12:00 04.01.2022

Стефанишина: Демократическая и развитая Украина в ЕС и НАТО – это самые жесткие санкции против России

25 мин читать
Стефанишина: Демократическая и развитая Украина в ЕС и НАТО – это самые жесткие санкции против России

Интервью вице-премьер-министра по вопросам европейской и евроатлантической интеграции Украины Ольги Стефанишиной агентству "Интерфакс-Украина" (подается на языке оригинала)

Текст: Егор Шумихин, Наталья Пушкарук

Указ Володимира Зеленського, згідно якого лише президент, прем'єр і глава МЗС мають право виступати з офіційними заявами щодо зовнішньої політики України не звужує ваших повноважень?

Зверну увагу на три основні речі. По-перше, це оновлення указу, який уже діяв, тобто він не містить нових радикальних положень, це не було якимось кардинальнимнововведенням.  По-друге, оновлення цього указу в 2021 році означає, що Міністерство закордонних справ, я сподіваюсь, зможе забезпечити його виконання. На МЗС покладається велика відповідальність щодо підготовки документів, їхнього погодження, супроводження різних політичних і неполітичних осіб на зустрічах, тому важливо, щоб МЗС справилось із тим, щоб забезпечити належне виконання цього указу. По-третє, дуже важливо, що йдеться  саме про офіційні заяви. Це не обмежує жодним чином політиків, членів уряду, міністрів, мене особисто у висловленні позицій від імені інституцій, які ми представляємо в межах повноважень. Кожен міністр має мандат, яким він наділений парламентом, кожне міністерство має певні повноваження щодо міжнародної діяльності. Це жодним чином не обмежує політичних осіб у висловленні та представленні відповідних позицій у межах своїх повноважень.

Які очікування України від саміту НАТО в Мадриді в 2022 році, та чи візьме Україна участь у ньому? Якої ясності від Альянсу прагне Україна, адже перспектива її членства вже зафіксована в фінальній декларації бухарестського саміту та повторена в комюніке саміту НАТО в Брюсселі?

Ми сподіваємося, що країни Альянсу запросять Україну, а також інші країни-аспіранти, такі як Грузія, Боснія і Герцеговина для участі в саміті в Мадриді. Таке запрошення важливе з двох аспектів. У першу чергу, ми достатньо суттєво розширили співробітництво з Альянсом. На рівні лідерів важливо закріпити  пріоритети, ми хочемо оновити та визначити нові цілі партнерства, їх буде трохи більше 40. Також плануємо сформувати Індивідуальну програму партнерства України з НАТО, яка включатиме фінансову, технічну допомогу, посилення взаємосумісності - це питання щоденного двостороннього діалогу.

По-друге, для нас важливо, що на саміті буде схвалено Стратегічну концепцію НАТО на наступні 10 років, яка має дати відповіді на питання щодо того, як НАТО рухається в контексті роботи з країнами-аспірантами. Україна не є просто партнером НАТО, ми є країною-аспірантом, це офіційно визнано структурами Альянсу. Відповідно, через 13 років після Бухарестського саміту НАТО (де було закріплено, що Україна буде членом НАТО) та після Брюссельського саміту цього року, така ясність для нас важлива, особливо на тлі перемовин, які  ведуться зараз між Сполученими Штатами та Російською Федерацією, на тлі  погроз РФ та безпекових викликів. Важливо, щоб у наступні 10 років Стратегія Альянсу, яку затвердять, була не формальною, а такою, якої вимагає сьогодення. Ми ведемо діалог з Альянсом, безпосередньо з країнами-членами, інформуючи їх про  наші очікування щодо  того, що має бути у Стратегічній концепції. Це питання членства країн-аспірантів НАТО, питання регіональної безпеки на східному фланзі НАТО, чорноморської безпеки. По кожному з цих блоків у нас є пропозиції, ми інформуємо про це сторону НАТО і сподіваємося, що це буде відображено за результатами перемовин.

Разом з тим, у нас є одне дуже важливе очікування від саміту НАТО, як платформи, яка об'єднує всі 30 країн Альянсу, де рішення приймаються консенсусом. Питання безпекових викликів у Європі не мають бути предметом закритих або обмежених перемовин кількох гравців з Росією або Росії з кількома гравцями.. Для нас важливо, щоб усі 30 країн НАТО були свідомі тих рішень, які будуть ухвалюватися, щоб вони не були доведені до відома країн Альянсу після завершення перемовин.

Чи веде Україна перемовини про якийсь конкретний рік вступу в НАТО? Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба сказав нещодавно, що НАТО не назвало рік вступу України, хоча Україна питала про це. Як у НАТО реагують на риторику України щодо членства, чи не сприймають її як тиск?

