Первый заместитель министра здравоохранения Александр Комарида рассказал агентству "Интерфакс-Украина" о том, как развивается фармрынок в условиях войны (приводится на украинском языке)

Текст: Анна Левченко

- Що, на вашу думку, є головним в роботі фармринку в умовах війни?

- Мені здається, що головне для фармринку в умовах воєнного стану, ускладненої логістики, закритого авіа- і морського сполучення - це і те, що ліки продовжують доставлятися, і те, що пацієнти можуть їх придбати чи отримати за урядовими програмам реімбурсації.

-А що за неурядовими програмами? Адже ціни на деякі препарати виросли майже удвічі, тож ринок за будь-яких умов покаже зростання?

- По-перше, ціни зросли не майже удвічі. У нас на фармринку середнє підвищення цін значно нижче, ніж в інших товарних категоріях по Україні. Станом на 23 лютого ми зафіксували реєстр оптово-відпускних цін на лікарські засоби і відтоді не вносили до нього жодних змін, які могли б вплинути на підвищення цін. Ми постійно комунікуємо у цих питаннях з міжнародними виробниками, вже не кажу про українських виробників, які свідомо зайняли позицію не піднімати ціни, тим паче на найважливіші препарати.

Що стосується міжнародних фармкомпаній, то ми їх просили зафіксувати ціни у гривні, а не прив'язуватися до курсу іноземних валют. Звісно, в умовах здорожчання логістики та енергоносіїв підняття цін було не уникнути, але такого суттєвого підвищення в рази не сталося. Ми постійно моніторимо скарги. І хоча скарги на підняття цін є, але коли розбираємося детально, то підвищення не таке суперкритичне.

-Ну, наприклад, якщо препарат коштував 370 грн, а наразі 620 грн - це суттєве підвищення?

- У цьому випадку так, це суттєве підняття ціни. Якщо ми отримаємо подібну скаргу, розбиратимемося. Держлікслужба проводить щотижневий моніторинг цін, не лише в аптечній мережі, а й по всьому ланцюгу постачання. Всі учасники ринку абсолютно прозоро відкривають ціни, тож ми бачимо, хто яку націнку ставить, хто яку маржу висуває.

Були певні коливання цін на початку війни. Інколи вони були пов'язані з помилками, коли вже в аптеках неправильно подали ціну. Подекуди траплялися й певні маніпуляції через бажання заробити. Однак ми з першого дня були на постійному зв'язку з найбільшими аптечними мережами, які нам доповідали, якщо дистриб'ютор чи виробник намагався завищити ціну. Втім, націнка практично залишалася сталою і до, і під час війни.

-А як зараз під час війни здійснюється логістика?

- Зараз імпортні ліки доставляються здебільшого автомобільним транспортом з Європи. Такі маршрути було важко налагодити, та іншого виходу не було. Всі прийняли нову реальність і співпрацювали із міжнародними логістичними компаніями. І хоча були проблеми, адже багато хто не хотів перетинати кордон і заїжджати в Україну через певні побоювання та ризики страхування вантажів, але ми всіх переконували. Головне було довезти препарати до Львова, там вже підключалися українські логісти.

Якщо до війни найбільше розмитнень ліків було у Києві, Дніпропетровській області, то зараз лідирує Львівщина. Раніше перевезення відбувалися в нічний час, а вдень препарати розвозили по аптеках. Наразі ж вся логістика відбувається у денний час.

- Як ви працюєте з дистриб'юторами?

- Намагаємося знайти підхід. Ми постійно їм телефонували, запрошували на зустрічі, вислуховували їхні проблеми, допомагали із бронюванням працівників, із перепустками, побудовою логістичних маршрутів.

- Ви видавали їм перепустки?

- На рівні Києва ми домовилися з Держлікслужбою про те, що буде певна категорія транспорту, який перевозить ліки і може отримати спецперепустки. Це стосується, зокрема, переїзду мостів, що було дуже критично.

