15:31 28.10.2020

Когда Россия призывает не вмешиваться во внутренние дела любой страны, это означает: "Не мешайте нам самим вмешиваться во внутренние дела" - Кулеба

26 мин читать
Когда Россия призывает не вмешиваться во внутренние дела любой страны, это означает: "Не мешайте нам самим вмешиваться во внутренние дела" - Кулеба

Эксклюзивное интервью министра иностранных дел Украины Дмитрия Кулебы агентству "Интерфакс-Украина" (на языке оригинала)

Текст: Наталья Пушкарук

 

 

- У день голосування на місцевих виборах в Україні міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто закликав голосувати за партію угорців - Товариство угорської культури Закарпаття. Як Ви оцінюєте такі дії Будапешта та як вони вплинуть на українсько-угорські відносини, динаміку врегулювання проблемних питань?

- Не треба все зводити виключно до одного допису у Facebook мого колеги Петера Сійярто. Йдеться про угорську політику загалом.

Наша позиція дуже проста. Ми в неділю дали оцінку цим діям. Перше. Те, як поводила себе угорська влада напередодні виборів і в день голосування, є втручанням у внутрішні справи України.

Друге. Ми абсолютно налаштовані на конструктив. З минулого року ми спільно з Петером дуже багато зробили, щоб відновити довіру у відносинах і йти на вирішення проблем. Але якщо хтось у Будапешті думає, що "все в позитиві", тому можна робити все, що заманеться, він глибоко помиляється.

Тому третє. Ми готові до конструктивної та відвертої розмови з угорцями, але якщо вони будуть нехтувати нашими інтересами та нашим законодавством, ми будемо вживати жорстких і чітких кроків, бо мій принцип дуже простий: якщо тебе вдарили, треба вдарити у відповідь.

Уже заборонено в'їзд в Україну двом угорським високопосадовцям, які в ході цієї виборчої кампанії вдавалися до прямої агітації в Закарпатській області. Один з них - це державний секретар канцелярії прем'єр-міністра Угорщини. Ми уважно відстежили, хто, що говорив про вибори, і вже ініційована заборона на в'їзд в Україну ще декільком угорцям, які активно втручалися у внутрішні справи України в ході цієї виборчої кампанії. Наші партнери вже детально поінформовані про факти втручання у вибори з боку Угорщини. Ми вже поінформували про це спостережну місію ОБСЄ, два листи з викладенням фактів щодо втручання відправлені до ЄС і НАТО. Я зробив це, щоб наші партнери в цих структурах знали з перших вуст від нас причини наших кроків, знали, на чиєму боці тут правда. 

Тут не може бути різних читань, це було конкретне втручання у внутрішні справи України.

Коли ми фіксували попередні, менш резонансні випадки впливу на хід виборчої кампанії, ми попереджали Угорщину, надсилали їм ноти, просили цього не робити, вони це проігнорували. Я вважаю, що вони зробили помилку, бо цей акт втручання не був вартий того, щоб підважувати атмосферу довіри, яку ми з таким трудом створили. Але вони зробили свій крок - тепер ми зробили свій. І будь-хто, незалежно від країни походження, хто намагатиметься втручатися в наші вибори або ігнорувати українське законодавство, буде отримувати жорстку реакцію України.

-  З боку здається, що Україна робить більше спроб налагодити відносини. На Ваше запрошення Ви разом з Сійярто нещодавно відвідали Ужгород, здається, зустрічалися з ним чи не найчастіше з усіх колег. При цьому Угорщина продовжує ветувати засідання комісії Україна-НАТО. Чи Ви все ще бачите можливість налагодити відносини між нашими країнами, не поступаючись принципами України, чи, можливо, варто змінити тактику?

- Зусилля на створення конструктивної атмосфери та вирішення проблем не були односторонніми. Петер Сійярто теж робив кроки, які дійсно були спрямовані на полагодження поламок в українсько-угорських відносинах. Зверніть увагу, що коли Україна влітку отримала статус партнера розширених можливостей НАТО, угорці не застосували вето, хоча могли це зробити. Саме тому мені особливо прикро, що у них зараз не витримали нерви і вони вдалися до цього акту втручання у наші внутрішні справи, тому що мій колега теж багато робив для того, щоб розплутувати вузли в українсько-угорських відносинах, а не зав'язувати нові.

У жодному разі нічого не втрачено. Вони зробили те, що вважали за потрібне, ми зробили те, що ми вважаємо за потрібне, "обмінялися ударами", але потрібно працювати далі, тому що сусідів не обирають, і ми маємо працювати над тим, щоб Україна й Угорщина все-таки подолали свої труднощі.