Ми пройшли достатньо довгий шлях еволюції у взаємодії з НАТО в контексті нашої активної риторики щодо руху в напрямку членства. До саміту в Брюсселі в червні цього року були достатньо стримані негативні сигнали від країн Альянсу і від самого НАТО, що така риторика не допомагає. Водночас Україна виявила наполегливість і послідовність, і вже після саміту стало зрозуміло, що ми не відмовимося від цієї риторики. Важливо також відзначити, що і Генеральний секретар НАТО вже офіційно оголосив, що питання членства України в НАТО є виключно питанням політичного консенсусу країн Альянсу. Наразі жодних негативних оцінок ми не отримуємо ні від НАТО, ні від країн-членів, адже є розуміння, що президент веде такі перемовини безпосередньо з лідерами країн НАТО. Ми, владна команда, забезпечуємо цей  діалог на своєму рівні. Це абсолютно нормальний політичний процес. Для нас важливо, що це саме політичне рішення.

Нещодавно Володимир Зеленський сказав, що Україна розраховує на участь у саміті НАТО в Мадриді у 2022 році, і що на ньому отримає конкретні терміни набуття повноправного членства в Альянсі. На вашу думку, чи варто висловлювати прагнення щодо членства України так ультимативно?

Я вважаю, що це абсолютно реалістична з точки зору України вимога. Така вимога з української сторони, зокрема з боку президента, свідчить про готовність України виконати всі необхідні критерії, які призведуть до ухвалення цього політичного рішення. Це також меседж від українського президента, української влади, що ми готові виконати всі критерії в рамках цієї каденції парламенту, президента, уряду з тим, щоб НАТО могло назвати відповідну дату. Але оскільки мова йде про політичний консенсус на фоні нагнітання напруги зі сторони РФ, Україна не може постійно знаходитись у підвішеному стані. Ми маємо розуміти, що НАТО, як мінімум, навіть не називаючи дату, готове зробити наступний крок і рухатись у напрямку підготовки до членства. Це може бути навіть без отримання Плану дій щодо членства, але така стратегічна ясність важлива.

Дуже важливо, щоб країни Альянсу надіслали сигнал готовності рухатись у напрямку реалізації цього курсу або через визначення конкретних часових рамок, або через визначення конкретних кроків, як ми рухаємося до ухвалення цього рішення. Поки що ні першого, ні другого ми не бачимо. Політично цей сигнал важливий не тільки для України, але і для всіх країн НАТО, які розуміють безпекові, гібридні виклики в чорноморському регіоні, взагалі на східному фланзі НАТО.

Паралельно ми виконуємо Річні національні програми, впроваджуємо стандарти НАТО, зокрема, щодо цивільного контролю в секторі безпеки та оборони; готуємо до голосування рішення про реформу Служби безпеки, реформуємо систему розвідувальних органів. Ми насправді ухвалюємо багато змін, які наближають нас до НАТО, і ці зміни відчуваються у нашій взаємодії з Альянсом.

Однак посол України при НАТО Наталія Галібаренко нещодавно в інтерв'ю сказала, що зараз в Альянсі немає єдності щодо надання Україні якогось чіткого плану або дати року вступу.

У нас немає завищених очікувань. З іншого боку, ми не понижуємо ставки в нашому діалозі. Важливо розуміти, що, крім військової агресії РФ, Україна не перебуває в унікальних умовах, порівняно з іншими країнами, які стали членами НАТО у 2000х, такими як Румунія, Болгарія, балтійські країни. Кожна країна, рухаючись до членства в НАТО, проходила шлях пошуку консенсусу всередині Альянсу, певної протидії розширенню. Це шлях, який треба пройти- досягти політичного консенсусу. Тому у нас немає завищених очікувань, що на саміті в Мадриді буде ухвалене рішення, що Україна вже стане членом НАТО. Але у нас немає відчуття, що ми маємо понижувати ставки. Ми будемо тиснути на таку стратегічну ясність до тих пір, доки ми її не отримаємо.

Чому виникла проблема з блокуванням можливості купівлі зброї Україною через Агентство НАТО з підтримки та постачання (NSPA) Німеччиною та Нідерландами? Коли це питання буде вирішено?

Тут є два аспекти. Перший - політичний. Є політична позиція Німеччини та Нідерландів про те, що в умовах, коли в Україні триває військовий конфлікт з Росією, постачання будь-якої стрілецької зброї або летального озброєння не вважається політично доцільним. Є необхідність вести перемовини щодо цього питання  з цими країнами на двосторонньому рівні, а не в НАТО. Це дійсно великий політичний виклик для нас і не дуже приємна ситуація. Разом з тим, механізм цих закупівель ми вже використовували кілька разів і закуповували інше обладнання не летального характеру. Тут завжди був консенсус всіх 30 країн Альянсу.

