От стратегий и норм - к практическим инструментам - глава Минэкономики об экологических приоритетах-2026
Министр экономики, окружающей среды и сельского хозяйства Алексей Соболев ответил на вопросы агентства "Интерфакс-Украина" относительно экологической политики
(вторая часть)
Авторы: Мария Ступак, Дмитрий Кошевой
(Текст подается на языке оригинала)
—Проблема відходів була гострою ще до війни. Якими бачите шляхи її вирішення та механізми залучення інвестицій у цей сектор?
Проблема відходів — це один із найбільших екологічно-економічних викликів. Щороку в Україні утворюється понад 460 млн тонн відходів: 85% — від видобувної промисловості, ще 11% — від переробної. Але найбільш "відчутна" для людей і громад частина — побутові відходи: це понад 10 млн тонн на рік, і ми переробляємо лише близько 8–10%. Решта їде на полігони — тобто ми буквально захоронюємо економічні можливості замість того, щоб перетворювати відходи на ресурс.
Є і дуже практична причина, чому інфраструктура роками не оновлювалася: середній тариф на управління побутовими відходами — близько 719 грн/тонна (а це близько 55 грн з однієї людини на місяць), і він не покриває реальні витрати на збирання, перевезення, оброблення, а також на закриття і рекультивацію місць видалення відходів. Без економіки — немає модернізації.
Тому ми будуємо систему за принципом ієрархії відходів, де захоронення — лише крайній варіант. Це і є суть нової політики: від "захоронення" — до "відновлення", від "відходів" — до "ресурсу".
Після затвердження Національного плану управління відходами до 2033 року один із наших пріоритетів — регіональне планування і зрозуміла, оптимальна модель для громад. Області мають визначитися з кластерами — тобто групами суміжних громад, які користуються спільною системою управління відходами, узгодженою інфраструктурою та обслуговуються регіональним полігоном. Перший крок тут — регіональні плани: наразі Мінекономіки погодило 10 таких планів — Херсонської, Рівненської, Закарпатської, Житомирської, Дніпропетровської, Запорізької, Львівської, Кіровоградської, Полтавської та Чернігівської областей.
Далі ми маємо перейти від стихійних полігонів до інтегрованої інфраструктури — сучасних кластерних комплексів. Один об’єкт вартістю близько 34 млн євро може обслуговувати до 300 тис. мешканців і переробляти до 400 тис. куб. м відходів на рік. Ми вже працюємо з областями над визначенням таких кластерів і залученням донорського та приватного фінансування, зокрема через публічно-приватне партнерство.
Окрема важлива частина — упаковка, яка складає близько 30% побутових відходів. Тут ключовим елементом системи стане розширена відповідальність виробника (РВВ): це інструмент, який зменшує навантаження на місцеві бюджети і робить переробку реально працюючим бізнесом. Ми вже підписали меморандум з ключовими учасниками ринку для запуску експериментального проєкту РВВ.
І ще один великий виклик, який додала війна, — відходи руйнувань: їхні обсяги вже співставні з річним утворенням побутових і оцінюються на рівні 10–12 млн тонн. Тут потрібні окремі рішення — сортування, підготовка до повторного використання, рециклінг і безпечне видалення — і значні інвестиції в інфраструктуру та планування на регіональному рівні.
Загалом післявоєнне відновлення має бути не про "більше полігонів", а про систему, де відходи перестають бути проблемою — і стають ресурсом, який працює на відновлення економіки.
—Каховського водосховища нема вже 2,5 роки, знищені кілька менших за розміром. Яка позиція Мінекономіки щодо їх відновлення після війни?
Втрата Каховського водосховища — це комплексний виклик, який поєднує екологічні, соціальні, економічні та безпекові наслідки. Йдеться не лише про знищення гідротехнічного об’єкта, а про втрату системоутворюючого елементу водної, аграрної та енергетичної інфраструктури півдня України.
Наше завдання — забезпечити водну безпеку і продовольчу стійкість, але з урахуванням водоекологічних цілей і принципів сталого розвитку. Тому ми розглядаємо не лише питання можливого відновлення, а й нову модель водокористування півдня України, більш адаптовану до змін клімату та реальних потреб регіону.
