Год Лошади станет годом "темной лошадки" - глава Национальной ассоциации лоббистов Украины Алексей Шевчук
О наиболее ожидаемых правовых и технологических подвижках в Украине - Алексей Шевчук, спикер Национальной ассоциации адвокатов Украины, председатель Национальной ассоциации лоббистов Украины
Автор: Анна Левченко
(текст подается на языке оригинала)
- Ви починаєте це інтерв’ю з доволі незвичної метафори — року "темної конячки". Чому саме така алегорія?
- Тому що сьогодні це, мабуть, найточніший образ нашої реальності. Головне завдання на новий рік для українців: осідлати коня, який не впаде по дорозі і, вибачте, не почне смердіти. Звучить різко, але це метафора, яка дуже добре пояснює те, що з нами відбувається.
Великий бізнес, держава, правнича спільнота — це, по суті, один табун. І якщо у цьому табуні з’являється кінь, який починає "гнити", його не можна тягнути за собою з міркувань жалю чи інерції. Бо в якийсь момент він отруює всіх інших й табун починає сповільнюватись. А ми вже не маємо ані часу, ані ресурсів, щоб тягнути мертвий вантаж.
Україна сьогодні живе у посткризовому стані. Закінчується четвертий рік повномасштабної війни, і давайте будемо чесними: ніхто не може точно спрогнозувати, коли саме завершиться цей надскладний період і коли ми нарешті вийдемо з крутого піке.
Економіка працює на межі можливостей, ресурси обмежені, права на помилку більше немає. У 2026 році буде важко: без ілюзій і романтики. І втримаються у сідлі лише ті, хто зможе швидко ухвалювати рішення, брати відповідальність і не боятися рухатися вперед, навіть якщо маршрут ще не до кінця прокладений.
Ось тому – це рік "темної конячки". Адже попереду так багато невідомого. Й у сідлі залишиться той, хто виявиться витривалим, розумним і здатним пройти дистанцію до кінця.
– Як це проявляється на юридичному та бізнес-ринку?
- Ринок уже почав жорстко структуруватися. І юридичний, і бізнес-сектор реагують на виклики максимально швидко. Тут уже немає часу на розкачку, тестові періоди чи "подивимось, як буде". Юридичний ринок, як завжди, реагує одним із перших, адже саме через право проходять усі болючі точки економіки й суспільства.
Зокрема, в адвокатурі сформувалася нова велика практика, яка повністю відповідає реаліям сьогодення: правовий супровід та захист військовослужбовців. І це вже точно не "соціальна ніша", як дехто намагався сприймати її на початку. Це — нова правова реальність.
Йдеться про комплексну роботу: оформлення та стягнення компенсацій, супровід реабілітації військовослужбовців після поранень, отримання статусу учасника бойових дій, вирішення спорів із державними органами, а також міжнародні позови про відшкодування шкоди з країни-агресора. Усе це не абстрактні чи поодинокі питання, а щоденна кропітка робота, юридична практика, яка має попит і значний потенціал для подальшого розвитку.
Ми вже бачимо перші прецеденти виходу українських справ на рівень міжнародних судів. І це лише початок довгого процесу, який формуватиме нову судову та правову історію України.
Паралельно з цим із нашої власної практики добре видно, як формується ще один потужний сегмент: захист честі, гідності та ділової репутації. В умовах інформаційної війни ім’я людини, бізнесу чи команди — це не абстрактне поняття, а повноцінний актив. І тут усе дуже просто: або цей актив захищений, або він знищується — швидко й публічно.
Саме тому попит на такі практики лише зростатиме. Бо у новій реальності програють не ті, хто помиляється, а ті, хто вчасно не захищає себе.
- Чим сьогодні виграють сильні юридичні команди?
- Не кількістю паперів і томів справ, якими раніше великі юридичні фірми намагалися закидати своїх опонентів у судах. Сьогодні вирішують не шафи з документами, а технології.
Сучасна адвокатура — це передусім цифрові докази, робота з великими масивами даних, алгоритми деанонімізації, блокування токсичних Telegram-каналів, а також продумані інформаційні та судові стратегії, які працюють синхронно. Право давно вийшло за межі залу судових засідань — воно працює одночасно в судах, медіа та цифровому просторі.
Команда Barristers працює й розвивається саме по цій логіці: право, підсилене технологіями. Ми поважаємо класичні правові традиції, але водночас чітко розуміємо: дивитися лише назад – означає програти. Тому ми свідомо інвестуємо в аналітику, цифрові інструменти та нові формати правового захисту.
2026 рік остаточно зробить це стандартом. Відеодокази, цифрові платформи, на кшталт екосистеми Adobe, процесуальна аналітика, AI-експертизи — усе це стане звичною частиною судового процесу. І виграватимуть ті, хто не боїться працювати з майбутнім уже сьогодні.
- Ви багато говорите про штучний інтелект. Чому це так важливо саме для права?
