Эксклюзивное интервью министра по делам ветеранов Юлии Лапутиной агентству "Интерфакс-Украина"

Текст: Егор Шумихин

 

- На яку кількість осіб була направлена політика відомства до початку повномасштабної агресії Росії і наскільки ця цифра збільшиться за результатами війни?

- До 24 лютого ми мали близько 500 тис. людей, які є безпосередньо учасниками Антитерористичної операції і Операції об’єднаних сил. Якщо ми сюди ще додаємо членів родин загиблих Героїв, зокрема Героїв Небесної сотні, постраждалих учасників Революції Гідності, а також всі інші категорії, такі як учасники Другої світової війни або прирівняні до них особи, і всі хто брав участь у миротворчих місіях, то це приблизно 1,2 млн осіб.

Уже зараз ми розуміємо, що після війни ця цифра буде в рази більша. Наразі дуже багато людей долучилося до лав Територіальної оборони, зокрема добровольчі формування територіальних громад, також є члени родин загиблих. Тому, я думаю, що ця цифра може сягнути 4-5 млн людей.

Якщо говорити безпосередньо про осіб зі статусом учасника бойових дій, то за даними реєстру Міністерства соціальної політики по їх пільговим категоріям, то там понад 770 тис. осіб. 

 

- Чи потрібно буде у зв’язку з цим збільшувати штат міністерства?

- Я наразі не бачу такої необхідності. Основні напрями в роботі залишаться тими самими. Збільшення кількості працівників, можливо, потребуватимуть лише територіальні органи міністерства при зміні системи їх роботи. На мою думку, вони мають бути більш послуго- і сервісноорієнтованими, по прикладу Центрів надання адміністративних послуг, але для звільнених військових.

 

- На скільки кількість осіб зі статусом УБД потенційно може збільшитися після війни?

- У нас прийнятий важливий закон, відповідно до якого добровольчим формуванням Сил територіальної оборони, а також добровольчим формуванням безпосередньо територіальних громад надано право на набуття статусу учасника бойових дій. Ми не знали з початком широкомасштабної агресії Росії, куди саме поверне “театр воєнних дій” і скільки добровольчих формувань будуть брати участь в бойових діях, тому надали право всім.

Коли ми переможемо, то буде формуватися порядок надання статусів. Відповідно, ті хто служить в Силах територіальної оборони є окремим родом військ і ними опікується Генеральний штаб Збройних сил і вони їм надаватимуть статуси відповідно до бойових розпоряджень. Генштаб знає, де велися бойові дії, тому на основі цих документів потім люди будуть отримувати статус УБД.

 

- Раніше можна було чути про практику так званих “військових туристів”. Як міністерство буде ставитися до таких проявів після війни?

- Я особисто бачила таких “військових туристів” і в 2014 році, і в 2015-2016 роках, коли люди приїжджали на три дні, потім отримували довідку і статус УБД. Зараз ми маємо настільки широкомасштабну війну, що весь народ став на захист, і в будь-якої людини, яка дійсно брала участь у військових діях, буде підвищений запит на справедливість. Ми як держава, як уряд маємо зробити все, щоб порядок набуття статусу був прозорим.

Зараз у нас відбувається так, що добровольцям надає статус Міністерство ветеранів за рішенням спеціальної Комісії, до якої входять представники усіх силових відомств. Коли ми переможемо, нам потрібно буде верифікувати все, що відбувалося за минулі роки з наданням статусів, і водночас створити новий прозорий механізм.

Варто відзначити, що вже наступного дня після перемоги запрацює електронний реєстр ветеранів війни. Ми його підготували, все зробили. З реєстром буде пов'язаний електронний кабінет ветерана, будуть застосунки в “Дії”. Але наразі, через безпекові міркування, ми не можемо його запровадити. Після війни, завдяки реєстру всі ветеранські електронні сервіси функціонуватимуть прозоро.

 

- Як у зв’язку зі збільшенням осіб, на яких спрямована політика міністерства, і новим викликам, уже змінилася робота відомства і як буде змінюватися надалі?

- Рік тому ми заклали собі 10 пріоритетів. Там і електронний реєстр ветеранів, і електронний кабінет ветерана, і запровадження механізму формування громадянської ідентичності, і запуск певних сервісів, реабілітаційні центри, лікування ветеранів і так далі. Звичайно, 24 лютого, коли ми якраз були з робочим візитом в Краматорську і зустріли початок вторгнення саме на місцевому аеродромі, який зазнав обстрілів у перші ж хвилини, ми зрозуміли, що це широкомасштабна війна і потрібно кардинально змінюватися з коліс. Тому, хоч це і не класичні функції Міністерства у справах ветеранів, але представники наших територіальних органів одразу долучилися до координаційних гуманітарних штабів, що діяли в областях. Згодом, стало зрозуміло, що це триватиме певний час, що війна приносить страждання родинам наших захисників, а всі бюджетні кошти йдуть на перемогу, звільнення наших територій і відсіч російській агресії. Тому тимчасово пріоритети змінилися.

Наші ветерани, а особливо їхні родини, які у великій кількості стали внутрішньо переміщеними особами, потребують підтримки і швидких рішень. Ми в міністерстві ще в минулому році започаткували державну установу “Український ветеранський фонд”, і коли ми думали про його розвиток, то планували  на конкурсній основі проробляти процедури підтримки ветеранських політик різного напряму. Але зараз стало зрозуміло, що потрібні саме швидкі рішення для допомоги людям, і для цього можна використовувати інструмент Фонду.

Наразі ми відкрили рахунки Фонду – гривневий і валютний - і починаємо збирати кошти на програми підтримки. Наприклад, на надання цільових мікрогрантів родинам ветеранів. Це буде  в межах 20 тис. грн на підтримку свого невеличкого бізнесу чи стартапу на новому місці після вимушеного переміщення. Також Фонд може бути платформою для реабілітаційних заходів, програм ветеранського розвитку, розвитку ветеранського підприємництва. Це все важливі і стратегічні напрями. Крім того, актуальними є програми з отримання цивільної спеціальності, щоб людина, яка прийде з війни, могла отримати підтримку на навчання або перенавчання. Наша аналітика говорить, що дуже часто, коли наші ветерани йшли на війну з найманих працівників, то після повернення, вони вже хочуть мати власну справу. Люди йдуть в агробізнес, в ІТ-сферу, в сферу культури, люди знаходять себе і самореалізуються. Тому інструмент Фонду можна гнучко використовувати на підтримку таких політик.

 

- Ви говорили, що так як переважна більшість ветеранів на сьогодні це люди працездатного віку 18-45 років, то політика щодо них має орієнтуватися не на пільги, а на розвиток і на відновлення людського потенціалу. Можете навести конкретні приклади, що це має бути?

- Ветеран, який повертається з війни, особливо, ветеран, який повертається з перемогою – це людський потенціал, який має бути рушієм позитивних змін в країні, бо він є носієм основних людських цінностей, які мотивували його піти захищати державу. Він є провідником цінностей: воля, гідність, довіра, відповідальність, які є гаслом і нашого міністерства. Це саме те, заради чого ці люди йдуть на війну. Так само, вони повертаються зі своїм досвідом і продовжують розвивати державу і суспільство.

Коли вони повертаються додому, починають наводити порядок в своєму домі, в своїх громадах, держава має ставитися до них гідно, надавати інструменти розвитку, не забуваючи про соціальні гарантії. Саме на це Фонд і спрямований, а також будемо радитися в Уряді, як краще зробити, щоб бюджет міністерства після перемоги наповнювався грошима, для того, щоб забезпечувати набагато більшу кількість людей, ніж маємо зараз.

 

- У минулі періоди деколи так було, що ветерани залишалися з тих чи інших причин трохи ображеними на державу. Що потрібно зробити, щоб ті Захисники і Захисниці, які будуть повертатися з війни, не мали такого відчуття?

- Потрібно завжди бути в комунікації з цими людьми. І від влади, і від військових командирів вони мають чути, що держава уже зараз робить все, щоб ви потім були забезпечені. Держава має сформувати чіткий план підтримки Захисників і доводити його до людей. На сьогодні ми як ніколи відчуваємо єднання, і це єднання нам потрібно не втратити. Зараз всі стоять одним фронтом, влада, військові, волонтери, активісти, медики  - всі роблять надможливе для нашої перемоги. Тому, потрібно спрацювати так, щоб це єднання стало нашою силою на майбутнє.

 

- Чого саме буде стосуватися оновлення системи соціального захисту ветеранів?

- Реформування системи соціальних гарантій має відбутися обов’язково. Першим кроком було ухвалення закону, який надає право державі кожні 5 років проводити комплексний огляд системи соціальних гарантій для ветеранів і членів їх родин. Чому це важливо? Тому що, на жаль, за 30 років вводилися різні гарантії і пільги, які дублювалися, суперечили одна одній, нашаровувалися в різні історичні періоди, а самої системи немає. Ми розпочали цей комплексний огляд, вивчаємо актуальність пільг, як, до прикладу, обов’язкове забезпечення ветерана дротовим телефоном. Також розглядаються моделі щодо надання людині права обирати, що вона хоче отримувати: щорічну одноразову допомогу, яку може витратити на власний розсуд, чи пільгу, скажімо, на певні послуги. Після того, як цей огляд буде завершено, ми будемо виносити на обговорення свої пропозиції щодо того, як змінити підходи, щоб започаткувати дієву систему.

Наприклад, у провідних арміях світу згідно зі стандартами НАТО успішно існує система переходу з військової кар’єри до цивільного життя. Тобто, з того часу, як починається рекрутинг людини, вона уже має знати, що буде через 5, 10, 15 років. І потім, коли вона уже звільняється зі служби, у неї є розуміння, як можна отримати іпотеку, яке медичне забезпечення і так далі. Це так званий “шлях ветерана”.

 

- Коли у нас це так запрацює?

- Цю роботу ми започаткували ще до широкомасштабної війни. Провели багато консультацій. Відколи Альянс відкрив тут свій Офіс на цю тему для українських військових проводилося дуже багато тренінгів, зусилля роками спрямовувалися на теоретичне навчання, але безпосередніх рішень приймалося, на жаль, мало. Зараз ми теж надали Офісу НАТО свої пропозиції стосовно “шляху ветерана” і запрошуємо долучитися до запровадження його на практиці, бо ми дійсно цього потребуємо.

Звичайно, війна змінила наші плани, але ми продовжуємо реалізовувати програму про перехід з військової кар’єри до цивільного життя. Фактично, нам потрібно знати, де ж ми підхопимо ветерана після армії. Усвідомлюючи навантаження на Міністерство оборони, ми готові сьогодні взяти на себе напрацювання механізму переходу, щоб він одразу був запущений уже після нашої перемоги.

 

- До речі, що буде з житловими програмами для ветеранів, враховуючи, що питання житла після війни вийде за рамки Захисників, бо десятки тисяч цивільного населення залишилося без житла?

- За іншого розвитку подій уже в цьому році ми мали реалізувати потужну мету - закрити повністю черги для ветеранів, які є переміщеними особами. Була велика перемога, коли ми за підтримки керівництва держави отримали відповідну субвенцію в державному бюджеті. Водночас, зараз ми розуміємо, що потреба у житлі охопить набагато ширші кола населення України, чиї домівки знищив ворог. Тому ми зробили робочу групу разом з Міністерством розвитку громад і територій, Міністерством соціальної політики, Міністерством фінансів, яка працює над тим, яким чином модерувати житлову політику, щоб після перемоги був ефективний механізм першочергового надання житла нашим ветеранам.

Має бути справедливий розподіл житла в майбутньому, особливо, що стосується людей, які 8 років стоять в черзі, особливо для тих, хто є переселенцями. З іншого боку багато цивільних залишилося без житла, а також без житла залишилося багато військових, які служать зараз. Крім того, будуть подвійні статуси, коли людина була учасником АТО, стала переселенцем, зараз пішла на широкомасштабну війну, а родина вимушено вдруге переселилася. Ми все це розуміємо.

Як раніше програма задоволення потреб в житлі всієї черги військових була пріоритетом президента, так цей пріоритет залишається і на сьогодні. Нещодавно відбувався Конгрес місцевих та регіональних влад при президентові України, де я порушувала це питання. Ми проговорили, що коли ми будемо мати загальний план забезпечення житлом всього населення, то в ньому пріоритетними обов’язково будуть наші ветерани.

 

- Як буде побудована система реабілітації Захисників, зокрема психологічної?

- На жаль, у нас в країні за 30 років взагалі не створена система психологічної реабілітації ні військових, ані цивільних. І зараз уряду, Міністерству охорони здоров’я у співпраці з іншими відомствами спільними зусиллями доводиться це надолужувати. Адже практично все населення потребуватиме реабілітації, оскільки такого стресу ніхто не переживав за останні 80 років ні в Європі, ні в світі. Ми вибудовуємо нову реабілітаційну філософію і нову загальнодержавну систему, в центрі якої буде людина, особистість, яка має право на якісне життя за високими стандартами. Зараз у нас в міністерстві є директорат, який займається медичним забезпеченням і психологічною реабілітацією, а також є реабілітаційні центри, які нам дісталися в спадщину від структур, на базі яких створювалося міністерство. Ми маємо дуже амбітні плани, зокрема, йдеться про створення науково-практичного центру психічного здоров’я світового значення з символічною і промовистою назвою  “Бородянка – Центр”.

Ця ідея виникла після того, як ми відвідали Бородянку, де знаходився наш реабілітаційний центр. Прямим танковим пострілом він був вщент зруйнований. Росіяни розуміли, що це соціальна установа і прицільно туди били, загинуло дві людини. Але уже зараз наші психологи в гуманітарному штабі в Бородянці надають психологічну допомогу. І у нас виникла ідея, щоб зараз у найбільш зруйнованих населених пунктах Київщини, де російські війська чинили нелюдські акти насильства над цивільним населенням, напрацьовувати швидкі рішення щодо надання людям психологічної підтримки. Першим проектом буде саме створення модульного містечка в Бородянці, де будуть розміщуватися кабінети психологів, тимчасове житло для працівників центру, які залишилися без даху над головою, але попри це продовжують працювати, невеликий хостел для людей, які потребуватимуть цілодобової психологічної підтримки, а також місця для проживання міжнародних експертів, які будуть приїжджати і надавати там психологічну допомогу, а водночас здійснюватимуть аналіз всього, що там відбулося.

Це буде унікальний науковий досвід вивчення феномену нелюдства. Це навіть не можна назвати звірством, бо звірі так не вчиняють. Вовк не з’їсть одночасно 150 зайців, тому не буде їх убивати і викладати в лінійку, щоб дивитися на них і відчувати від цього насолоду. А там росіяни творили насильство над дітьми, над жінками – це жахливо, це неможливо пояснити, тому потрібно вивчати психіатрам і психологам. Тому буде створений науково-практичний хаб, щоб іноземні спеціалісти і допомагали в роботі з людьми, і вивчали у розмовах з очевидцями все, що там сталося, щоб попередити таке в майбутньому.

 

- Як ви бачите масштабування цього проекту, можливо на інші міста і регіони?

- Для початку це буде в форматі відновлення роботи центру і надання швидкої допомоги людям. У майбутньому я б хотіла, щоб цей хаб перетворився на великий “Бородянка – Центр” – всесвітній центр ментального здоров’я. Зв’язати його з усіма сучасними науковими центрами світу, ділитися інформацією, запроваджувати наукові програми психологічних і психіатричних досліджень, проводити форуми з новітніх методик. З локацією ми ще не визначилися, можливо, це буде Київ.

 

- Чи плануються інші проекти за прикладом “Бородянка – Центр”, можливо, в інших напрямках?

- Ми свого часу, до широкомасштабної війни, планували в Гостомелі створити сучасний реабілітаційний центр для ветеранів і членів їх родин. Це мали б бути високоякісні клініки, за міжнародним прикладом. Щоб військові там лікувалися за державними програмами безкоштовно, а цивільні могли туди потрапити за програмами страхування, або отримувати платні послуги. Так працює в світі, і хочеться, щоб і у нас таке запрацювало, тому над цим проектом також будемо продовжувати роботу.

 

- Мінветеранів ініціювало створення інтерактивного музею Українського Ветерана, а чи планується в майбутньому, після війни, ініціювати створення Музею-меморіалу російсько-української війни?

- Віртуальний музей – це онлайн платформа, яка була запропонована нашим міністерством, тому що світ має знати про Україну і потрібно доносити інформацію сучасними формами. Ми хочемо створити музей, де буде розповідатися про українського ветерана. З будь-якої точки світу можна буде подивитися на мапу України і в один клік дізнатися про героїчні подвиги Захисників, про те, що вони роблять у мирний час, і про наші цінності.

Щодо створення таких інституцій, як Меморіали війни, то діалог в Міністерстві культурі і інформаційної політики, Українському інституті національної пам’яті  був започаткований ще до початку повномасштабної війни. Мінкультури разом з нами опрацьовувало різні концепти, планувалося визначити місце, та  війна, на жаль, змінила всі плани. Але це обов’язково має бути – Музей російсько-української війни має отримати як фізичне втілення в центрі Києва, так і віртуальну платформу. Ми ж бачимо скільки маніпуляцій існувало в світі навколо наших взаємовідносин з Росією, скільки Росія запровадила ворожих наративів, чим змінила свідомість не тільки свого народу, але і народів інших країн, у яких лише зараз відкриваються очі на все, що відбувалося раніше і все, що відбувається зараз. Тому Музей російсько-української війни з всесвітньою цільовою аудиторією стане ще одним кроком цивілізаційного шляху перемоги людства над тиранічним і деспотичним.

 

- Яка має бути перша асоціація, коли цивільна люди в Україні чує слово ветеран?

- Перше, що мені хочеться,  - це змінити слово ветеран на слова Захисник і Захисниця. Наш ворожий сусід завжди буде нашим сусідом і ми маємо усвідомлювати, що кожен українець має бути носієм духу воїна. Для мене Захисники і Захисниці – це саме носії цього духу воїна. Пам’ятаю як до 2014 року, коли все тільки починалося, послідовно все робилося для того, щоб ніхто не думав про армію. І коли тоді, на початку війни, у військовому таборі, я побачила сотні мотивованих українців, які зі звичайних цивільних людей перетворилися на воїнів, було видно, що вони вмотивовані, вони сильні, вони хочуть вигнати ворога. Тому цей дух воїна має завжди асоціюватися з Захисниками і Захисницями.