Эксклюзивное интервью с первым заместителем председателя Национального банка Украины Екатериной Рожковой

(первая часть)

Авторы: Лидия Гришан, Дмитрий Кошевой

(подается на языке оригинала)

- Як ви оцінюєте вплив повторного ретроспективного підвищення податку на прибуток банків до 50%? Раніше ви говорили про можливі проблеми з капіталом у двох державних банків – Укрексімбанку та Сенс Банку. Наскільки ці ризики реалізувалися?

- Нагадаю, що ми говорили про кілька речей.

Перше: повторне підвищення ставки для банківського сектора, який і до того мав підвищену ставку 25%, знижує інвестиційну привабливість для існуючих власників та нових інвесторів. З початку повномасштабного вторгнення всім банкам, окрім державних, заборонено платити дивіденди, щоби законсервувати капітал на випадок непередбачених втрат. Якщо банк не може сплачувати дивіденди, а податкова база – непередбачувана, який інтерес в акціонера розвивати бізнес і брати на себе додаткові ризики, нарощуючи кредитування та знижуючи ставки за кредитами?

Друге: таке підвищення безумовно зменшить капітал банківської системи, а відповідно, – кредитний потенціал. Ми вже бачимо скорочення можливостей системи наростити кредитний портфель на 20%. Хоча загалом потенціал системи великий: наразі банки можуть збільшити кредитний портфель мінімум удвічі, не порушуючи вимоги до капіталу. Однак для окремих банків потенціал суттєво скоротився.

Низці банків загрожувало падіння капіталу нижче нормативного значення. Остаточну картину ми побачимо, коли отримаємо аудиторські звіти в квітні, але загалом за попередніми даними практично всі банки впоралися. Зокрема з нашою допомогою, адже ми встановили досить м’який перехідний період за новими вимогами капіталу, що дозволяє багатьом банкам не порушувати нормативи. Також ми дозволили банкам, які за підсумками минулого стрес-тесту потребували додаткового капіталу, внести зміни до програм капіталізації. За попередніми очікуваннями, загалом банки збережуть достатній запас капіталу, однак деяким із них, можливо, знадобиться перегляд програм капіталізації за результатами оцінки стійкості 2023 року. На сьогодні є один великий банк, який матиме недостатній рівень капіталу.

- Укрексімбанк ?

- Так, Укрексімбанк. Банк Сенс має адаптовану програму за результатами попередньої оцінки стійкості та рухається в її межах. На сьогодні ризику для фінансової стабільності точно немає. Якщо підсумувати: наші побоювання насамперед стосувалися того, що війна ще не закінчилася, і ще можуть бути втрати активів у банків, погіршення якості окремих позичальників тощо, що потребуватиме додаткового капіталу. Ми закликаємо банки нарощувати кредитування та пропонувати прийнятні для позичальників ставки, а це потребує достатніх запасів капіталу. Ми сподіваємося, що таких непередбачених кроків вже не буде. З іншого боку, ми розуміємо, що такі ініціативи не від хорошого життя. Банки це також зрозуміли, треба віддати їм належне.

- Ще питання щодо фінансових компаній, яким ставку податку на прибуток підвищили до 25%: раніше ви говорили, що за ставки для банків 25% і фінкомпаній 18% створювали можливості для податкового арбітражу. Тепер за ставок 50% для банків, 25% для фінкомпаній і 18% для іншої економіки, напевно, теж така спокуса є. Ви бачите елементи такого арбітражу?

- Ні. Банківський сектор один із найпрозоріших, провів реформу корпоративного управління та звітності, тож переважна кількість банків такими речами не зловживають. Разом з тим, оподаткування подібних ринків має бути однаковим. Тож однакова ставка оподаткування для банків і фінансових компаній є виправданою.

