Інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна" заступника міністра економіки Андрія Телюпи

(перша частина)

Дргуга частина інтерв'ю

Текст: Марія Болтрик, Дмитро Кошовий

 

– Якою під час війни бачить свою роль Міністерство економіки та які пріоритети ставить?

– Міністерство економіки формує економічну політику, спрямовану на створення сприятливого бізнес-клімату та економічне зростання. Основний акцент – розвиток переробної промисловості. Наша мета – збільшити її частку у ВВП з нинішніх 10% до 20% до 2030 року, що відповідає середньому рівню країн ОЕСР. Це дозволить створювати продукцію з більшою доданою вартістю, забезпечуючи бізнесу більші доходи, а українцям – вищі зарплати.

 

– На початку війни з урахуванням проблем з логістикою бізнес сам досить активно намагався збільшити переробку сировини. Але робота портів відновилася, тоді як проблеми запуску нових виробництв під час війни тільки загострилися, а до них ще й додаються ризики втрати від обстрілів. Наскільки, за вашою оцінкою, зберігається бажання та готовність українського бізнесу збільшувати додану вартість всередині країни? Бо маємо приклади, коли бізнес вирішує будувати наступні ланцюги переробки вже за кордоном, як більш надійний варіант.

– Ми постійно спілкуємося з бізнесом, виробниками, експортерами й потенційними та реальними інвесторами. Бачимо зростання інтересу до створення складніших виробничих підприємств, не лише експорту сировини.

2022 рік був роком виживання бізнесу і ми були зосереджені саме на цьому. Зараз наша мета – створити найкращі умови для розвитку і відкриття нових виробництв. Ми цілеспрямовано працюємо над трьома основними напрямами: перший - розвиток українського виробництва, української переробки, другий - розвиток несировинного експорту і третій - інвестування в реальний сектор економіки. Послідовно-поступова реалізація всіх цих трьох складових дасть нам змогу вийти на показники зростання економіки. В Україні вже з'являються нові виробництва, ми неодноразово були на них в цьому році (інтерв’ю відбулося в останні дні грудня – ІФ-У). Власники бізнесу працюють над можливостями переходу до випуску складніших продуктів. У діалозі з міжнародними партнерами ми також відстоюємо місце України в складних виробничих ланцюгах.

 

 – Мета вийти на 20% частку переробної промисловості -- це в якій часовій перспективі?

– Ми поставили цю мету до 2030 року. Так, це досить амбітно: потрібно буде зростати на 2-3% щороку. Для цього в лютому 2024 року президент Володимир Зеленський і перша віцепрем'єр-міністерка економіки Юлія Свириденко започаткували економічну політику "Зроблено в Україні". Ми об'єднали всі програми підтримки бізнесу в єдину систему, яка створює зручні умови розвитку на кожному рівні – від мікробізнесу до великого підприємства.

Це і гранти на переробку, і мікрогранти на власну справу, компенсації за українську техніку, розвиток індустріальних парків, "Доступні кредити 5-7-9%". Для населення працюють програми "єОселя" та "Національний кешбек", які стимулюють інвестиційний та споживчий попит.

 

– Що ви відповідаєте критикам, які вважають, що не треба втручатися в ринок, а будь-який перерозподіл ресурсів через державу насправді дає мінусовий результат для економіки?

– Це давня економічна дискусія між кейнсіанцями та австрійською економічною школою. У світовій практиці, яку ми активно досліджуємо, ми не бачимо довгострокових успішних прикладів повністю ліберальної економічної політики. Навіть зараз в Аргентині, де новий президент-лібертаріанець Мілей проводить реформи, прогнозують зменшення ВВП на 4% за 2024 рік. Водночас ми навіть під час війни маємо зростання 4%.

Позиція австрійської школи про саморегуляцію ринку – це, по суті, закон джунглів, де виживають найсильніші корпорації. Під час війни не всі учасники ринку, особливо малі та середні підприємства, мають однакову силу й запас міцності. Наше завдання – допомогти їм пережити складні часи, щоб потім вони могли розвиватися в ринкових умовах.

Усі програми підтримки та цінового регулювання – тимчасові. Вони спрямовані на подолання проблем, спричинених війною.

 

– Яку позицію займає Міністерство економіки, коли в уряді обговорюються чергові пропозиції стосовно підвищення або зміни податків?

-- Міністерство економіки, звісно, не встановлює податки, але нашою позицією завжди має бути оптимальний компроміс, оптимальний баланс між реальними потребами бюджету та реальними можливостями бізнесу сплачувати податки, а також балансувати з потребами економічного розвитку.

 

– Підприємці скаржаться на кредитні ставки українських банків. Які пропозиції Міністерства економіки щодо зменшення вартості кредитних ресурсів, взагалі вартості грошей для реального сектора?

– Вартість грошей для реального сектора – ключове питання розвитку економіки та бізнесу. Ми працюємо над здешевленням цього ресурсу, бо від нього залежить і розвиток виробництва, і можливість інвестувати в переробку.

Основний інструмент – програма "Доступні кредити 5-7-9%". У 2022 році програма фактично врятувала бізнес, особливо аграрний сектор під час посівної. Але у 2024 році ми змінили акценти: менше підтримуємо поточну діяльність, більше – довгострокові інвестиції: інвестиційні кредити, кредити на переробку та підтримку територій з високими воєнними ризиками. Це допомагає бізнесу, який через об'єктивні причини не може отримати звичайні кредити, та стимулює модернізацію виробництва.

За 2024 рік було профінансовано майже 25 тисяч пільгових кредитів на суму 92 млрд грн. На 2025 рік на компенсацію ставок передбачено такий же обсяг коштів -- 18 млрд грн. Зараз ми спільно з Мінфіном та Нацбанком працюємо над вдосконаленням програми: зменшуємо маржу банків, робимо ставки доступнішими для бізнесу, підвищуємо ефективність використання кредитних ресурсів. Наша мета – щоб програма підтримувала лише пріоритетні та вразливі категорії бізнесу, а решта підприємств могла отримувати кредити на прийнятних ринкових умовах.

 

– Нацбанк у Звіті про фінстабільність розкритикував зростання боргу уряду перед банками за програмою "Доступні кредити 5-7-9%" і знову заявив про необхідність її рекалібрування. Чи згодні ви з такою критикою, і які ключові причини зростання заборгованості?

– Борг здебільшого сформувався через підтримку обігового капіталу в 2022 році. Ці кредити поступово пролонгуються, і ми не можемо різко все закрити. Але у 2024 році ми вже впровадили зміни: зменшили маржу банків та переглянули умови програми. Також співпрацюємо зі Світовим банком і МВФ щодо вдосконалення програми, щоб протягом кількох років позбутися заборгованості.

 

– Також у Звіті про фінстабільність Нацбанку відзначається, що спостерігається уповільнення темпів програми "єОселя" через зміну її дизайну та нестачу фінансування.

– Навпаки, звіт Нацбанку показав, що зміни до програми "єОселя", зроблені у вересні й жовтні 2024 року, працюють: ми досягаємо поставлених цілей. Ми сфокусували програму на первинному ринку. Це не просто соціальна програма з надання житла українцям – вона одночасно стимулює первинний ринок житла та ринок будівельних матеріалів.

Результати говорять самі за себе. За 2024 рік 8,5 тисяч родин отримали нове житло. Частка кредитів на первинний ринок зросла з 20% на початку року до понад 50%. Кількість забудовників у програмі збільшилась з двох десятків до майже сотні. Податкові надходження від забудовників зросли у 2,2 рази у порівнянні з аналогічним періодом 2023 (1,6 млрд грн у першому півріччі 2024). А будівництво за підсумком січня-вересня 2024 року, завдяки зокрема й єОселі,  зросло на 23,8%.

 

-- За вашими планами, скільки наступного року родин в цій програмі зможуть взяти участь?

– Наша мінімальна мета – 10 тисяч родин. У 2024 році ми досягли зростання кількості кредитів на 45% порівняно з попереднім роком.

Звісно, ми обмежені фінансовими ресурсами, тому працюємо зі Світовим банком та МВФ над оновленою довгостроковою стратегією компанії "Укрфінжитло".

 

– В кінці 2024 року уряд за рахунок ОВДП докапіталізував "Укрфінжитло" на 20 млрд грн. Цих грошей вистачить на 10 тис. квартир?

– Ми плануємо, що програма працюватиме й надалі. Кредити видаємо на 20 років, тому програма має діяти протягом усього терміну кредитування. Зараз вибудовуємо архітектуру програми так, щоб вона стабільно працювала без постійних бюджетних вливань, а фінансова модель була сталою.

 

– Наскільки, на ваш погляд, є проблемою, що ця програма займає левову частку всієї іпотеки в Україні?

– Нацбанк констатує, і я згоден, що наразі немає альтернативи "єОселі" на ринкових умовах. Сьогодні "єОселя" складає 99% іпотечного ринку. На жаль, у найближчі роки ми не можемо розраховувати на ринкові ставки нижче 15%.

Нещодавно обговорювали з НБУ загальне бачення розвитку іпотечного ринку. Поки маємо високі ринкові ставки, програма має працювати й давати українцям можливість купувати житло – альтернативою буде лише відсутність іпотечного ринку взагалі. Але ми працюємо з Національним банком над тим, щоб ринкові ставки банків поступово знижувалися. Тоді зможемо зосередити програму виключно на пріоритетних вразливих категоріях населення.

 

 – Як ви оцінюєте результати перших місяців програми "Національний кешбек". Чи можна вважати успіхом зростання українського виробництва на 9,5% в одиницях і на 4% в гривні згідно із дослідженням Асоціації рітейлерів України та компанії Num8erz?

– Програма "Національний кешбек" отримала багато різних відгуків і оцінок. Ми дивимося на неї як економісти – через цифри. Дослідження показує позитивну динаміку продажів українських товарів, які беруть участь у програмі. За даними видання Forbes Ukraine сукупний виторг найбільших ритейл-компаній України за 2023 рік склав понад 530 млрд гривень. Отже, 4% зростання – це близько 20 млрд грн. За вересень-жовтень, які охоплює дослідження, держава витратила на програму 156 млн грн, а загалом за 2024 рік 400 млн. Це – вражаючий результат.

Головне – зміна споживчої поведінки. В деяких категоріях ми вже бачимо суттєвий перехід попиту з імпортних товарів на українські. "Національний кешбек" став найефективнішою комунікаційною програмою підтримки українських виробників.

Раніше ми орієнтувались на патріотичні почуття – маркували товари "Зроблено в Україні", закликали купувати українське, але ефект був невеликий. Коли додали елементи гейміфікації та монетизації – побачили значні зміни в поведінці споживачів. Першого жовтня в програмі було 1,7 млн активних учасників, а за три місяці вже було 4,5 млн.

Наша головна мета – зробити українські товари вибором номер один. Щоб покупець, прийшовши до магазину, насамперед шукав українське. Ці зміни складно порахувати, але ми вже бачимо результати в найбільших мережах – українські товари піднялися з нижньої на "золоту" полицю. Це те, чого українським виробникам було дуже складно досягти, а в рамках програми воно працює.

 

– В наступному році закладені бюджетні гроші на цю програму, чи вона була поглинута "Зимовою єПідтримкою"?

– Ми працюємо над додатковими джерелами фінансування. Програма продовжуватиметься і розвиватиметься.

"Зимова єПідтримка" діє протягом зими, і тут також бачимо позитивну динаміку підтримки малого та мікробізнесу та сплати комунальних послуг.

"Національний кешбек" не обмежується зимовим періодом. Можливо, оптимізуємо умови програми, зробимо пріоритетними категорії товарів, де це найефективніше для імпортозаміщення. Діємо обережно, щоб не порушувати зобов'язання перед міжнародними партнерами щодо недискримінації. Хоча пояснюємо європейським партнерам, що це захід підтримки населення і виробників у воєнних умовах. Якби український бізнес мав такі самі кредитні умови й доступ до ринків, як європейські компанії, нам би не потрібні були програми державної підтримки.

 

– Чому ці дві програми "залізли в кишеню" інших програм, які велись Міністерством економіки?

-- На програми "Національний кешбек" та "Зимова єПідтримка" були спрямовані кошти, які залишалися на кінець року невикористаними й не мали військового призначення. У 2025 році обидві програми продовжать роботу – ми не бачимо ризиків з фінансуванням.

Загалом спільно з Мінфіном працюємо над забезпеченням фінансуванням всіх програм підтримки та розвитку бізнесу. Це важливо, адже їхній економічний вплив очевидний: реалізація програм "Зроблено в Україні" забезпечила зростання ВВП у 2024 році на 88 млрд грн, або на 0,64%.

 

– А чому не вдалося використати у 2024 році заплановані бюджетні кошти за іншими програмами?

– Основна причина – затримка реалізації програм, поки були прийняті необхідні нормативні зміни. Всі програми активно запрацювали вже з вересня, і на наступний рік маємо амбітні плани для кожної з них.

 

- Чому саме восени 2024 року з'явилась ідея впровадження програм стимулювання українського виробництва через стимулювання споживання?

– Так ми розширили підхід до стимулювання українського виробництва. Якщо раніше діяли лише через підтримку виробників, то тепер додали й підтримку споживання. Ця комплексна стратегія з'явилася в рамках політики "Зроблено в Україні".

Найкраще це демонструє програма компенсації аграріям 25% вартості української сільгосптехніки. Вона одночасно підтримує і виробників – уже понад 100 компаній пропонують майже 12 тисяч найменувань продукції – і аграріїв, які можуть придбати техніку дешевше. Після відновлення програми у квітні 2024 року попит стрімко зріс: до вересня використали 400 млн грн із запланованих 900 млн грн, а до кінця року – майже всі кошти.

Успіх цієї програми спонукав нас запустити восени нову ініціативу – 15% компенсації за придбання української техніки та обладнання. На 2025 рік у нас теж великий план на цю програму: передбачили 1 млрд грн для підтримки виробництва колісної техніки, енергетичного обладнання, ліфтів та іншої продукції.

 

– Які плани щодо інших програм?

– Наша основна програма – це гранти на переробку, де ми даємо співфінансування держави на придбання техніки та обладнання з інвестиційними цілями.

Разом з Мінагрополітики реалізуємо підпрограму грантів на теплиці та садівництво. Це успішні програми з постійним попитом від аграріїв. В АПК цей напрямок дає найвищу додану вартість серед усіх галузей.

Програма мікрогрантів через Держслужбу зайнятості допомагає малому бізнесу та людям, які хочуть відкрити власну справу. Для ветеранів передбачені пільгові умови – так стимулюємо розвиток ветеранського бізнесу.

Ще є ефективна програма – "Шкільний автобус", в якій ми підтримуємо придбання автобусів українського виробництва громадами. За два роки було придбано більше тисячі автобусів. На 2025-й закладено 1,6 млрд грн на придбання ще більшої кількості автобусів.

Програма успішна тим, що ми не тільки закриваємо потреби громад в шкільних автобусах, а і стимулюємо українське виробництво. Завдяки їй є 4 активно працюючих виробника автобусів в Україні, які розвиваються.

Важливо розуміти – у наших програмах немає "неживих" грошей. Підприємці отримують кошти на умовах співфінансування або мають повернути їх через податки, створення робочих місць чи конкретні інвестиції. Кожна програма працює на те, щоб бізнес вкладав у розвиток або створював нові робочі місця.

 

-- Який загальний обсяг та вартість грантових програм? Що, на вашу думку, можна було б там змінити?

-- За програмою грантів на переробку у 2024 році надано 375 грантів на суму 1,788 млрд грн. За весь час дії програми понад тисяча підприємств змогли придбати нове обладнання. Щодо мікрогрантів, то у 2024 році надано понад 10 тисяч на суму близько 2,5 млрд грн.

Програми працюють максимально прозоро: документи подаються через "Дію", рішення ухвалюють банки, а міністерство встановлює правила й контролює їх дотримання. Ми постійно перевіряємо ефективність: придбання обладнання, створення робочих місць, сплату податків. Якщо бізнес не виконує умови – має повернути кошти. Рівень порушень мінімальний – десяті частки відсотка.

Щодо змін: ми вже адаптуємо вимоги до ринкових умов. Наприклад, у програмі грантів на переробку зменшили мінімальну кількість нових робочих місць з 25 до 5, враховуючи тренд на автоматизацію виробництва. При цьому зберегли вимоги щодо податкових надходжень: бізнес може створити або більше робочих місць з меншою зарплатою, або менше – з вищою.