Малі громади швидше рухаються в оновленні містобудівної документації, бо чітко розуміють: без сучасного просторового планування не буде розвитку, інвестицій і коштів на реалізацію проєктів, повідомила голова комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк на конференції "ЛУН Місто 2026" у Києві у вівторок.
За її словами, великі міста часто не поспішають оновлювати генеральні плани та комплексні плани просторового розвитку, залишаючи простір для точкових рішень через детальні плани територій.
"Тема застарілої містобудівної документації може здаватися технічною, однак насправді вона напряму стосується кожного мешканця громади. Саме від того, чи має громада актуальне бачення розвитку своєї території, залежить, як вона зможе залучати інвестиції, планувати інфраструктуру, житло, публічні простори та розвиток міста загалом", – наголосила Шуляк.
Народний депутат навела приклад Києва, який досі живе за генеральним планом, що почали розробляти ще у 1997 році, а затвердили у 2000-му. Формально цей документ залишається чинним, однак, за її словами, він вже давно не є актуальним для сучасних потреб міста.
Вона нагадала, що Верховною Радою був запроваджений новий вид містобудівної документації – комплексний план просторового розвитку громади (ППР). Такий документ мав поєднати містобудівну та землевпорядну частини і дати громадам зрозуміле і головне системне бачення розвитку територій. Шуляк нагадала, що всі громади мали розробити такі плани до 1 січня 2025 року, однак через повномасштабне вторгнення цей строк був перенесений до 1 січня 2028 року.
"Однак проблема не у строках, а у різному ставленні громад до необхідності змін у сфері планування. Так, маленькі громади рухаються у цьому напрямку активніше, бо розуміють прямий зв’язок між наявністю сучасного плану, розвитком території та можливістю залучати кошти від інвесторів. А місто Київ і великі міста не поспішають", – зазначила Шуляк.
При цьому, у великих містах застарілі правила часто дозволяють вирішувати питання точково, зокрема, через детальні плани територій (ДПТ), однак такий підхід не може замінити повноцінного стратегічного бачення розвитку міста.
"ДПТ не має бути способом фактично підміняти сучасний генеральний план або ППР. Інакше місто отримує не цілісну модель розвитку, а набір точкових рішень, які не завжди відповідають інтересам мешканців. Через уточнення завдяки ДПТ можна якимось чином внести зміни до генерального плану, точково щось вирішити, але це точно не той вихід, який нам потрібен", – зауважила Олена Шуляк.
Вона окремо підкреслила, що не підтримує подальше відтермінування дедлайну обов’язковості ППР на 1 січня 2028 року. За її словами, держава вже зробила низку мотиваційних кроків: строки були перенесені, громадам шукали фінансування, зокрема, через можливість субвенцій з обласних бюджетів на місцеві бюджети для розробки такої документації. Однак етап мотивації поступово вичерпується.
"Якщо громади, особливо великі міста, і далі не оновлюватимуть містобудівну документацію, держава має переходити до жорсткіших механізмів, оскільки відсутність сучасної містобудівної документації шкодить не лише інвесторам чи бізнесу, а насамперед самим мешканцям. Без зрозумілого плану розвитку громада не може прогнозовано розвивати інфраструктуру, житло, транспорт, соціальні об’єкти та створювати якісне міське середовище", – резюмувала Шуляк.
