(подаётся на языке оригинала)

Громадська організація "Спортивний контекст", яка об'єднала експертів у сфері організації та управління спортом, розробила Концепцію реформи сфери спорту та презентувала її 7 грудня експертам Офісу Президента та Мінмолодьспорту. Впровадження Концепції в життя дасть змогу перевести сферу спорту з застарілої радянської моделі на сучасну європейську, що в підсумку дасть швидкий та вимірюваний результат, зазначають її розробники з ГО "Спортивний контекст". Зокрема, зʼявиться інструментарій сталої послідовної політики в управлінні сферою спорту, а у кожного наступного керівництва Мінмолодьспорту відпаде необхідність щоразу розробляти нову власну стратегію.

Презентували Концепцію співзасновники ГО "Спортивний контекст Олександр Ларін, Сергій Левчук, керівний партнер юридичної компанії "Міжнародна консалтингова група" фахівець спортивного права Тарас Самборський, засновниця комунікаційної агенції Golubi Group Марина Голуб. Презентація відбувалася в форматі стрес-тесту, коли запрошені представники влади (головний консультант Головного департаменту з питань гуманітарної політики Офісу Президента Олександр Гонтарук та радник т.в.о.Міністра молоді та спорту Юрій Свиридов) оцінювали актуальність та життєздатність Концепції, стратегії подолання потенційних проблем на шляху її впровадження та механізми залучення зацікавлених сторін.

 

Олександр Ларін окреслив основні принципи Концепції реформи: це децентралізація управління сфери спорту, оновлення законодавства відповідно до міжнародних стандартів та кращих практик, впровадження принципів good governance, системний підхід до шкільного та студентського спорту, та розширення ролі спорту як інструменту соціальної інтеграції, що особливо актуальне в контексті реабілітації ветеранів війни та адаптації внутрішньопереміщених осіб.

– Всі спроби точкових змін в цій сфері досі не вдавалися з однієї причини: в Україні досі функціонує радянська модель управління спортом, де серп й молот змінили на тризуб і синьо-жовтий прапор. Жодна нова ініціатива не приживеться, якщо замість поживного ґрунту її висаджують у радянський пісок. Навіть якщо проголосимо повернення держави в ТОП-20 олімпійських медалістів, чи підвищення відсотка фізичної активності з нинішніх 30% до 90%, без реформування спортивної сфери це будуть лише гасла, без жодних шансів наповнення практичним змістом, – зазначив Олександр Ларін. – Концепція реформи окреслює чіткий зрозумілий порядок дій, де в результаті буде створений поживний ґрунт для здійснення цілей, для яких державі потрібен спорт -  здоровʼя нації та обʼєднання суспільства почуттям гордості за великі спортивні перемоги на міжнародній арені.

 

Тарас Самборський деталізував алгоритм реалізації Концепції на рівні законодавчих змін, де передбачена адаптація до норм міжнародного законодавства у сфері спорту та створення нових механізмів її фінансування. В першу чергу це новий Закон "Про фізичну культуру і спорт" (оскільки ми досі живемо за нормативним актом 1992 року) та ухвалення законопроєкту про грантову систему фінансування спорту. Також це імплементація механізмів долучення бізнесу до фінансування спортивної сфери через Закони "Про меценатство" та "Про легалізацію грального бізнесу".

– Є багато прикладів, коли бізнес готовий вкладати кошти в спорт, але не має сталих механізмів стимулювання та підтримки цих ініціатив. Ось чому в нас мають бути рішення та готові відповіді: як залучити кошти бізнесу в спорт, які конкретні стимули та переваги надає меценатство, який відсоток доходів мають відраховувати на розвиток спорту гральний, алкогольний та тютюновий бізнеси, – аргументував Тарас Самборський.

 

Важливим аспектом реформи є запровадження реальної автономії спортивних федерацій та створення законодавчих стимулів їхньої інституалізації. Бо переважна більшість нинішніх федерацій, особливо в Олімпійських видах спорту, являють собою феодальні структури з одноосібним авторитарним керівництвом, зазначив Сергій Левчук.

– Інституалізація – це баланс прийняття рішень всередині федерації, обмеження повноважень її президента на користь самоврядних механізмів. Тоді ці інституції нарешті працюватимуть без ручного керування свого "великого лідера Чучхе" – він же тренер, менеджер, фінансист та найкращий спортсмен в цій федерації. Законодавство має стимулювати зміну цих феодальних традицій. Потрібно дуже чіткою врегулювати, де та межа, за якою держава не втручається в автономію федерацій, а де чітко окреслено: якщо ви хочете претендувати на кошти платників податків, то ви маєте здійснювати діяльність демократично, має бути виборність президента, та інші моменти саморегулювання, – акцентував Сергій Левчук.

 

Вагомим аргументом шкідливості збереження радянської системи управління спортом є факт, що масовий спорт випав з цієї системи координат, адже за його розвиток наразі ніхто не несе відповідальності, констатували експерти. В європейській моделі за розвиток масового спорту відповідають безпосередньо спортивні федерації, в Україні у федерацій відсутні стимули розвивати масовість. Як приклад, Олександр Ларін навів біатлон, в якому "на всю Україну лише 1300 людей, включно з навощувачами лиж", і водночас – федерація біатлону має одне з найбільших за обсягом фінансувань. Структура ДЮСШ за визначенням не може дати масовість, бо зорієнтована на відбір талантів та відсіювання неспроможних давати рекорди.

Фундаментом європейської моделі спорту, яка спрямована не лише на Олімпійські медалі, а на масове охоплення спортом, є такі елементи: регіональна федерація виду спорту, спортивний клуб, волонтерство і школа. Саме шкільний спорт є базою для формування масової залученості до фізичної активності й спорту. Ось чому впровадження Концепції, де є акцент на шкільний та студентський спорт, може дати швидкий вимірюваний результат в окреслених Президентом Володимиром Зеленським ініціативах у гуманітарній сфері.

– Ми можемо ставити цілі з залучення до спорту всіх вікових груп громадян. Але науково доведено, що любов до спорту і навички ним займатися – прищеплюються саме у дитячому віці. Якщо людина упускає цей момент, вона або взагалі не займається спортом чи фізичною активністю, або свідомо приходить до цієї необхідності вже внаслідок тих чи інших проблем зі здоровʼям в дорослому віці. Тому наш єдиний шанс максимально прищепити бажання займатись спортом – школа, де діти зібрані разом. І відповідно до мети, ми не забираємо дітей зі школи в секції чи клуби, а навпаки: ми приводимо спорт до шкіл. Це принципово інша історія ніж ДЮСШ, що працюють на відбір для спорту вищих досягнень та відсіювання решти, у кого немає талантів. Хай ДЮСШ і далі працюватимуть у своєму напрямі відбору зірок. Натомість шкільний спорт дасть шанс кожній дитині відчути себе зіркою серед своїх однолітків, стати гордістю школи, як ми багато разів бачили у фільмах. І коли ми говоримо про гуманітарні аспекти, спорт це теж частина виховання: поваги до чужого таланту, вміння радіти чужим успіхам. Формувати повагу до законів можна з дитинства через повагу до правил спорту й необхідності їх дотримання. Тобто, це багатовимірний інструмент відходу від радянської ментальності та формування здорових основ розвитку нових поколінь, – підсумував Олександр Ларін.

Засновниця комунікаційної агенції GOLUBi GROUP Марина Голуб звернула увагу на ще один гуманітарний аспект спорту, актуальний в контексті наслідків війни.

– Згадаймо понад 100-річний досвід української еміграції в Північну Америку. У людей, які опинялись в іншій країні без знання її мови, культури, та звичаїв, було два шляхи соціалізації: церква, де вони могли знайти наставників та одержати рекомендації, та школа для дітей. Коли дитина входить в колектив, починає чимось займатися, бере участь у різноманітних змаганнях, то батьки мусять відвідувати ці заходи та вболівати. Там вони знайомляться з іншими людьми та знаходять нові звʼязки у новій країні. Тому ця модель шкільного спорту дуже важлива для України в теперішній ситуації, – аргументувала засновниця GOLUBi GROUP.

Підсумовуючи обговорення, представники влади (головний консультант Головного департаменту з питань гуманітарної політики Офісу Президента Олександр Гонтарук та радник т.в.о.Міністра молоді та спорту Юрій Свиридов) дійшли спільного висновку, що Концепція пройшла стрес-тест. Розроблені громадською організацією на волонтерських засадах Концепція та супутні законодавчі ініціативи являють собою певну базу реформи, яку можна брати за основу. Це набагато краще, ніж якби довелося розробляти все з нуля та витрачати додаткові кошти на створення відповідного офісу реформи спорту. Як зазначив радник т.в.о.Міністра молоді та спорту, теперішня команда Міністерства поділяє необхідність початку реформи сфери спорту, але Концепція потребує більш детального окреслення, чим займатимуться державні органи у сфері спорту та за що відповідатимуть після того, як елементи управління Міністерства стануть частиною самоврядування спортивних федерацій.  Учасники презентації домовились, що наступним кроком має стати винесення Концепції на вищий щабель прийняття рішень в органах влади. При цьому оптимальним способом залучення всіх причетних відомств до впровадження Концепції має стати створення дорадчого органу при Офісі Президента, який координуватиме її реалізацію.