Після завершення EFF у 2027 р. влада України вирішуватиме, що робити далі, але ми відкриті до будь-яких пропозицій підтримки – заступник голови місії МВФ Лессард
Інтерв’ю агентства "Інтерфакс-Україна" із заступником глави місії МВФ в Україні Тревором Лессардом
Текст: Діана Павленко
- Пане Треворе, перше запитання буде про нашу енергетичну систему. Як ми знаємо, російські атаки на енергетичний сектор мають значний вплив на європейський регіональний енергетичний ринок, зокрема впливають на підвищення цін. Хочу запитати вас, чи є якісь конкретні розрахунки, що показують, як втрата Україною, наприклад, 1 гігавата потужності, впливає на регіональний ВВП?
- Так, це одна з речей, яку ми згадували в наших звітах, і ви маєте рацію, що, враховуючи атаки на енергетичний сектор з весни, ми розглядаємо потенційний піковий дефіцит енергії взимку в розмірі близько трьох-чотирьох гігават. Звісно, ця цифра сильно варіюється залежно від того, наскільки холодною буде зима, від попиту, а також від того, що зараз відбувається багато монтажних та ремонтних робіт. Тож це оцінка, яка має велику волатильність.
Зараз однією з частин рішення з точки зору спроб закрити енергетичний розрив є імпорт з Європи. Існує технологічний ліміт на обсяг електроенергії, який Україна може імпортувати, що обмежує вплив на європейські економіки. І якщо ви подивитеся, кількість енергії, яку Україна може імпортувати зараз, скажімо, 1,6-1,7 гігават (після запису інтерв'ю ЕNTSO-E прийняло рішення про розширення ліміту імпорту е/е для України з 1,7 ГВт до 2,1 ГВт з 1 грудня 2024 року – ІФ-У) є відносно невеликою.
- І цього недостатньо для України.
- Так, але найбільша технологічна потужність зараз - 2-2,1 ГВт, що не є "нічим". Але якщо подивитися на розмір східноєвропейських економік, то 2 гігавати - це похибка округлення з точки зору їхнього енергоспоживання. І вони теж мають додаткові потужності, які можуть з'явитися в мережі, включаючи нове виробництво "зеленої" енергії. Отже, ви можете побачити деякі цінові перебої, як ми вже згадували в Європейському регіональному економічному прогнозі, але з точки зору впливу на виробництво, на постачання електроенергії в регіоні, вони, найімовірніше, будуть вкрай незначними. З іншого боку, як ми вже говорили, в Україні існує дефіцит у 3-4 гігавати, тому 500 мегават додаткового імпорту - це насправді досить значний обсяг, оскільки ви закриваєте приблизно восьму частину цього великого дефіциту.
Тож будь-який імпорт має велике значення. І я гадаю, ви маєте рацію: більшість людей погодиться, що якби це було технологічно можливо, було б непогано збільшити імпорт, тому що це стабільне постачання, це безпечне постачання, на нього можна розраховувати, підключення до мережі є. Але в зимовий період важко уявити, як це вийде за рамки 2,1 ГВт - максимуму, який Україна може імпортувати з Європи.
Наразі важко сказати, що цей розрив означає для української економіки. Отже, питання не лише в тому, скільки є потужностей для генерування й скільки можна імпортувати, але й у попиті. Це одне з питань, яке буде дуже складно вирішити, і саме тому ви бачите багато коментаторів, які турбуються про зиму: якщо існує дефіцит електроенергії, цей дефіцит має бути розподілений на всю економіку, і він, ймовірно, не буде розподілений рівномірно.
Тому влада раніше заявляла, що якщо виникне дефіцит електроенергії, вона, ймовірно, надасть пріоритет критично важливим секторам економіки. Отже, хоча розрив може існувати, його вплив на ВВП може бути не таким великим, оскільки вони могли б дозувати електроенергію для найбільш важливих секторів - охорони здоров'я, оборони тощо.
- Гаразд, повернімося до Регіонального звіту. В ньому йдеться про те, що Україні необхідно скоригувати свою фіскальну та монетарну політику до 2025 року, щоб зберегти стабільність. МВФ вже заявляв, що нам потрібно здійснити фіскальні коригування відповідно до Стратегії національних доходів, але як щодо монетарної політики? Які зміни тут повинні відбутися відповідно до умов 2025 року?
- Звичайно, тому НБУ нещодавно оприлюднив свої нові засади монетарної політики, і вони окреслили нові рамки того, як вони працюватимуть, і ця політика є ефективною вже зараз. На практиці НБУ, як і Міністерству фінансів та решті суспільства, доведеться адаптуватися до реалій більш тривалої війни. І я гадаю, що частково ця нова реальність проявилася за останні кілька місяців.
Ви бачили дані, як і всі інші. Інфляція зростає, вона трохи вища, ніж спочатку прогнозував НБУ. Частково це пов'язано з дуже вузьким ринком праці, який підштовхує до зростання заробітних плат, та ефектом бази порівняння. У системі також багато ліквідності. Якщо реальна заробітна плата зростає на 20%, то не дивно, що інфляція також рухається вгору. І НБУ має мандат цінової стабільності, тому вони не можуть просто продовжувати виконувати план, який мали півроку тому. Та вони й не зможуть: це центральний банк з великим потенціалом і хорошим керівництвом. Вони мають показники в режимі реального часу і можуть адаптувати свою монетарну політику до поточних умов, вони керуються даними.
Якщо ви подивитеся на очікуване й попереднє засідання їхнього комітету монетарної політики, то побачите, що вони відкрито й прозоро демонструють зміни в економіці й те, що це означає для їхнього прогнозу. Якщо пам’ятаєте, голова та заступник голови НБУ нещодавно згадували, що приблизно рік тому вони думали про темпи пом'якшення монетарної політики. Зараз, з огляду на нові показники інфляції, набагато менше можливостей для розгляду питання про пом'якшення, і більш доцільно розглядати питання про збереження політики або можливе посилення її жорсткості.
- На вашу думку, поточний рівень облікової ставки є обґрунтованим відповідно до рівня інфляції, зростання якої очікується й надалі?
- Ми згодні з НБУ, що облікова ставка зараз знаходиться на відповідному рівні. І, дивлячись на динаміку інфляції, було б розумно відкласти будь-яке майбутнє пом'якшення монетарної політики, доки не знизиться інфляція. Гадаю, що одне з питань, яке розглядає НБУ, як і наша команда, - яка динаміка інфляції? І що важливо для будь-якого центрального банку - це не просто дивитися на інфляцію в листопаді та грудні чи навіть в наступному місяці. Мандат НБУ полягає не в тому, щоб стабілізувати інфляцію на один рік, а в тому, щоб стабілізувати інфляцію в середньостроковій перспективі та утримувати цінові очікування на належному рівні.
Отже, що дійсно важливо – яка динаміка рухає інфляцію? Чи є вона тимчасовою? Чи є постійною? Наскільки сильним є шок? Дивлячись зараз, я гадаю, що вони (НБУ – ІФ-У) досить добре розуміють, де знаходяться, гадаю, що вони в хорошому місці й що в міру надходження даних відповідно коригуватимуть свої дії.
- Як ви гадаєте, українська економіка повністю адаптувалася до умов війни?
- Економіка продемонструвала неймовірну стійкість. І я думаю, якщо ви подивитеся на звіти першого перегляду або другого перегляду (програми EFF - ІФ-У), щоб побачити, що ми думали про подальший розвиток економіки, то ми мали досить стабільний досвід поліпшення наших прогнозів. Отже, економіка виявилася більш адаптивною, ніж ми звикли припускати, і вона насправді має тенденцію до більшої стійкості, особливо аграрний сектор, деякі нові галузі, що розвиваються, сектор охорони здоров'я.
Зараз важко відповісти на питання, чи повністю вона пристосувалася до того, щоб бути економікою війни. Потрібно почати заглиблюватися в ідею, як би виглядала економіка війни. Минуло вже три роки... що ще треба змінити? Відбувся дуже великий зсув у структурі економіки. Якщо ви подивитеся на те, якою була структура ВВП до початку війни і зараз, які сектори є рушійною силою, на фіскальну експансію і тому подібне, то побачите, що відбулися зміни. Тому я вважаю, що за три роки відбулися певні структурні зрушення в економіці. Деякі з них призвели до певного динамізму, наприклад, в секторі охорони здоров'я, у військовому та оборонному секторах, там багато інновацій.
Але ми також пам'ятаємо про те, що в майбутньому ви хочете мати можливість перейти від економіки війни до зростання, демобілізації та реконструкції. Тому було б ідеально, щоб ті сектори, які зараз процвітають і досягли успіху, мали хорошу стратегію для переходу в середньострокову перспективу, а потім ті, яким довелося взяти на себе основний тягар війни та її наслідків, щоб побачити, як можна активізувати ці сектори.
- Хочу запитати ще про внутрішні джерела наповнення українського бюджету, оскільки це дуже важливо, враховуючи той факт, що ми повинні фінансувати нашу армію, покладаючись лише на наші внутрішні доходи. Нещодавно Україна вже підвищила податки. Які наступні кроки ми можемо зробити, щоб задовольнити потреби в цій частині?
- Так, ми говоримо про певні корективи, які мали відбутися через тривалішу війну. І найочевиднішим є те, що це означає суттєве збільшення бюджетних видатків на підтримку військових зусиль, тож їх потрібно якось фінансувати. І якщо подумати про це аналітично, то є три способи зробити це: збільшити внутрішні доходи, збільшити внутрішні запозичення або отримати зовнішню підтримку. Зараз за цими напрямками треба зробити якомога більше - це три різні опори.
Влада доклала багато зусиль для мобілізації внутрішніх ресурсів, розробила дуже комплексний податковий пакет і подала його на розгляд парламенту. І я думаю, що в цьому податковому пакеті було багато позитивних, довгострокових рішень, які, на жаль, не були прийняті до кінця, зокрема, щодо ПДВ.
Зазначу одразу, що коли ми говоримо про податкові надходження, ми дійсно зосереджені не лише на 2025 році, а й на 2026-му, 2027-му, 2028-му, 2029 роках.
Якщо поглянути на демографічну ситуацію в Україні, на те, як виглядає загалом післявоєнний період, цілком ймовірно, що Україна матиме економіку з високими витратами. Будуть високі потреби щодо соціальних витрат, реконструкції, витрат на людей, які повертаються з-за кордону, високі потреби у демобілізації та реінтеграції ветеранів війни.
Також дуже правдоподібно припустити, що з роками рівень зовнішньої підтримки не залишатиметься таким же високим, як зараз. Я не маю на увазі, що вона зійде "до нуля" - підтримка України з боку міжнародної спільноти, вірогідно, залишиться на стабільному рівні. але складно уявити, що на тому самому рівні, який був у 2023-2024 роках і яким буде у 2025 році.
- На вашу думку, де саме у нас є простір для того, щоб взяти ресурси з внутрішнього сектору?
- Гадаю, вам потрібні негайні надходження, і ви хочете зробити це ефективним, широкомасштабним способом, який забезпечить їхнє надходження вже наступного місяця. Тож складно уявити собі кращий варіант політики, аніж підвищення ставки ПДВ, з точки зору того, скільки ви можете залучити, як це розподілить тягар підвищення податку тощо. Але лише на секунду дозвольте мені залишити ПДВ осторонь.
Якщо ви поглянете на Національну стратегію доходів (НСД) та її ідею, то побачите, що ви шукаєте довгострокові реформи, і одна з цілей, очевидно, полягає в тому, щоб збирати більше податків. Це так. Але інші частини НСП також дуже важливі, зокрема й те, що українська податкова система за своєю суттю є несправедливою з точки зору того, хто сплачує податки, а хто ні, скільки вони сплачують, і ця динаміка має соціально-політичні, а також економічні наслідки.
Отже, люди, які зараз сплачує податки, насправді не хочуть сплачувати більше, доки ті, хто цього не робить, не почнуть потроху їх сплачувати. Однією з цілей НСП є покращення цієї справедливості. Там є багато речей, які стосуються митниці, спрощеної системи оподаткування, деяких інших податкових реформ, які хоча й мають на меті збільшення надходжень, але є справді важливою частиною покращення справедливості.
Інша річ, про яку я б пам'ятав, це те, що, збільшуючи податки, ви маєте шанс покращити інвестиційний клімат країни, змінивши податкову політику. Таким чином, ви можете зробити його більш справедливим, більш конкурентоспроможним.
Ще для України важливо, оскільки ви прагнете до вступу в ЄС, це почати приводити податкову політику у відповідність до їхнього законодавства: алкоголь, тютюн...
Але про що не так багато говорять, так це те, що Європа збирається впровадити механізм прикордонного вуглецевого коригування (CBAM). Якби я був сусідом Європи, я, мабуть, не хотів би потрапити в цю халепу і сплачувати великі експортні мита, тому що я перебуваю не по той бік цього механізму прикордонного регулювання. Отже, замість того, щоб платити на кордоні, якщо ви розробляєте стратегію доходів і думаєте про підвищення справедливості, це також можливість озеленити вашу податкову систему, стати на правильний шлях з точки зору вступу до ЄС і залишатися на правильному боці механізму прикордонного коригування. НСД має багато побічних ефектів. Це більше, ніж просто збільшення доходів до ВВП.
- Як МВФ ставиться до того, що українська влада таки вирішила повторно оподатковувати прибутки банків?
- Податки на непередбачувані доходи за своєю природою повинні застосовуватися лише один раз. Якщо ви робите податок на надзвичайні доходи більше одного разу, то люди почнуть реагувати, і ви почнете втрачати довіру до політики. Отже, якщо ви запровадите податок на непередбачувані статки один раз, ви, ймовірно, оподаткуєте банки. А якщо зробите це вдруге, ви оподаткуєте їх знову, але вони вже будуть більш підготовленими, і для них дуже розумно було б підготуватися і до третього разу, адже тоді це може статися ще раз.
Але ж ми говоримо про Національну стратегію доходів. Коли ви підвищуєте податки, ви платите політичну ціну, отримуючи великий спротив. Водночас податки на непередбачувані доходи застосовуються лише на один рік, і це вирішує проблему лише на короткий період, тоді як Україна має додаткову потребу в доходах упродовж багатьох років. Тому, якщо ви збираєтеся витратити багато політичного капіталу і пройти через труднощі, пов'язані з проходженням в парламенті ініціатив стосовно підвищення податків, найкращим вибором буде підвищення податків у довгостроковий, ефективний спосіб, який принесе вам дивіденди в середньостроковій перспективі, на відміну від одноразового підвищення податків, коли наступного року все одно залишиться розрив у доходах.
- Нинішня програма завершиться у 2027 році. Якщо ризик тривалішої війни матеріалізується, чи продовжить МВФ підтримку України?
- Всі програми МВФ мають дату початку і закінчення - це просто контекст програм МВФ. Я думаю, що це абсолютно окремо від участі МВФ в Україні. МВФ підтримував Україну до війни, і це гарантія, що Фонд робитиме це й після неї.
Як ви бачили з подій цього тижня на Щорічних зборах МВФ, включаючи розмову Голови НБУ з директором Європейського департаменту Фонду Альфредом Каммером, наша співпраця багатогранна. Тож я гадаю, що програма EFF є частиною співпраці з МВФ, яка привертає найбільшу увагу. Але у нас також є фонд технічної допомоги (ТД) у розмірі близько $35 млн, Український фонд розвитку потенціалу (UCDF), який надає ТД/РП Міністерству фінансів, Міністерству юстиції, НБУ тощо. Ця програма ТД/РП є гарним прикладом того, що підтримка України є багатогранною і, як очікується, продовжуватиметься в середньостроковій та довгостроковій перспективі.
Щодо програми EFF, то наразі вона завершується у 2027 році. Потім, як завжди в таких ситуаціях, влада вирішуватиме, що робити далі, але ми відкриті до будь-якої допомоги, яку зможемо надати. Наразі ми підтримуємо поточну програму і зосереджені на її наступному перегляді.