Однак про жодні поступки у фундаментальних питаннях наших національних інтересів не може бути й мови. Я завжди казав, що рішення може бути тільки таке, яке базуватиметься і на українських, і на угорських інтересах, оскільки тільки так можна побудувати стале рішення. У міжнародному праві чи дипломатії ніде не написано, що можна втручатися у внутрішні справи іншої країни. Мені би ніколи не спало на думку закликати когось в Угорщині голосувати за ту чи іншу партію. Тобто мають бути якісь межі. Ці межі називаються межі пристойності. Так от у межах пристойності треба поважати внутрішні справи іншої країни.

- Ви не вважаєте, що після цих виборів може відбутися ускладнення ситуації? Адже громади отримають нові права.

- У цьому й полягає абсурд ситуації. За результатами цих виборів об'єднані територіальні громади стають більш потужними, отримують більше впливу. Українці угорського походження, які мешкають на Закарпатті, не виключення. Вони мали абсолютно вільну можливість агітувати за себе, своїх представників, брати участь у виборах, ніхто їх не обмежував. Тому всякі заклики окремих угорських діячів, коли писали, що "це останній шанс, битва, повстанемо до бою", не мали жодного стосунку до реальності. І головне, я не бачу, щоб усі ці політичні заклики дійсно резонували серед українських угорців на Закарпатті, які насправді хочуть жити мирним життям і процвітати в добробуті та злагоді. Українська влада робить усе для того, щоб цю злагоду та добробут принести.

Адже ні Польща, ні Словаччина, ні Румунія не вдавалися до таких речей. Навіть  Російська Федерація не вдавалася цього разу до подібних дій, хоча ми розуміємо, що опосередковано вона здійснювала системний і неприйнятний вплив, підтримуючи тих чи інших кандидатів. Тому цей заклик, який пролунав у день голосування, звучав особливо кричуще.

- За даними екзитполу, 78% тих, хто взяв участь в опитуванні, ініційованому президентом, відповіли, що вони підтримують право України на використання гарантій безпеки, визначених Будапештським меморандумом, для відновлення її державного суверенітету та територіальної цілісності. Чи ми знову будемо апелювати до цього меморандуму?

- Будапештський меморандум - це біль і журба української політики. Ні з чим іншим він не може бути пов'язаний ні в нашій історичній пам'яті, ні в нашому проектуванні майбутнього. Питання, насправді, було про дещо більше, ніж Будапештський меморандум - воно було про гарантії безпеки для України. Будапештський меморандум є певним символом того, як Україні щось пообіцяли, були дані певні запевнення (адже гарантій як таких не дали), і це не спрацювало. Це запитання не стільки спрямоване на те, щоб відродити Будапештський меморандум з попелу історії, скільки на те, щоб вивести на новий рівень дуже предметну розмову про  гарантії безпеки для України: як вони мають бути надані, які інструменти нам потрібні. Я би в саме такому ключі закликав дивитися на це питання.

- Чи обговорюється питання розширення кола учасників Нормандського формату?

- Можна обговорювати все, що завгодно, але ми маємо пам'ятати дві речі. По-перше, все позитивне, що було досягнуто в процесі мирного врегулювання, в тому числі припинення вогню, повернення наших в'язнів, повернення кораблів - усе було досягнуто в Нормандському форматі. Ніколи не потрібно забувати, що Нормандський формат має свої здобутки.

По-друге, якщо когось формально немає у складі Нормандського формату, це не означає, що він не бере участь у цьому процесі в тій чи іншій важливій формі, це стосується ЄС, США. Я не бачу зараз доцільності змінювати Нормандський формат, тому що він функціонує. Важко, він ніколи не функціонував легко та бадьоро, але він є, і в цьому колі потрібно домовлятися. Але це не означає, що ми не залучаємо інших гравців для того, щоб сприяти цим домовленостям.

- Чи можлива, з Вашої точки зору, розробка нового, більш жорсткого, ніж Будапештський меморандум, міжнародно-правового документу, який би поєднував шляхи вирішення ситуації на Донбасі та гарантії безпеки Україні?

- Є документи щодо деокупації, які були підготовлені за участі багатьох органів, умовно назвемо "Стратегія деокупації Донбасу", де були передбачені різні сценарії. Усе це існує. Але в чому проблема з питанням міжнародних гарантій безпеки? Ми розуміємо, що та країна, яка становить безпосередню загрозу існуванню України, як європейської демократичної держави в кордонах 1991 року, не готова надавати жодних гарантій нашої безпеки. Навіть якщо вона підпишеться під якимось документом, механізмів забезпечення виконання нею взятих на себе зобов'язань немає.

На мою думку, найкраща гарантія безпеки України - це членство в НАТО, але шлях до нього ще займе певний час. Тому ми, безумовно, маємо йти шляхом євроатлантичної інтеграції та зміцнювати наші Збройні сили, але паралельно ми маємо вибудовувати союзи та альянси, які робитимуть нас сильнішими. Наприклад, коли президент України їде у Велику Британію та домовляється про додаткові ресурси на зміцнення українського флоту - це теж внесок у нашу гарантію безпеки. Коли президент їде в Туреччину і домовляється з президентом Туреччини про розвиток військово-технічного співробітництва, виробництво безпілотних ударних апаратів, співробітництво в чорноморському басейні, це теж створення гарантій нашої безпеки. Не треба дивитися на це лінійно: сіли, підписали документ і маємо гарантії. Реальні гарантії - це коли в тебе є міцні збройні сили, стійке суспільство і потужні союзники.

- Чи помічаєте Ви останніми роками кризу міжнародного права саме в частині виконання таких документів, як міжнародні угоди?

- Перефразовуючи класика, міжнародне право глибоко недосконале, але нічого кращого людство ще не придумало. Міжнародне право завжди стоїть на захисті тих, хто слабший за агресора. Якби не було міжнародного права, ми би зараз не мали юридичних позовів проти РФ ні в Європейському суді з прав людини, ні в Міжнародному суді, ні в Міжнародному трибуналі, ми б не мали величезного масиву норм, які Росія порушує та дає нам підстави звинувачувати її, тобто не було б навіть у порушенні чого звинувачувати її. Головне, не було би перспективи відновлення справедливості. Міжнародне право ніколи не працює швидко, але якщо працювати системно та методично, завжди можна притягнути винного до відповідальності або, банально, виторгувати собі політично кращі умови з використанням юридичних інструментів.

- Яке Ваше особисте пояснення, чому майже за рік саміт лідерів Нормандської четвірки так і не відбувся? І що вселяє надію на те, що РФ одного дня все-таки погодиться на участь у ньому?

- Пояснення дуже просте: тому що РФ не бачить можливості розвитку процесу врегулювання виключно на її умовах, і, відповідно, вона гальмує цей процес, намагаючись створити для себе сприятливі умови.

Якби я не вірив у перспективу, я би, напевно, не займався цією роботою взагалі. Мистецтво дипломатії полягає в тому, щоб створювати вигідні для себе умови та максимально ними користуватися. Тому усі ці дипломатичні маневри, які відбуваються, насправді спрямовані на створення максимально сприятливих умов для просування саме своєї позиції. Відповідно, ми цим і займаємося з вірою в те, що все у нас вийде.

- Чи є перспектива "Мінська-3", як нового сценарію, нової дорожньої карти? Очевидно, що Мінські угоди не працюють.

- Коли ти вступаєш у перемовини щодо чогось нового замість чогось старого, ти маєш бути певен, що ти знаєш, як на фініші вийти на кращий для себе результат, а не на гірший.

І про Мінськ-1, і про Мінськ-2 домовлялися під тиском ситуації на фронті. Зараз цього тиску немає. Відповідно, є два шляхи: або ми зосереджуємося на пошуку шляхів реалізації того, що є, або ми відкидаємо те, що є, і пишемо щось нове. Але тут є два моменти. По-перше, ризики втягування у щось нове набагато вищі. По-друге, щоб туди піти, потрібно бажання всіх сторін, а я не бачу поки що готовності країн Нормандського формату йти в історію написання принципово нового Мінська-3. А без цього ми маємо бути зосереджені на виконанні Мінська-2.

- Тим не менше, свого часу канцлер Німеччини Ангела Меркель сказала, що Мінські домовленості "не висічені в камені".

- Це стосувалося одного конкретного елемента Мінська-2.

Якщо ми будемо підходити до чинних Мінських домовленостей, як до чогось висіченого в камені, тоді нічого нікуди не злетить, тому що реальність змінюється. Потрібно шукати рішення всередині наявних домовленостей. Написання нових домовленостей є дуже ризикованим шляхом і не є ефективним способом вирішення проблеми.

- Однак, як Ви сказали, другі Мінські домовленості, були підписані під тиском, тому вони в деяких моментах не задовольняли тоді та не задовольняють Україну зараз.

- Фундаментальна проблема - не в тому, що написано в Мінських домовленостях, а в тому, що ціль Росії щодо України залишається незмінною. Ціль РФ - максимальне ослаблення України зсередини, і допоки ця ціль залишиться незмінною, можна мати Мінськ-3,4,5,6, але вони так само не будуть виконуватися. Тому разом з партнерами треба працювати з Росією для того, щоб скоригувати її ціль, і тоді усе може запрацювати.

Виконати другі Мінські домовленості, насправді, не так складно, якщо тільки Росія погодиться на те, щоб вони дійсно були виконані. Навіть питання кордону при бажанні можна вирішити, але для цього Росія має конструктивно до цього підходити.

- Чи є останнім часом якісь зміни у контактах, координації з Німеччиною та Францією щодо врегулювання у Нормандському форматі?

- З Німеччиною відбувається дуже активний, майже щоденний, регулярний діалог на всіх рівнях.

- Нещодавно відбулися переговори української та іранської делегацій у Тегерані щодо збиття літака "МАУ". Які головні їх результати? Чи вдалося отримати якісь дані щодо з'ясування причин збиття літака: зрештою, це була людська помилка, чи прорахунок у системі організації польотів?

- Я з обережним оптимізмом дивлюся на динаміку переговорів з Іраном. На другому раунді домовилися про декілька важливих речей. По-перше, дійсно, сам хід дискусії показує, що Іран визнає відповідальність не на словах, а на ділі, і готовий іти шляхом врегулювання.

По-друге, було домовлено, що за кожного загиблого, незалежно від громадянства, буде компенсована однакова сума. Це дуже важливо з точки зору стратегії врегулювання і встановлення справедливості.

По-третє, одразу після другого раунду переговорів домовилися про третій, на якому вже будуть предметно працювати над питанням компенсацій.

Зараз дуже важливо, щоб правоохоронні органи Ірану максимально відкрито співпрацювали з правоохоронними органами України, насамперед з Офісом генерального прокурора, та надавали всю необхідну інформацію. Крім того, важливо, щоб група постраждалих країн, від імені яких Україна веде перемовини, вийшла з єдиною консолідованою позицією на третій раунд перемовин.

Ведеться нормальна дипломатична робота, але головне, що цей процес є, і на цьому етапі ми не бачимо спроб Ірану зірвати його. Я сподіваюся, що так буде і надалі, і ми врегулюємо цю проблему.

- Коли саме стане можливою виплата компенсацій, і коли країни, громадяни яких загинули, домовляться про єдину прийнятну для них суму?

- Ми сподіваємося, що під час третього раунду перемовин уже відбуватиметься предметна розмова про те, коли, як компенсації будуть виплачені.

Проте, чесно кажучи, я би не зводив цю історію саме до грошей, тому що питання ширше - це питання справедливості, покарання тих, хто вчинив цей злочин. Дуже закликаю всіх не зводити цю історію суто до розміру компенсації.

 - У Генпрокуратурі повідомили, що протягом тижня українське слідство має отримати детальну інформацію щодо розслідування кримінального провадження в Ірані, зокрема, документальне підтвердження перебування під вартою шести осіб, яких підозрюють у збитті літака. Коли спливає цей термін і як зміниться тактика переговорів України, якщо цього не відбудеться?

- Перемовини відбувалися минулого вівторка-середи. Найближчими днями має сплисти цей термін.

Я дуже конструктивна людина, тому, якщо я бачу щире бажання людей вирішувати проблему, але є якісь складнощі, які затримують цей процес, ми можемо з розумінням до цього поставитися та почекати ще трішки. Але якщо ми побачимо навмисне затягування процесу чи якість маніпуляції, ми будемо діяти відповідно жорстко у відповідь, і для цього у нас є свої інструменти. Ми завжди за позитив, але якщо інша сторона обирає шлях негативу, ми дуже легко переключаємося в режим негативу та б'ємо у відповідь.

- Ви неодноразово говорили, що Україна приєднається до санкцій ЄС проти Білорусі. Коли Україна оголосить про остаточне рішення? І чи визначилося вже МЗС, чи вводити санкції особисто щодо Лукашенко?

- Приєднання до санкцій - це певний юридичний процес. Я саме сьогодні підписав листа на цю тему, тому процедура триває. Нині на столі у нас приєднання до того санкційного списку ЄС, у якому Олександра Лукашенко немає.

Я не підтримую ідею секторальних санкцій - це моя особиста позиція, як міністра. В принципі, їх зараз ніхто і не вводить, і ми самі не розглядаємо такої опції. Але ми вважаємо, що ті, хто вчинив насилля щодо протестувальників, мають за це постраждати у відповідь шляхом застосування санкцій щодо них. Також це питання цілісності політики і синергії між ЄС і Україною.

- Тобто Ви вважаєте, що торговельно-економічні відносини мають залишатися незмінними?

- Абсолютно. У нас з Білоруссю дуже глибока та розвинена торгівля. З деяких питань наша торгівля є критично важливою або для білоруської, або для української економіки та безпеки. У нас дуже серйозна взаємодія у військово-технічній сфері. Тому я - за збереження торгівлі, економічного співробітництва. За одного винятку. Якщо ми бачимо, що на якомусь білоруському підприємстві зміцнюється контроль з боку Росії та російських спецслужб, і це підприємство є важливим для України, тоді ми повинні у кожному конкретному випадку оцінювати ризик, який виникає для України. Умовно кажучи, якесь військово-промислове підприємство Білорусі щось виробляє для українського військово-промислового комплексу. Очевидно, якщо ми знаємо, що туди зайшли росіяни і почали впливати на діяльність підприємства, нам треба оцінити, чи ми все ще готові щось закуповувати у нього. Проте це не має бути секторальна історія, треба дивитись на конкретні підприємства та оцінювати ризики, які виникають. А загалом, я вважаю, що, хоча політично ми розійшлися з Білоруссю, ніхто не повинен виступати проти добробуту білоруського й українського народу, а цей добробут виникає, зокрема, через спільну торгівлю.

- Однак у Білорусі заявили, що запроваджують санкції проти ЄС у відповідь. Ціна санкцій для України, очевидно, буде вищою. Чи враховує Україна такий сценарій?

- Білорусь має право ухвалювати ті рішення, які вона вважатиме за потрібне. Безумовно, такий ризик є. Вони заявили, що запровадять санкції, але нікому не скажуть, проти кого. Так можна запроваджувати санкції проти практично будь-кого, за будь-що і хоч щодня. Тому, якщо ухвалять таке рішення, так і буде, не ухвалять - будемо далі вибудовувати політику.

- Можливо, у вас є інформація про те, скільки білорусів звернулися за політичним притулком в Україні?

- Чутки про нескінченні потоки білорусів, які в'їжджають в Україну та просять політичного притулку, сильно перебільшені. Немає якогось валу людей, є переїзд людей. Люди облаштовуються, не просячи при цьому про політичний притулок, тому що у нас для білорусів дуже ліберальні умови, і вони можуть вільно сюди переїжджати.

- Нещодавно МЗС Білорусі вручило ноту протесту українському послу Ігорю Кизиму через указ президента України про продовження терміну перебування білоруських ІТ-фахівців в Україні. Справді є випадки, коли білоруські ІТ-фахівці приїжджають до України?

- Так, цей указ президента працює. Приїжджають, ми бачимо ці кейси. Для людей створені несприятливі умови в країні, де вони жили, в Білорусі. Будь-яка людина шукає собі кращого життя, приїжджає в Україну, ми раді їх вітати.

- Росія вийшла з тристоронніх консультацій з Нідерландами та Австралією щодо міжнародно-правової відповідальності за збиття літака рейсу MH-17 над Донбасом. Що це змінює у процесі встановлення відповідальності РФ за збиття пасажирського лайнера?

- Це вкотре демонструє, що Росія насправді не готова визнавати свою відповідальність, не готова сприяти встановленню справедливості у цій справі. Це чіткий сигнал урядам і суспільствам країн, громадяни яких загинули на борту MH-17, про те, хто насправді стоїть за цією трагедією.

- Тим часом Україна як третя сторона приєдналася до міждержавного позову Нідерландів проти РФ у Європейському суді з прав людини. Чому було ухвалене таке рішення? Яка роль України в ньому?

- Ми справді вже приєдналися до цього позову. Тут якраз ситуація діаметрально протилежна російському виходу з консультацій… Цим рішенням ми, навпаки, вчергове підкреслюємо, що ми повністю відкриті до будь-яких судово-юридичних процесів, які допомагають установити справедливість. Наші нідерланські партнери високо оцінюють цей наш крок.

- А чи контактувала Україна з Малайзією з цього питання, тому що, як відомо, позиція цієї країни дещо відрізняється?

- Позиція Малайзії дійсно була трохи відмінна від позиції інших країн. У нас з Малайзією немає такого тісного співробітництва, як з Нідерландами чи Австралією, але при цьому і Малайзія не робить ніяких різких юридичних кроків, які б заважали діяльності Об’єднаної слідчої групи та встановленню справедливості. На рівні політичних заяв ми чуємо про те, що є дещо інше бачення, але юридично всі рухаються одним курсом.

- Кількість хворих на Covid-19 в Україні невпинно зростає. Хоча Ви казали, що виступаєте проти цього, чи розглядається питання закриття кордонів для іноземців?

- Наразі не розглядається. Коли починалася пандемія, було багато невідомого про цей вірус, і було багато різких експериментальних рухів в усіх країнах. Але за той час, який ми всі прожили з пандемією, і зараз, маючи нинішні цифри, весь світ зважує рішення вже виходячи з наявного досвіду.

До того ж ми бачимо, що пандемія руйнує не лише здоров'я, але й економіку. За таких обставин будь-який відповідальний уряд має шукати збалансовані рішення, які дозволяють і протидіяти пандемії, і підживлювати економіку. У цьому плані авіакомпанії, готелі, туристи - це теж важливий елемент для підживлення української економіки.

- А навпаки, які ведуться переговори з ЄС, можливо, хоча би про часткове відкриття кордонів для українців,за певних умов? Адже спалахи хвороби нині практично всюди, який тоді нині сенс закривати кордони?

- Я абсолютно згоден з вашою логікою, ми з ЄС на цю тему розмовляємо. У ЄС немає зобов'язуючої політики з цього приводу, є рекомендації, які ЄС дає кожному національному уряду. Але в кожній країні ситуація є специфічною. Наприклад, Чехія набагато менша за Україну, але з набагато вищими показниками захворюваності. Іспанія, Франція увійшли в пікові показники. Безумовно, кожен уряд реагує по-своєму, тут не потрібно робити все під копірку, треба шукати саме ті рішення, які вигідні твоїй країні за даних обставин.

- Чи продовжує МЗС вести переговори щодо закупівлі апаратів штучної вентиляції легень в інших країн і як обстоїть питання щодо закупівлі вакцини проти Covid-19, коли вона все-таки з'явиться?

- У нас цей процес нарешті нормально структурувався, провідну роль у ньому відіграє Міністерство охорони здоров'я, як і повинно бути, а ми надаємо їм максимальну підтримку. Умовно кажучи, ми для них відкриваємо двері, в які вони заходять, сідають і ведуть перемовини. Міністр охорони здоров'я Максим Степанов дуже активно цим займається, налагодив роботу по взаємодії з партнерами. Що стосується безпосередньо діяльності МЗС, кілька місяців тому ми власними силами знайшли за кордоном спонсора, який передав нашій державі 900 портативних апаратів штучної вентиляції легень. Перша партія у 300 апаратів вже прибула в Україну. Ми завжди готові допомогти з цим, але нам потрібно, щоб ставились задачі. На початку пандемії була поставлена задача шукати ліки від коронавірусу, і ми працювали з нашими партнерами для того, щоб отримати їх, буде задача знаходити апарати ШВЛ - будемо додатково їх шукати. Хоча зараз усі дійсно заточені на розробку, отримання вакцини.

- Ми готові до того, що після того, як вакцина буде розроблена, з'явиться новий документ, паспорт вакцинації, без якого буде важко пересуватися?

- Насправді, головна проблема навіть не у вакцині, а в тому, що люди не хочуть учитися жити в новій реальності. Безумовно, вакцина потрібна, всі за неї б'ються, але ми ж розуміємо, що коли вона з'явиться, за один день усіх не вакцинуєш.

Тому я прошу всіх дотримуватися базових правил безпеки. Коли я бачу, як люди на кожному кроці нехтують цими правилами і пишаються цим, то їм жодна вакцина не допоможе. Давайте навчимося дотримуватися базових правил самозахисту.

- Наскільки "Кримська платформа" враховує інтереси кримськотатарського народу та чи не перетвориться вона на майданчик для тиску на Україну в тому числі щодо відновлення поставок води на півострів, зважаючи на те, що до формату запрошують приєднатися і РФ?

- Відповідь на друге питання: категорично, ні. Ніхто нічого Україну не змусить.

Сама постановка запитання про кримськотатарський народ трохи провокативна. На мою думку, усе, що сприяє деокупації Криму, відповідає інтересам кримськотатарського народу. Але хочу дуже чітко сказати, що ми не робимо це для кримськотатарського народу і ми навіть не робимо це для українців, які живуть у Криму, і вважають Крим своєю батьківщиною, і навіть не робимо це для представників інших національностей, які живуть у Криму. Ми робимо це для Держави Україна, тому що це наша земля, і вона має до нас повернутися, крапка. Це не робиться в інтересах якоїсь конкретної національності.

- Однак чи включає вона ідею кримськотатарської автономії в разі повернення півострову?

- Кримська платформа є інструментом мобілізації міжнародної підтримки для деокупації Криму, а питання надання кримськотатарської культурної автономії є виключно питанням внутрішньої політики. Це два абсолютно різних треки.

- Раніше стало відомо, що в окупованому Криму погодили приватизацію винзаводу "Масандра" до кінця цього року. Яка реакція МЗС? Чи розглядається можливість судового позову проти РФ за це?

- Всі подібні рішення юридично нікчемні та жалюгідні. Це відбувається на окупованій території, тому після деокупації буде відновлена дія українського законодавства, і всі відповідні правочини будуть проаналізовані на відповідність українському законодавству.

Зараз Росія, держава-окупант, може хоч з бубном танцювати, але все це не має для нас юридичних наслідків. Усе, що знаходиться в Криму, для нас, з юридичної точки зору, є законсервованим у статусі на початку окупації, відповідно до чинного українського законодавства.

"Масандра" – українське виробничо-аграрне об’єднання, до якого входять вісім державних виноробних підприємств. Очевидно, РФ його переписала на свою державну власність, а тепер приватизують. Тобто для нас іще акт переписування його на державну власність РФ є нікчемним. І ясно, що ніякий іноземний інвестор туди не потрапить, тому це буде виключно перекладання грошей Росії з лівої кишені в праву.

- Ви відчуваєте, що іноземці все-таки працюють у Криму, в тому числі через російський "прокладки"?

- Це одна з задач Кримської платформи - аналізувати на постійній основі ефективність санкційного режиму та координувати усунення цих прогалин і можливостей оминання санкцій.

Звісно, у світі є країни (хоча їх і мало), які є чемпіонами з обходження санкцій на повороті. Але за наявного нині бажання та політичної волі ми здатні ці прогалини одна за одною закривати і методично обмежувати можливості для іноземців працювати з Кримом в обхід санкцій. Утім я хочу чітко наголосити, що попри будь-які такі випадки, коли в обхід санкцій, через якісь сітки компанії ведуть якісь справи у Криму, це у жодному разі не змінює принципово політичну, юридичну чи економічну погоду на окупованому півострові.

- Як відомо, з 2016 року українські органи влади блокують угоду китайських інвесторів з купівлі авіабудівного ПАТ "Мотор Січ". А у вересні 2020 року Китай направив українському Міністерству юстиції документ про намір звернутися в міжнародний арбітраж для стягнення з держави Україна збитків у розмірі 3.5 млрд доларів. Чи обговорюється ця тема між українським та китайським МЗС, щоб уникнути позову проти України?

- Історія щодо "Мотор Січ" вже стала токсичною, але вона деполітизована, тобто не є предметом регулярних консультацій чи розмов між китайським і українським МЗС. Там є приватний інвестор, він вклав гроші, залучив приватного українського інвестора, і тепер бореться за свою інвестицію. Ця історія стала настільки складною та токсичною, що, я, якщо чесно, не знаю нікого, хто би реально хотів її розрулювати.

- Як Ви прокоментуєте ситуацію щодо того, що Державна служба спеціального зв'язку і захисту інформації України підписала меморандум про співпрацю з компанією "Хуавей Україна", а потім видалила згадування про це?

- Державна служба спеціального зв'язку грубо порушила законодавство України, підписуючи цей меморандум, оскільки мала скоординувати свої дії з Міністерством закордонних справ. Вона дуже швидко усвідомила свою грубу помилку і почала зачищати сліди, перебуваючи в стані ганьби не лише в очах українського суспільства, але і в очах самих китайців, які побачили рівень партнерства, яке вони намагалися встановити.

Не буду приховувати, укладання цього меморандуму викликало різку негативну реакцію наших партнерів, з якими ми працюємо над зміцненням кібербезпеки України. Це не якась примха. Ми з одними партнерами працюємо над зміцненням кібербезпеки, а Держспецзв'язку з іншими - підписує меморандум.

Насправді, це проблема, якої можна було уникнути в один клік, якби Держспецзв'язку просто порадилася з МЗС і почула наші думки з цього приводу. А коли нізвідки береться меморандум, звісно, виникає сто тисяч запитань. Вони самі собі привезли проблему тільки тому, що вирішили, що їм ніхто не потрібен і вони все самі краще знають.

- Відносини Китаю і США ускладнилися. Враховуючи партнерські відносини України зі США, яким ви бачите місце України у відносинах з Китаєм?

- Україна є державою, що належить до західного світу, і саме з цих позицій ми виступаємо у світовій політиці. Я вважаю, що все, що не стосується військово-технічного співробітництва та кібербезпеки, у відносинах з країнами Азії, не повинно взагалі викликати жодних емоцій, підозр і критики. Але якщо ми розглядаємо можливість взаємодії, наприклад, з Китаєм у цих двох сферах, ми, безумовно, маємо зважати навіть не на позиції наших партнерів, а на той рівень взаємодії з нашими західними партнерами, який ми маємо у цих сферах. Тому що є речі, які взаємно доповнюють одна одну, як класична торгівля, а є речі, які взаємно виключають одна одну. І ти маєш робити вибір, де ти.

Але я абсолютно проти підходу, на кшталт "Який Китай? У нас же Америка стратегічний партнер". Ніхто нікому не забороняє торгувати з ким завгодно. Але є певний вузький перелік питань, де треба зважувати на ширше коло аргументів. Я проти того, щоб Україна позбавляла себе якихось можливостей у світі тільки тому, що це комусь потенційно може не сподобатися.

- Україна бере участь у проекті "Один пояс, один шлях"?

- Ми шукаємо можливості ефективної взаємовигідної взаємодії з Китаєм. Але логістика проєкту "Один пояс, один шлях" уже побудована. Ми можемо пропонувати якісь нові проєкти, але це проєкти на перспективу.

- Під час останніх дебатів кандидати у президенти США Дональд Трамп і Джо Байден згадували Україну. Які очікування України в контексті виборів у США щодо майбутнього українсько-американських відносин? Чи вдається Україні справді бути осторонь цієї передвиборчої кампанії?

- Абсолютно. Ми були, є і будемо осторонь цієї кампанії. Ми вважаємо, що американська демократія достатньо зріла для того, щоб ухвалювати рішення та робити вибір, який відповідає інтересам американського народу.

Моє єдине побажання щодо американських виборів полягає в тому, щоб вони якнайшвидше закінчилися, обраний президент США склав присягу і ми могли рухатися далі в розвитку стратегічного партнерства між нашими країнами, яке, я переконаний, розвиватиметься за будь-якого президента. Питання лише у швидкості розвитку.

- Як Ви ставитеся до публічного звернення посольства США до українських громадян щодо запровадження санкцій проти Андрія Деркача, в якому вони попередили про наслідки для тих, хто веде бізнес із кимось, до кого застосовано санкції, та бізнесу, яким володіє ця особа. Це досить незвичний крок у дипломатії.

- Тому що незвична сама ситуація, коли фізична особа намагається вплинути на політичний процес у США. Але хочу наголосити, що ані пан Деркач, ані будь-хто інший у цій ситуації не є представником Української Держави, і не говорить від імені держави. Це фізична особа, яка намагається відігравати певну роль у процесі.

До прикладу, якщо повернутись до питання Угорщини, тут є принципова різниця. Коли офіційні представники уряду кажуть, за кого голосувати, це одна історія. А коли фізична особа висловлює свою думку, і розказує, як вона комусь допоможе, це абсолютно інша історія.

США не кажуть, за кого потрібно голосувати в Україні, вони просто закликають усіх не втручатися в їхній процес волевиявлення.

- Чи є в українському уряді якийсь внутрішній документ, який би попереджав можливе втручання у внутрішні справи США?

- Насправді, є чітка позиція президента, яка артикулювалася неодноразово, є чітка позиція МЗС про те, що найбільшим активом України у США є двопартійна підтримка. Це засадничий принцип нашої політики щодо США. Прізвище президента або його партійна приналежність не має значення до тих пір, поки Україну однаково підтримуватимуть і демократи, і республіканці.

- Які очікування та побоювання України щодо виборів у Молдові 1 листопада та російського фактору в них?

- По-перше, очікуємо, що вибори пройдуть чесно. По-друге, ми, безумовно, зацікавлені в тому, щоб мати дружню Молдову, з якою ми можемо вирішувати наявні проблеми, а не створювати нові. У нас є декілька проблемних питань на порядку денному, у яких, чесно кажучи, вже навіть строк давності минув, і їх треба вирішувати, не можна так довго над ними сидіти. Я хочу, щоб у Молдові з'явилася влада, яка матиме достатньо впевненості та інституційної здатності вирішувати спільно з нами проблеми в інтересах безпеки та економічного процвітання обох країн.

- З боку Росії вже пролунало побоювання щодо іноземного втручання в молдовські справи, підготовку Майдану...

- Коли Росія закликає когось не втручатися у внутрішні справи іншої країни, по-суті, це треба читати так: "не заважайте нам втручатися у внутрішні справи цієї країни".

ЕЩЕ ПО ТЕМЕ:

РЕКЛАМА

ПОСЛЕДНЕЕ

аirBaltic немедленно возобновит полеты, как только воздушное пространство Украины будет открыто, - Мартин Гаусс

Надеемся избрать новых судей ВАКС до конца этого года, возможные связи с государством-агрессором проверяем тщательно – судья ВАКС, член ВККС Колиуш

Поддержка Украины на пути к справедливости должна была постоянной, потому что это работа на годы и десятилетия – генпрокурор

Глава "Центрэнерго" Андрей Чуркин: Нам удалось вернуть и поставщиков угля, и покупателей электроэнергии, поэтому ОЗП пройден успешно

Директор Государственного центра занятости Жовтяк: Наша задача - изменить стереотип, что мы "биржа труда"

"Укртелеком" увеличит объем инвестиций минимум на 70% в 2024г - гендиректор

Мы реально боремся за то, чтобы биржевой рынок агро существовал – член НКЦБФР Ильин

Ситуация с заоблачными ценами на картофель в 2024-2025 МГ не выровняется - вице-президент УАВК

Сложный процесс замены обязательного страхования требует продления переходного периода закона "О страховании" до конца года

Немчинов: формирование сильного Центра правительства позволит "правительственной машине" работать слаженно и стабильно

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА