліні, є динаміка у Нормандському форматі, з російського боку змінився переговірник, і з українського боку після виборів, звісно, також.

Ми перебуваємо в постійному контакті з нашими німецькими та французькими колегами. Бо, як сусідній країні, нам не все одно, як цей конфлікт вирішиться і яка доля людей на Донбасі чи в Криму. Нещодавно в день річниці анексії Криму у мене була зустріч з лідерами кримськотатарського народу. Зокрема, як непостійний член Ради Безпеки ООН в 2018-2019 рр., Польща постійно на цій темі наголошувала. Анексія Криму, нелегальні дії Росії МАЮТЬ БУТИ ЗАСУДЖЕНІ ТА ПРИПИНЕНІ. Але також на окупованій території існують права людей, і треба з повагою ставитися до них. На жаль, Росія невідповідально себе поводить з людьми, які живуть на окупованій території.

На Донбасі взагалі незрозуміла ситуація, наприклад, зі ставленням незаконних збройних формувань до місії ОБСЄ, дуже обмежений доступ спостерігачів до окупованих територій. Для нас дуже цікаві намагання організувати місцеві вибори в Україні, включно з окупованими територіями Луганської та Донецької областей, у жовтні. Для Польщі, як для країни-члена ОБСЄ, це також буде виклик, і дуже важливий момент.

Але, повертаючись до вашого питання, такі організації як ЄС, ООН, ОБСЄ мають допомагати у вирішенні конфліктів, тому міністр Чапутович постійно намагається публічно підтримати цей процес переговорів.

- 7 травня 2020 року міністри закордонних справ наших країн Дмитро Кулеба і Яцек Чапутович провели телефонну розмову та погодили графік дипломатичних контактів на найближчу перспективу. Про які саме заходи йдеться та чи є серед них зустріч президентів Анджея Дуди та Володимира Зеленського? Коли її очікувати?

- Були домовленості щодо візиту президента Польщі Анджея Дуди в Україну в квітні. Але, зрозуміло, через епідемію це не було можливо. Але зараз, паралельно з полегшенням обмежень у зв'язку з епідемією, ми розмовляємо щодо можливого візиту. Я також спілкувався про це з заступником міністра Боднаром. Цей графік зараз буде динамічним.

Якусь частину контактів ми зможемо здійснити шляхом відеоконференцій. Уже давно ми намагалися організувати міжурядову комісію з економічної співпраці, там багато тем, багато справ. І з українського, і з нашого боку ми зацікавлені, щоб ця комісія зібралася. Але в цьому випадку я не впевнений, що відеоконференція була би найефективнішим шляхом, тому що там велика кількість деталей і учасників цієї комісії з різних міністерств. Ми домовились уже давно щодо комісії по освіті, але спочатку в нас були вибори, з'явився новий міністр, потім відбулися вибори в Україні, і змінилися урядовці в Міністерстві науки та освіти. А потім були введені карантини в наших країнах у зв'язку з пандемією Covid-19. Але я сподіваюсь, що в червні-липні комісія з економічної співпраці, освіти працюватиме, а консультації щодо сезонних працівників відбудуться.

Є запрошення президента Дуди для президента Зеленського на серпень до Варшави. Але яким чином це буде, ніхто не знає. І ми, і українські колеги зацікавлені у такому візиті, але він залежить не тільки від нас, а й від ситуації з поширенням коронавірусу.

- На вашу думку, коли Інститути національної пам’яті України та Польщі зможуть почати розвивати діалог щодо історичних питань? Коли очікувати взаємних візитів?

- Ми домовлялись про візит пана Дробовича (голови Українського інституту національної пам'яті - ІФ) у Варшаву в березні, але знову ж таки йому завадила епідемія. Ми дуже на це чекаємо, тому що на найвищому рівні президентів ми домовились про прогрес, і що такі справи як ексгумації, цвинтарі не мають перешкоджати двостороннім відносинам. Усе, що в нашій компетенції, ми зробили, але конкретні рішення про конкретні міста й ексгумації - це компетенція інститутів національної пам'яті та міністерств культури України та Польщі, вони мають безпосередньо це вирішити. І вони також налаштовані на ці розмови та вирішення справ. Тут треба спокійно, безпосередньо, можливо, непублічно і без медіа сісти з документами та вести переговори. Адже є велика кількість рішень з минулого, підписані протоколи, угоди, бувають різні інтерпретації цих угод.

Я сподіваюсь, що такий візит буде можливим у червні. Я знаю, що пан Дробович зацікавлений у візиті, і з нашого боку колеги готові і відкриті для діалогу.