Блиц-интервью начальника Департамента международного полицейского сотрудничества Национальной полиции Украины Виталия Касапа информационному агентству "Интерфакс-Украина" по возобновлению возможности использования инструментов Интерпола в расследовании военных преступлений

(на украинском языке) 

Текст: Оксана Геронтьева
 

Днями Ви повідомили про те, що під час щорічної конференції голів Національних центральних бюро Інтерполу Генеральний секретар Інтерполу Вальдес Укріза підтвердив можливість використання інструментів Інтерполу для розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду. Розкажіть, будь ласка, детальніше, що це дає Україні?

У листопаді 2010 року Генеральна Асамблея Інтерполу ухвалила Резолюцію AG-2010-RES-10, яка визначає умови, за яких Інтерпол може використовувати свої інструменти для розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду.

У середині 2022 року Національне Центральне Бюро (НЦБ) Інтерполу в Україні направило на розгляд Генерального секретаріату Інтерполу (ГСІ) низку запитів на публікації "червоних оповіщень" відносно росіян, які скоїли воєнні злочини на території України. Після майже двох років розгляду, у травні 2024 року, Генеральний секретар Інтерполу відмовив Україні у обробці наших запитів на публікацію зазначених "червоних оповіщень", аргументуючи це тим, що виконання Інтерполом запитів воюючої країни матиме потенційні ризики для репутації організації та її країн-членів.

Не погоджуючись з прийнятим ГСІ рішенням, в рамках ретельно спланованої кампанії, у червні 2024 року в ході Європейської регіональної конференції Інтерполу делегація Нацполіції звернулася до учасників заходу з пропозицією розглянути питання спроможності Інтерполу використовувати свої інструменти у відповідь на запити в рамках розслідування воєнних злочинів шляхом його детального вивчення Європейським Комітетом Інтерполу, членом якого з 2021 року є Україна.

Не дивлячись на опозицію представників російської федерації та білорусі, пропозиція України була підтримана, що надало можливість виведення розгляду цього питання у більш сприятливий формат.

Вже в результаті тривалого обговорення членами комітету, в ході якого українська сторона напрацювала та представила грунтовну аргументацію, чому така позиція Інтерполу є хибною та має бути переглянута, а також як наслідок зміни керівництва ГСІ, минулого тижня Генеральним Секретарем Інтерполу паном Вальдесі Уркізою і було прийняте принципове рішення, яке повернуло можливість Україні та іншим країнам використовувати інструменти для розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду, передбачені Резолюцію AG-2010-RES-10.

Як фактично працює ця норма?

Згідно з цією резолюцією, зазначені запити можуть бути розглянуті ГСІ в трьох випадках.

Перший – це коли запити надходять від міжнародних трибуналів. Наприклад, Міжнародний кримінальний суд може подати запит на публікацію "червоного оповіщення" щодо своїх фігурантів. Також в майбутньому до Інтерполу зможе звертатися і спецтрибунал щодо агресії з боку росії, коли такий буде створений.

Другий – це запити від органів, створених Радою Безпеки ООН: це стосується спеціальних органів, уповноважених на розслідування конкретних ситуацій. Але ми пам’ятаємо, яка країна також входить до Радбезу ООН, тому надто сподіватись на цей інструмент не доводиться.

І третій – це запити від країн-членів Інтерполу. Тут важливим є положення, що у випадку, якщо запит однієї країни стосується громадянина іншої країни-члена, ця держава має 30 днів для висловлення протесту проти обробки Генеральним секретаріатом Інтерполу такого запиту. Якщо протест не надійде, Інтерпол у такому разі може використовувати свої інструменти, у тому числі опублікувати "червоне оповіщення".

Що нам, Україні, надає розблокування Резолюції 2010?

По-перше, це, як вже зазначалося, відкриває шлях публікацій оповіщень за запитами міжнародних трибуналів. По-друге, ми отримуємо шанс використання інструментів відносно воєнних злочинців, які є громадянами інших країн, аніж росії чи білорусі. Це ті ж самі найманці та іноземці – члени численних ПВК, або ж громадяни нашої держави, які також скоювали воєнні злочини проти громадян України.

Крім цього, повернення дії резолюції надає нам можливість використовувати інші інструменти Інтерполу, як то пошук безвісно зниклих за особливих обставин цивільних громадян, що стало результатом скоєння воєнних злочинів, або ж вносити в бази даних витвори мистецтв, які були викрадені окупантами та інші.

Ми чітко розуміємо, що країна-агресор також буде намагатися використати інструменти Резолюції 2010, а на запити ГСІ відносно росіян надсилати свої протести. Так само і ми будемо надсилати протести у разі, якщо цей інструмент Інтерполу росія намагатиметься використовувати проти наших воїнів.

Тому не можна говорити, що це рішення – панацея, але для України цей інструмент відкриває набагато більше можливостей, ніж для країни-агресора. Він безумовно розширює можливості України у розслідуванні воєнних злочинів та притягнені до відповідальності, нехай навіть і обмеженої кількості, воєнних злочинців – а це наша головна мета. Крім цього, це дуже потужний і важливий сигнал для міжнародної спільноти та правоохоронців країн-членів Інтерполу. Початок покладений, рухаємось далі.

Ви сказали про "червоне оповіщення". Поясніть, будь ласка, як саме діє цей інструмент Інтерполу?

"Червоне оповіщення" або "червона картка" Інтерполу (Red Notice) – це механізм Інтерполу, який дозволяє країнам-членам затримати особу з метою арешту та подальшої екстрадиції.

Публікацією у своїх базах даних такого оповіщення Інтерпол інформує правоохоронців інших країн про необхідність арешту особи відповідно до національного законодавства. Країна-запитувач має надати докази того, що підозрюваний скоїв серйозний злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі щонайменше на два роки, або якщо особа вже засуджена на відбування покарання щонайменше на півроку.

Правоохоронний орган подає запит на таку публікацію через своє Національне центральне бюро (НЦБ) Інтерполу (в Україні це ми – Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України). Інтерпол перевіряє запит на відповідність своїм правилам. Якщо запит схвалено, інформація розсилається країнам-членам, і правоохоронці можуть вжити заходів для затримання особи. Після арешту ініціатор розшуку подає запит на екстрадицію відповідно до міжнародних угод.

Чи означає "червоне оповіщення", що всі країни-партнери отримують орієнтування і починають активно розшукувати такого злочинця?

Кожна країна сприймає "червоне оповіщення" крізь призму власного законодавства - наприклад, як рекомендацію або вимогу. Це означає, що правоохоронці різних країн не отримують обов’язкового доручення шукати підозрюваного.

Якщо особа, щодо якої видане "червоне оповіщення", потрапляє у поле зору поліції (наприклад, при перетині кордону, перевірці документів, під час звичайного патрулювання, оформленні документів), правоохоронці можуть перевірити її у базі Інтерполу. Якщо країна визнає "червоне оповіщення" достатньою підставою, людину можуть тимчасово затримати для подальшої екстрадиції.

Лише незначна частина "червоних оповіщень" потрапляє в публічний доступ - на сайт Інтерполу, основна частина доступна лише правоохоронцям.

Чи можуть країни зловживати "червоним оповіщенням"?

Так, деякі авторитарні режими намагаються використовувати цей механізм для політичного переслідування опозиціонерів, активістів та журналістів. У таких випадках Генеральний секретаріат Інтерполу може скасувати запит.

Інтерпол блокує спроби використовувати свої інструменти у справах з релігійним, військовим, расовим, політичним підтекстом (ст. 3 Статуту Інтерполу). Важливо, що правила використання механізмів Інтерполу єдині для всіх 196 країн-членів цієї організації.