14:54 31.03.2020

Замглавы Минэкоэнерго Чижик: Мы готовы на решение по "зеленой" энергетике хоть завтра, но нам нужен компромисс с инвесторами

21 мин читать
Замглавы Минэкоэнерго Чижик: Мы готовы на решение по "зеленой" энергетике хоть завтра, но нам нужен компромисс с инвесторами

Интервью заместителя министра энергетики и защиты окружающей среды Константина Чижика агентству "Интерфакс-Украина"  (подается на языке оригинала)

 

Наскільки відомо агентству, міністерство енергетики та захисту довкілля займається підготовкою проекту масштабних поставок в Україну американського газу. Розкажіть, будь ласка, про цей проект.

Що я вважаю одним з найбільших досягнень країни за останні 25 років, то це домовленість з американцями про створення в Україні газового хабу для всієї Європи. Йдеться про системні поставки в Україну американського LNG в обсягах приблизно 6 млрд куб. м на рік. Тобто цей газ буде доставлятися до терміналів Польщі, а після регазифікації – трубопроводом в Україну із закачкою в наші газосховища. Далі газ транспортуватиметься і продаватиметься європейським країнам, а потенційно – не тільки європейським.

Наша основна роль – це хаб по сховищу. Ми маємо одне з найбільших газосховищ у світі й відповідно – в Європі. У даному випадку транспортування до того чи іншого порту є серйозною фінансовою складовою. Водночас, Україна може надавати якісні послуги зі зберігання газу за ринковими цінами. Очевидно, що польська сторона також була зацікавлена в тому, щоб бути таким хабом. Але домовленість, про яку йдеться, полягає в тому, що таким хабом буде саме Україна.

Найголовніше питання, яке ми вирішимо завдяки реалізації цього проекту, – це питання енергетичної незалежності України, в першу чергу через зменшення впливу російського газу. І тут йдеться не лише про нашу країну, а про всю Європу.

Друге – це геополітична незалежність, це абсолютна зміна ролі України як гравця на європейській та світовій аренах. Уявіть собі ситуацію, якби в 2014 році в українських газосховищах був американський газ. Мабуть, за таких умов події розгорталися б за іншим сценарієм.

Третє, на чому я б хотів акцентувати увагу, це економічний фактор. Те, про що ми говоримо, це безпрецедентна історія. Україна буде не просто хабом, куди газ буде заходити, щоб потім йти далі. Ми не будемо умовно транзитером. Ми зароблятимемо не тільки на купівлі-перепродажу газу, хоча це теж стане частиною прибутку. Ми говоримо про входження України в капітал усього ланцюжка проходження цього газу від Америки, включаючи видобуток, транспортування, регазифікацію і так далі.

Я реально дуже "горю" цим проектом і сподіваюсь, що він буде в подальшому реалізований. Це питання не конкретного міністра, заступника міністра чи навіть уряду. Це, наголошую, питання незалежності та безпеки всієї країни і регіону в цілому. Бо таким чином ми зменшуємо залежність від Росії всієї Європи, у чому полягає й ідея американців.

На якій стадії перебувають домовленості про ці поставки?

Ми вже підписали лист про наміри з американською компанією Louisiana natural gas Exports, Inc. Більш того, вони готові були підписати меморандум з конкретними цифрами і зобов’язаннями, але це ми зараз відпрацьовуємо юридично та технічно.  За даними оператора ГТС зі свого боку Україна готова до реалізації цього проекту, нам не потрібно суттєвих вкладень чи інвестувань в інфраструктуру. Втім, оскільки наразі польський маршрут дозволяє транспортувати лише до 2 млрд куб. м. газу, він потребує незначної реконструкції та продовження газопроводу з польського боку. Наразі, ми відпрацьовуємо разом із США та Польщею найбільш оптимальне рішення. Також Польща побудує ще один новий термінал. Але це може бути етапний проект. Наприклад, спочатку ми заповнюємо ті 2 млрд, які є, а паралельно збільшуємо потужності до 6 млрд. За нашою оцінкою, повноцінне функціонування проекту може розпочатися вже за 2, максимум 3 роки.