Перепусками користувалися - хтось активніше, хтось менш активно. Сьогодні, через три місяці після початку війни, ми вже можемо говорити, що для пересування по Києву та інших містах перепустки не потрібні, але на початку війни ситуація була зовсім іншою. Тоді на блокпостах не дивилися, що ти везеш. Я особисто проходив маршрут від завантаження лікарських засобів зі складу одного з дистриб'юторів до аптек, щоб пересвідчитися, що є проблеми, і знайти шляхи їх вирішення. Практично на кожному блокпості машину з ліками відводили вбік, дивилися багажник, перевіряли накладні, документи. Враховуючи величезну кількість блокпостів по Києву, все це займало чимало часу.

Знадобився певний період, аби зрозуміти, що спочатку треба завантажити машини, які їдуть на правий берег Києва, а вже після того ті, що їдуть на лівий – так вони можуть швидше повернутися. Таким чином, у робочому порядку, шляхом спроб і помилок, вибудовувалася нова фармацевтична логістика.

-Ця нова логістика - це логістика лише воєнного часу чи вона працюватиме і після війни?

- Це залежатиме від кількох чинників. Перший і основний - комендантська година і переїзд вночі. Гадаю, що нічні перевезення повернуться. Практикою може стати і така складова воєнної логістики, як, наприклад, збільшення товарного запасу в аптеці, щоб раціональніше використовувати ресурси, враховуючи здорожчання палива.

- Коли з початку війни в Україні закрилися аптеки, МОЗ говорив, що до аптек, які безпідставно не працювали, вживатимуть санкції. Когось покарали?

- Ми намагалися розібратися щодо кожного випадку. Якщо жінка-провізор виїхала за кордон із ключами від аптеки чи забрала гроші з каси, то її покарає  роботодавець. Але якщо вона просто злякалась і поїхала десь, то зараз всі розуміють, наскільки людьми керує страх.

Побачивши ситуацію із непрацюючими аптеками, ми почали активно з ними спілкуватися. Запропонували мережам мінятися співробітниками, щоб на роботу виходив той з них, хто знаходився найближче до тієї чи іншої аптеки. Так вдалося подовжити роботу аптек, щоб вони не зачинялися після обіду.

Ще один задіяний механізм - ми дозволили офіційно працювати в аптеках студентам всіх медичних спеціальностей, а не лише фармацевтичних.

- Скільки студентів залучили?

- Актуальної цифри у мене, на жаль, немає. Остання, яка мені відома, – 587 студентів по Україні. Це може здаватися невеликою цифрою, але, грубо кажучи із 16 тисяч аптек ми змогли 600 із них забезпечити працівниками.

Ще ми безпосередньо зверталися до вишів, запустили комунікацію на всіх доступних ресурсах, спілкувалися через найбільших дистриб'юторів, активно комунікували з викладацькою спільнотою. Завдяки усім цим нашим зусиллям, гадаю, пару тисяч нових співробітників аптеки точно отримали.

- За вашими прогнозами, аптечні мережі понесуть якісь збитки?

- Все залежатиме від того, де була основна концентрація аптек тієї чи іншої мережі. Якщо йдеться про Схід України, то там приблизно 500 аптек зруйновано, причому кожна із залишком товару десь на 2 млн грн, не враховуючи приміщення і обладнання. Такі мережі можуть зазнати суттєвих збитків за підсумками року. Ще є невеликі підприємства, у яких могла бути одна аптека, яка постраждала.

- Такі невеликі аптеки вижили?

- Тут головне, щоб вижили люди, але мені не відомо про закриття аптек. Втім, якщо в перші тижні війни на ліки був панічний попит, наразі ситуація стабілізується, і ми бачимо зниження продажу в аптечному сегменті.

На це впливає багато чинників. Зокрема те, що більше 5 млн людей покинули територію України, це понад 10% населення. Якщо включити просту математику, то продажі повинні впасти на 10%. До того ж знижується купівельна спроможність населення, а ще - велика кількість внутрішньо переміщених осіб , а також людей, які втратили роботу і не можуть дозволити собі купувати лікарські засоби, які не є життєво необхідними. Адже до війни величезний обсяг продажу аптек складали БАДи, косметичні продукти.

Ще один чинник - сьогодні багато препаратів аптечного сегменту ідуть як гуманітарна допомога, саме так, зокрема, безкоштовно ми отримали багато інсуліну. Тому, звісно, обсяг ринку в упаковках буде менший за минулорічний, в валюті –точно.

- Як війна вплинула на фармвиробництво в Україні?

- Фактично всі найбільші підприємства зараз працюють. Хтось почав працювати вже з четвертого дня війни, хтось - з другого тижня. Але навіть зупинка фармацевтичного заводу не означає, що ліки з нього перестають їхати до дистриб'юторів і до аптек, бо зазвичай у виробника, дистриб'юторів та аптечних мереж є товарний запас на два-три місяці. Тому певна зупинка на початку війни не була критичною. Був певний дефіцит заспокійливих препаратів, але це було пов'язано з тим, що на препарати цієї групи був підвищений попит в умовах війни та стресу, тому на задоволення такого попиту знадобився певний час. Зараз фармвиробники працюють досить стабільно, сировина продовжує їхати.

- Звідки їде сировина?

- Здебільшого з Європи чи через Європу. Сировина заїжджає через великий європейський хаб, навіть якщо виробники мають прямі контракти з виробниками сировини, вона зараз їде з Європи через Польщу, Румунію, а далі автотранспортом до України.

- Виробництво ліків в Україні збільшується чи зменшується?

- Щоб говорити, зменшилося чи збільшилося виробництво, пройшло дуже мало часу. За деякими позиціями воно збільшилося, за деякими - навпаки. Але для того, щоб зробити якісний аналіз, потрібно взяти хоча б дані за другий квартал чи весну 2021 року до 2022-го. Якщо говорити про перший квартал, то він абсолютно не показовий, бо тоді майже два місяці був мирний час.

Ми постійно зв'язуємося із нашими іноземними партнерами, щоб збільшувати експорт з України, шукаємо для них нові ринки, щоб за кордоном закуповували українські лікарські засоби так, як це було в час активного ковіду. Тоді була ситуація, коли в Європі був страшенний дефіцит лікарських засобів, тому європейці закуповували українські ліки за спрощеною реєстрацією. Зараз ми просимо дружні країни допомогти нашій економіці, щоб ми могли продавати лікарські засоби за кордон. Наші виробники, вже просто змінивши маршрут, відновили експорт до таких країн як Казахстан, Узбекистан.

- Ну от в Польщі зараз багато українців. Чим вони лікуються?

- Насправді це одна із наших стратегічних цілей, щоби люди, які тимчасово знаходяться в країнах Європи, могли купити там українські ліки, які вони звикли купувати вдома. Адже ліки - це такий специфічний продукт, коли люди можуть не знати назву препарату чи діючої речовини, але добре знають, як виглядає упаковка і шукають саме її. Однак тут задіяно багато регуляторних механізмів, тому процес не такий простий, як нам хотілося б.

- Які саме механізми ви маєте на увазі ?

- Реєстрація лікарських засобів в країнах ЄС – дуже складний процес, адже зарубіжні ринки себе захищають, а український продукт може стати потужним конкурентом на європейському ринку. Це продукт з меншою вартістю, але фактично тієї ж якості, як європейські лікарські засоби. Звісно, фармбізнес Європи не хоче отримати собі ще одного конкурента.

-Це вони вже говорять відкрито чи просто ви так відчуваєте?

- Про це відкрито не скажуть. Ми говоримо зараз більше про генеричні європейські фармпрепарати, не про компанії, які виробляють оригінальні препарати, такі як Pfizer чи Merck. У них зовсім інші категорії продуктів.

- До речі, як з початком війни повели себе ці світові гіганти? Бачимо, що вони не дуже хочуть покидати ринок РФ, лише заявляють про зменшення присутності. Як загалом себе поводять компанії біг-фарми?

- Не можу сказати загалом за біг-фарму, тому що компанії ведуть себе зовсім по-різному. Хтось згорнув всі активності на території РФ і постачання всіх ліків, окрім життєво необхідних, а весь прибуток, який з цього отримує, передає Україні. В основному всі компанії надали Україні і продовжують надавати на наші запити величезну кількість інноваційних лікарських засобів безкоштовно.

Ми комунікуємо з головними офісами іноземних фармвиробників, пишемо офіційні листи про наші потреби. Певні лікарські засоби, які закуповувалися за державними програмами, просимо надати безкоштовно. Деякі компанії надають їх повністю, деякі - частково, але допомога надходить. Якщо говорити про дорогі інноваційні лікарські засоби, то ніхто ще не відмовив.

- Які препарати заходять через гуманітарну допомогу?

- Тут більше йдеться про коштовні препарати для лікування онкології чи орфанні препарати, які в аптеках в принципі ніколи не продавалися. Вони були лише в госпітальному сегменті і закуповувалися за кошти держбюджету. Зараз в умовах війни і економії коштів дуже важливо, що ці препарати надходять до нас безкоштовно. Вони так само, як і закуплені, розподіляються міністерством. Для пацієнта фактично нічого не змінилося, а ми можемо економити державні кошти або перепрофільовувати їх.

Ще важливо, що цього року планували почати закупівлю лікарських засобів за договорами керованого доступу (ДКД). На початок війни було кілька препаратів на виході, готових до такої закупівлі, і компанії були на фінальній стадії підготовки угоди, однак війна завадила провести процедуру. Наразі ми звернулися до них із проханням надати ці ліки Україні. Сподіваюся, наші пацієнти все-таки зможуть отримати інноваційне лікування препаратами, які ніколи в Україні на рівні державного бюджету не закуповувалися.

- Я правильно розумію, що ми зекономили певні бюджеті кошти, оскільки компанії передавали ліки безкоштовно?

- Так.

- Скільки?

- Ще рано говорити.

- Чи буде після війни реанімуватися механізм ДКД, який до вторгнення РФ був майже готовий для запуску?

- Буде. Це дуже крутий і прогресивний механізм, який використовується у провідних європейських країнах, і ми теж його будемо використовувати. Ми доклали багато зусиль упродовж останніх двох років, щоб внести зміни до закону про публічні закупівлі і на рівні Кабміну прийняти відповідні постанови, аби зробити цей механізм максимально прозорим для нас і для фармкомпаній. Тому ми не будемо зупинятися, впроваджуватимемо його після війни.

- Хтось із іноземної фарми пішов з українського ринку?

- Про такі випадки я не чув.

- Ви сказали, що спілкуєтеся з головними офісами іноземних фармкомпаній. Як там оцінюють ситуацію в Україні?

- У нас більше спілкування з ними у форматі листування. Втім, хед-офіси намагаються своє спілкування з нами перекинути на свій локальний офіс. Зрештою, так відбувається завжди, бо саме для цього і є локальний офіс. Ми пишемо на хед-офіси, щоб показати свою позицію, що ми зацікавлені в тому, щоб компанія залишила російський ринок. Робимо ґрунтовний аналіз усього її портфеля, чи є там насправді життєво необхідні засоби. Показуємо, що ті лікарські засоби, які вони продають в РФ, можна замінити локальними препаратами, тому просимо міжнародні фармкопанії перестати постачати їх в Росію.

- Перестають постачати?

- Перестають, та я не можу про це розповісти. Припиняють постачання, хоча й не так активно, як хотілося б. Багато компаній взагалі в цьому не надто зацікавлені. Втім, ми продовжуватимемо свою щоденну роботу, аби росіяни лікувались лікарськими засобами власного виробництва.

- Як проводитимуться міжнародні закупівлі і чи будуть вони взагалі?

- Наразі опубліковано усі нормативно-правові акти, внесені зміни на рівні закону України і Кабміну, які дозволять зробити міжнародні закупівлі за спрощеною процедурою. Наше ДП "Медичні закупівлі України" (МЗУ) працює, за багатьма позиціями, насамперед пріоритетними, проводяться ринкові консультації. Закупівлі будуть.

-Коли?

- Оптимістично – вже в червні.

- Через МЗУ?

- Звісно. Це наш професійний закупник. Цього року МЗУ розпочали ще в кінці лютого проводити закупівлі на потреби війни, а зараз вони мають закуповувати ще й ліки.

- Наскільки актуальні сьогодні ковідні закупівлі, зокрема вакцини?

- Ще б пак! Дуже актуальні. Минулого тижня було зроблено 15 тис. щеплень, люди активно цікавляться, де це можна зробити. Лікарські засоби від ковіду й надалі постачаються в Україну і продовжують використовуватися. Сьогодні ситуація з ковідом значно краща за ту, що була минулої весни, але про ковід не слід забувати. Він дуже підступний, і ми готуємося до нової хвилі та рекомендуємо всім вакцинуватися.

- Чи вистачає коштів на програму "Доступні ліки"?

- На "Доступні ліки" коштів і вистачає, і вистачатиме.

- Фармвиробники-учасники цієї програми підняли ціни?

- Ні, бо ціна зафіксована в реєстрі. До нас не надходять скарги, що фармвиробники мають якісь сумніви. Зазвичай у цій програмі беруть участь вітчизняні виробники. Вони розуміють і свою соціальну відповідальність, і свою допомогу країні і пацієнтам. Жоден з вітчизняних виробників не звертався до нас із пропозицією підняти ціну на якийсь лікарський засіб. Навпаки, вони запевняють нас, що триматимуться до останнього, аби її не підвищувати. Я рішуче підтримую таку позицію і можу лише подякувати їм і усій вітчизняній фармі за те, що вони не зупинилися і в найбільш кризовий період виробляли і доставляли лікарські засоби, допомагали логістичним компаніям транспортом, в певний момент навіть перестали бути конкурентами один одному. У нас були випадки, коли фармкомпанії допомагали одна одній розвозити лікарські засоби в прифронтовій зоні, максимально раціонально використовували ресурс.

- Як, на вашу думку, має виглядати зараз підтримка вітчизняного виробника? Чи треба закуповувати тільки в них, чи треба позбавляти їх податків?

- Мені здається (і ми навіть писали певні листи в регіони), що в закупівлях пріоритет має бути за вітчизняним виробником. Зараз для лікарень є спрощений порядок закупівель, коли вони напряму можуть купити будь-які лікарські засоби. Ми ці закупівлі моніторимо, але краще за нас її відстежують фармвиробники. І коли ми побачили, що лікарні почали закуповувати іноземні препарати, аналоги яких є в Україні, то попросили їх купували українські лікарські засоби.

Фармацевтична галузь має стати одним із рушіїв економіки, тому що заводи працюють, ліки виробляються, а вітчизняного виробника, який виробляє якісний продукт, треба підтримувати. Звісно ж, мусять бути і державні замовлення. Упродовж останнього року ми працювали над переліком життєво необхідних ліків, який складатиметься із препаратів лише українського виробника. Це буде мінімум 3-5-річне замовлення, ми забезпечуватимемо українців такими препаратами безперебійно. Ми якраз повертаємося до цих планів.

- Чи не буде підтримка вітчизняного виробника передбачати скасування необхідності проводити клінічні випробування?

- Коли ми говорили про перелік життєво необхідних лікарських засобів, ми встановили чіткі критерії для вітчизняних лікарських засобів, щоб туди потрапити: вони повинні мати доведену біоеквівалентність і показати, що аналогічні європейському виробнику. І якщо такі підтвердження є, не бачу жодних застережень, щоб їх купувати.

- Тобто ця вимога до них не знімається через війну?

- Жодні вимоги до ліків щодо їхньої ефективності і безпечності не скасовуються. Знімаються лише ті вимоги, які не так важливі на період воєнного часу. Наприклад, заборона зберігання на складі, у якого немає ліцензії. Річ у тім, що багато складів переїхали із східних регіонів на захід України, і вони мають працювати. Щоб надати їм таку можливість, ми з початку війни погоджувалися на певні послаблення, але не тоді, коли йдеться про якість, ефективність та безпечність лікарського засобу. Тут ми на це не йдемо в жодному разі. Навіть спрощені процедури реєстрації, які діють у воєнний час, підв'язані під те, що лікарський засіб повинен бути якісним.