- Тому, що для права штучний інтелект — це вже не питання майбутнього, а питання відповідальності тут і зараз. Європейський Союз давно усвідомив масштаб цього виклику і системно працює над його врегулюванням. AI Act, правила роботи з цифровими доказами, заборона небезпечних автоматизованих рішень — усе це вже частина чинного або майже чинного права.
В Україні ж ситуація поки що виглядає інакше. Використання штучного інтелекту адвокатами, суддями та прокурорами фактично не врегульоване і не контролюється ані законом, ані етичними стандартами. І ми вже бачимо наслідки.
Іноді вони навіть комічні. Коли юристи намагаються писати правові висновки за допомогою ШІ, а в підсумку стають посміховиськом, посилаючись на неіснуючі судові прецеденти, які штучний інтелект не знайшов, а, м’яко кажучи, вигадав, чи точніше — "згалюцинував". Для суду це виглядає не як інновація, а як професійна недбалість.
Безумовно, штучний інтелект — це потужний інструмент. Він здатен за лічені хвилини обробляти величезні масиви інформації, на які раніше йшли дні або тижні. Але без людського інтелекту, критичного мислення і контролю цей інструмент легко перетворюється на джерело помилок, а іноді — на хаос.
Саме тому 2026 рік стане переломним. Україна активно рухається до гармонізації свого законодавства з європейським. Національну програму адаптації законодавства України до права ЄС вже затверджено. Цей документ є стратегічним, адже він визначає системний підхід держави до виконання всіх зобов’язань у межах переговорного процесу. Парламент готовий консолідувати зусилля на всіх рівнях, щоб досягти вагомих результатів.
Ця синхронізація означає, що юридичний ринок зміниться докорінно: від підходів до доказування до стандартів професійної відповідальності. У результаті виграють ті, хто вже зараз розуміє просту річ: штучний інтелект не замінює юриста, але дуже швидко замінює тих, хто не вміє з ним працювати.
- А як щодо соціальних мереж?
- Соціальні мережі та месенджери більше не будуть "сірою зоною", де можна ховатися за анонімністю чи безкарністю. У 2026 році вони перетворяться на повноцінну правову індустрію, де діятимуть чіткі правила гри: інтелектуальна власність, цифрова ідентичність, відповідальність за контент та захист дітей.
Наші діти вже зараз живуть у Roblox, TikTok, YouTube, стикаючись із насильством, маніпуляціями та дезінформацією. І це не питання моралі чи виховання, це питання національної безпеки. Кожен неврегульований пост, кожна анонімна мережа, що виходить з-під контролю, це як маленька тріщина у цифровому фундаменті нашого суспільства.
Право має зайти туди і поставити межі. Тільки так ми зможемо забезпечити безпечне середовище для майбутніх поколінь і перетворити хаос інформаційного простору на керовану, прогнозовану систему.
- Яке місце у цьому займатимуть оборонні технології та інтелектуальна власність?
- Це серце майбутньої української економіки. Україна сьогодні має тисячі "подвійних" технологій: дрони, мілітарі-софт, системи наведення, аналітичні платформи. Без юридичної "упаковки" це просто набір розробок і креслень. З правильною юридичною стратегією — це мільярдний експорт, реальні контракти та глобальні можливості. Це – майбутнє для України.
У 2026 році запрацює нова тріада: науковці, лобісти та юристи. Вони разом перетворюватимуть ідеї на глобальний товар, який конкуруватиме на міжнародних ринках. Можна сказати, що без цього трикутника технології залишаються потенціалом, а з ним — стають зброєю економічного успіху.
І головне: зараз не час захоплюватися тільки винаходами. Справжня перемога — коли твоя технологія не лише працює, а й продається, захищається законом і приносить користь державі та суспільству.
- Ви скептично ставитесь до "антикорупційної істерії", яка зараз розповсюджується українськими медіа та соціальними мережами. Чому?
- Тому, що світ уже рухається вперед та займається геть іншими питаннями — у бік інтелекту, технологій, стандартів та власності. Якщо ми застрягнемо у постійному страху корупції, ми просто втратимо майбутнє, замість того щоб його будувати.
Нам треба говорити про те, де справжня сила України: інтелектуальна власність, оборонна економіка, штучний інтелект, цифрові ринки. Саме тут зараз точка прориву, саме тут ми можемо випереджати і задавати темп.
Боротьба з корупцією важлива, але вона не може бути нашим єдиним фокусом. Якщо весь час дивитися вниз на старі проблеми, ми ніколи не побачимо горизонту, де зростає наш реальний потенціал.
- Останнім часом багато гучних антикорупційних справ супроводжуються масштабною медіакампанією. Чи не здається вам, що в окремих кейсах медійний ефект починає переважати над реальним юридичним результатом?
- Аналіз останніх гучних антикорупційних скандалів і їхніх судових перспектив демонструє системну проблему: медійний ефект дедалі частіше підміняє собою реальну юридичну роботу. Значна кількість справ подається як резонансні ще на стадії досудового розслідування, однак на практиці вони мають вкрай сумнівні процесуальні перспективи.
У багатьох випадках ми бачимо не правову логіку, а технологію формування суспільної думки. Публічні повідомлення антикорупційних органів та афілійованих структур нерідко готуються заздалегідь, супроводжуються гучними формулюваннями та не відображають реального стану судового процесу. У результаті створюється ілюзія "гучного викриття", тоді як матеріали справ часто базуються на зовсім інших, значно слабших, юридичних підставах.
Особливо показовими є кейси, пов’язані із забудовниками. У низці таких справ дії антикорупційних органів переслідують не стільки правову мету, скільки встановлення негласного контролю над будівельними процесами. Наслідок очевидний: блокування інфраструктурних проєктів, економічні втрати та відсунення реальної боротьби з корупцією на другий план. Така практика не лише шкодить економіці, а й підриває довіру до антикорупційної системи загалом, ставлячи під сумнів дотримання принципів верховенства права.
Окремої уваги потребує проблема витоку інформації. Процесуальні документи та судові рішення часто миттєво з’являються у медіа або Telegram-каналах, створюючи додатковий тиск на учасників процесу й відкриваючи широке поле для маніпуляцій суспільною думкою. У таких умовах суд перетворюється не на майданчик правосуддя, а на елемент інформаційної кампанії.
Вихід із цієї ситуації очевидний: необхідне повернення до базових принципів права та Кримінального процесуального кодексу. Без спеціальних операцій, без зовнішніх маніпуляцій і без спроб створити ефект "гучного розслідування" за рахунок медіа. Антикорупційна діяльність має залишатися прозорою, юридично вивіреною та керованою законом, а не логікою інформаційних спецоперацій.
- Які тенденції ви сьогодні бачите у відшкодуванні шкоди, завданої російською агресією, і з якими ключовими викликами стикаються юристи на практиці?
- Сьогодні українські юристи спільно з міжнародною правовою спільнотою продовжують шукати конкретні практичні рішення для виконання судових рішень та арбітражних механізмів, які мають забезпечити реальне відшкодування шкоди постраждалим від російської агресії.
Команда адвокатів Barristers була однією з перших, хто отримав рішення місцевого суду про компенсацію збитків громадянину України, зокрема, щодо зруйнованого будинку у Мощуні, Київська область. Водночас практика показує: навіть переможні судові рішення сьогодні часто залишаються складними для виконання. Це напряму ставить перед юристами й державою питання ефективності існуючих механізмів стягнення збитків і примусового виконання рішень.
Окремо варто відзначити тенденцію до банкрутства підприємств у період війни. Якщо банкрутство настало внаслідок дій рф, арбітражний керуючий зобов’язаний встановити причинно-наслідковий зв’язок між агресією та фінансовою неспроможністю підприємства ще до застосування компенсаторних механізмів. На практиці ж більшість компаній обирають шлях позовів про відшкодування збитків, а не процедури банкрутства, що є логічним у контексті міжнародної відповідальності агресора.
Особливої уваги потребує концепція Alter Ego. Сьогодні на території України заарештовано значну кількість нерухомості та активів російських компаній: від банківських структур до дочірніх підприємств "Газпрому". Проблема полягає у тому, що навіть заарештоване майно часто неможливо ефективно використати: рф системно оскаржує рішення та прикривається державним імунітетом. Саме тому Україні необхідне чітке законодавче врегулювання конфіскації та націоналізації активів alter ego російської федерації як інструменту реального відшкодування шкоди.
Крім того, під егідою Ради Європи вже створено Міжнародну комісію з розгляду претензій України, яка дозволить встановлювати обсяги завданої шкоди, визначати розмір компенсацій, а також консолідувати дані з Реєстру збитків для системної та ефективної роботи Комісії.
Ключовий меседж простий і жорсткий: лише поєднання практичного юридичного досвіду та законодавчих новацій дає можливість ефективно захищати права постраждалих, консолідувати вимоги місцевих громад і запускати міжнародні механізми правосуддя для реального відшкодування шкоди, завданої агресією.
- Якою ви бачите адвокатуру у 2026 році?
- Сильною, об’єднаною і професійною. Адвокатура — це не просто професія, це екосистема захисту. І саме молодь тут є для нас критично важливою. Сьогодні Україна відчуває кадровий голод, і якщо його не заповнити, екосистема слабшатиме з кожним роком.
Розвиток професії, підтримка студентів та молодих юристів — це стратегічне питання, яке визначатиме не лише майбутнє адвокатури, а й здатність держави захищати себе в складних умовах. Іншими словами, інвестиція у молодь сьогодні, це гарантія того, що завтра ніхто не залишиться без професійного захисту.
- Як підсумувати 2026 рік однією фразою?
- 2026-й буде як фризький кінь: сильний, темний і непередбачуваний. Ми входимо у нову епоху — з розумом, відповідальністю і готовністю діяти. Це рік, коли від сміливості, витривалості та стратегічного мислення залежатиме не лише професійний успіх, а й майбутнє нашої Батьківщини.