Українська економіка в умовах тарифних воєн
Дмитро Соболєв, кандидат економічних наук, радник податкової та митної справи 1 рангу
Як тарифне протистояння глобальних гравців може зачепити Україну і як нам мінімізувати його негативний вплив
Нова адміністрація Білого Дому почала формування своєї економічної політики із запровадження низки нових тарифних обмежень проти імпортної продукції з Канади, Мексики, Китаю, ЄС тощо. У відповідь на це було запроваджено дзеркальні міри з боку урядів цих країн проти товарів зі США. Більшість економічних аналітиків вже назвало це "новою глобальною торгівельною війною США з усім світом".
США вводить 25% мито на більшість товарів із Канади та Мексики, 10% мито на імпорт із Китаю (на додаток до вже чинних мит у розмірі до 25%), запроваджує 10% мито на енергетичні продукти, зокрема імпорт сирої нафти з Канади. Трамп оголошує про введення 25% мита на товари з ЄС, зокрема автомобілі та сталевий й алюмінієвий прокат, а також запровадження 200%го мита на всі вина, шампанське та інші алкогольні продукти, що походять із Франції та інших країн ЄС.
Канада та Мексика запроваджують дзеркальні мита на товари зі США в розмірі 25%, Китай робить те саме за ставкою в 10% і готує звернення до СОТ із вимогою розслідувати та заблокувати ініціативи США.
З боку Світової організації торгівлі (СОТ) реакції на початок глобальної торгівельної війни – немає. Оскільки СОТ створювалась як наддержавний регуляторний орган, покликаний запобігати подібним речам, то можна говорити про падіння її інституційного впливу та збільшення, натомість, ролі регіональних торгівельних союзів й прямих домовленостей між державами.
Україна інтегрована у світову економіку і не зможе залишитися осторонь від зміни в тарифній політиці найбільших глобальних гравців: США, Китаю та ЄС. Особливу вагу тут мають взаємні зобов’язання з ЄС, який став найбільшим торгівельним партнером України за останні десять років і торгівельні відносини з яким визначаються Угодою про Зону вільної торгівлі. Будь-які зміни в тарифній політиці ЄС позначаться і на нашій економіці.
Для України може суттєво здорожчати чи не весь імпорт, що виробляється транснаціональними корпораціями, оскільки сучасний світ кластерізований і фактично не існує виробництв ані в США ані в ЄС, які мають повний цикл всередені однієї країни. Відповідно, введення взаємних мит сприятиме зростанню цін на широкий асортимент різних товарів. Але цей період може бути досить нетривалий, оскільки для компенсації росту цін та з метою здешевшити свій експорт всі глобальні гравці будуть вимушені девальвувати свої валюти. В короткостроковій перспективі для нас це є додатковою проблемою, бо значна частина українських золото-валютних резервів сконцентрована як в доларах та євро, так і в цінних паперах США та ЄС, що подешевшають, викликавши девальвацію гривні. А в нас і так через війну ситуація із стабільністю валюти непроста.
Цей фактор можна було б використати для збільшення обсягів вітчизняного експорту, бо дешева гривня – один з факторів збільшення конкурентоздатності наших товарів на зовнішніх ринках. Але є одне "але": щоб скористатися перевагою дешевої гривні потрібно пропонувати на зовнішні ринки товари з високою часткою доданої вартості, а ми переважно експортуємо сировину та продукти низького ступеня переробки.
Отже, де ми можемо виграти і за рахунок чого? По-перше, варто підсилити державну підтримку виробничої сфери, особливо дотичної до ВПК. Це можуть бути і цільові кредити з державного Укрексімбанку чи під його гарантії, збільшення обсягів держзакупівель у вітчизняних підприємств, спрощення умов будівництва нових виробництв для військових потреб – зокрема на виконання вже підписаних меморандумів та договорів про співпрацю з провідними світовими виробниками зброї. Позитивним прикладом є співпраця з німецьким концерном Rheinmetall AG, який торік розпочав виробництво воєнної продукції в Україні і планує відкрити ще кілька підприємств. Нагадаю, що Федеральне управління картелів Німеччини (Bundeskartellamt) зняло адміністративні бар’єри для створення спільного підприємства між Rheinmetall Landsysteme GmbH і "Укроборонпромом" ще наприкінці 2023 року. Також у поточному році Rheinmetall AG планує запустити вироництво боєприпасів, про що 15 лютого 2025 року домовлялись Президент України Володимир Зеленський та Армін Паппергер.
По-друге, максимально використати потенціал агросектору, створивши умови для розвитку переробки агропродукції. Україна поступово має припинити експортувати збіжжя, кукурудзу та насіння соняшнику, а натомість поставляти на світові ринки макаронні вироби, спирт, гліцерин, корма для тварин, олію та лакофарбову продукцію, тощо. Також варто розвивати й унікальні галузі, зокрема перейти з продажу меду на ринок ЄС до продажу соусів, кондитерських виробів, вітамінної та косметичної продукції.
По-третє, оперативно реагувати на ситуативні зміни на світовому та локальних ринках, що виникали виникають та будуть виникати через запровадження нових тарифних бар’єрів чи внаслідок інших чинників. Наприклад таких, як дефіцит яєць в США, на постачанні яких можна й потрібно заробляти.
По-четверте, враховуючи ризики, пов’язані із війною, що триває, варто домовлятися про створення спільних підприємств з іноземними партнерами, які б мали можливість працювати з використання вітчизняної давальницької сировини в юрисдикціях поза Україною, що дозволить частково компенсувати вплив тарифних обмежень. Зокрема, подібне варто було б запропонувати країнам Балтії, Польщі, Туреччини, Великої Британії (яка поки що знаходиться поза тарифними війнами США, ЄС та Китаю).
По-п’яте, варто розвивати інноваційні кластери як-от ІТ-послуги, онлайн-освіта, цифрова торгівля, які менш залежні від традиційних мит.
Торгівельні війни мають зазвичай досить передбачувані ризики, вплив яких потрібно компенсувати й знижувати. Водночас, вони надають і певні можливості для економіки, скористатися з яких можна тоді, коли і влада і бізнес ефективно координують свої дії.