Глава Национальной технической группы экспертов по вопросам иммунопрофилактики (НТГЭИ) Федор Лапий в интервью агентству "Интерфакс-Украина" рассказал, как может измениться кампания вакцинации от COVID-19 с началом нового учебного года, нужно ли вакцинировать детей, в чем проблема вакцинации учителей и будут ли в Украине вводить третью дозу ковидной вакцины (приводится на украинском языке)

Текст: Анна Левченко

- Яким ви бачите розвиток ситуації з COVID-19 з початком нового навчального року?

- З початком навчального року ситуація тільки погіршиться, вона не може покращитися. Це було багато в чому очевидно, бо влітку ми мали певні сигнали до цього. Наприклад, ми маємо спалах COVID-19 зумовлений штамом "дельта" в таборі "Молода гвардія" під Одесою, ми маємо зростання захворюваності як в сільських регіонах, так і в великих містах. Ми цього не зупинимо.

Щодо початку нового навчального року слід розділяти школу та виші. Наприклад, я як завуч кафедри в закладі післядипломної освіти вважаю, що там можна продовжувати онлайн навчання, бо ми вже здобули досвід такого навчання. З вишами простіше, бо студенти - це дорослі люди, вони готові вчитися і розуміють, для чого їм це.

Щодо до дітей, школярів, то в принципі ситуація, найімовірніше, буде стрімко погіршуватися і може бути набагато гіршою, ніж на початку 2021 року. Гадаю, що схема адаптивного карантину з поділом на зони, де передбачається навчання в "зеленій" зоні, мабуть, недовго проіснує. Люди хворітимуть, треба буде вводити нові карантинні зони й припиняти навчання в школах.

Загальний принцип такий: треба якомога менше контактів людей. Але діти – це не дорослі учасники освітнього процесу, бо для них офлайн-навчання краще, ніж онлайн. При навчанні онлайн в школах ми втрачаємо якість навчання, тож заради якісного навчання ми повинні повертати дітей до школи. До того ж онлайн навчання дітей це соціальна проблема, проблема для батьків. Дитину саму вдома не залишиш. Це великі ризики з точки зору дитячого травматизму, для дитини краще, аби вона була в школі. З іншого боку, діти часто хворіють без симптомів і при цьому не дуже користуються масками. А в школах чимало вчителів старшого віку, які мають хронічні захворювання, і діти становлять для них небезпеку.

- Це якось досліджувалося, чи це стереотип, що вчителька обов’язково похилого віку і з захворюваннями?

- Звісно, ми маємо різні школи, й ситуація різниться залежно від регіону. В мільйонних містах чималий відсоток молодих вчителів. Ми ці питання обговорюємо на штабі, у нас там немає що приховувати, і ми бачимо дуже різну картину в регіонах і бачимо, як регіони намагаються вирішувати проблеми. Наприклад, у Львові вирішили, що тільки вакциновані студенти матимуть право проживати в гуртожитках. Це не є рішення національного рівня, вони прийняли його на місцевому рівні. Але тут виникає проблема: студенти є й 14 років, і 15, і 16 років, а в нас вакцинуються діти від 12 років тільки в окремих випадках, наприклад, якщо дитина має супутні захворювання або виїжджає за кордон. Ніхто не передбачав, що на місцях приймуть такі рішення, а за яким алгоритмом їх виконати для студентів, молодших 18 років, незрозуміло. Тому зараз перед нами стоїть завдання врегулювати правове поле для вакцинації студентів.

Крім того, ми говоримо, що студент має отримати дві дози вакцини, тож чим би він не вакцинувався зараз, він все одно не встигне отримати повний курс. Наприклад, та ж AstraZeneca має інтервал між дозами 12 тижнів, хоча й точаться дискусії про скорочення інтервалу.

- Його треба скорочувати?

- Можливо, треба якось адаптувати інтервали для студентів. Наразі проводяться наради, ми обговорюємо інформацію. Тут треба враховувати ще один чинник - де взяти вакцини? Наприклад, коли надходить гуманітарна допомога, терміни придатності можуть бути не пʼять-шість місяців, а два, тоді виникає проблема з керуванням залишками.

Вакцинація не припиняє циркуляцію збудника, вірусу, тому ми концентруємося на людях літнього віку, про це ми говорили від самого початку. Всі штаби починаються і закінчуються з того, що перш ніж розширювати контингент для вакцинації, ми повинні на 100% забезпечити вакцинами людей літнього віку та інші групи ризику.

Ми знаємо дані соціологічних опитувань, за якими готовність до вакцинації людей літнього віку становить до 75%, але вакциновано трохи більше 10%, і це при тому, що ми вакцинуємо з початку березня. Виникає питання: що є бар'єром для вакцинації літніх людей?

- А що є проблемою?

- Є проблеми на місцях. Ми постійно здійснюємо моніторингові візити, спілкуємося з лікарями і бачимо, що є проблема з лікарями: лікарі часто самі відмовляють людей від вакцинації.

- Чому?

- Ми бачимо, що коли на вторинці людина літнього віку звертається до лікаря-спеціаліста й запитує його думку про вакцинацію, наприклад, якщо у мене онко, чи потрібно мені вакцинуватися, то лікар, як правило, каже: у вас онко, навіщо вам ще й навантажуватися вакцинацією? Те саме з вагітними, з кардіопацієнтами, з діабетиками, з іншими захворюваннями.

Ми бачимо, що існує бар'єр серед медпрацівників, коли люди готові вакцинуватися, а лікарі їх відмовляють. Що тоді робити? Давайте робити пункти біля базарів, магазинів. Працюватиме правило культурного середовища: коли всі навколо вакциновані, то людині легше прийняти рішення про вакцинацію.

Повертаюсь до питання вчителів. На сьогодні рівень охоплення вакцинацією серед педагогічного складу сягає близько 30%. Гадаю, шкільні вчителі залюбки повернулися б до офлайн-навчання. Але йдеться про дітей, які зазвичай не дотримуються дистанції, не дотримуються маскового режиму, вони можуть хворіти безсимптомно і заражати вчителів. Вчителі цього бояться.

Якщо вчитель випадає з освітнього процесу через хворобу, то постає питання якості наданих знань, коли математику викладає вчитель літератури, і навпаки. Вчителі - це група ризику, бо серед них чимало людей старшого віку, хоча ситуація відрізняється від регіону до регіону. І тут діти насправді будуть представляти небезпеку для педагогів. Ми можемо писати багато рекомендацій про провітрювання чи вологе прибирання класних приміщень, але вони не завжди виконуються. Тому нам треба стимулювати вакцинацію вчителів.

Всі країни шукають стимули для вакцинації. В тім числі й такі, коли вакцинація надає певні свободи, наприклад, перебувати в кафе, ресторанах, театрах. Так само можна говорити про певний бонус в результаті вакцинації в освіті. Гадаю, що батьки школярів будуть тиснути на педагогічний колектив, щоби навчання відбувалося офлайн і діти були не вдома, батьки будуть змушувати вчителів піти на вакцинацію.

- А що каже Міносвіти?

- В нашому штабі немає представників Міносвіти, але зустрічі все одно відбуваються, і ми розглядаємо комунікаційні шляхи й варіанти. Але тут хотілося б отримати підтримку не тільки від медиків чи освітян. Комунікаційну кампанію можна було б запустити на центральних телеканалах. Комунікаційний центр з питань вакцинації каже, що надав всі необхідні матеріали, ролики центральнім телеканалам, але наразі ми не бачимо, щоб ці матеріали транслювалися. Гадаю, що тут міністри, РНБО, прем’єр, президент могли б провести певну роз’яснювальну роботу з власниками і керівниками телеканалів.

Сенс пʼятого етапу вакцинації якраз полягає в тому, аби вакцинувати кожного охочого. Дивіться, що ми отримали з боку медиків - спершу тільки 10% медиків йшли на вакцинацію, на сьогодні ми вийшли на рівень 50%. Вони побачили смерті від COVID-19, побачили вакцинованих колег і почали вакцинуватися.

Аби пришвидшити вакцинацію, треба працювати з авторитетами. Наприклад, літні люди, які мешкають на селі, можуть дослухатися до священників. До речі, були зустрічі з радою церков, і в їх представників теж не одностайна позиція. Наприклад, УГКЦ підставили своє плече вакцинації, вони розповсюдили свої церковні документи про позицію щодо підтримки вакцинації. Була заява католиків, заява голови ПЦУ Єпіфанія, публічна вакцинація головного равина Києва. В Дніпрі центр вакцинації розгорнуто в центрі "Менора", там вакцинують і Pfizer, і CoronaVac. Те ж стосується мусульман, які публічно й активно підтримують вакцинацію. А от УПЦ МП поки не висловлює свою підтримку, сказали, що не втручаються в питання вакцинації, а хотілося б, аби підтримка вакцинації звучала на проповіді, це справило б належний вплив.

До відчутного ефекту спричинилася б і підтримка цієї ідеї з боку політиків, лідерів партій, провідних лікарів, лікарських асоціацій. З цим теж, на жаль, не так добре, як хотілося б. Цього не вистачає, хоч інформаційна кампанія в Україні не гірша, ніж в інших країнах.

- Тож чому в нас менше вакцинованих, ніж в інших країнах?

- Це питання стартових позицій. Якщо порівняти, там основним контактером з пацієнтом є сімейний лікар. Людина має порадитися зі своїм сімейним лікарем і пройти вакцинацію. У нас виходить, що люди готові вакцинуватися, приходять до свого сімейного лікаря, а той відмовляє. Я не говорю, що всі такі. Є чимало лікарів сімейної медицини, які займають проактивну позицію щодо вакцинації.

Якщо ми говоримо про вакцинацію людей з серйозними супутніми захворюваннями, то тут постає питання професійних асоціацій. Чому не проблема знайти позицію і рекомендації професійних асоціацій, наприклад, європейських, ізраїльських чи канадських онкологів чи ендокринологів, а позиції наших онкологів, ендокринологів, гінекологів, кардіологів, ревматологів немає? Асоціації є, а позицій немає. Професійні асоціації в цьому плані неактивні. Якби вони висловили свою позицію і за прикладом закордонних колег підтримали вакцинацію, це було б додатковим поштовхом для того, аби лікарі не відмовляли від вакцинації.

- Повернімося до вакцинації. Чи рекомендуватиме НТГЕІ скоротити інтервал між першою та другою дозою вакцини AstraZeneca?

- МОЗ запитав про нашу позицію. Ми проаналізували дані й наша рекомендація для МОЗ на сьогодні така: не скорочувати інтервали, дотримуватися максимально можливих інтервалів.

- Чому?

- Пояснення у нас таке: дані щодо ефективності вакцин, які ми використовуємо показують, що одна доза Pfizer попереджає госпіталізацію на 94%, дві дози – на 96%. По AstraZeneca: одна доза 71%, дві дози – 92%. Це дані, які оприлюднені у Великій Британії. Ці дані були отримані на тих інтервалах, які ми маємо на сьогодні - 12 тижнів для AstraZeneca и 21-28 днів для Pfizer.

Втім ми знаємо, що для "дельта"-вірусу потрібен трохи вищий титр антитіл. Вищий рівень антитіл досягається при збільшенні інтервалів між дозами. Ми знаємо, що навіть одна доза AstraZeneca і навіть одна доза Pfizer попереджають госпіталізацію, зменшують тривалість виділення вірусу, тобто, вакцинуючись навіть однією дозою, ми можемо обмежити циркуляцію вірусу. Тому тактика, яка є в Канаді, Великій Британії, і позиція ВООЗ така: максимально зосередитися на першій дозі. Ми повинні докласти всі зусилля для отримання першої дози, аби зменшити кількість тяжких хворих.

Але у нас відсутні дані, що якщо ми скорочуватимемо інтервал, це підвищить ефективність вакцини. Ми знаємо, що за більш коротких інтервалів у нас нижчий рівень антитіл, а також нижча ефективність вакцини. Тобто в нас немає наукових підстав говорити, що в умовах поширення "дельта" у нас зменшення інтервалу забезпечить хоча б таку ж саму ефективність. Позиція НТГЕІ – не скорочувати інтервали, а всі наявні залишки вакцин використати на першу дозу. Британія зараз для всіх вакцин зробила інтервал вісім тижнів. Тобто AstraZeneca вони скоротили до восьми тижнів, але збільшили Pfizer до восьми тижнів.

- Це маркетинг?

- Вони пояснили це з точки зору організаційної. Ми в Україні не можемо піти на такий крок, бо в нас існує "верховенство" інструкції до препарату. Інструкції до Pfizer чи CoronaVac не передбачають збільшення інтервалу. В "Модерні" написано: друга доза має бути введена в проміжок з 28-го по 42 день. Тож ми не можемо рекомендувати прийняти такі рішення. По AstraZeneca зменшити до 28 днів – це погана ідея, до восьми тижнів – можливо, але ми не впевнені в необхідності такого кроку, бо два чи три місяці з точки зору очікування - це одне й те ж, а з точки зору ефективності краще три місяці.

- Як ви оцінюєте змішані схеми, коли перша та друга доза робляться різними вакцинами?

- На сьогодні це один з можливих кроків, але він ще розглядається з точки зору зменшення інтервалів по AstraZeneca. Змішані дози в Україні ми затвердили для певних категорій населення і певних ситуацій, тому що ефективність вакцинації досліджена саме для схем, коли й перша, і друга дози зроблені однією вакциною. Та коли обставили складаються так, що людина отримала першу дозу, наприклад, AstraZeneca, а на другу її немає, то друга доза може бути Pfizer або "Модерна". І це буде страховка на той випадок, якщо виникнуть якість перебої чи дефіцит вакцин: ми можемо комбінувати між собою кілька продуктів і це буде повноцінна схема, яка визнана в країнах ЄС, Канаді. І не буде проблем з додатком "Дія", з відвідуванням тих країн, де такі схеми вже затверджено.

Зараз почали з’являтися дані по CoronaVac з іншим вакцинами, але їх потрібно вивчити. Навіть якщо ми приймемо таку схему і вважатимемо її повноцінною завершеною схемою, то невідомо, як її оцінюватимуть інші країни, і чи зможе людина, вакцинована за такою схемою, виїхати туди. Тоді виникає питання: для чого ми таку схему приймаємо? Тож наразі ми зупиняємося на моносхемах, але ситуація дуже динамічна, ми відстежуємо зміни, і якщо раптом з’являться дані, ми внесемо зміни в наші нормативні документи.

- Є люди, які згодні вакцинуватися тільки Pfizer. Яка вакцина краща?

- Зараз є більше даних, які стверджують, що зниження ризику госпіталізації при одній дозі Pfizer сягає 94%, одній дозі AstraZeneca – 71%, але ці данні переглядаються, і є дедалі більше даних, що для людей похилого віку AstraZeneca працює краще щодо попередження тяжкого перебігу COVID-19.

Якщо люди вважають, що їм підходить Pfizer, то це питання смаку. Є люди, яким подобається "Мерседес", а є ті, які віддають перевагу БМВ. Зараз не йдеться про те, що якісь вакцини кращі, якісь гірші, всі вони більш-менш однаково ефективні. Зараз ми оцінюємо вакцини з точки зору впливу на захворюваність. Деякі країни приймають рішення про третю дозу для літніх людей чи для людей з серйозними захворюваннями.

- А в нас буде третя доза?

- Принаймні на сьогодні МОЗ вивчає це питання. НТГЕІ вважає, що наразі відсутні переконливі наукові підстави для рутинного введення третьої дози. Ізраїль це зробив, тому що в них майже всі вже вакциновані двома дозами, і вони вводять третю дозу для людей, які в групах ризику, це не рутинна вакцина всіх. Тож ми наразі не маємо наукових підстав для того, аби рутинно вводити третю дозу. Для тих, хто в групі ризику, для літніх людей зараз завдання зробити хоча б по одній дозі.

- А як у світі? Чи йде світ до третьої дози?

- Лише для груп ризику. В США, наприклад, прийняли рішення щодо третьої дози для тих хто був щеплений понад шість місяців тому. Буде доступна третя доза з вересня.

- Тобто третя доза – впродовж року?

- У світі зараз вважають, що є групи ризику, які гірше реагують на вакцинацію, для них ефективність нижча. Тому після отримання двох доз з прийнятими інтервалами вирішили через шість місяців ввести цим групам ризику ще й третю дозу. До того ж зараз обговорюється концепція двох доз і збільшення інтервалів між ними. Можливо, в майбутньому ми не говоритимемо про третю дозу, як зараз, а про те, що для гарного подовження ефекту розвести в часі перші дві.

- Що буде в 2022 році?

- Не знаю. Ми закладаємо на 2022 рік резерв вакцини для третьої дози для певних груп населення. Для того, аби в нас був певний резерв і виробник зміг зараз закласти їх у виробничий план для України. Це не зобов’язує нас конче купувати ці вакцини, але ми все одно купуватимемо вакцини для тих, хто не вакцинується в 2021 році.

- Скільки планується купити в 2022 році?

- Ця цифра визначена дуже приблизно. Ми обговорювали, що на 2022-й і 2023 рік загалом треба близько 72 млн доз. Але це не означає що ми їх купуємо, це імовірна потреба. Ми порахували, що якщо до кінця року охопимо вакцинацією 50% населення, то для досягнення 70% в 2022 році треба буде ще вакцинувати 20% населення. Ця цифра буде врахована при плануванні держбюджету і на можливих перемовинах з виробниками.

І тоді знову виникає питання: яку вакцину використовувати для дітей? Бо тільки Pfizer вказує в своїй інструкції, що можна вакцинувати від 12 років. Решта вакцин цього не передбачають. Якщо ж ми приймемо рішення вакцинувати дітей від 12 років, то нам треба вакцинувати шість вікових груп - 12, 13, 14, 15, 16 і 17 років. У кожній віковій групі близько 250 тис. дітей, загалом близько 1,5 млн дітей. Навіть якщо рахувати по дві дози й охопити 100%, це 3,5 млн доз. Якщо ми плануємо на 2022 рік 75 млн доз вакцини, то 3,5 млн доз ми якось знайдемо, це не проблема.

- А ми говоримо про вакцинацію дітей тільки Pfizer?

- А це неважливо. Ми говоримо про вакцину, в інструкції до якої передбачена можливість використання для дітей.