Інтерв'ю голови Державного агентства розвитку туризму України Мар’яни Олеськів агентству "Інтерфакс-Україна"

Текст: Єгор Шуміхін

 

- 14 лютого ви закликали всіх учасників туристичного ринку не реагувати на провокації та дезінформацію Росії, яка намагається відлякати іноземних туристів від України. Що насамперед ви подумали про майбутнє туристичної галузі, коли 24 лютого почалося вторгнення Росії?

- Основана мета мого звернення до учасників туристичного ринку за 10 днів до війни була досить простою - заспокоїти, запобігти зайвій паніці, згуртувати людей.

Імовірність нападу Росії ми розцінювали як можливе загострення воєнних дій на сході держави. Коли ж відбувся масштабний напад агресора, протягом перших декількох годин був повний шок. Увечері того ж дня ДАРТ налагодив комунікацію з представниками вітчизняного туристичного середовища і ми досить оперативно домовились про те, що кожен з нас робить і за який шмат роботи відповідає. Допомагали українцям, які вимушено покинули свої домівки, з поселенням та харчуванням. Активно співпрацювали з Польською асоціацією готелів в кооперації з Асоціацією готелів та курортів України, поселяючи українців, які тимчасово виїхали за кордон, в польські готелі.

Буквально на другий день війни ДАРТ звернулося з листами до 160 країн-членів World Tourism Organization з проханням підтримати виключення Росії з UNWTO. І вже 8-го березня Виконавча Рада прийняла рішення про проведення екстреного засідання Генеральної асамблеї, на якому має бути розглянуто питання виключення Росії зі списку країн-членів організації. Наразі чекаємо на остаточне рішення.

Ми закликали усі туристичні ЗМІ, усі авіакомпанії, морських та наземних перевізників, всі онлайн-маркетплейси - Booking, Airbnb, Tripadvisor та інших - блокувати російські профілі та аккаунти і припинити з ними співробітництво, а також розіслали листи до міжнародних туроператорів з проханням припинили тури до та з Росії. Адже весь бізнес в РФ платить податки, які Путін використовує для створення смертоносної зброї, що вбиває українців та руйнує наші міста.

 

- Наскільки українська готельна сфера активно включилася в історію з розміщенням переселенців? І чи були ті, хто скористався моментом для власної вигоди?

- У своїй більшості готелі не змінили цін. В межах своєї рентабельності надавали певну кількість безкоштовних номерів, поселяли людей в конференц-зали та зони для СПА. Якщо говорити про приватні садиби, то, наскільки мені відомо, більшість власників брала з людей суми вдвічі менші за стандартні. Є готелі, зокрема в Київській області, які безкоштовно приймають у себе переселенців.

Звичайно, були випадки, коли власники житла завищували ціни, однак на них активно реагували в органах місцевого самоврядування. Адже подібні речі у воєнний час можна прирівняти до мародерства. У таких випадках військові адміністрації навіть могли тимчасово вилучати квартири у власників для потреб внутрішньо переселених осіб.

 

- Скільки туристична галузь України вже втратила і продовжить втрачати через війну?

- Якщо ми говоримо про центральну і західну частини України, то готельна галузь збитків точно не зазнала. Руйнувань практично не завдано. Якщо ми говоримо про Київ, Схід та Південь, то тут туристична галузь повністю зупинилася. Наразі оцінити втрати усе ще складно. Ми спробуємо зробити оцінку по податках, які були сплачені у період військових дій. Але те, що галузь наразі на паузі – це очевидний факт.

 

- Нещодавно ДАРТ оголосило про збір інформації про знищені та пошкоджені об'єкти туристичної і рекреаційної інфраструктури. Які вже є проміжні цифри?

- Ми проводимо цей моніторинг. До нас уже починають звертатися міжнародні партнери за такою інформацією для того, щоб надалі допомагати нам з відновленням. Одного дня цей процес стане актуальним і ми маємо бути готові до невідкладних дій. Тому зараз щоденно проводимо моніторинг в реальному часі, щоб системно оцінювати втрати. Загальні збитки зараз важко оцінити через те, що деякі об’єкти розташовані в зонах розмінування або у місцях, де тривають військові дії.

 

- Які фінансові джерела відновлення туристичного потенціалу України ви бачите? Як можуть допомогти міжнародні партнери і учасники галузі за кордоном?

- Перш за все будуть допомагати міжнародні туристичні партнери. Нам пишуть власники туристичних компаній, туристичні оператори, які готові по завершенню бойових дій відкривати бізнес в Україні, створювати робочі місця та допомогти розвивати галузь. Інтерес до України сьогодні шалений. Наразі з декількома організаціями готуємо плани з відновлення туристичної галузі, щойно це стане можливим.

Але для нас також важливо повне припинення співпраці міжнародного туристичного бізнесу з Росією. Наша мета – перемогти цих нелюдів, а для цього потрібна зброя і економічний тиск. Тому ми постійно звертаємося до туристичного середовища, щоб його учасники робили свій внесок в нашу спільну перемогу.

 

- Скоро почнуть наповнюватися коштами Фонди відновлення України, будуть створюватися певні програми і стратегії відновлення. Чи буде там приділена достатня увага туризму, адже наразі є більш актуальні проблеми, у людей немає житла і грошей?

- Сьогодні ми вже включаємося в ці процеси. Наприклад, з ініціативи президента йде мова про меморіалізацію певних місць в Україні, щоб створити своєрідні маршрути пам’яті. Всі дотичні до цього органи державної влади – Міністерство інфраструктури України і Міністерство культури та інформаційної політики України й ДАРТ – працюють над цим. Наразі колеги з Ukraїner поїхали в експедицію збирати історії, Лала Тарапакіна починає писати путівник, мери і голови громад планують так розбудовувати свої міста і села, щоб залишити неторканими певні зруйновані об’єкти – люди повинні пам’ятати, що тут відбувалося.

З досвіду країн, які проживали подібне, знаємо, що після війни частка туристів тільки зростає. Питання сьогодні у тому, що саме ми хочемо донести людям, які приїдуть до нас після завершення військових дій. І от ці сенси ми повинні вибудувати спільно з усіма органами державної влади, всіма людьми, які так чи інакше дотичні до туризму і культури, а також з місцевими мешканцями. Наразі потрібно буде зрозуміти, чого ми хочемо: залишити якісь спогади про те, що відбулося, чи зробити нове місто без жодної згадки. І на мою особисту думку, і на думку людей, з якими я спілкувалася, важливо багато чого зберегти.

 

- Які можливі способи підтримки туристичної галузі з боку держави ви бачите після війни?

- В цьому контексті дуже важливою буде донорська підтримка, адже державний бюджет має бути в першу чергу направлений на обороноздатність країни. Крім того, ми маємо загальноекономічну підтримку, яка діє на всі галузі. Якщо ж говорити саме про туризм, то ми плануємо запустити ряд програм і готуємо їх для донорських організацій. Спілкуємося з туроператорами щодо того, яким чином має правильно відбутися відновлення їхньої роботи. Але зараз дуже складно розробити таку фінальну програму, позаяк бойові дії ще активно тривають.

 

- Як війна вплине на внутрішній туризм? На вашу думку, які види внутрішнього туризму стануть найперспективнішими в післявоєнний період і які це будуть напрямки?

- Коли закінчиться війна і ми почнемо все відновлювати, зрозуміло, що внутрішній туризм економічно доволі сильно "просяде". Звичайно, з часом він відновиться і дещо зміниться.

Я впевнена, що багато людей захоче відвідати ті місця, які вже стали символами цієї війни. Якщо досі люди подорожували місцями козацької слави – до Холодного Яру, Черкащини, Хортиці, – то скоро до них додадуться місця нашої нинішньої слави. Нам важливо вже зараз створювати подібні туристичні програми, щоб українці мали розуміння того, що відбулося, і розповідали про нашу боротьбу та перемогу своїм дітям та внукам.

 

- Про які види туризму в Україні треба буде забути на певний період?

Я думаю, що про пляжний туризм на якийсь час доведеться забути – триватимуть розмінування. З іншого боку, я щиро сподіваюсь, що кількість пляжів відновиться до рівня початку 2014 року.

 

- Яким чином буде змінюватися комунікаційна стратегія розвитку туризму в Україні після війни? Чи залишатиметься актуальним гасло "Мандруй Україною"?

- Думаю, що "Мандруй Україною" залишиться як основне гасло, але паралельно з ним потрібно буде формулювати нові сенси на кшталт "Для чого ми мандруємо Україною?". Зараз війна примушує людей мандрувати країною. Та, як не дивно, ця ситуація нас ще більше об’єднує.

Коли говоримо про захід України, то на сьогодні спільно з туристичним середовищем ми розробили екскурсійні тури, які є безкоштовними для тих, хто залишив свої домівки через війну. В ці екскурсії закладена історична складова для того, щоб краще пояснити людям ті періоди, які пережила Галичина, завойована колись комуністами. Наприклад, екскурсоводи розповідають про такі ж звірства в 1939-41 роках, які зараз ми бачили в Бучі, Ірпені, Маріуполі, Харкові та інших містах і селах. Нажаль, біль однаковий у всіх українців.

 

- Дійсно, багато людей зі сходу країни вимушено перемістилися в західні регіони, пізнають їх і, можливо, руйнують якісь минулі упередження. А чи буде зворотній процес, чи захочуть після війни жителі західних областей подорожувати східною Україною?

- Наприкінці грудня я була у всіх тих місцях, де зараз відбуваються активні бойові дії на Донеччині і Луганщині саме тому, що перед нами постало питання: чим ці регіони можуть бути цікавими туристові?. І якщо Донецька область має Святогірську лавру, довкола якої розвивається локальний туризм, то Луганська – взагалі terra incognita. І ми створимо там нові сенси для того, щоб туди поїхали туристи. Поки ж головна умова – там має стати безпечно.

 

- Раніше ви говорили, що в Україні для іноземного туриста готові лише п'ять напрямів – Київ, Львів, Одеса, Карпати та Чорнобиль. Які напрямки будуть актуальні для іноземних туристів після війни?

- Для в’їзного туризму після війни відкриються великі можливості. Якщо ми почнемо правильно комунікувати, то люди до нас поїдуть через цікавість. На початку актуальними будуть маршрути, пов’язані з війною і знаковими післявоєнними локаціями. Це те, що буде стосуватися пізнавального туризму – "відвідати та побачити на власні очі". Далі нам потрібно буде показати, що ми ще можемо запропонувати.

До прикладу візьмемо Хорватію, яка пережила війну і страшенні руйнування. Але сьогодні туристи туди їдуть відпочивати не як у післявоєнну державу. З іншого боку є Польща, до якої чимало людей досі їздить з метою відвідати маршрути пам’яті жертв злочинів нацистського режиму. Війна в Україні – теж про злочини, але вже російського режиму. Нам варто створити і місця пам’яті невинним жертвам, і пам’ятники перемозі на рашистами. Це необхідно для переосмислення: що світ зробив не так, що історія повторилася знову.

Та паралельно ми будемо показувати й іншу Україну – гостинну, з неймовірною природою, старовинною культурою та неймовірно смачною їжею. Цей баланс буде збережено. Ми вже над цим працюємо.

 

- Як правильно після війни конвертувати сьогоднішню міжнародну підтримку в бажання іноземців приїхати сюди і познайомитися з країною особисто? І чи образ небезпеки не закарбується за Україною для масового туриста?

- Сьогодні увесь світ захоплюється українським народом. І, говорячи про сміливість і героїзм наших людей, нам важливо вибудувати залученість іноземців до процесу відбудови і відновлення. Гасло "Stand with Ukraine", яке сьогодні для більшості іноземців звучить як заклик про допомогу в зустрічі біженців, лікуванні хворих, важливо надалі трансформувати у "відвідати та допомогти" для того, щоб країна відновлювалася. Туризм – це один із найпростіших і найшвидших способів залучити іноземні кошти в економіку України.

 

- До війни в Україні були проблеми із залученням великого туристичного бізнесу, особливо на морські курорти. Що держава може зробити після війни для того, щоб такий бізнес почав заходити в країну?

- До війни ми уже розробили частину такої концепції – створення спеціальних туристичних зон для того, щоб туди міг заходити бізнес. Концепцією передбачено зниження певних податків, можливості спеціальних кредитів для забезпечення інфраструктурних можливостей. Також передбачена маркетингова і інвестиційна підтримка, коли проєкт розвивається в комплексі як курортна зона чи туристичний маршрут.

Ми продовжимо працювати над цими проєктами. І як тільки з’явиться можливість – запустимо його. Бо ми розуміємо, що інвестор не зайде, допоки тут не буде точно безпечно.

 

- Чи будуть напрацьовуватися якісь стандарти надання туристичних і екскурсійних послуг у повоєнний період?

- Це те, над чим ми зараз починаємо роботу. Навіть сьогодні, коли говоримо про тури, які уже проводяться на заході країни, важливо знати, що всі вони передбачають наявність по маршруту бомбосховищ та захисту при повітряній тривозі. Якщо в Україні і надалі триватимуть загрози ракетних ударів, такі правила мають стати постійними туристичними стандартами.

Після війни туризм зміниться в будь-якому випадку. Зміниться підхід до містобудування, необхідно буде враховувати на туристичних об’єктах моменти з укриттями, у музеях мають з’явитись повноцінні плани евакуації цінностей.

 

- До війни деякі туроператори організовували туристичні маршрути на території Росії чи співпрацювали з росіянами. Чи необхідно це питання якось врегулювати?

- Наразі ДАРТ разом з компетентними органами складає список туроператорів, які співпрацюють з росіянами або мають кінцевих бенефіціарів у країні-агресорі. Готуємо ряд пропозицій по санкціям, які будуть застосовуватися до таких гравців туристичного ринку.

Вважаю, що з моральної точки зору українцям взагалі не прийнятно після цієї війни вести будь-який бізнес з Росією. Ми маємо законодавчо врегулювати заборону українським туроператорам провадити діяльність в Росії і Білорусі.

 

- Коли всі ці законодавчі обмеження в сфері туризму будуть розглядатися, то вони будуть стосуватися як Росії і росіян, так Білорусі і білорусів?

- Звичайно. Не знаю, скільки має пройти часу і вирости поколінь, щоб українці могли говорити про якусь співпрацю з росіянами. З їхнього боку мають пройти десятиліття каяття.

Стосовно Білорусі, яка начебто з нами не воює, але з її території обстрілюють наші міста та села - поки там не відбудеться зміна влади, ні про яку співпрацю мови бути не може.

 

- Чи є вже реакція на звернення Держтуризму і Асоціації готелів та курортів до міжнародних готельних операторів з проханням вийти з управління проєктами або відкликати франшизу з Росії?

- Готельні мережі Marriott, Hyatt, Wyndham, Hilton і Radisson припинили інвестиції в економіку Росії, закрили свої корпоративні офіси в цій країні, але поки що готелі під їхніми брендами продовжують працювати. На нашу думку, їхні відмовки про те, що вони надають роботу багатьом людям і що в їхніх готелях переважно зупиняються міжнародні журналісти, доволі непереконливі.

Зараз ми пишемо листи, залучаємо міжнародні профільні ЗМІ, намагаємося пояснити, що вести бізнес з Росією – і репутаційно, і економічно марна справа.

 

- Хто ще із міжнародного туристичного бізнесу показав себе не з кращої сторони в зв’язку з війною в Україні?

- Для початку я назву тих, хто себе показав класно – це Airbnb. Вони першими припинили продаж апартаментів в Росії і з Росії, а пізніше повністю заблокували аккаунти всіх російських користувачів. Вони зробили це після побачених злочинів в Ірпені і Бучі. 

Якщо говорити про тих, хто показав себе не з кращої сторони, то це ті країни, які досі вважають ринок Росії важливим і пріоритетним. Є авіалінії, які досі співпрацюють з країною-агресором. Насамперед це Air Serbia, яка перетворилася на повітряний міст між Росією і країнами Європи. Є питання щодо позиції арабських країни, зокрема ОАЕ. Але це вже компетенції нашої дипломатії.

 

- Скільки буде потрібно часу галузі, щоб повернутися до довоєнного періоду?

- Повернутись до довоєнного стану – це повернутись до України стану початку 2014 року. Шлях тернистий і довгий. На кону – існування України, українців, мови, культури та історії. Тому пропоную не оперувати категоріями часу. Стільки, скільки знадобиться для перемоги і повного відновлення держави.