Наскільки компанія, з якою ведуться переговори, надійна? Ми вже мали за часів Януковича сумний приклад "лижного інструктора" щодо будівництва LNG-терміналу в Одесі.

Рішення про залучення саме цієї компанії було прийнято впродовж переговорного процесу, а її надійність гарантується високим рівнем домовленостей. Водночас, нам як країні варто відходити від логіки сприйняття " "проект під компанію", який, на жаль, багато років домінував. Цей проект важливий для України та всього регіону незалежно від того, хто буде його реалізовувати.

Вагомість посилення енергетичної незалежності України та проекту в цілому неодноразово підкреслювали й представники Уряду США. Я особисто зустрічався з заступниками міністрів енергетики, а також економіки США, заступником Держсекретаря. Ми в тісному контакті з американським урядом, а також з американським посольством.

Хто виступить оператором контракту з українського боку?

Це "Магістральні газопроводи" чи Нафтогаз і, звісно, Міністерство енергетики та захисту довкілля. Але враховуючи надзвичайно велику геополітичну вагу проекту, він реалізовуватиметься під патронатом президента України. І, зрозуміло, всі необхідні державні органи в цьому будуть задіяні.

Напевне, в уряді зважили на можливе протистояння реалізації цього проекту з російського боку, навряд чи вони просто дивитимуться на просування проекту. Як збираєтеся вирішувати цю проблему?

Ми теж не дивилися просто, як вони будують Північний потік-2. Багато хто казав, що американських санкцій щодо європейських компаній ніколи не буде. Але вони є, Північний потік зупинено. Маємо прецедент. І зараз ми відповідно готові до будь-яких протидій з боку країни-агресора.

Як Ви розцінюєте перспективи транспортування енергоресурсів через Босфор, Чорним морем? Чи, можливо, є перспективи таких поставок з басейну Каспійського моря?

Дотримуємося в міністерстві думки, що з урахуванням загально-політичної ситуації сьогодні більш вірогідним видається сценарій поставки енергоносіїв через Польщу. Це наша спільна з американськими партнерами оцінка. Водночас ми готові розглядати будь-які механізми диверсифікації поставок газу для збільшення енергетичної незалежності. І якщо завтра ситуація зміниться і з‘являться нові можливості та маршрути для поставок LNG, ми розглянемо їх використання

Наша головна логіка: посилення енергетичної незалежності всіма можливими способами. Окрім диверсифікації поставок, ми дуже активно працюємо над збільшенням власного видобутку газу. Минулого року були проведені перші за останні вісім років аукціони на угоди про розподіл продукції. Я починав над цим працювати ще в Офісі Національної Інвестиційної Ради при Президентові України. В результаті залучили двох іноземних інвесторів з США та Канади. На цей рік планується ще чотири нових конкурси.

І тут йдеться не лише про газ. Ми так само зменшуємо залежність від російського ядерного палива і все більше переходимо на американське. У 2021 році пануємо перевести на паливо Westinghouse близько 54% діючих енергоблоків. Більше того, ми досягли домовленостей з компанією, що з подальшим збільшенням заміщення російського палива, ми перейдемо на локалізацію виробництва в Україні. А це не лише енергонезалежність, це робочі місця та розвиток економіки.

Яких заходів сьогодні вживає міністерство в напрямку кібербезпеки в енергетиці?

Нещодавно, вперше в історії міністерства був створений директорат з цифрової політики і безпеки. Попри те, що міністерство є органом, який формує політику в сфері енергетики, в тому числі енергетичної безпеки, воно не мало відвідного підрозділу по кібербезпеці. Наша основна мета на найкоротшу перспективу – провести аудит реального стану речей у сфері та разом з нашими міжнародними партнерами розробити відповідні рекомендації з покращення ситуації, план дій, і в найкоротші терміни його реалізувати. Вже є принципова домовленість із американськими партнерами про фінансування цієї роботи за рахунок грантових коштів, а також про технічну допомогу.

Всі ми знаємо історії про кібератаки на українські енергопостачальні компанії, підстанції "Укренерго", які тепер в тій же Америці вивчаються як case study. За нинішніх умов можливе повторення таких неприємних історій?

Міністерство відповідні висновки з цього зробило. Не думаю, що буде коректним коментувати діяльність тих же обленерго, оскільки це приватні компанії, а Укренерго не підпорядковується нашому міністерству. Однак, ми робимо все, щоб наші рекомендації були актуальними і продуктивними, і сподіваємося, що після них відповідні зміни та покращення будуть проведені.

Де найбільші точки ризику зараз? Магістральні мережі, атомна-, гідроенергетика?

Я би назвав це не найбільшими точками ризику чи больовими точками, а пріоритетними напрямками. Для нас найпріоритетнішими напрямками, враховуючи ту інформацію, якою ми володіємо, є, звісно, мережі та об‘єкти атомної інфраструктури.

А які плани та пропозиції щодо Чорнобильської зони? Вже багато років говоримо про відкриття цієї закритої території для туризму та інвестицій.

Почну з ідеології. Що зараз ми робимо з Чорнобилем? Ми перетворюємо той негативний досвід і трагічну історію у потенційну точку росту для майбутнього. З того, що сталося, маємо зробити висновки і використати навпаки для максимальної мультиплікації, в тому числі туристичного та економічного потенціалу. Це й нові туристичні можливості, залучення інвестицій і набагато складніші проекти. Враховуючи те, що в світі не так багато країн, які коли-небудь виводили атомні станції з експлуатації, ми маємо в цьому величезний досвід і можемо ним ділитися. У цьому напрямку недавно були досягнуті домовленості з корейськими партнерами, з державними установами країни, про проведення спільних досліджень на території Чорнобиля, в тому числі з виведення атомних блоків. Зараз ідеться  про створення корейського дослідницького центру на території Чорнобиля. Це не просто історія для PR чи для туристів. Це підтримка й розвиток нашого інтелектуального і наукового потенціалу.

Також ми не відкидаємо можливості розвитку відновлюваної енергетики в зоні ЧАЕС, хоча це питання треба розглядати у комплексі з реформою зеленої енергетики та вирішення проблем із "зеленим тарифом". Втім, нещодавно я зустрічався з віцепрезидентом французької енергетичної компанії Total Eren, яка ще раз підкреслила готовність компанії входити в проект з будівництва сонячних електростанцій у Чорнобилі.

Від початку мова йшла про потужність станції в один ГВт, але наразі  більш реалістичним з точки зору уряду та "Укренерго" видається проект потужністю 200 МВт. Принаймні, такою може бути потужність першої черги.

Інша велика історія стосується всього ядерного сектору. Ми плануємо запустити в Україні виробництво малих ядерних реакторів. Ми вже маємо підписаний меморандум з американською компанією Holtec та працюємо над залученням ще однієї компанії з США. Це дуже важливий проект з кількох причин. По-перше, це одне з рішень системної проблеми застарілих діючих АЕС. По-друге, це розвиток наукового потенціалу, адже дана технологія є нових словом у світі АЕС. По-третє, це розвиток промисловості, це нові робочі місця та ріст економіки, які так критично необхідні Україні. Більш того, ми говоримо не лише про виробництво реакторів для України, а й про експорт.

Україна не відмовляється від ідеї облаштування сховища ядерних відходів на території ЧАЕС. Як це узгоджується з ідеєю перетворення Чорнобиля на безпечну та чисту зону?

Ба більше – це є передумовою перетворення Чорнобиля на туристичну, культурну, інвестиційну, наукову мекку. Без безпечної утилізації відходів та вирішення проблеми тих відходів, які вже перебувають на території ЧАЕС, у тому числі й матеріалів під саркофагом, говорити про плани та перспективи неможливо. Тому по-перше, ми вже готові найближчим часом запустити гарячі випробування сховища відпрацьованих радіоактивних відходів, ЦСВЯП-2, проект якого реалізує американська компанія HOLTEC. І ще раз – це питання не тільки локальної безпеки Чорнобильської зони, а й енергетичної безпеки країни. Зараз ми відправляємо всі відпрацьовані відходи до Росії. Якщо завтра вона відмовиться їх приймати, це матиме катастрофічні наслідки для України, бо жодного іншого місця, куди можна було б спрямувати ці відходи, немає. Жодна інша країна ні Європи, ні світу не прийме просто так відпрацьовані відходи. Це величезний важіль,  який має сьогодні Росія на Україну, і ми їх цього позбавляємо.

Є й інша історія. У листопаді минулого року на засіданні у Лондоні спецгрупи з Чорнобильської зони, включаючи країни G7 та ЄБРР, ми вперше за багато років досягли принципової домовленості про початок переговорів про новий проект колективного фінансування розвитку території ЧАЕС та підвищення безпеки. Попередні домовленості закінчилися, і як ми знаємо, останні кілька років європейська сторона не була налаштована  продовжувати відповідне фінансування. Пам’ятаю, коли я вів ці перемовини в Лондоні, багатьох здивувало, що нам вдалось переконати європейців. Що ми робимо? Ми спільно з ЄБРР готуємо технічний план, стратегію подальшого розвитку Чорнобильської зони, і будемо пропонувати міжнародним партнерам пристати до її реалізації. Сподіваємося, що й країни G7, і ЄБРР, і ЄС нас у цьому підтримають. Принаймні, наші переговори й домовленості дають підгрунтя для оптимізму. Більш того, під час останньої конференції МАГАТЕ я зустрічався з новим його директором Рафаелем Маріано Гроссі, і він повідомив, що МАГАТЕ  зацікавлене у проекті розвитку території ЧАЕС не тільки як орган, який забезпечує контроль та перевірку, а й як потенційний контрибутор у цій історії.

На що потрібне це колективне фінансування?

Саме це питання й відпрацьовується наразі у рамках стратегії, яку ми розробляємо. Але великими мазками вписуємо у стратегію розбір того, що перебуває під саркофагом. Далі – реконструкція тих інфраструктурних частин, які за часом відпрацювали своє. Звісно, це також питання поводження з відходами й тими матеріалами, які ще залишилися в зоні.  І нарешті – це забезпечення системного розвитку для подальшої безпеки не тільки Чорнобильської зони, а й усього регіону.

Обсяг попереднього фінансування на створення НБК – Нового безпечного конфайнменту складав EUR1,5 млрд. Зараз про які суми йдеться?

Є певні розрахунки, але поки йдуть переговори, зарано говорити про обсяг фінансування.

 

Який взагалі стан справ з договорами міжнародної техдопомоги?

Насправді, у цьому секторі історично доволі багато проблем, але зазвичай про них ніхто не хоче говорити публічно й тим паче їх вирішувати. Дехто боїться зіпсувати стосунки з міжнародними донорами та посольствами, але більшості просто не вигідно їх вирішувати. Основні питання: неефективність та непрозорість. Простий приклад: донор виділяє, скажімо $3 млн євро на якусь реформу. Зазвичай, з цих грошей на саму суть витрачається 10-20%. Решта йде на семінари, тренінги, оренду п’ятизіркових готелів, поїздки, іноземних консультантів, перекладачів і так далі. І це ми ще не говоримо про непрозорість. До того, ж у нас прийнято сприймати іноземних донорів з великим пієтетом. Якщо дають гранти, то мовчки дякуй і навіть не думай дивитись, на що їх взагалі витрачають. Це призвело до того, що проекти дуже часто повністю відірвані не тільки від цілей Уряду чи прагнень громадян, а просто від реальності. Ми нещодавно зробили велику справу – вперше повністю змінили підхід до грантової допомоги та провели тотальний аудит усіх проектів міжнародної технічної допомоги (МТД). Новий принцип: прозорість, ефективність та відповідність пріоритетам Уряду. Якщо допомога не відповідає цим принципам, то краще не отримувати таку допомогу. Об‘єднане міністерство має найбільший серед інших міністерств пакет проектів МТД, їхній загальний обсяг сягає за $1 млрд. І це тільки грантові кошти. Чому потрібен був такий аудит? Це було зроблено, зокрема, для подолання корупційних ризиків, які, кажу відверто, були як з боку працівників міністерства, так і представників  відповідних проектів. Мені довелося звільнити приблизно 80% всього персоналу, який працював над проектами МТД у Мінекології. Адже процвітала найтиповіша схема – у якості експертів ці працівники залучали до проектів своїх родичів, які могли отримувати зарплату одночасно від декількох проектів Їх, до речі, теж з проектів попросили. Також ми перевірили проекти відносно ефективності використання коштів

Наша мета – не вбити проекти, а привести їх до ладу. Адже відмовитися від проекту можна у будь-який момент, набагато складніша задача – переформатувати його таким чином, щоб країна та громадяни отримали від того максимальну користь. Якщо ми самі можемо справитися з проблемою за півроку, а донори пропонують нам проект у тому ж питанні на 2 роки, то яка з того користь? Тож по багатьом проектам довелося переглянути терміни виконання. Вивільнені кошти пропонуємо партнерам спрямувати на інші напрямки. Також в результаті аудиту, наприклад, з‘ясували, що певні гаджети та пристрої мали закуповувати за завищеною ціною, тому ми не затверджували таку купівлю.  Відносно деяких проектів розпочата процедура проведення внутрішньої перевірки, фінансове розслідування. Показово, що наше міністерство стало рольовою моделлю для інших міністерств, і принаймні, минулим урядом було прийнято рішення за нашим прикладом переглянути і всі їхні проекти.

Мабуть, найактуальніше для Вас зараз питання розвитку відновлюваних джерел. На якій стадії процес медіації з інвесторами? Яку стратегію надалі обере міністерство у вирішенні так званої "кризи ВДЕ"?

Давайте одразу уточнимо. У цих дискусіях дуже багато людей заміняють поняття переговори з усім ринком поняттям медіація. Так, ми перебуваємо у процесі медіації на рівні Energy Community з деякими гравцями ринку, представленими Європейсько-українським енергетичним агентством. Ці гравці репрезентують не більше 25% ринку. Водночас у жовтні минулого року ми почали переговори з усім ринком у цілому без винятків. Передбачаючи загострення проблеми наперед ми надали всьому ринку повні розрахунки, запропонували рішення, ба більше, сказали, якщо хтось бачить, як вирішити ситуацію краще, ось вам спеціально розроблена фінансова модель, яка за вас ще й порахує ефект від вашої пропозиції. Навіть посольства та організації, які захищають своїх інвесторів в Україні визнавали: такого конструктиву та відкритості не демонстрував жоден уряд в інших країнах, які переглядали "зелені" тарифи.

Ми були відкриті та залишаємося відкритими до переговорів з усіма. І ми продовжуємо процес переговорів. Наразі ситуація доходить до критичної, оскільки з приходом весни збільшується "зелена" генерація і відповідно збільшуються обсяги необхідних виплат. І все це щодня наближає момент потенційного дефолту. З самого початку ми робимо все, щоби цього уникнути. Саме тому в уряді ми й напрацювали потенційно компромісний варіант, який, ми сподіваємося, і вирішить питання розвитку сектору, і буде менш болючим для інвесторів.

Головне – розуміти логіку та цілі, ми прагнемо розвивати відновлювальну енергетику, виконувати зобов’язання зі скорочення викидів та ставати не просто виконавцем, а партнером нової європейської "Зеленої Угоди". Я особисто багато працював над залучення іноземних інвесторів у ВДЕ в Україну та хочу бачити, як їх проекти ростуть, а обсяг інвестицій збільшується. Хочу бачити, як через певний час відновлювана енергетика зможе за ціною конкурувати з традиційною, як це вже відбувається у світі. Та у ситуації, яка склалась все це неможливо зробити безболісно. Сьогодні ми маємо вирішувати проблеми, які зріли роками. І ми прагнемо зробити це максимально конструктивно.

Тобто, міністерство готове далі дискутувати відносно змін умов розвитку ВДЕ? Остання ваша пропозиція ще може обговорюватися?

Ми готові про ці цифри говорити, це питання переговорів. Але так чи інакше залишаються 4 основні напрямки, де нам потрібно узгоджувати рішення: це власне добровільна реструктуризація, cut off date або визначення, допоки діє "зелений" тариф, відповідальність за небаланси та умови обмеження генерації.

Ми сподіваємося на вирішення проблеми найближчим часом.

І маю підкреслити: всі, хто хоче працювати без змін тарифу, матиме таку можливість, бо ми говоримо тільки про добровільну реструктуризацію. Не примушуємо нікого, але тим, хто піде на таку реструктуризацію, буде запропоновано низку стимулів, щоб покращити їхні умов.

Невідомо, як в умовах карантину працюватиме парламент, без якого не можна запровадити нові умови, бо це зміни законодавства.

Звісно, ситуація з коронавірусом внесе свої корективи, але зупинятися не потрібно. Принаймні, маємо час для подальших переговорів, хоч і на відстані. Якщо нічого не робити, дефіцит виплат буде тільки рости. Нагадаю, міністерство було готове виступити з пакетом законодавчих змін ще у листопаді минулого року. І тоді дійсно наші пропозиції були не такими жорсткими. Але з тих пір ситуація значно погіршилася. Дефіцит Гарпока на 2020 рік у листопаді 2019 року оцінювався в 14 млрд грн. З них до 5 млрд мали бути покриті за рахунок інвесторів. 70% вирішення проблеми взяла на себе держава – з цих 14 млрд 7 млрд уряд вже зберіг через свої рішення, зокрема, через відміну пільг на втрати в мережах. Все, що уряд обіцяв, ми  зробили.

Але дефіцит виріс, в тому числі через  введення нових потужностей, та вони й продовжують вводитися. Крім того, були певні неідеальності на ринку, зокрема, з ціною на ринку на добу наперед. Ми попереджали про це ще у жовтні. Тому ще раз – будь яка затримка процесу грає проти самих інвесторів. Ми готові на рішення хоч завтра, але нам потрібен компроміс з інвесторами.

Втім, очевидно, що і добровільна реструктуризація, і всі інші історії – це тактичний хід для розтягнення проблеми у часі, щоб мати його на вирішення стратегічних питань. І на це спрямований наш пакет антикризових заходів в енергетиці, який буде поданий найближчим часом. Бо проблему потрібно вирішувати тільки комплексно і системно: запустити ринок балансуючих потужностей, ринок допоміжних послуг, запровадити стимулювання будівництва систем накопичення, провести модернізацію інфраструктури і врешті досягти до 2023 року інтеграції з ENTSO-E. Трохи забігаючи наперед скажу, що ми плануємо до кінця цього року запустити аукціони на нові балансуючі генеруючі потужності. І це питання не тільки розвитку ВДЕ, а також залучення нових інвестицій, створення конкуренції та взагалі питання безпеки мережі. Та правда в тому, що не можна побудувати об‘єкти за день, а дефіцит ГарПока тим часом росте.

Чому не вдалося домовитися ще минулоріч?

Одна з причин, чому порозуміння досі не досягнуто, полягає в тому, що немає єдиної позиції серед гравців ринку. Адже компанії перебувають на різному етапі розвитку проектів. У когось ці проекти вже працюють кілька років, хтось тільки побудувався в 2019 році, хтось з великих інвесторів ще не побудувався взагалі. Тому в кожного своє поле для компромісу, і воно протирічить іншим. Якщо проект «старий», то в інтересах цього інвестора обмежити доступ нових інвесторів, щоб не ставити під більший ризик існуючу генерацію. Адже будь-яке розширення сектору веде до збільшення і фінансового, і технічного навантаження. Водночас ризики невиплат і відключень особливо болісні для тих проектів, які ще не встигли окупитися. І при цьому, якщо хоча б половина pre-PPA будуть реалізовані, то це щонайменше в півтора рази збільшить потужності ВДЕ.

Але, подивіться, який красномовний вигляд мають цифри із введення нових потужностей відтоді, як розпочалися переговори. Ми почали у жовтні. Відкрито розповіли про проблеми з інтеграцією ВДЕ в енергосистему і дефіцитом виплат. Вийшли з усіма фактами, усіма цифрами, дали всі моделі. Та, власне, про всі ці ризики ми казали й тоді, коли писали закон про зелені аукціони. І з того часу, коли вже всім були детально відомі ці проблеми, було введено більше об‘єктів ВДЕ, ніж за всі роки разом взяті. Зрозуміло, всі поспішали до кінця 2019 року, бо з 2020 знижується "зелений" тариф. Але всі на той момент ризики розуміли дуже чітко і приймали рішення про будівництво і введення об‘єктів з урахуванням всіх цих факторів.

Ви рахували економічний ефект своїх пропозицій по реструктуризації зелених тарифів?

Звісно. Дуже ретельно та комплексно. Робота в Мінфіні та з МВФ навчили мене дивитись на все дуже системно (посміхається). Ми враховували не лише ефект на дефіцит Гарантованого покупця, а й на дохідність самих проектів, щоб бути впевненими, що інвестори "потягнуть". До того ж, пропрацьовували це питання з усіма державними банками та НБУ, щоб пересвідчитись, що банки зможуть надати інвесторам необхідні умови реструктуризації кредитів, а також, щоб уникнути негативного ефекту на фінансовий сектор. Адже, якби держбанки, які фінансують більшість проектів, понесли б втрати, то в результаті ми б докапіталізували їх з бюджету, тобто, за все це заплатили б прості громадяни. Якщо говорити саме про вплив на дефіцит ГП, то все залежить від кількості гравців, які погодяться на добровільну реструктуризацію. Розраховуємо на 4-5 млрд грн економії. Але питання ще й у кількості грошей, які ми збережемо після введення відповідальності за небаланси.

Чим далі, тим все більше експертів схиляються до думки, що «зелених» аукціонів цього року не буде. Яке у міністерства бачення щодо цього?

Чому ми маємо сьогодні таку проблему з ВДЕ? Ще й тому, що «зелені» аукціони існують паралельно з "зеленими" тарифами. Переконаний, що самі аукціони запрацюють добре – і модель дуже класна, і ми вже готові їх проводити. Але якими б класними не були аукціони, на них ніхто не піде, якщо паралельно будуть існувати тарифи із фіксованою і вищою, ніж може скластися на цих аукціонах, ціною, навіть якщо строк виплати за ними буде меншим.

Чи буде на перших аукціонах конкуренція і коли вони будуть запущені, залежить від прогресу переговорів з інвесторами.

Може зарано говорити, але чи є якість певні прогнози по квотам на аукціони?

Як ми казали, з першої зустрічі з інвесторами ще у жовні 2019, квоти залежать повністю від переговорів. Якщо обмежуємо pre-PPA на 90%, то квота має бути більшою. Якщо ж даємо більше можливостей, щоб добудувалися, то квота буде меншою. Але ми говоримо про спроможність мережі абсорбувати нову генерацію і фінансову можливість сплачувати за цю потужність.

Наскільки, по-Вашому, небезпечний для України арбітраж?

Все, що ми робимо, це для того, щоб стабілізувати сектор, і ми сподіваємося їх уникнути. Та й знаєте, вже кілька років ідуть арбітражі по деяким китайським проектам, а темпи введення нових об‘єктів від того не спали.

Ми говоримо про ці болючі зміни винятково з метою збереження сектору. І політично, і з точки зору роботи нам було б набагато простіше взагалі нічого не змінювати. Але ми бачимо ситуацію з іншого боку. Коли ми приймали енергетичну стратегію, всі казали, що вона занадто амбітна, і ми ніколи не досягнемо передбаченої частки ВДЕ. А насправді, наприклад, по СЕС, ми перевиконали показники на 10 років. Ми мали досягти цих 5 ГВт до 30 року, а практично маємо їх зараз.

Олексій Оржель напередодні відставки з посту глави Мінекоенерго говорив про те, що в уряді розглядається питання зняття пільги для населення на оплату перших 100кВт електроенергії, які коштують майже вдвічі нижче, ніж наступні обсяги споживання. За наданими ним розрахунками, це б дало близько 10 млрд грн. Чи зараз ця пропозиція розглядається? Тим більше, що у своїх пропозиціях щодо вирішення проблем ринку е/е інвестори теж пропонували зміни в ПСО.

Пропозиції інвесторів звучать прямо – нехай люди заплатять за все. Якщо ви подивитесь на наші пропозиції від листопада, то в них певна частина заощаджень передбачалася від підняття тарифу ОСП. А також пропонувалося підняти тариф окремим категоріям споживачів, хто споживає більше 500 кВт на місяць. Втім, ми не піднімаємо тарифи для всього населення, бо це неправильно, щоб пенсіонер, студент чи вчитель  зі своєї зарплатні оплачував найвищий тариф у Європі при тому, що він не виконує свою основну функцію – зменшення викидів. Так що наразі – ні, не розглядається питання про зняття пільг. Розмови про це йшли і йдуть, але є принципова позиція президента країни, що ми не піднімаємо тарифи для населення

Чи потрібно вирішувати ситуацію з тарифами загалом? Так, її треба вирішувати. Чи потрібно встановлювати більш реалістичні тарифи для інвесторів? Так, безумовно, треба. Це дві історії, й очевидно, що вирішення обох необхідне. Але питання встановлення тарифу для інвесторів більш критичне. Якщо ви подивитеся на аукціонну ціну зелених в інших країнах, то побачите, наскільки нижчі тарифи. По всьому світу відновлювана енергетика починає конкурувати по ціні з традиційною. І це саме те, до чого ми з часом маємо прийти через конкуренцію та ефективно працюючий ринок.

Завантаження...
РЕКЛАМА

ПОСЛЕДНЕЕ

Посол Польши в Украине Цыхоцки: для нас принципиальное дело - это суверенитет и территориальная целостность Украины

Переход к другому поставщику должен происходить в пару кликов - глава газопоставляющей компании группы "Нафтогаз"

Новый глава Госэкоинспекции Андрей Мальованый: Штрафы должны быть увеличены в разы

Гендиректор "Тева Украина" Дмитрий Спицин: "Кризис ускорит процессы концентрации и консолидации в дистрибуционном канале

Глава номинационного комитета "Укрнафты" Бойцун об отмене конкурса на нового CEO: Это очень странное, непоследовательное и непрофессиональное решение

Шмыгаль: Нам необходимо разогреть экономику

Замглавы МИД Божок: Убежден, что в этом году нам удастся достичь положительных результатов в вопросе присоединения Украины к Программе усиленных возможностей НАТО

Шмыгаль: Нам необходимо разогреть экономику (на языке оригинала)

Завитневич: Закон об оборонных закупках снимет завесу тайны в этой сфере и сломает хребет коррупции

Министр здравоохранения Степанов: "Реформы в медицине - это самые сложные реформы в любой стране мира " (часть II)

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
Завантаження...
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА