Запитання: Ряд аналітиків вважають відмову від створення коаліції БЮТ та ПР перемогою Президента. Чи зможе він скористатися результатами своєї перемоги і розпустити парламент? Відповідь: В дійсності перемогла нація на чолі з В.Ющенком. Він не вперше послідовний у відстоюванні національних інтересів та цінностей демократії. При цьому він готовий був піти на будь-які крайні заходи, аби унеможливити конституційний переворот. Його намагалися здійснити в парламенті за ініціативою уряду, який потрапив в надзвичайно глибоку і фатальну кризову яму. Вийти з неї можливо за сценарієм ГКЧП, чи з використанням маніпуляцій, інтриг та зрад, досвіду «Канівської четвірки», або суто цивілізаційним способом – через дочасні парламентські вибори. Уряд принципово боїться діяти в традиціях сучасних демократій. Як і у всіх подібних випадках рушійним опонентом політичних сил, що вже підписали всі документи про розподіл влади "на двох" і визначили "велику групу бек-вокалу" для обслуги цього процесу, було українське суспільство та провідні українські журналісти. І ці, як Ви кажете "темні сили", злякалися наслідків своїх дій, які могли би призвести до чергової демократичної революції, або повної ізоляції планованої системи політичного феодалізму… Запитання: Звідки така впевненість? Відповідь: БЮТ і ПР ніколи про жодні спільні антикризові заходи, програми, оцінки причин політичної кризи не говорили. Таке враження, що ПР повірила БЮТ, що фінансово-економічної кризи взагалі немає. Основна дискусія точилася навколо єдиного питання – як розподілити владу між собою. Ніхто не дбав і не збирався думати про виборців, демократію, добробут, якість життя та інші загальнолюдські цінності. Більше того, національним приниженням, загрозою для суверенних прав українців на власну незалежну державу і підпорядковану тільки їм владу, виглядало обрання президента в парламенті, введення імперативного мандату, за якого депутати ставали батраками у партій декількох сімей. І тому сьогоднішні спроби заретушувати цю кризу лідерів і їх партій за гучними політичними заявами та взаємними звинуваченнями виглядають лицемірно і ще більше безвідповідально. Потрібно покаятися. Зробити це публічно. Визнати свої помилки і взяти на себе відповідальність за замах на конституційний лад. А що стосується Президента і його планів щодо відстоювання національних інтересів, то вони стабільні. Президент не хитався і твердо стояв на позиції захисту українців від будь-якої узурпації влади. Звичайно, зараз, якщо можна так сказати, для нього наступив момент істини – виборці чітко зрозуміли хто реально і самовіддано відстоює їх інтереси всупереч штучним рейтингам. Тому Президенту варто посилити свій діалог із суспільством через оголошення стратегічних ініціатив на майбутнє та спертися не на ненадійний корпус законодавців і нестабільні політичні еліти, а на український народ. Запитання: В одному в інтерв’ю Ви жорстко критикували створення нової коаліції. Деякі ЗМІ називають Вас одним із центральних учасників переговорного процесу... Відповідь: Після інтерв’ю мені було більше сотні телефонних дзвінків на підтримку від партійців ПР і, найперше, зі східних регіонів. Вони, всі без винятку, критикували рішення партії про перехід під «крило» БЮТ та виступи лобістів провального для партії договору. Виборці підтримали мій висновок, що такий шлюбний контракт неминуче призведе спочатку до розколу в ПР, а потім до її розпорошення у БЮТі. Я задоволена тим, що лідер ПР почув мою стурбованість і взяв до уваги, приймаючи рішення про відмову входити в альянс із лідеркою БЮТу, сприйняв мій аналіз ситуації та оцінку її наслідків в згаданому інтерв’ю. Для мене мета мого програмного виступу у ЗМІ полягала у терміновому заклику всіх до захисту національної безпеки і стабільності конституційного ладу. Оскільки всі питання про оголошення політичного шлюбу між ПР і БЮТом вже були вирішені, то я чудово розуміла, що тільки моєї позиції для охолодження цього процесу могло бути недостатньо. Тому в Апараті РНБО ми розробили спеціальний антикризовий план дій на випадок, коли не тільки буде створена ця чудо-коаліція, але і буде ініційована нова Конституція олігархічного парламентаризму. Чому? Та тому що за виборчою системою, яка мала бути закріплена Конституцією, в парламент могли потрапити винятково одні олігархи, члени їхніх сімей та сервісна прислуга. Звичайно, я активно проводила переговори з представниками всіх політичних сил. Дискусії з ними постійно підтверджували, що ми з Президентом на правильному шляху. В цій ситуації варто було діяти рішуче та відкрито, що ми й робили. Запитання: Чи розмовляли Ви особисто з В.Януковичем з цього приводу? Відповідь: Так. Але це було вже 9 червня після оголошення ним відповідної і дуже вчасної заяви у Києво-Печерській Лаврі. В розмові я підтримала його позицію і сказала, що саме її чекали виборці Партії регіонів як і все українське суспільство. Це була позиція не слабкості, а лінія політичного діяча. Мені видалося, що у лідера ПР остаточно пропали будь-які сумніви щодо ухваленого ним рішення, коли він побачив, що згідно із соціологічними опитуваннями більше 80% виборців підтримали цей крок. Запитання: Ви вірите, що Віктор Федорович прислухався до народу? На Вашу думку, що змусило його піти на цей досить неочікуваний крок: розмова з Президентом Ющенком і Вами, особливий план або зміна позиції Кремля чи тиск на нього Р.Ахметова? Відповідь: По-перше, лідер такої партії як Регіони, має як настройщик піаніно, чути позицію суспільства, бо саме виборці дали мандат на владу. Але вони в будь-який час можуть його і відібрати. По-друге, я зараз як ніколи твердо переконана, що виконання планів розроблених в чужих столицях в умовах хоча і гостроконфліктної, але разом з тим цілком реальної демократії в Україні, є неможливим. По-третє, шлюб з БЮТ породжував надзвичайно тяжку і не прогнозовану кризу, керувати якою з Києва навіть двом особливо видатним політикам було би неможливо. В РНБО ми мали достатньо інформації про те, що в регіонах готувалися масові акції протестів. Віктор Федорович надзвичайно досвідчений політик. Він проходив схожу кризу у 2004 році і чудово розумів ціну неправильних і поспішних рішень. Я твердо переконана, що це була його особиста позиція. Він ні з ким не радився і не просив підтримки, поставивши всіх перед фактом. Цьому є багато доказів. Головний з них пов’язаний з тим, що основні спікери партії ще ввечері напередодні ревно і ритуально закликали до союзу з БЮТ і всіляко вихваляли його політику в боротьбі з кризою. Думаю, що він просто зобов’язаний завжди приймати до уваги позицію одного із лідерів партії Р.Ахметова. Запитання: Сьогоднішні заяви тих же спікерів Партії регіонів про продовження переговорного процесу з БЮТом і поновлення планів треба вваж ат, з Ваших слів, «політичним похміллям»? Чи може це черговий конспіративний і хитрий план зі створення таки мегакоаліції? Відповідь: Мені здається, що нема чим «похмелятись»: ВВП з каменем на нозі падає на дно можливостей економіки України, ціни на основні споживчі групи товарів стрімко зростають, небезпечно втручається в наше повсякденне життя злочинність, інвестиції згорнуті, НАК «Нафтогаз» політизований і його бюджет розбалансований, ми змушені включити грошовий друкарський верстак, зростає безробіття, з України втікають продуктивні сили. Цей список наших невдач можна продовжити. В таких умовах є божевіллям продовження політичних інтриг, спекуляцій навколо державної стабільності. Не треба думати, що «небожителів» на верхній палубі корабля, що тоне у водах фінансово-економічної кризи, не змиє за борт завдяки висоті свого місцесидіння. Тому продовжувати політику виправдань і загравань із старими-новими опонентами не варто. Всі зусилля треба спрямувати в одному напрямку – відновити політичну і соціально-економічну стабільність. Саме прозорість і прогнозованість в політиці дають нам єдиний шанс сконцентрувати всі зусилля на подолання внутрішньонаціональної кризи. Зміна на «180 градусів» форми політичного устрою, блокування антикризових заходів, відмова від виборчої демократії, постійне махлювання із її цінностями, може швидко перетворити Україну на кризову територію, а українських виборців на політичних сталкерів. Тому ПР треба чітко заявити, що вона самостійно, рішуче і демократично бореться за прихід до влади, пропонуючи виборцям конкретний системний антикризовий план. Думаю, що союз між ПР і БЮТ є неможливим як по лінії ідеології, так і по лінії інтересів. Звичайно, залишається проблемою вплив на лідера ПР сильних зовнішніх чинників і груп, так і дія потужної єдиної політичної внутрішньої коаліції в складі представників ПР і БЮТу. Цей процес є достатньо скоординованим і має чітку мету повністю розбалансувати політичну систему в Україні та привести державу до глибокого внутрішнього конфлікту, суспільної кризи, громадянської нестабільності. Запитання: Ви весь час намагаєтесь засвідчити готовність до партнерства з Партією регіонів. Чи не є це свідченням Вашої особистої конкуренції з Віктором Януковичем і бажанням повернутися в партію одним з її лідерів? З іншого боку чи не є це певним прогнозом, що наступним президентом України буде Віктор Федорович? Відповідь: Я дію в інтересах держави і всіх українців. Якщо для цього потрібно піти на жорсткі і радикальні кроки, то це і буде основою моєї моралі і вибору. Я один із засновників ПР і мені зовсім не байдужа її доля. Зараз я перебуваю в стані, як мені видається, своєї найкращої політичної форми, і готова боротися за прогрес і свободи виборців. Тому я і не втрачаю діалог з ПР та всіляко намагаюсь його розширити. Що стосується питання про наступного Президента України, то воно приховане від нас нецивілізованою політичної боротьбою та можливою новою реакцією виборців на кризу політичної влади в Україні. Для виходу на нову траєкторію розвитку зі знаком «плюс» потрібно неминуче «перезавантажити» владну політичну систему. Це можна зробити винятково шляхом дочасних виборів у парламент, якому сьогодні довіряють тільки біля 2% виборців і який є нездоланним джерелом політичної корупції та нестабільності. Звичайно варто було би невідкладно змінити виборчу систему, яка перетворює законодавчий орган у корито, за яке під видом національних інтересів щодня б’ються представники українського бізнесу. Після цього на всеукраїнському референдумі необхідно прийняти нову Конституцію одночасно із виборами Президента. Між дочасними виборами в парламент та виборами Президента і конституційним референдумом правильним було би провести опитувальний референдум щодо моделі системи влади в Україні. Є ще ціла низка інших, ще більш важливих проблем. Їх нам треба вирішувати негайно, на оперативному і стратегічному рівнях для посилення конкурентоспроможності українців в сучасних реаліях глобального світу. Будь-якою ціною нам важливо забезпечити високий рівень національної безпеки, яка є ключовим національним інтересом. Для цього треба терміново відмовитись від надмірної політизації дій уряду, що вже призвела до втрати трьох ключових міністрів. Це щоденно впливає на надзвичайно чутливі інтереси держави і кожного громадянина. Але найбільш важливим є відкритість, чесність і прозорість дій влади і, найперше, уряду. Ці якості і демонструє Президент В.Ющенко. Ця обставина, як мені видається, і є єдиними способом отримати довіру виборців. Саме їм ухвалювати рішення про наступного лідера нації.