Натяжні стелі від а до я: що потрібно знати перед встановленням, плюси та мінуси

14:36, 30.06.2023 9 хв читати

Натяжні стелі з’явилися на ринку України менше чверті століття тому і, схоже, залишати його не збираються. Скоріше навпаки, відчувають новий бум. Удосконалюється матеріал полотна, розширюється палітра кольорів, а нові види фурнітури та монтажних кріплень дозволяють втілити у життя неймовірні дизайнерські ідеї. Експерти компанії Altior розповіли, що таке натяжні стелі, чим вони можуть відрізнятися конструктивно і як обрати свій варіант.

Що таке натяжна стеля?

Натяжна стеля — це відріз синтетичного полотна, який за допомогою спеціальних пристроїв кріпиться під основною (чорновою) стелею. Конструкція дозволяє отримати ідеально рівну поверхню потрібного кольору, яка закриває вади бетонної плити перекриття; також за нею можна сховати дроти та кабелі. На відміну від інших видів стель — підвісних модульних або гіпсокартонних, обклеєних шпалерами або шпакльованих та покритих фарбою, встановлення натяжної конструкції виконується дуже швидко. Наприклад, на відміну від монтажу гіпсокартонних стель, з процесу виключаються трудомісткі підготовчі роботи, не потрібно купувати мішками будівельні суміші, чекати на висихання кожного шару покриття, шкурити, клеїти, закладати стики, шпаклювати, фарбувати і т.д.

З чого роблять полотно для натяжної стелі?

Сьогодні на ринку представлені два види натяжних стель:

     

• плівкові;

     

• тканинні.

Вони відрізняються не тільки складом і зовнішнім виглядом, але, головним чином, вартістю — тканинні стелі істотно дорожчі. Розглянемо основні характеристики, плюси та мінуси кожного варіанту.

Настінні плівкові стелі

Настінні плівкові стелі з’явилися на українському ринку першими і досі мають стійкий попит. Причин тому кілька:

     

• відносно невисока вартість;

     

• великий вибір кольорів;

     

• при затопленні кожен квадратний метр поверхні стелі може витримати до 100 л води;

     

• плівка відновлює свій зовнішній вид після провисання;

     

• за стелею із ПВХ легко доглядати.

Плівкові стелі бувають матові, глянцеві та сатинові:

     

• глянцеві відображають навколишній простір як у дзеркалі, візуально роблять приміщення вищим і більшим. Дешевший глянець має неприємний, яскраво виражений «хімічний» запах. Більш дорогі плівки, як правило, позбавлені цього недоліку;

     

• матові зовні схожі на ідеально виконану звичайну пофарбовану стелю;

     

• сатинові схожі на матові, але поверхня виглядає благородно за рахунок ледь помітного глянцю та шовковистої текстури, що нагадує однойменну тканину.

ПВХ (полівінілхлорид) — це матеріал, здатний розширюватися при нагріванні та повертатися до початкових розмірів при охолодженні. Саме ця властивість використовується при монтажі стель. Повітря в приміщенні рівномірно нагрівається за допомогою теплових гармат, плівка закріплюється на профілях і при поступовому зниженні температури натягується полотно, утворюючи ідеально рівну поверхню. Використання для цього будівельних фенів небажано, оскільки вплив на матеріал потоком гарячого повітря невеликого діаметру нагріває плівку нерівномірно, що може відобразитись на якості натягу, а також призвести до порушення цілісності полотна.

До основних недоліків плівкової стелі відносяться:

     

• її здатність при нагріванні виділяти шкідливі речовини. Так як тепле повітря за законами фізики спрямовується вгору, при встановленні такої стелі на кухні потрібно заздалегідь потурбуватися про хорошу вентиляцію. Крім того, вона допоможе уникнути парникового ефекту у приміщенні;

     

• плівка може провисати. І якщо на матовій і сатиновій стелі це не дуже помітно, то глянець посилить видимий ефект від провисання;

     

• стеля може прилипнути до бетонної плити — «схлопнутися». Це відбувається при порушенні правил монтажу конструкції;

     

• ПВХ плівки не витримують низьких температур. Якщо в приміщенні, що не опалюється, стовпчик термометра опускається нижче позначки +5-10 °С, краще утриматися від монтажу в ньому плівкової стелі;

     

• виробники пропонують плівку шириною до 5 м, але найчастіше цей показник дорівнює приблизно 2-3 метрам. Чим ширше полотно, тим вища його вартість. Для з’єднання шматків між собою використовують зварювання, виконане за допомогою високочастотного струму. Отриманий шов абсолютно непомітний на матових і сатинових поверхнях, на глянцевій його все-таки видно, хоч товщину можна порівняти з людським волоссям.

Тканинна стеля зовнішньо практично не відрізняється від дуже якісної штукатурки. Виробники часто позиціонують її як натуральну, хоча вона також є продуктом хімічної промисловості. Виготовляється полотно для такої стелі з високоякісного поліестеру. Сітчасте переплетення ниток просочується поліуретаном, внаслідок чого виходить тканина з характерною текстурою, матовою поверхнею, дихаюча, дуже міцна та щільна – такий матеріал складно пошкодити гострим предметом. Палітра кольорів витримана в стриманих натуральних тонах, але, на відміну від ПВХ, тканину можна фарбувати в потрібний колір. Робиться це за допомогою акрилової фарби. При монтажі використовується так звана холодна натяжка без застосування теплової гармати. Якщо технологія виконана без порушень, стеля не провисає і при постукуванні звучить як барабан. Ще одним величезним плюсом цих стель є температурний діапазон, в якому вони встановлюються — для тканини не страшні мінусові температури.

Ширина полотна приблизно 5 м, але його не можна з’єднати без видимого шва, що можна віднести до недоліків. Вирішується проблема за допомогою таких дизайнерських прийомів, як зонування, встановлення трекових світильників або світлових ліній і т.д. Також до недоліків можна віднести вартість — порівняно з плівковими варіантами вона вища приблизно в півтора рази. Тканина не еластична, тому при попаданні на неї великої кількості води вона не провисне, як ПВХ плівка, а просто під вагою вивалиться із кріплень. Для санвузлів полотно додатково просочується акрилом.

Мінімальний набір, необхідний для монтажу, включає власне плівкове або тканинне полотно, профіль з кріпленнями, декоративні вставки, стельові плінтуси, спеціальні заглушки та шпателі для виконання роботи. Для плівкових конструкцій додатково знадобиться теплова гармата.

Профіль для монтажу має назву багет. Він може бути закріплений як на плиті перекриття, так і на стіні — все залежить від дизайну, висоти стель у приміщенні та необхідності встановлювати світильники. Стельове кріплення «з’їдає» приблизно 1 см висоти та підходить кімнатам з невисокими стінами. Профіль виготовляють із пластику або алюмінію: перший дешевший, другий надійніший.

Кріплення бувають трьох видів:

     
• штапікове;
     
• гарпуне;
     
• кліпсове.

Який із них підійде у конкретному випадку, визначить фахівець на стадії розробки дизайну. Також на етапі проектування продумуються закладні для встановлення світильників та різних ніш. Конструкція натяжної стелі дозволяє вбудувати:

     
• світильники;
     
• вентиляційні дифузори та стельові кондиціонери;
     
• датчики руху, охоронної та пожежної сигналізації;
     
• камери відеоспостереження;
     
• складні сходи на горище;
     
• блоки живлення (при встановленні діодного освітлення);
     
• карнизи для штор у кімнаті або у ванній;
     
• острівні витяжки на кухні;
     
• проекційні екрани домашнього кінотеатру;
     
• різноманітні дизайнерські рішення щодо зонування простору — декоративні перегородки з дерева, скла, металу або композитних матеріалів.

За способом кріплення натяжні стелі бувають:

     
• зі вставкою;
     
• парящі;
     
• тіньові;
     
• безщілинні.

Зі вставкою — це найбільш простий метод кріплення. В цьому випадку щілина між стіною та стелею закривається спеціальною вставкою.

Парящі натяжні стелі називаються так, тому що при включеному освітленні вони начебто висять у повітрі. Такий ефект досягається завдяки монтажу полотна на спеціальний профіль і світлодіодному підсвічуванню, яке розташоване в ніші, що утворюється між стіною і стелею. Конструкція стелі, що парить, вимагає ідеальних стін — вони повинна бути рівними, без вад, вибоїн, нерівномірного покриття і т.д. В іншому випадку підсвічування не тільки виявить усі дефекти, але й посилить їх. Цікаво виглядають стелі з кольоровими, часто контрастними торцями.

Тіньові натяжні стелі також щільно не примикають до стіни, але монтуються без освітлення по периметру. Вузька 7-міліметрова щілина підкреслює мінімалістичну геометрію простору, конструкція виглядає сучасно та елегантно.

Найскладніший і трудомісткий спосіб монтажу стелі — це безщілинний. Крім іншого, він вимагає такої ж якісної підготовки стін, як і у перших двох випадках. За технологією профілі повинні щільно прилягати до стін, тому будь-яка кривизна останніх кидатиметься в очі.

Крім того, стелі бувають:

     
• одно-, дво- та багаторівневими;
     
• монохромними чи з принтом;
     
• перфорованими та комбінованими;
     
• пласкими та з геометрією і т.д.

Натяжні стелі дозволяють влаштовувати різні варіанти освітлення в кімнаті:

     
• традиційні точкові світильники;
     
• споти накладні, вбудовані чи підвісні;
     
• трекові світильники;
     
• люстри;
     
• світлові лінії;
     
• світлову стелю.

Останні два пункти зараз дуже популярні. Вони застосовуються в сучасних інтер’єрах, доповнюють або повністю замінюють основне світло, а також є елементом декору.

Для влаштування світлових ліній розроблені спеціальні профілі. Вони монтуються в стелю, всередині прокладається діодна стрічка. Зверху конструкція закривається світлорозсіювальним екраном, хоча можна залишити її відкритою. Як правило, екрани — це матовий полікарбонат білого або чорного кольору. Світлова лінія може бути не лише суцільною, а й пунктирною.

Світлова стеля утворюється тоді, коли LED-стрічку розташовують по всій площині стелі або по периметру вздовж профілю. Матеріал стелі повинен бути напівпрозорим, щоб пропускати світло. Часто подібні конструкції встановлюють у кімнатах із глухими стінами: санвузлі, вбиральні або коморі. Створюється відчуття вікна з матовим склом, крізь яке проходить розсіяне світло з вулиці.

Колірна температура джерел світла залежить від інтер’єру та побажань замовника. Тепле і холодне світло, кольорові монохромні або різнобарвні діодні стрічки — все це може керуватися з пульта, змінюючи температуру джерела, колірні ефекти, дистанційно вмикаючи та вимикаючи світильники.

Натяжні стелі можна встановлювати практично в будь-якому приміщенні, питання лише в доцільності такого рішення, правильному виборі полотна, варіантів кріплення, колірного рішення та освітлення.

     
• Житлові приміщення (вітальня, спальня, кабінет) — це ідеальне місце для влаштування натяжної стелі. Підходить і плівкове, і тканинне полотно.
     
• Для кухні краще вибрати натяжну стелю із ПВХ, але обов’язково продумати систему вентиляції приміщення. Плівка добре миється, проте на глянцевій поверхні можуть залишатися розводи, тому краще віддати перевагу матовим або сатиновим полотнам. Якісні ПВХ плівки, з яких виготовляються натяжні стелі, мають високий рівень пожежної безпеки, а при їх встановленні теплова гармата нагріває повітря до +65-70 °С. Тому таким стелям не страшний потік гарячого повітря, що виникає під час приготування на кухні з газом.
     
• Натяжна стеля в санвузлі — це вдалий вибір, якщо використовувати якісні сучасні матеріали, дотримуватись правил монтажу та встановлення вентиляції. У квартирі краще встановити стелю, яка зможе захистити ваше майно у разі протікання від сусідів зверху.
     
• Кладовки та гардеробні кімнати також чудово виглядають із натяжною стелею. Якщо приміщення невелике, виберіть глянцеву ПВХ або світлову стелю, що імітує мансардне вікно.
     
• Офіси, готелі, магазини — натяжні стелі ідеально підходять для цього виду приміщень. Можна створювати багаторівневі та комбіновані конструкції, зонувати територію, грати текстурами, кольорами, варіантами освітлення тощо.
     
• Лікарні, школи та дитячі садки. Якісні матеріали відповідають усім стандартам екологічної безпеки, тому натяжна стеля у цих установах також є вдалим вибором. Там, де знаходяться діти, можна натягувати яскраві барвисті стелі або плівку з малюнками.
     
• У неопалюваних гаражах та на складах недоцільно встановлювати натяжні стелі з двох причин: плівкові не витримують морозів; тканинні дорого коштують.

Щоб уникнути помилок, бажано ще на етапі проектування натяжної стелі скористатися послугами дизайнера. Фахівець знає, що це за конструкція, які є варіанти установки, розуміє принципи монтажу та заздалегідь прорахує всі нюанси, запропонує кілька варіантів дизайну та підбере оптимальні за ціною та якістю комплектуючі. Досвід показує, що якщо на старті упустити важливі моменти, переробка буде коштувати дуже дорого, а в деяких випадках виявиться неможливою.

Загальні правила такі:

     
• встановлення натяжних стель виконується на завершальному етапі ремонту;
     
• стіни в приміщенні повинні бути якісно підготовлені — вирівняні, оштукатурені, пофарбовані або обклеєні шпалерами;
     
• перед початком роботи стіни по периметру кімнати бажано захистити спеціальною плівкою з малярною стрічкою, що самоклеїться;
     
• потрібно заздалегідь продумати заставні для монтажу освітлення, люків, ніш та декоративних конструкцій;
     
• треба укласти договір з виконавцем, розробити та затвердити проект, розрахувати кошторис;
     
• після закінчення робіт перевірити відповідність виконання розробленому плану.

При виборі виконавця варто звернути увагу на портфоліо фірми. Серйозна організація обов’язково виконує пункти, перелічені вище, та дає гарантію на виконану роботу та комплектуючі. Усі матеріали, що використовуються у проекті, мають бути сертифікованими.