Наразі опрацьовуються механізми відновлення та розвитку територій і водних об’єктів, які постраждали внаслідок руйнування греблі Каховської ГЕС, шляхом проведення наукових досліджень завданої шкоди та визначення шляхів їх відновлення. Урядом спільно з НАН України ініційовано проведення пріоритетної науково-технічної розробки "Вплив руйнування Каховської ГЕС та знищення Каховського водосховища на водогосподарський баланс басейну Дніпра". На конкурсній основі визначено консорціум провідних наукових установ, до складу якого входять Український гідрометеорологічний інститут ДСНС України та НАН України, Інститут геологічних наук НАН України, Інститут гідробіології НАН України, Інститут економіки та прогнозування НАН України та Інститут водних проблем і меліорації НААН України.
Водночас, за оцінками, прямі економічні збитки від руйнування становлять близько $2,79 млрд, а загальний збиток — більш ніж $11 млрд. Уряд впроваджує рішення для компенсації наслідків: впроваджується будівництво водогонів у Дніпропетровській та Миколаївській областях. Ці заходи повинні допомогти відновити доступ до води, забезпечити умови для сільського господарства та стабілізувати ситуацію з водопостачанням у південних областях України.
При цьому питання повноцінного відновлення Каховської ГЕС суттєво ускладнюється безпековими факторами. російська федерація тимчасово окупувала лівобережжя Дніпра, що унеможливлює проведення масштабних інженерних робіт і залучення довгострокових інвестицій. За таких умов реалізація проєктів з відбудови гідротехнічних споруд або створення нових капіталомістких об’єктів не може розглядатися до відновлення контролю України над усією прилеглою територією та забезпечення належного рівня безпеки.
—Яким є масштаб незаконних рубок в Україні та їх вплив? Які інструменти протидії вважаєте найдієвішими?
У лісовому секторі наш пріоритет — боротьба з незаконними вирубками та цифровізація контролю, але водночас і створення умов для відновлення повного виробничого циклу деревообробної промисловості в Україні.
Сьогодні українські деревообробні підприємства завантажені менш ніж наполовину. Основна причина — дефіцит сировини, спричинений надмірною зарегульованістю: застарілими санітарними правилами, неефективністю окремих екологічних процедур і часто невиправданими обмеженнями на господарську діяльність у лісах. При цьому обсяги легальних рубок в Україні в рази нижчі, ніж у більшості європейських країн, тоді як значна частина лісів старіє і втрачає ресурсну цінність.
Ми маємо знайти збалансоване рішення, яке дозволить збільшити обсяги законних заготівель і водночас зберегти рух до виконання екологічних зобов’язань, зокрема впровадження Регламенту ЄС EUDR. Ліс — це стратегічний, відновлюваний ресурс, який повинен працювати на економіку країни, створюючи додану вартість усередині України, а не лише бути сировиною для експорту.
Для цього розробляється спільний план дій з учасниками ринку, науковцями, депутатами та бізнесом. Він міститиме короткострокові кроки для збільшення легальної заготівлі деревини та довгострокові стратегічні рішення з урахуванням впливу на довкілля й інтеграції в ринки ЄС.
Паралельно ми посилюємо контроль і прозорість у лісовому господарстві.
За дев’ять місяців 2025 року виявлено 3,1 тис. випадків незаконних рубок загальним обсягом 30 тис. куб. м на суму 697 млн грн. Для протидії працює понад 600 рейдових груп, діє електронний облік деревини, GPS-моніторинг спецтехніки, е-лісорубні квитки, фотофіксація та відкритий доступ до даних через сервіси lk.ukrforest.com і open.ukrforest.com.
Зауважу, що найбільший масштаб незаконних рубок фіксується в лісах, де немає користувача. Наприклад, Селянський ліс (Рівненщина), який тільки минулого року ОВА передала ДП "Ліси України". При інвентаризації виявлено пів мільярду пнів. Масштаби збитків – колосальні і не йдуть в жодне порівняння з ситуацією в лісфонді ДП "Ліси України".