Другий аспект полягає в тому, що ми вийшли на новий рівень взаємодії з НАТО, коли українські структури глибоко інтегруються в різні структури НАТО. Це і розширення співпраці з Агентством з пітримки та постачання, і з Агентством з питань зв'язку та інформатизації. Ми провели перемовини щодо направлення в Україну цілої команди спеціалістів з питань протидії гібридним загрозам. Усі ці рішення потребують консенсусу. Навіть у рамках статусу партнера з розширеними можливостями, коли ми говоримо про певні види навчань, погодження участі України теж потребує консенсусу. Долучення українських співробітників до структур НАТО також потребує консенсусу на різних рівнях: іноді на рівні лідерів, на рівні послів, на рівні політичних, військових директорів і т. д. Таким чином розбудова цього консенсусу має відбуватися постійно, на всіх рівнях: чи то моїх перемовин, чи то міністра закордонних справ, чи міністра оборони, чи міністра або заступників міністра економіки. Це нова нормальність, у яку ми заходимо. Іноді ці перемовини бувають неуспішними. Але у нас уже є кейси, коли з 3-4-го разу все-таки це вдавалося.

У цьому конкретному кейсі ви вважаєте цю проблему можна вирішити?

Це залежить від Німеччини. Сформований новий уряд Німеччини. Поки що ми не маємо чітких сигналів від канцлера і міністра оборони стосовно розблокування цієї ситуації. Можливо, і не на часі фокусуватися на цьому питанні в умовах нагнітання та концентрації військової  присутності Росії на кордоні. Однак ми публічно заявили, що ця ситуація є несправедливою щодо України. Звичайно, будемо вести перемовини.

17 грудня Росія опублікувала проекти договору про гарантії безпеки з ЄС та угоди про заходи забезпечення безпеки РФ та держав-членів НАТО. В них, зокрема, Москва просить не приймати Україну до Альянсу. Про що це свідчить і як Україна діє у цьому зв'язку? Наскільки Альянс готовий відстоювати принципову позицію і не йти на ультиматум РФ?

Буквально за кілька днів  до того, як ці тексти були опубліковані на сайті МЗС РФ, відбувся саміт Східного партнерства, у підсумковій декларації якого була чітка підтримка територіальної цілісності та суверенітету України. За день до цього була опублікована резолюція Європейського Парламенту з переліком  напрямків, за якими можуть бути введені жорсткі санкції проти Росії. Також було рішення Північноатлантичної ради НАТО, яке було ухвалене консенсусом 30 лідерів, щодо негайного відведення військ і заклику до Росії до мирного врегулювання ситуації на Донбасі. Тож  чергові заяви  Росії на нашу думку, є певним жестом відчаю і спробою ще більше підвищити ставки. Я хотіла би підкреслити, що ми очікуємо, що під час саміту НАТО в Мадриді рішення щодо відсічі або стримування агресивної політики РФ буде ухвалено всіма 30 країнами Альянсу. 

Як ви оцінюєте рівень готовності НАТО, ЄС, США підтримати Україну перед лицем можливої російської агресії не лише на словах, політично, але і на практиці?

Уже було анонсовано, що і ЄС, і Сполучені Штати підготували заздалегідь пропозиції щодо введення нових санкцій. Тобто серед західних країн є консенсус щодо ухвалення таких санкцій. Ця інформація була доведена до відома російського президента. Водночас в умовах накопичення військ РФ ми спостерігаємо безпрецедентну міжнародну підтримку та консолідацію не лише через політичні заяви, а й через конкретні рішення, резолюції, дії, які публікуються ЄС, НАТО, окремими країнами. За останній місяць в Україні побувало  кілька міністрів оборони країн ЄС, Великобританії, які обговорювали шляхи підтримки України. Нагадаю, Сенат США в оборонному бюджеті на 2022 рік передбачив виділення $300 млн на підтримку Україні, включаючи $75 мільйонів на летальне озброєння.

Політико-дипломатичне стримування є єдиним шляхом. Ми бачимо, що цей тиск дає свої результати. Уже за прес-конференцією Путіна чітко можна зрозуміти, що військовий сценарій - не той, який він розглядає щодо України. Ми чітко розуміємо, що перемовини, які він анонсує в Женеві, перемовини напряму з президентом США сприяють його суб'єктивізації та підвищенню його рейтингів всередині Росії. Нам важливо, щоб усі європейські лідери це бачили, розуміли. Сьогодні ми хочемо втримати той політичний консенсус на підтримку України та перекласти його в конкретні дії для стримування агресора, санкції і унеможливлення потепління відносин з Росією без виставлення чітких червоних ліній, які пов'язані з мирним врегулюванням на Донбасі, виконанням Мінських домовленостей.

Якщо все-таки почнеться повномасштабний наступ Росії на Україну, ми залишимося самі чи ви ведете перемовини, можливо, неофіційно, що у України буде допомога з боку НАТО чи окремих країн?

У нас є допомога з боку окремих країн НАТО. Ми укладаємо угоди про закупівлю зброї, військового обладнання, зокрема через систему закупівлі НАТО. Але ми маємо бути реалістами. Інші країни не будуть направляти своїх солдат для того, щоб воювати. У нас є українська армія, яка стоїть на передовій і буде стояти на передовій.

Наскільки жорсткими та ефективними будуть санкції ЄС і США проти Росії? Чи справді існує консенсус всередині країн ЄС, зокрема щодо санкцій, пов'язаних із відключенням Росії від міжнародної платіжної системи SWIFT?

Серед усіх країн ЄС точно є консенсус щодо введення санкцій і що вони мають бути жорсткими. Водночас, звичайно, тривають дискусії щодо обсягу таких обмежень і етапності їх введення. Відключення від системи SWIFT - це один з найжорсткіших кроків.  Важливе значення мало ухвалення резолюції Європейського Парламенту, яка передбачає необхідність введення санкцій проти найвищого офіцерського складу РФ, проти найближчого оточення Путіна та їхніх родини, а також відключення банківських інструментів, таких як SWIFT. Тобто це вже певна директива для інших європейських інституцій, які формують обсяг цих санкцій. 

Санкції проти Росії, що вже введені, ніяк не впливають на середньостатистичного росіянина, який би міг підштовхувати свою владу зсередини. Якщо відключити РФ від SWIFT це стане проблемою не лише російських чиновників, а всієї країни.

На прес-конференції Путін багато говорив про нерозширення НАТО і що він не хоче, щоб російський народ кожного дня оглядався на Україну і дивився, яке нове озброєння розміщене в Україні. Я думаю, що найбільш небезпечним озброєнням України є український народ, який прагне до європейської та євроатлантичної інтеграції та обрав шлях демократії. Демократична та розвинена Україна в ЄС і НАТО - це найбільші санкції проти Кремля, це те, що дійсно матиме вплив на кожного громадянина Росії. Росіяни, які приїжджають в Україну, відчувають свободу руху, розвитку, і це, мабуть, найбільша санкція, якщо говорити про ті санкції, які дадуть можливість змінити ситуацію всередині РФ, переконати людей висловити своє незадоволення політикою Путіна. Найжорсткішою санкцією є чітка перспектива членства України в ЄС і НАТО або, як мінімум, у ЄС. Я думаю, що це навіть важливіше за очікування готовності  країн НАТО воювати разом з Україною.

Україна ініціювала консультації з ЄС з рамках Угоди про асоціацію щодо загроз, які несе "Північний потік 2". Як вони проходять і які кінцеві очікування України від ЄС, від нової німецької влади щодо питання "Північного потоку 2"?

Дуже успішною була тактика і стратегія, яку обрала Україна щодо процесу сертифікації "Північного потоку 2". Сьогодні  німецький уряд намагається знайти власний консенсус щодо оцінки цього проекту і подальших кроків щодо сертифікації "Північного потоку 2". Це важливо для нас, оскільки нинішній німецький уряд є коаліційним і об'єднує політичні сили, які мали абсолютно полярні позиції щодо запуску цього проекту. Ми маємо змогу на політичному рівні просувати свою позицію всередині німецького уряду. Ми обрали правильну також юридичну тактику. Українська компанія НАК "Нафтогаз" і оператор газотранспортної системи звернулись до німецького регулятора з тим, щоб їх долучили до процесу сертифікації. Така позиція була погоджена, і сьогодні весь арсенал юридичних, економічних і безпекових аргументів офіційно направлений до німецької сторони, і він не може не бути врахований при сертифікації.

Крім того, ми почали консультації в рамках Угоди про асоціацію з ЄС. Європейська комісія, яка буде зобов'язана дати свій висновок щодо рішення німецького регулятора, враховуватиме позицію України. Ми ведемо перемовини на політичному та технічному рівні, роз'яснюючи нашу позицію, надаючи аргументи. Ми вважаємо, що мова йде не лише про відповідність енергетичному законодавству. Запуск "Північного потоку 2" в цілому підриває всю систему конкуренції всередині ЄС, це вже економічні питання. Скарга щодо порушення конкурентного законодавства Газпромом була подана "Нафтогазом" до Європейської комісії.