-- Під час війни кількість підконтрольних державі банків зросла до семи, а їхня частка на початок минулого року досягла 56% за розміром загальних активів і тримається на цьому рівні зараз. На базі Першого інвестиційного банку планується створити банк "Укрпошти" Нацбанк неодноразово заявляв, що це має бути відображено в оновленій стратегії державних банків. У чому затримка?

- Так, комплексного перегляду стратегії не було. За програмою з МВФ, оновлення стратегій буде відбуватись після незалежної оцінки стійкості відповідно до її результатів. До самої незалежної оцінки, знову ж таки відповідно до програми з МВФ, мають бути залучені міжнародні експерти. Сама ж оцінка відбудеться, коли дозволять безпекові умови.

З початком повномасштабної війни Мінфін переглянув цілі та завдання для державних банків з огляду на умови воєнного часу. Зокрема одним із завдань є інвестування в облігації внутрішньої держпозики (ОВДП), і банки свою роботу виконують. Другий напрямок – кредитна підтримка економіки, в тому числі на територіях стійкості.

Крім того, після оцінки стійкості 2023 року банки переглянули свої тактичні плани, які є частиною стратегії, адаптували їх до поточних реалій, деякі – надали плани реструктуризації до НБУ. Міністерство фінансів як акціонер надало вказівки щодо дотримання держбанками кращої світової практики ризик-апетиту, а Національний банк оцінюватиме їх підходи в межах щорічної наглядової перевірки та оцінки (SREP) 2025 року.

Держава як власник працює з банками. Державні банки мають наглядові ради та оновлюють свої плани. Можливо, ця робота не є такою гучною та комплексною, як у 2018 році, коли було затверджено стратегічні засади розвитку державних банків. Але в сьогоднішніх умовах складно деталізувати стратегію.

Разом з тим, питання приватизації державних банків не знято з порядку денного.

- Як ви вважаєте, чи може приватизація перших держбанків відбутися цього року?

- На мою думку, цього року це нереально просто фізично, адже це тривалий процес. У жовтні минулого року президент підписав закон (про особливості приватизації держбанків). Необхідно обрати радника, і тоді процес розпочнеться. Безумовно, цей процес буде тривалішим, ніж в приватному секторі, – щонайменше дев'ять місяців-рік. Загалом шанси (на продаж) є, і досить великі. Наприклад, Укргазбанк – один із небагатьох банків з українським капіталом, який серйозно просунувся в імплементації ESG, позиціонуючи себе як "зелений" банк. Банк Сенс (націоналізований у липні 2023 року) – наймолодший з державних банків, тому його приватизація має бути простішою. Держава не докапіталізовувала цей банк, що спрощує розуміння ринкової ціни. Тому я вірю в успішну приватизацію цих банків.

- А з корпоративним управлінням у Банку Сенс все гаразд? До нього були питання: спочатку щодо зміни голови правління, потім до складу наглядової ради.

– Корпоративне управління – це живий процес. Зараз Мінфін завершує відбір кандидатів в наглядову раду Банку Сенс. Після націоналізації вона була сформована за спрощеною процедурою, а через рік цей процес стартував через повноцінний конкурс, передбачений чинним законодавством для державних банків. Я не бачу проблем. Процес триває трохи довше, ніж зазвичай, але для банку в країні, де триває повномасштабна війна, не так просто знайти кваліфікованих кандидатів.

-- Була ідея створити короткий список кандидатів у наглядові ради держбанків на такий випадок. Що з її реалізацією?

- Навіть у ідеальному світі, напевно, це не спрацює. Процедура, затверджена Кабміном, передбачає спочатку формування long-list , потім – short-list, а згодом – проведення співбесіди. Зробити один short-list назавжди для всіх держбанків неможливо, адже всі банки мають різні бізнес-моделі, тож і композиція наглядової ради має бути різною. Крім того, всі ці кандидати десь працюють. Якщо провести попередній відбір на початку року, наприкінці перелік кандидатів може стати неактуальним, адже люди з великою ймовірністю будуть зайняті. Подібний перелік потенційних кандидатів напевне є у хедхантерів, з якими працюють Кабмін та Мінфін. За запитом вони готові з ними попрацювати, але немає гарантії, що людина буде готова йти до наглядової ради в будь-який момент.

– Загалом останні події свідчать, що інтерес до купівлі банків відновлюється. Було кілька претендентів на покупку Ідея Банку на конкурсі восени, де переміг Сергій Тігіпко та його група "ТАС". Цього року Дмитро Мішалов заявив про намір купити БТА Банк. На конкурс Фонду гарантування вкладів фізосіб з продажу частини активів та пасивів Комінвестбанку, крім переможця АСВІО Банку, прийшло ще чотири учасники.

- Інтерес до банківських активів завжди був, але різний. Це може бути інтерес просто до окремих активів з метою їх консолідувати або купити з дисконтом, щоб заробити. Або бажання посилити існуючий банк. Наприклад, не маючи роздрібного бізнесу, власник банку може купити роздрібний банк та приєднати до свого разом з клієнтами і процедурами для швидкого зростання. Разом з тим, інтересу до нової інвестиції у сектор, з наміром цю установу розвивати, зараз, якщо чесно, всередині країни я не бачу.

Насамперед, на це впливає ризик війни. Бо рівень рентабельності сектора в 30% навіть після підвищення податку вказує, що це може бути цікава інвестиція. Та й таких умов роботи як у нас - спреду між вартістю кредитів та залучених ресурсів на рівні понад 7% - в інших країнах Європи немає. Відповідно, наші банки за належного зростання непогано заробляють. Плюс рівень проникнення кредитів (відношення до ВВП) суттєво нижчий ніж у ЄС, тож ринок потенційно ще може зростати, особливо в часи відновлення після війни.

Але важливо розуміти, що технології докорінно змінили ринок. Для того, щоб конкурувати, тепер не достатньо купити маленький банк і забезпечити мінімальний капітал у 200 млн грн із невеликим запасом. Потрібно багато інвестувати в технології, безперервність, персонал. Банківський сектор зараз, як і вся економіка, страждає від нестачі кадрів. Також необхідно інвестувати в технології боротьби з шахрайством та відмиванням грошей, адже вимоги регуляторів постійно зростають, а штрафи можуть "з'їсти" прибуток. Далі буде потреба інвестувати в ESG-технології. Наприклад європейські колеги-банкіри вже наймають в штат фахівців з геології та прогнозування кліматичних ризиків.

Підсумовуючи: банківський сектор – це дуже дорога історія. Він прибутковий та цікавий, але ми як регулятор бачимо покупцями лише сильних інституційних інвесторів.

- А з-за кордону ви бачите інтерес до українського банківського сектору?

- Була зацікавленість Ідея Банком та потенційний інтерес до Банку Сенс серед міжнародних банківських груп, які вже представлені в Україні, для посилення своїх позицій неорганічним зростанням. Про істотний зовнішній інтерес як до інвестиції для розвитку говорити передчасно, але він точно з'явиться.

– Щоб завершити тему стратегії держбанків: припускаємо, ми провели відносно швидку приватизацію Укргазбанку і Банку Сенс. Але все одно практично на одному полі залишаються Приват та Ощад, до яких ще приєднається "Укрпошта".

- Якщо говорити про "Укрпошту", то набуття нею істотної частки в банку потребує погодження НБУ. Відповідного пакету документів та бізнес-плану від "Укрпошти" ми поки що не отримували. Також чекаємо ухвалення парламентом закону про банк фінансової інклюзії. В грудні законопроєкт було відправлено на доопрацювання. З 2015 року Ігор Смілянський (гендиректор "Укрпошти") заявляє, що хоче працювати на віддалених територіях, де банки закривають нерентабельні відділення. За його словами, "Укрпошта" туди їздить, доставляє пенсії та пошту, тож знає, як там працювати. Вона і зараз теоретично може відкривати рахунки, якщо отримає платіжну ліцензію.

- Як NovaPay чи RozetkaPay ?

- Так. Але, за словами Смілянського, кошти в банку гарантуються Фондом гарантування, тож люди охочіше їх віддаватимуть банку. Якщо бачення Смілянського не змінилося, він має намір забезпечити фінансову інклюзію через набуття банку. Повторюся: сьогодні успіх банку – похідна від технологій. Банк, на який претендує "Укрпошта", таких технологій не має, сама "Укрпошта" – поки що також. Звичайно, певна кількість клієнтів може перетекти у банк фінасової інклюзії якщо він створиться, але ризику ні для Ощаду, ні для Привату на даний момент ми не бачимо.

- Останнє питання про держбанки: екс-член ради НБУ Віталій Шапран, який багато полемізує з правлінням Нацбанку, днями розкритикував нещодавнє підвищення облікової ставки з 14,5% до 15,5%. На його думку, було б набагато ефективніше просто поговорити з держбанками, в яких 53,6% усіх коштів клієнтів, у тому числі 63,5% коштів фізосіб, щоб вони підвищили на один процентний пункт ставки за депозитами, які у них становлять від 7% до 12,75%. Це, вважає Шапран, дозволило б уникнути підвищення ставок за депозитними сертифікатами, кредитами, ОВДП слідом за зростанням облікової ставки. Поясніть, чому Нацбанк так не чинить?

- Закон забороняє нам втручатися в цінову політику банків, в їхню операційну діяльність. Як регулятор ми встановлюємо вимоги до капіталу, пруденційні нормативи, інші вимоги...

— А поговорити з їхнім акціонером, який, мабуть, теж не в захваті, що йому довелося підняти ставку за ОВДП на 0,5 п.п. після підвищення вами облікової ставки?

- Ми говорили з акціонерами в перший рік повномасштабної війни, коли потрібно було наповнювати бюджет і купувати держпапери, а банки не дуже хотіли цього робити, особливо з іноземним капіталом. Ми пояснювали, що наслідки "друку" грошей будуть руйнівними для економіки. Але у випадку, що Ви описали, постановка завдання не коректна. За всієї поваги, Шапран змішав все в одному флаконі. Є монетарна політика, яка покликана досягти інфляційної цілі, а потім утримувати інфляцію в прийнятних для нашої економіки межах. Якщо ми зробимо це правильним ринковим шляхом, від цього виграють усі. Інструментом монетарної політики є ключова ставка, тоді як ставки за депозитами та кредитами – похідні від неї. Не можна умовно тримати ключову ставку на рівні 5%, і щоб банки залучали депозити під 18%.

-- Наразі ситуація зворотна: облікова ставка 15,5%, а банки тримають ставку за депозитами 10%.

- Так, це питання, наскільки класична трансмісія працює за таких умов. По-перше, зараз в системі великі запаси ліквідності, переважно в держбанках. По-друге, через встановлені "воєнні" обмеження населення та бізнес не витрачають ці кошти так активно, як раніше. І по великому рахунку не хочуть, адже споживчі настрої в умовах повномасштабної війни пригнічені. Тож вся ця маса гривні "сидить" у банківському секторі. Коли банку вистачає ліквідності, а величезного попиту на кредити немає, підвищення ставки за ресурсами просто призведе до збільшення витрат без інших наслідків. Зауважу, що так працює не весь банківський сектор, адже низка приватних банків активніше конкурують за ліквідність і за депозити, тож вони підвищують ставки. Якщо раніше маркетмейкерами на ринку депозитів були передусім найбільші банки, сьогодні ситуація трошки інша.

Певний рух (депозитних ставок нагору) відбувається, про це свідчить наша щоденна звітність. Звісно, це середня температура по лікарні, але два тижні тому середня ставка була 12,6%, зараз – 12,7%. Щоб посилити трансмісію, ми підвищуємо [ДПА1] [ГОВ2] ставки за тримісячними депозитними сертифікатами. І на нашу політику реагує Мінфін.[ДПА3] [ГОВ4]

Хоча за результатами останнього монетарного комітету ми сказали про те, що інфляція буде вищою і триматиметься на такому рівні довше, ніж очікувалося, ми все одно прогнозуємо її зниження до кінця року. Тому у банків виникає дилема: чи піднімати зараз ставки, розуміючи, що скоро їх знову можна буде знижувати. Це дві сторони однієї медалі – від ціни ресурсів залежить ціна кредитів. З одного боку, ми очікуємо, що банки дещо переглянуть свою політику щодо строкових депозитів, з іншого, не прогнозуємо суттєвого впливу на кредитування. Для фізичних осіб, до речі, є альтернатива – ОВДП. Мінфін відреагував і підняв ставку, і ця прибутковість не обкладається податком на доходи.

- На якому етапі зараз підготовка до перших з початку війни стрес-тестів? Наскільки негативний сценарій закладається? Після відомої історії з аудитом ПриватБанку до націоналізації чи перевірив Нацбанк аудиторів?

- Почнемо з аудиту. Ситуація з ним дуже відмінна від 2015-2016 років. Ми пройшли довгий шлях до підвищення відповідальності аудиторів, і досвід багаторічних стрес-тестів нам у цьому допоміг. У багатьох випадках аудитори є нашими головними партнерами. Вони підсвічують проблемні аспекти. Але контроль якості їх роботи – це постійний процес.

До великих аудиторів-лідерів ринку питань немає. Аудит щорічної фінансової звітності більшості банків за 2024 рік здійснюють 14 аудиторських фірм із 66, включених до Реєстру аудиторів, що мають право проводити обов'язковий аудит підприємств, які становлять суспільний інтерес. Найбільше навантаження припадає на топ-трійку, що здійснюють аудит 18 банків з 84% активів банківської системи: KPMG, EY та Deloitte. Тож ринок аудиторів банків дуже концентрований, втім, так і в світі. Банки міжнародних груп, як правило, обирають аудитора, як материнська компанія, а це зазначена трійка.

Є хороші вітчизняні аудитори, з якими ми вже багато років працюємо. Спільна з банківською реформа з 2015 року та наші стрес-тести допомогли органічним шляхом залишити на ринку банківських аудиторів лише ті компанії, які спроможні з цим ринком працювати. Звісно, хотілося б, щоб вони підростали та активніше заявляли про себе у фінансовому секторі. Адже у нас є не тільки банки, а й інші цікаві учасники ринку, а технології стирають між ними кордони: між "Новою поштою", фінансовою компанією, банком тощо.

Щодо впливу війни, ми розуміємо, що зараз певна частина співробітників аудиторських компаній працює віддалено, не з України. Але для повноцінного аудиту необхідно фізично прийти в банк, поговорити з людьми, переглянути документи, перевірити процеси та роботу баз даних. Тому Правління НБУ на місяць продовжило термін подання звіту щодо оцінки якості активів (AQR) – до 31 травня, тобто, окремо від аудиторського звіту про перевірку фінансової звітності, який має подаватися банком до 30 квітня.

Думаю, аудитори мають з цим впоратися. Загалом з аудитом банківського сектора у нас все добре. З небанківським сектором дещо сумніше, адже там велика кількість компаній, і навіть фізично перечитати всі аудиторські звіти неможливо. Але про небанківський фінринок – трохи пізніше.

- Сценарії стрес-тестів.

- Буде два сценарії – базовий і несприятливий. Ми їх розробимо та опублікуємо наприкінці весни. Базовий відповідатиме нашому прогнозу: зараз ми очікуємо на зростання ВВП у 2025 році на 3,6%, але в квітні буде черговий перегляд макропрогнозу.

Негативний сценарій, згідно з прийнятою в ЄС практикою, – це дзеркальне відображення базового сценарію. Не Армагеддон, хоча ми котрий рік насправді живемо в Армагеддоні. Тобто, це буде не 30% падіння ВВП, а наприклад 3-3,5%. Затяжна криза помірної глибини. Під такий сценарій банки матимуть змогу сформувати програму заходів щодо усунення потенційних проблем. Ми не вимагаємо внести гроші в капітал негайно. В умовах глибокої кризи не потрібно вимагати від банку збільшення капіталу, адже він якраз під час кризи працює як буфер, абсорбуючи ризики. Як було в перший рік війни, коли банки сформували 200 млрд грн резервів за кредитами.

- Я так розумію, ви не назвете курс гривні в межах негативного сценарію, але щодо нього закладається така сама логіка?

- Так, логіка така за всіма показниками. [ДПА5] Наше завдання – протестувати баланс банків. Якщо бачимо, що у негативному сценарії просів капітал, необхідно проаналізувати, як відкоригувати стратегію, змінити ставки чи сегмент позичальників.

- Наступний блок стосується Фонду гарантування вкладів. У нас в агентстві нещодавно вийшло інтерв'ю з його директором-розпорядником Ольгою Білай. За її словами, Фонд не очікує від Нацбанку найближчим часом нових надходжень. Проте цей блок питань є у Меморандумі з МВФ. Зокрема, до кінця 2024 року мав бути розроблений проект змін до законодавства з метою закриття ключових правових та операційних прогалин у заходах раннього втручання, тимчасової адміністрації та механізму врегулювання. Про що йдеться?

Мова про законопроект №13007 про врегулювання окремих питань діяльності Фонду гарантування, Національного банку та інститутів спільного інвестування, який було розроблено за підсумками проведених у жовтні-грудні минулого року зустрічей із ФГВФО. Цей маяк програми з МВФ було виконано на 100%.

Фонд – це важливий елемент фінансової стабільності, який має еволюційно розвиватись, як розвивається основний ринок. Є євроінтеграційні зобов'язання, що після закінчення війни ми перейдемо до розробки законопроектів щодо гарантування вкладів у кредитних спілках та компаніях страхування життя. Фонд має бути до цього операційно готовим та мати необхідний інструментарій.

З законопроекті багато цікавих змін: можливість Фонду комбінувати методи виведення банків з ринку, право інвестора або приймаючого банку звернутися до Фонду за додатковою підтримкою, право ФГВФО самостійно обирати інвестора, базуючись на вимогах закону та нормативно-правових актів.

- Для купівлі банків наразі НБУ попередньо погодив лише один банк – ТАСкомбанк?

- Так. Це процедура 2015-го року. В разі прийняття змін до Закону щорічне узгодження Нацбанком такого покупця, коли невідомо, буде чи не буде продаж, уже не буде актуальним. Фонд сам зможе відбирати інвесторів, знаючи вимоги до репутації, фінансового стану, структури власності. Якщо ж угода відбудеться, інвестор прийде до нас з відповідним пакетом документів для погодження.

Також законопроект передбачає поліпшення процедури обміну інформацією між НБУ та Фондом, встановлення рівних умов для кредиторів банку, вдосконалення механізмів виплат гарантованих сум відшкодування вкладникам.

-- До речі, чи відновлено роботу координаційного комітету НБУ-ФГВФО для покращення обміну інформацією між ними? В Меморандумі з МВФ йшлося про те, що робоча група має підготувати законодавчі пропозиції щодо усунення прогалин в управлінні Фондом порівняно з належними практиками. На якому етапі це робота?

Так. В серпні минулого року Рада з фінстабільності створила робочу групу з представників Нацбанку, Мінфіну та Фонду, яка вже провела три зустрічі. Було досягнуто домовленості, що діяльність цієї групи буде сфокусована не на широкому революційному форматі змін, а на виробленні еволюційних пропозицій щодо корпоративного управління ФГВФО. Зокрема, були погоджені пропозиції щодо посилення повноважень адміністративної ради Фонду в частині внутрішнього контролю та аудиту, збільшення терміну повноважень членів адмінради та можливості створення її робочих органів. Окремі питання, зокрема щодо зміни підходів до порядку призначення та складу адміністративної ради ФГВФО, в процесі обговорення. Робота триває. Очікуємо технічну допомогу від експертів МВФ.

-- Напевно, це всі важливі деталі, хоча переважна більшість клієнтів банків щодо ФГВФО цікавить лише один показник – сума гарантованого відшкодування. На час війни вона не обмежена, а згодом передбачається її зменшення до 600 тис. грн. Хоча пані Білай в інтерв'ю нам сказала, що Фонд готовий і до більшої суми, особливо з огляду на необхідність вийти на європейську мету в EUR100 тис. Що Нацбанк зараз думає про гарантовану суму відшкодування вкладів після війни?

Насправді механізм відшкодування в рамках системи гарантування вкладів створюється для того, щоб його не застосовувати. Елементи системи мають працювати на упередження банкрутств або ж, в разі кризових ситуацій, застосування інших механізмів врегулювання. В період кризи 2015 року у нас була не стандартна ситуація, і система регулювання та нагляду в цілому була не готова виконувати функцію упередження. В Європі ж загалом випадки банкрутств банків, як правило, закінчуються не виплатою вкладів і ліквідацією фінустанови, а іншими механізмами врегулювання: або центральний банк дає ліквідність, або інвестор, або банк приєднується до іншого банку. Тому ризиків для стабільності системи внаслідок підвищення рівня виплат я не бачу. Питання в іншому – спеціальному цільовому показнику Фонду, його коефіцієнті платоспроможності. Він розраховується як відношення наявних грошей до загальної суми вкладів чи потенційних зобов'язань. (Зараз цільовий показник – 2,5%, за результатами цього року він збільшиться до 2,8%, наступного – до 3,2%, а до 2028 – до 3,5% – ІФ-У). Фонд робить стрес-тест системи, оцінює потенційну можливість банкрутств та виплат, після чого накопичує та зберігає необхідну суму у грошах та ліквідних активах. Тому при плануванні підвищення суми гарантованої виплати необхідно враховувати поточний цільовий показник Фонду та можливості його збільшення. Я вважаю, що підвищення треба робити, але робити правильно.

- Останнє уточнення на цю тему. Хоча Фонд і не чекає від вас нових надходжень банків, що виводяться з ринку, ми знаємо про плани збільшити мінімальний розмір капіталу до еквівалента EUR5 млн і про те, що для деяких банків це може бути проблемою.

— Ми маємо дев'ять невеликих банків, яким в такому випадку знадобиться докапіталізація. З точки зору фінансової стабільності це взагалі не проблема, адже це маленькі банки. Більшість з них, на жаль, так активно і не запрацювали. Так, вони стали прозорішими, внесли капітал грошима, але свою нішу, бізнес-модель із 200 млн грн капіталу так і не знайшли. Бо цього капіталу замало, щоб розвивати технології. Деякі з них не мають достатнього прибутку або працюють зі збитком. І хоча більшість із них не порушує нормативу капіталу, але для розвитку акціонерам потрібно більше інвестувати в технології та персонал, а для цього має бути впевненість, що це спрацює. Тому є банки, які добровільно залишають ринок: якщо акціонер не бачить перспективи, треба просто добровільно здати ліцензію. Я сподіваюся, що Рада швидко проголосує норму про EUR5 млн мінімального капіталу, оскільки це євроінтеграційний законопроект. Але банкам буде надано півроку, щоб виконати нову норму.

Далі буде