Готується рішення про запровадження повного цифрового контролю за лісозаготівлею. Також у планах — оновлення матеріально-технічної бази та захист працівників лісової охорони.
—Що принципово змінює реформа ДП "Ліси України" – в управлінні, прозорості, контролі та монетизації лісових ресурсів? Які конкретні результати очікуєте побачити вже 2026 року?
ДП "Ліси України" завершує 2025 рік із рекордними відрахуваннями до держбюджету - понад 15 млрд грн. Підприємство отримало понад 8 млрд грн прибутку та інвестувало 2 млрд грн у розвиток. Лісова галузь була прибутковою і до реформи, але внаслідок відсутності централізованого управління та контролю, непрозорих закупівель і системи реалізації кошти до бюджету не доходили. Сьогодні ми говоримо про монетизацію лісу як економічного ресурсу, і ця монетизація може бути збільшена через інвестиції, прозорість та посилення системи контролю.
ДП "Ліси України" цього року інвестувало понад 2 млрд грн у відновлення та розвиток. Цілком реально збільшити цей обсяг інвестицій до 3 млрд грн. Для порівняння: до реформи рівень інвестицій становив лише близько 200 млн грн. Цього року на підприємстві сформована наглядова рада, ініційовано низку аудитів, створені додаткові незалежні інструменти контролю (комплаєнс, управління ризиками тощо) за всіма процесами, в тому числі кадровими призначеннями. Крім того, посилено прозорість системи реалізації продукції – відтепер у публічному доступі є детальна інформація щодо кожної укладеної біржової угоди підприємства.
Окремо ми вже організували повне відкриття інформації про покупців: ринок бачить, хто купує деревину, які обсяги в розрізі видів деревини, а також буде відкрита інформація про недоброчесних учасників і тих, хто не виконує зобов’язання. Так само вже пропрацьовано з біржами і фактично прийнято протокол, який набирає чинності з січня 2026 року та почне застосовуватися з торгів на другий квартал 2026 року: він спрямований на вдосконалення біржової торгівлі та запроваджує рейтингування доброчесності учасників. Ті, хто системно порушує правила або є недоброчесним, будуть зобов’язані надавати більшу фінансову гарантію, щоб покривати ризики невиконання контрактів. Також як експеримент запроваджується недопуск на три місяці недоброчесних учасників, зокрема тих, хто фактично виконує менше ніж 30% договірних зобов’язань за контрактами, які вони отримали на біржі. Цей механізм надалі буде вдосконалюватися.
Але є ще над чим працювати: важливо завершити цифровізацію системи контролю за рухом деревини, щоб мінімізувати зловживання та тіньовий ринок. Критично важливо також збільшити обсяги заготівлі, адже ринок готовий споживати суттєво більші обсяги деревини. Це теж результат реформи — бізнес в умовах війни інвестує у збільшення виробництва, бо з’явився відкритий конкурентний доступ до сировини. Відбулися численні зустрічі з деревообробниками, які вважають, що ресурсу може бути більше, ціни нижче, а система розподілу продукції має першочергово задовільняти виробників. Щодо збільшення заготівлі Урядом ухвалені зміни у нормативну базу, і лісівники очікують показати результат уже за підсумками першого кварталу.
Окремий напрям роботи на наступний рік — збільшення кількості лісів в управлінні підприємства, зокрема за рахунок передачі "непрофільних" лісів від Міноборони. Також ми працюємо з Фондом державного майна України, щоб передати в управління ДП лісові підприємства, які наразі обробляються неефективно. Важливо, що ми продовжимо роботу, щоб оновлені правила біржової торгівлі та вимоги доброчесності були обов’язковими не лише для ДП "Ліси України", а й для всіх лісокористувачів — включно з комунальними та іншими формами власності, де здійснюється лісокористування.
Варто зазначити, що ДП "Ліси України" — це не все лісове господарство. Є військові лісгоспи, комунальні, є самозаліснені ділянки. Всі лісокористувачі мають або працювати за єдиними прозорими правилами, або бути передані в управління держави — це одне зі стратегічних завдань. І при цьому за економікою не має загубитись екологічна складова: не може зупинятися процес розширення природно-заповідного фонду, особлива увага має бути до захисту природних лісів.
—Які ключові рішення ухвалені щодо управління водними ресурсами – питна вода, промислове використання, зрошення? Як держава планує балансувати між потребами агро, промисловості та екології?
Україна сьогодні відчуває подвійний тиск — води стає менше, а її якість погіршується. Від доступу до води залежить промисловість, агросектор і розвиток громад, тому ефективне управління її кількістю має бути одним із ключових інструментів державної політики. Бізнесу важливо розуміти, де є доступ до води, щоб планувати розміщення виробництв і знижувати ризики дефіциту.
З поверхневих джерел забирається 4 млрд 74 млн куб. м води — це вдвічі менше, ніж у попередні періоди. Структура використання така: промисловість — 70,5%, житлово-комунальні потреби — 22,1%, зрошення — 4,2%, інші — 3,2%. Останніми роками споживання води для промисловості скоротилося у 1,9 раза, для ЖКГ — у 1,5 раза, а зрошення впало понад у десять разів — як наслідок збройної агресії росії проти України, зокрема знищення Каховської ГЕС, яка забезпечувала водопостачання та зрошення на півдні.
Мета наших змін — побудувати систему, де кожен кубометр води обліковується, а рішення ухвалюються на основі реальних даних, а не припущень — як основа сучасної, прозорої та збалансованої водної політики.
Наразі оновлено державний водний кадастр із обліку поверхневих вод — базовий інструмент, без якого неможливо ефективно управляти водними ресурсами. Протягом цього року проведено масштабну цифровізацію: оцифровано понад 80 тисяч водних об’єктів, серед яких 60 тисяч водойм і 19 тисяч річок.
Фактично створюється система обліку водних ресурсів. Отримані дані мають ключове значення для спеціального водокористування, управління земельними ресурсами, стратегічного та регіонального планування, а також для підготовки планів просторового розвитку громад, розвитку рибного господарства та управління ризиками затоплення.
В цьому році Україна приєдналася до Конвенції ООН з морського права і підписала Угоду про збереження морського біорізноманіття за межами національної юрисдикції. Це посилює нашу участь у міжнародній водній політиці та створює можливості для залучення партнерів до моніторингу, дослідження й відновлення морських ресурсів.
Також Україна продовжує виконувати зобов’язання за Бухарестською конвенцією про захист Чорного моря від забруднення: у жовтні на засіданні Чорноморської комісії було заблоковано передачу головування російській федерації та підтверджено продовження роботи Секретаріату — важливе рішення для стабільності міжнародної співпраці в охороні Чорного моря.
Уряд вже затвердив Операційний план реалізації Водної стратегії України до 2050 року на 2025–2027 роки. Це дає чітку рамку для узгодженої політики щодо охорони поверхневих, підземних і морських вод, підвищення водної безпеки та зниження ризиків на основі інтегрованого управління водними ресурсами.
Паралельно модернізуємо систему видачі дозволів на спеціальне водокористування: запроваджуємо принцип екстериторіальності, щоб розподіляти розгляд заяв між органами Держводагентства залежно від навантаження. Це скоротить строки, зменшить корупційні ризики і зробить процес ефективнішим. Також заявники зможуть онлайн відстежувати статус заяв у реальному часі — для більшої прозорості й зручності.
Продовжуємо євроінтеграційний водний трек: вводимо чіткі правила захисту вод через регуляторні та економічні інструменти — дозволи, плату за забір і забруднення, принцип "забруднювач платить". Окремий пріоритет — ефективніше використання обмежених водних ресурсів через підходи циркулярної економіки та стимули для інновацій в агросекторі й промисловості.
Для захисту екосистем і біорізноманіття напрацьовуємо підходи до управління посухами та екологічного стоку. А в разі дефіциту води першочергово забезпечуються потреби населення та довкілля.
—Окресліть пріоритети роботи Міністерства в галузі екології на наступний рік.
У 2026 році пріоритети Міністерства в галузі екології зосереджені на переході від стратегій і норм до практичних інструментів, які одночасно підсилюють євроінтеграцію, відкривають доступ до фінансування та дають вимірюваний ефект для довкілля і економіки.
Перший пріоритет — реформа державного екологічного контролю, щоб він працював на запобігання, а не лише на покарання. Ми вже тестуємо пункти екологічного контролю у шести областях — Черкаській, Полтавській, Житомирській, Рівненській, Одеській і Миколаївській. Це частина урядової Стратегії реформування держекоконтролю до 2029 року, побудована на стандартах ЄС, із фокусом на оперативність реагування, цифровізацію процесів, прозору фіксацію порушень і залучення громадян через інструменти на кшталт "ЕкоЗагроза". За підсумками шести місяців пілоту ми підготуємо рішення для масштабування по країні та новий закон про державний екологічний контроль.
Другий пріоритет — впровадження європейських підходів у сфері запобігання промисловому забрудненню. Закон "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення" запустив перехід промисловості до стандартів ЄС на основі найкращих доступних технологій і методів управління. Уже розроблено та ухвалено більшість підзаконної бази, створено ІТ-систему для видачі інтегрованих екологічних дозволів на платформі "ЕкоСистема". Це дає змогу відбудовувати підприємства швидше, але з урахуванням сучасних екологічних вимог.
Третій пріоритет — відходи і запуск економіки перероблення. У 2026 році Міністерство планує запровадження експериментального проєкту із впровадження системи розширеної відповідальності виробника упаковки. Це дозволить протестувати модель майбутньої національної системи РВВ, залучити приватні інвестиції, зменшити навантаження на громади, створити робочі місця у сфері перероблення та наблизити Україну до європейських стандартів. Паралельно готуємо законодавчі ініціативи щодо одноразового пластику, електричного та електронного обладнання, батарей і акумуляторів, транспорту знятого з обліку, шин і мастил — ці кроки прямо пов’язані з впровадженням принципу РВВ і є частиною євроінтеграційних зобов’язань у межах розділу 27 "Довкілля та клімат". Окремо працюємо над залученням партнерів для розбудови цифрової інформаційної системи управління відходами, щоб забезпечити облік і контроль усіх потоків.
Четвертий пріоритет — розвиток природно-заповідного фонду та збереження біорізноманіття, з фокусом на точкові рішення там, де рівень заповідності критично низький. Один із таких кейсів — створення національного природного парку "Чорний ліс" у Кіровоградській області, яка єдина в Україні не має жодного заповідника чи національного парку і має один із найнижчих показників заповідності — 4,04%. Уже проведені консультації з громадськістю та науковцями, погоджені територія і межі з ДП "Ліси України" (12 тис. 854,9 га), є погодження з обласною військовою адміністрацією та розпочата підготовка матеріалів до проєкту указу президента.
Паралельно готується системна рамка для захисту природи на національному рівні — Стратегія збереження біологічного різноманіття України до 2035 року та операційний план до неї. Документи вже підготовлені й винесені на громадське обговорення, визначають 23 стратегічні цілі, узгоджені з Куньмінсько–Монреальською глобальною рамкою, і закладають підхід до управління природними ресурсами як економічним активом. Це також відкриває можливості для залучення міжнародного фінансування (ЄС, Світовий банк, GEF, GCF) та є частиною євроінтеграційного треку.
Окремий великий блок міністерства 2026 року — кліматична політика як інструменти, гроші та інвестиції. Наші пріоритети на найближчі 12 місяців: просування закону про СТВ для створення реального ринку квот і прозорих правил, що підсилюють конкурентність української продукції в ЄС у контексті CBAM; впровадження зеленої таксономії як єдиної мови з європейськими інвесторами щодо того, які проєкти є "зеленими"; фіналізація державної Стратегії кліматичної адаптації для захисту громад і бізнесу від наслідків змін клімату; а також запуск пілотного проєкту за статтею 6 Паризької угоди як практичного механізму залучення іноземних інвестицій під конкретні екологічні ініціативи підприємств, коли кошти заходять в обмін на підтверджене скорочення викидів.