Я, перебуваючи в Брюсселі місяць тому, обговорювала з віце-президенткою Єврокомісії Маргарет Вестагер питання конкуренції і неприпустимість монопольного становища  всередині найбільшого ринку у світі. Сьогодні ми бачимо, що антиконкурентна поведінка Газпрому є предметом уваги ЄС. Політично, важливим для нас досягненням було те, що питання енергетичної безпеки розглядається на рівні всіх лідерів ЄС, воно не концентровано лише в Берліні. Це особиста домовленість президента України з президентом Європейської Ради, який на основі і з врахуванням українського позиційного документу проводив слухання в Європейські Раді і вивів це питання з поля вузького обговорення.

Президент Франції анонсував активізацію політики щодо Західних Балкан, закликавши ЄС "прояснити перспективи європейської інтеграції" Албанії, Боснії, Сербії, Чорногорії, Північної Македонії та Косово. Як Україна співпрацюватиме з Францією щодо питання прискорення євроінтеграції?

У цьому контексті дуже цікавим є досвід Хорватії, яка також є балканською країною, і яка вже є членом ЄС. Очікування щодо Франції, яка з 1 січня головуватиме у ЄС, дуже великі. Справа не в тому, що Франція споконвічно підтримувала членство України в ЄС (бо це не так), а тому що Франція сьогодні представляє крило лібералів і реформаторів всередині Європи. Це потужна нова молода сила. Президент Еманнуель Макрон має амбіцію запустити процес  реформи самого ЄС, що включатиме і питання консенсусу щодо прийняття рішень всередині ЄС, і, можливо, політики сусідства і розширення. Для України це справді переломний період. Макрон уже анонсував свій пріоритет - більш суверенна Європа. Це означає, що Україна матиме більше можливостей щодо безпекового, економічного співробітництва з ЄС. Якщо говорити про інтеграцію Західних Балкан до ЄС, я не маю завищених очікувань. Однозначно, не потрібно очікувати, що буде прийняте рішення щодо дати, коли всі ці країни стануть членами ЄС. Я думаю, що мова буде йти про певний диференційований підхід. Україна точно за найменшої можливості стрибнути в якесь "вікно можливостей" цим скористається.

В декларації Східного партнерства було визнано Асоційоване тріо, але нічого не було сказано про перспективи членства. Як ви оціните підсумки саміту для України та загалом ефективність даного формату для асоціації з ЄС?

Пріоритетом у наших відносинах з ЄС є саме двостороннє співробітництво України і Євросоюзу. І ці двосторонні відносини завжди були драйвером роботи в рамках Східного партнерства: сфери, де ми демонстрували прогрес на рівні Україна-ЄС, визначали  пріоритети роботи в рамках цього регіонального об’єднання. Цьогорічний саміт Східного партнерства, який проходив в Брюсселі, був одним з найбільш політичних., Це не була формальна зустріч лідерів. Обговорювали переважно безпекові питання, зокрема за "закритими дверима", без доступу будь-яких третіх осіб. Серед іншого, досить детально обговорювали питання санкцій. І навіть на фоні цих дискусій трошки загубилася нова інвестиційна ініціатива, яка була представлена на саміті – та відкриває шлях до залучення 17 млрд євро інвестицій в країни Східного партнерства. На Саміті не було дискусій щодо членства, хоча, звичайно, такі країни як Україна, Грузія і Молдова піднімали це питання. Ми домоглися того, щоб в декларації була підтримана ініціатива створення Асоційованого тріо. Водночас, якщо рішення щодо членства і буде прийматися Європейським Союзом, то це буде не в рамках Східного партнерства.

Розкажіть більше про цей інвестиційний план. Яка частина буде направлена на підтримку реформ в Україні, та коли розпочнеться робота?

З Європейською комісією ми рік вели перемовини стосовно того, щоб з самого початку ефективно використовувати доступні  ресурси і через міжнародні фінансові інституції, і через грантові програми. П’ять флагманських ініціатив для України, анонсованих у рамках інвестиційного плану, включають питання "зеленого переходу", зокрема у сфері енергоефективності та розвитку водневої енергетики; програми з розбудови прикордонно-митної інфраструктури, підтримку малого і середнього підприємництва, підтримку малих сільських господарств, а також цифрові трансформації. Обсяг цих п’яти ініціатив складатиме фактично 1,9 млрд євро, але ми анонсували, що починаємо роботу щодо більш амбітних ідей. Зокрема, Україну вже долучили до програми ЄС "нового шовкового шляху" Євросоюзу. Ми очікуємо, що в березні будуть перші рішення про приєднання водних і залізничних шляхів до цього "шовкового шляху". Це вимагатиме також відповідних фінансових витрат, тому наша президентська програма "Велике будівництво" має всі шанси вийти за межі України у розбудові інфраструктури.

Чи є в України необхідність у шостій програмі макрофінансової допомоги ЄС?

Це одна з найбільш стабільних фінансових програм, яка з року в рік дозволяє нам планувати відповідні видатки на розвиток. Крім того, ми уже вибудували певну практику узгодження з Європейським Союзом умов отримання кожного траншу такої макрофінансової допомоги. Ми не мали уявлення чи буде потрібна нам шоста програма, коли підписували угоду про п’яту програму, але зараз ми точно можемо сказати, що ми налагодили зрозумілий  процес взаємодії з ЄС. Ми зі свого боку виконали всі умови і отримали всі кошти в рамках попередньої програми. Тому ми готові до шостої програми. Це зрозумілий і стабільний механізм отримання коштів. Ми сподіваємося, що така наступна програма макрофінансової допомоги буде укладена уже в першій половині 2022 року.

Є підстави сподіватися, що Україна підпише угоду про "промисловий безвіз" на наступному саміті Україна-ЄС, зважаючи на те, що це питання дещо затягнулося?

Ні. Я пропоную повернутися до цього питання ближче до літа 2022 року, тоді я зможу назвати конкретні дати. Влітку буде завершуватися робота оціночних місій, які оцінюють готовність України до укладення угоди, і після їх завершення, уряд зможе ініціювати офіційні перемовини. Але раніше, ніж завершиться ця оцінка і будуть представлені  рекомендації, процес офіційних перемовин ми не зможемо ініціювати. КРІ який би я встановлювала на 2022 рік – це початок офіційних перемовин. Вони можуть бути дуже швидкі, якщо вдасться розбудувати політичний консенсус в Єврокомісії щодо цієї угоди.

Ви допускаєте можливість підписання угоди в 2022 році?

Ні.

Чому Україна не виконує рішення арбітражу щодо встановлення Україною мораторію на експорт необробленої деревини (лісу-кругляку)?

Ми його виконуємо поступово. Звичайно, рішення арбітражу передбачає скасування закону, який вводить мораторій, але містить ще декілька важливих елементів. Зокрема, рішення арбітражної панелі встановило, що в Україні взагалі немає політики в сфері лісового господарства, як такої. Тому першим етапом у виконанні рішення було ухвалення в першому читанні законопроекту "Про ринок деревини". Водночас ми розуміємо, що рішення про відміну мораторію не може бути просто ухвалене без формування певної системи. Зокрема ми уважно слідкуємо за європейським законодавством, яке стосується збереження лісів і заліснення певних територій. В екологічному комітеті, в Міністерстві екології готуються відповідні законодавчі ініціативи. Спершу мають бути ухвалені законодавчі і підзаконні акти, що врегулюють екологічну складову і захист лісів, а тоді вже можна говорити про відміну мораторію. Таку комунікацію ми ведемо і з європейською стороною. Звичайно, я не в захваті від того, що ми не можемо зробити якихось швидких кроків, бо це дійсно створює певне напруження, але це та ситуація, коли ми  можемо виконати рішення міжнародних арбітражних інституцій, лише відстоявши внутрішні інтереси, які є важливими в цій галузі.

Експерти говорять, що законопроект "Про ринок деревини" до другого читання не зовсім вирішує проблеми. Ви позитивно оцінюєте цей документ?

Так. Я особисто долучалася до його підготовки разом з Міністерством економіки і профільним комітетом. Як і будь який великий комплексний законопроект, який фактично створює ринок, що офіційно не існував до цього, в ньому звичайно є певні дискусійні питання. Зокрема є розбіжності в тому, що деякі колеги бачать одну концепцію ринку деревини, інші другу. Але в цілому як законопроект – це дуже гарна ініціатива, яка дозволяє визначити єдині вимоги на ринку.

А затягування з виконанням рішення арбітражу не створює довкола України негативний образ в рамках Угоди про асоціацію? Чи не боїтеся ви, що настане момент, що до України застосують санкції, які передбачені Угодою?

Ми офіційно визнали і підтвердили, що забезпечимо виконання рішення арбітражної панелі. Тобто в наших офіційних перемовинах немає позиції про те, що ми не виконуємо рішення. Ми представили бачення стосовно того, як це має бути і розуміємо, що виконання цього рішення відбуватиметься поетапно. Треба розуміти, що відсутність ринку обігу деревини, за умови відміни мораторію, просто спростить вивезення необробленої деревини. Звичайно, мені би хотілося, щоб ми виконали рішення арбітражу швидше, але в даній ситуації національний інтерес має бути збережений, і послідовність кроків важливіша за швидкість.

Ви очікуєте, що суперечка із Польщею по дозволам на автоперевезення буде розв’язано в рамках консультацій. Наскільки це реалістично, на які умови може погодитися Україна?

Ми готові погоджуватися на певні умови, але необхідно щоб почався діалог. Поки що з польської сторони такого конструктивного діалогу немає, відповідно немає і результату. Ми все ще очікуємо на такі консультації. Для нас важливо, щоб до цих консультацій долучилася не лише Єврокомісія, але й ті країни Європейського Союзу, до яких постачають українську продукцію, або європейська продукція в Україну через Польщу. У цьому контексті я вважаю, що арбітражний процес, якщо до нього дійде, допоможе знайти рішення, адже він дозволяє дуже глибоко зануритися в природу питання, порівняти дуже багато деталей і статистики, оцінити позиції інших країн. Це гарна можливість деполітизувавши процес, глибоко в ньому розібратися, і дати можливість групі незалежних арбітрів знайти взаємоприйнятне рішення. Водночас, я вірю, що до арбітражного процесу не дійде. На етапі консультацій, які сфасилітує Європейська комісія, ми знайдемо рішення.

На сьогодні ми маємо 160 тис. дозволів і заявляємо про необхідність відновлення рівня в 200 тис. дозволів. Цей процес завжди напружений в кінці кожного року. Але ситуація погіршилася тим, що Росія і Білорусь отримали додаткові дозволи від Польщі до кінця року, а щодо України такого рішення прийнято не було. З нашої точки зору це містить певні дискримінаційні ознаки.

Але треба розуміти, що самі консультації і арбітражний процес – це тимчасова дія з нашого боку, оскільки ми розуміємо, що навіть за умови відновлення кількості дозволів до рівня, який існував на момент набрання чинності Угоди про асоціацію з ЄС, це вже не буде відповідати обсягу експорту, який йде з України. Тому ми ініціювали укладення з Євросоюзом угоди про лібералізацію транзиту і в цілому відмови від цієї дозвільної системи між Україною та Європейським Союзом. Зараз ми концентруємося на консультаціях, водночас ми бачимо ширшу картину, щоб в майбутньому укласти таку угоду, щоб у нас була дійсно зона вільної торгівлі, а не зона вільної торгівлі, яка обмежується певними бар’єрами. Це складні перемовини. Наразі в Євросоюзі етап прийняття, ми свою офіційну позицію озвучили і чекаємо на відповідь від ЄС, коли і в який спосіб вони будуть готові до таких перемовин. Такі перемовини можуть зайняти мінімум рік. 

Коли Україна направить скаргу на дії Польщі в торгівельний арбітраж?

Угода про асоціацію з ЄС передбачає, що консультації тривають протягом 30 днів, але якщо буде потреба, ми можемо їх продовжувати. Тому, якщо після цього терміну, ми побачимо необхідність і доцільність їх продовження, ми їх продовжимо. Якщо ж ні, то ми перейдемо до  наступних процедур щодо арбітражу.

На якому етапі перемовини з ЄС щодо зняття роумінгових обмежень? Про це нещодавно згадував і президент.

Ми зараз на етапі певного непорозуміння. Тому що Європейський Союз вважає, що перед тим, як запроваджувати вільний роумінг з Євросоюзом, країни Східного партнерства спочатку мають між собою укласти домовленості щодо вільного роумінгу. З початку року ми почнемо нові перемовини, щоб все ж таки наблизитися до більш швидкого ухвалення рішення про "роумінговий безвіз" з Європейським Союзом. Тобто це один з основних КРІ на 2022 рік.

Чому на словах у владі всі за ратифікацію Стамбульської конвенції, але вона досі не ратифікована?

Великий досвід нератифікації Конвенції дає нам розуміння, які інструменти не є ефективними. З іншого боку, ми зробили декілька важливих речей, що наближають нас до ратифікації, і продовжимо цю роботу в 2022 році. Зокрема, ми сформували застереження до Конвенції з яким буде подаватися документ на ратифікацію. Ці застереження є квінтесенцією всіх дискусій з різними сторонами, і з консервативним крилом суспільства, з релігійною спільнотою, і з експертним середовищем. Вони передбачають, що положення конвенції жодним чином не впливають на положення Конституції України, що Конвенція не стосується будь-яких питань гендерної ідеології або ідентичності, і відповідно це застереження знімає різночитання положень самої Конвенції.

Також дуже важливо, що нещодавно я отримала лист від генеральної секретарки Ради Європи, яка офіційно роз’яснила від імені Ради Європи зміст самої Конвенції. В цьому листі підтверджується, що Конвенція не має нічого спільного з питаннями гендерної ідентичності, що вона стосується виключно можливості захисту осіб, які страждають від домашнього насильства, вона дає додаткові інструменти міжнародного співробітництва і захисту наших громадян, за кордоном. Крім того, це дає можливість Україні стати об’єктом загальноєвропейського моніторингу.

І уряд, і президент підтримали ратифікацію Стамбульської конвенції, цей законопроект буде внесено в парламент. Разом з тим, я, як віце-прем’єрка, яка координує цей процес в уряді, вважаю, що для ратифікації слід обрати правильний час. Ми на початку 2022 року сконцентруємося на комунікаційній кампанії, на роботі з депутатським корпусом, і перше півріччя проведемо під егідою налагодження консенсусу щодо ратифікації і подальшого внесення закону в парламент.

В 2022 році Стамбульську конвенцію нарешті ратифікують?

Так.

Як ви оцінюєте нещодавню історію з зобов’язанням жінок великої кількості професій вставати на військовий облік?

По-перше, військовий облік не дорівнює військовому призову. Мова йде про те, що жінки, які виявляють бажання служити на контрактній службі, коли вони звертаються до військкоматів, для укладання контракту про проходження військової служби, уже матимуть звання і напрямок, за яким можуть служити. Це така ж ситуація, яка наразі є для чоловіків: для того, щоб визначити звання і напрямок ти стаєш на військовий облік відповідно до переліку професій, які визначенні в наказі Міноборони. Можливо, він занадто амбітний. Бо попередньо було всього чотири професії, зараз їх 150. Це радикальний стрибок щодо рівності  чоловіків і жінок. Можливо, процес мав би бути більш поступовим, але це, наголошу, не накладає жодних додаткових обов’язків на жінок. Звичайно, окрім того, що наказ набув чинності, ще дуже багато чого потрібно зробити, щоб його можна було нормально реалізувати. У нас є ще рік, до 2023 року для того, щоб забезпечити всю інфраструктуру цього процесу. Відповідно, жодних адміністративних стягнень або штрафів до 2023 року не буде застосовано.

Загалом, наказ Міноборони має значення для тих жінок, хто згодом висловлять бажання служити в лавах Збройних сил України, їх права і можливості урівняються з правами і можливостями чоловіків. З початком військової агресії Росії багато жінок виявили бажання служити в лавах ЗСУ, стояли на передовій, сиділи в окопах, на рівні з чоловіками захищали територіальну цілісність України, але офіційно числилися як санітарки, швачки. Сьогодні ця ситуація змінюється.

Три головні завдання, які ви ставите перед собою на 2022 рік?

Я бачу п’ять таких завдань. Це "митний безвіз", перегляд тарифних положень Угоди про асоціацію з ЄС, ухвалення нового п’ятирічного плану цілей у рамках Угоди про асоціацію, а також започаткування "зеленого переходу" з ЄС і саміт НАТО в Мадриді.

ЕЩЕ ПО ТЕМЕ:

РЕКЛАМА

ПОСЛЕДНЕЕ

Ситуация с заоблачными ценами на картофель в 2024-2025 МГ не выровняется - вице-президент УАВК

Сложный процесс замены обязательного страхования требует продления переходного периода закона "О страховании" до конца года

Россияне поставили себе задачу уничтожить нашу авиацию и инфраструктуру для западных самолетов - заместитель начальника ГУР МО Скибицкий

Польский протест приобрел довольно агрессивную форму – из мирной демонстрации он превратился в проявление злостного неуважения к украинским гражданам

IT-индустрию сейчас беспокоят три главных вопроса – это мобилизация, бронирование и зарубежные коммандировки – СЕО Diia.City United

Биоэнергетика не в состоянии заключить новые договоры с "ГарПоком", ей угрожает банкротство - глава БАУ Георгий Гелетуха

Экспорт из Украины в распределительные центры JYSK в 2023г вырос на 60% - менеджер по закупкам Романчук

Запросов на медицинскую эвакуацию стало значительно больше, однако предложений больше не стало - директор Фонда поддержки взрослых онкопациентов

Проблемы с безопасностью из-за оружия в стране не вижу, угрозы гражданам нет – руководитель Главного следственного управления Нацполиции

Задача Сенс-Банка в 2024г – поконкурировать с Укргазом, ОТП и ПУМБ, ставим очень амбициозные планы – и.о. главы правления

РЕКЛАМА
Milk
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА