16:32 19.03.2020

Замглавы Минэкоэнерго Масличенко: ВИЭ уже за несколько лет докажут свои преимущества в производстве электроэнергии

19 мин читать
Замглавы Минэкоэнерго Масличенко: ВИЭ уже за несколько лет докажут свои преимущества в производстве электроэнергии

Эксклюзивное интервью заместителя министра энергетики и защиты окружающей среды Сергея Масличенко агентству "Интерфакс–Украина"

(подается на украинском языке)

– Українська концепція зеленого енергетичного переходу викликала дискусії та отримала абсолютно протилежні оцінки. Які висновки міністерство зробило з цього обговорення?

– Так, ми справді зіткнулися з абсолютно різними думками. З одного боку, екологічні організації вболівають за повне закриття атомних станцій та припинення розвитку ГЕС. Профільні профспілкові організації навпаки кажуть, що не можна вбивати "атомку", треба розвивати гідроенергетику. Крім того, мені вручили петицію з 14 тисячами підписів стосовно закриття мало не від завтрашнього дня всіх вугільних станцій. У той же час наші науковці, наприклад, шановні професори ще з радянських часів кажуть, що зелена енергетика призведе до зникнення струму в наших розетках, тому не можна в жодному разі на неї покладатись, мовляв є традиційні джерела, Україна багата на енергоресурси і потрібно розвивати ці перспективи.

У результаті ми отримали зауваження приблизно від 35-ти різних стейкхолдерів, всього 155 коментарів. Більшість з них було або враховано, або буде враховано при розробці документів нижчого рівня, бо вони більш детальні. Повністю не враховано приблизно 1%. Втім, не скажу, що ми не прогнозували активне обговорення. Але думаю, що дискусії обов’язково виведуть нас на найправильніший шлях.

– Найбільш дискусійним, здається, виявилося питання про закриття вугільних ТЕС. Ви не збираєтеся його корелювати після всіх обговорень чи все-таки наполягаєте на їхньому закритті?

– Звичайно, ми не говоримо, що маємо на меті закрити вугільні станції за 3 чи 5 років. У нас довгостроковий план до 2050 року. І наші модельні розрахунки показують, що в 40-му році використання вугілля буде просто не вигідним, якщо враховувати всі витрати на екологію. З іншого боку, ВДЕ дешевшає. Тож за всіма прогнозами, ТЕС з часом економічно програють ВДЕ. І все це ми пояснимо, в тому числі й власникам ТЕС. До речі, представники компанії ДТЕК на одній з презентацій сказали, що їхні розрахунки по вугіллю майже збігаються з нашими. Тобто вони теж розуміють, що у вугілля обмежене майбутнє, тож у Давосі були з презентацією щодо зеленого переходу.

По атомці ми теж знаходимо компроміс. Ми не відмовляємось від атомної е/е. Просто за рахунок того, що доля ВДЕ буде збільшуватись, а атомка поступово вичерпуватиме свої ресурси, адже ми тільки продовжуємо термін експлуатації блоків на 10-20 років, а не будуємо нових. Тобто загальні компромісні рішення, на нашу думку, у цій концепції знайдені.

– Які ключові зміни ви все-таки зробили за результатами обговорення?

– Наприклад, ми приділили більше уваги розвитку біоенергетики. Адже Україна – це аграрна країна, яка має дуже великі перспективи саме в біоенергетиці. Тому ми збільшили її частку у виробництві електроенергії до 10% та тепла до 75%. Але при цьому треба також було передбачити питання податкового стимулювання нових "зелених" технологій, того ж біопалива чи водню.

Також ми перерахували показники балансування ВДЕ, передбачивши як будування систем накопичення, так і використання газових маневрових станцій.

Ще один момент – підтримка внутрішнього виробника, включаючи енергетичне обладнання та продукування інновацій.

Наболіле питання – розвиток інфраструктури. Зараз немає механізму, який би дозволяв власникам мереж вкладати кошти у їхній розвиток, у першу чергу йдеться про RAB-тарифи.

Оператори мереж, як газових так і електричних, зможуть отримувати передбачуваний дохід та, відповідно, інвестуватимуть в оновлення мережі та надаватимуть якісний сервіс без збоїв в постачанні енергоресурсів. RAB-регулювання – це зміна принципу формування тарифів.

І врешті, надважливе питання – соціальна прийнятність зеленого переходу. Насамперед це стосується трансформації вугільної галузі й перепрофілювання та працевлаштування її працівників. У концепції зеленого переходу ми приділили увагу цьому питанню. А щодо реформи вугільної галузі – розробляється окрема концепція.

– Наскільки зрозуміло, це перший досвід написання документа такого рівня?

– Це перший досвід написання саме інтегрованої програми енергетики та клімату. Вона так і називається. Це базовий документ, головний план, візія, що потрібно робити Україні для переходу на зелену енергетику до 2050 року, на виконання якого будуть розроблятися інші документи, нижчого рівня. Але, зауважу, це не просто wish list – концепція вибудовується на економіко-математичній моделі, прорахована у загальних речах, але без деталей. Там є ключові показники, наприклад, 70% ВДЕ від загального виробітку е/е до 50-го року, 20-25% частка виробництва атомними станціями, вихід на європейський рівень енергоефективності, інвестування в обсязі 5% ВВП щороку. Такий стратегічний підхід – це європейська практика. Ми вивчали досвід Данії, Голландії, Німеччини, де, наприклад, була розроблена подібна програма енергетичного переходу відома як Energiewende.

Найголовніший документ, який ми вже розробляємо під концепцію, це Інтегрований національний план з енергетики та клімату на 10 років. Це наша дорожня карта на десятиріччя. І це вже нова вимога ЄС, якої європейські країни почали дотримуватися ще минулого року. А ми як члени Енергетичного співтовариства маємо цього року підготувати такий інтегрований план. Хотів би зауважити, що при підготовці цих документів ми відійшли від секторального радянського підходу, де фактично всі напрямки прописувалися окремо. Тоді планували, як розвивати електроенергетику, скільки грошей туди вкладати, скільки виробити, щоб забезпечити роботу шахтарям, атомникам. Але ніхто не дивився на споживання, кому воно потрібне, яким галузям і в якій перспективі. Я не кажу вже про екологічну складову, яка була сама по собі.

І, до речі, з огляду на це є великий сенс в об‘єднанні міністерств енергетики та екології. Ми не просто план розвитку енергетики робимо, це план розвитку низько-вуглецевої економіки України. Бо тепер всі документи передбачають місце та вплив на розвиток енергетики всіх секторів економіки. Наприклад, агросектор - як споживач і як постачальник ресурсів для виробництва енергії, маю на увазі біоенергетику. Або сектор будівельний. Ви знаєте, до речі, що саме будівлі є найбільшим споживачем енергоресурсів, а не промисловість? Візьмімо також транспортний сектор. Зараз електротранспорт набуває широкого поширення. Тому в майбутньому в усіх країнах і в нас він стане великим споживачем е/е.

– Коли вона може бути все-таки затверджена урядом?

– Концепція вже допрацьована, паралельно почали узгодження з іншими зацікавленими органами, щоб винести її на засідання уряду та затвердити його рішенням. Думаю, що вона буде затверджена найближчим часом.

Наступні кроки – це стратегія низьковуглецевого розвитку, де буде набагато більше розрахунків щодо переходу на вуглецево-нейтральну економіку, десятирічний план енергетики та клімату, про який я говорив, та оновлений відповідно до Паризької угоди Національно-визначений внесок України. Щодо останнього – це модель, розрахунок наших викидів парникових газів в країні, який ми за Паризькою угодою маємо надавати в ООН кожні 5 років. Цього року ми маємо надати вже другий розрахунок наших зобов'язань щодо зменшення парникових газів, він розроблений Інститутом економіки та прогнозування Національної академії наук протягом останнього року. Вони розробили модель економіки України з розрахунками по секторам, яку ми використовуємо. І зараз теж паралельно ведеться робота з обговорення цього документа з громадськими організаціями. Ці розрахунки мають бути затверджені навесні цього року. Це як основа, ядро.

І в цьому є плюс, що всі ці 4 документи ми робимо узгоджено, координовано, не так, як раніше. Зараз моє завдання – все це об'єднати, скоординувати і системно до цього підійти. Зелений перехід – це вже вимога не Європейського Союзу чи Енергоспівтовариства, а часу. Європа представила свою політику зеленого переходу – European Green Deal, це топ-тема у них на обговореннях. І зараз вона активно на ці процеси йде. А Україна серед перших, серед лідерів цього процесу. Хоча залишаємося поза рамками ЄС. Ми в своїй галузі вже це робимо. І наші європейські колеги були вражені, що в нас вже є такі документи, що ми рухаємося в цьому напрямку. Пропрацювавши тривалий час у європейських структурах, я добре вивчив всі ці європейські політики. Ми можемо працювати так, як вони – йти від загального до конкретного як за кращими європейськими практиками, з концепції до деталей.

При цьому ми не говоримо зараз про те, що детальний план на 10 років розроблятиметься рік чи два. Розраховуємо, що він буде готовий до обговорення уже в червні. У цьому нам допомагають міжнародні донори, наприклад, Low Carbon Ukraine. Це така програма, яку фінансує німецький уряд. Вже є пул експертів. До речі, ми вже нарахували понад 100 запланованих попередніми документами заходів, спрямованих, зокрема, на зелений перехід, підвищення енергоефективності, стимулювання ВДЕ, розвиток зеленого транспорту. Тому наше завдання – узагальнити все це, зробити аналіз найкращих практик, порівняти з європейським досвідом і запропонувати повністю переглянути наші політики, щоб все це спрацювало.

І тут потрібна робота не лише нашого міністерства. Нам разом з Мінфіном, з Мінекономіки, з Мінінфраструктури, з Мінрегіонбудом все це потрібно довести до ладу. Також має бути узагальнене розуміння про екологічне фінансування, тобто, скільки екологічних податків надходить за видами, який буде загальний податок на СО2. Зараз пропонується новий підхід до розрахунку податку на СО2 через паливну складову. Та все це потрапляє у загальний фонд бюджету, щось іде на місцеві бюджети, але екологія залишається непрофінансованою, тобто системного підходу не має.

– Ви вже готові до того, щоб запропонувати екологічне оподаткування?

– Це дуже важливо з точки зору фінансування зеленого переходу. Роль держави – профінансувати певну частку екологічних заходів, щоб залучити приватне фінансування. Ця модель працює у всій Європі, коли держава за рахунок пільг, або державних фондів надає, умовно, 20-30% фінансування, а приватний інвестор та міжнародні організації або донори – решту. За такою логікою ми теж розглядаємо фінансовий механізм нашого зеленого переходу. І це має стати частиною податкової реформи. Мені, як фінансисту, це абсолютно зрозуміло. І я прекрасно знаю, як це працює за кордоном. І бачу, як це, на жаль, працює у нас. Ці проблеми з кіотськими грошима, отриманими від Японії та Іспанії, відбулися саме через відсутність системного підходу до використання та моніторингу таких коштів. Ці кошти просто використовувалися як гранти, за іншою логікою – як їх швидко використати, а не як залучити додаткові кошти, щоб здійснити більш масштабні та комплексні проекти.

– У концепції ви ставите цілі на 2050 рік. Головне питання – яку динаміку їх досягнення ви закладаєте? Це має відбуватися поступово чи якимись етапами?

– Як бачите, нас часто критикуюсь за те, що не прагнемо зробити все і одразу. Але ми теж виходимо з реалій, в якому стані перебуває країна, в якому стані у нас ситуація з інвестиціями. Так, за нашими розрахунками, 10 млрд євро на рік потрібно інвестувати, щоб досягти закладених у концепції цілей. Перші 5 років – це орієнтовно 50 млрд євро. І я вже сказав, що у більшості це не може бути державне фінансування. А в основному – це приватні інвестиції, наприклад, ті ж приватні домогосподарства, які у себе встановлюють сонячні панелі на даху або теплові насоси. Або це люди, які купують електротранспорт. Це також супермаркети або великі складські приміщення, які можуть забезпечувати себе за рахунок сонячних панелей або теплонасосів. Також це тепломодернізація будівель, яка є досить капіталомісткою. Звичайно, це великий бізнес, який оновлюватиме свої виробничі потужності, наприклад, використовуючи більше ВДЕ, і який багато чого вже зробив, але ще багато чого можна зробити. Тобто якщо все порахувати – це й дасть 10 млрд євро щорічних інвестицій. У нацплані це вже буде більш детально виписано, де ми очікуємо інвестицій і в яких обсягах.

– А механізми стимулювання? Якими Ви їх бачите, щоб справді залучити приватні інвестиції під зелений перехід? Досі у нас таким вважався, наприклад, "зелений" тариф.

– Передумовою всіх цих змін, звичайно, має бути побудова ринкових відносин в електроенергетиці та в секторі газопостачання. Частково це вже зроблено, але має відбутися повний перехід до ринкових відносин. Ми всі розуміємо чутливість питання тарифів для населення в енергогалузі, але загальноєвропейська практика полягає в тому, що ціни мають бути ринкові. Напевне, з часом ми повністю перейдемо на адресне субсидіювання певних кіл населення. І як ви знаєте, ось уже рік доволі успішно працює механізм монетизації пільг.

А ще треба пам'ятати, що вартість сонячної та вітроенергетики зменшується значними темпами: за останні 10 років собівартість виробітку кВт-год сонячної електроенергії у світі зменшилася з 36 євроцентів до 4, тобто майже у 10 разів. Вітрогенерація теж дешевшає, хоч і дещо повільніше: за десятиріччя майже в 4 рази – з 15 євроцентів до 4.

До речі, у деяких країнах, наприклад в США, вироблена з ВДЕ електрика вже конкурентоздатна і успішно конкурує з вугільною та піковою газовою. А Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що до 2030 року вже у більшості країн світу електроенергія з ВДЕ буде дешевшою, ніж вугільна чи газова електрика. В Україні ми теж бачимо ці тенденції. Те, що зараз виникли всі ці проблеми та дискусії через високий зелений тариф, це відлуння минулого, яке забули виправити вчасно.

Але якщо дивитись на перспективу, то вартість ВДЕ буде знижуватись, а традиційної електрики – збільшуватись. Бо все одно доведеться здійснювати суттєві екологічні заходи та вкладати кошти у системи очищення. Повторю – і в бізнесу, і в держави є зобов'язання відносно скорочення викидів СО2 та забруднюючих речовин від великих спалювальних станцій, які ми не виконуємо в повному обсязі. І це дуже важливе питання, яке відображене в Національному плані скорочення викидів.

До речі, подібна ситуація із конкурентоздатністю атомної енергетики. Якщо врахувати повну собівартість, враховуючи кошти, необхідні для виведення атомних блоків з експлуатації, а самі станції не можуть їх зараз акумулювати в достатній кількості, то, звичайно, АЕС теж будуть не конкурентоздатні. І навпаки – майбутні "зелені" аукціони суттєво знизять тариф на "зелену" е/е.

Так що це питання часу – вже за кілька років буде однозначно вигідніше виробляти е/е з ВДЕ.

- Втім, авторитетні експерти прогнозують, що стрімке падіння цін на нафту в зв‘язку з останніми подіями у світі, призведе до уповільнення розвитку ВДЕ

- Як це не дивно, але теперішня криза нафтогазової галузі це системна проблема, яка виникла не сьогодні. Стрімкий розвиток видобутку сланцевого газу в США вже суттєво підірвав прибутковість нафтогазового сектору. По-друге, революція ВДЕ у світі, що вже відбувається, буде і надалі зменшувати попит на вуглеводні. Ми вже зараз бачимо як великі нафтові гравці як Shell, Total, BP та інші активно інвестують у "зелену" енергетику і навіть пов’язують своє майбутнє саме з ВДЕ. Тому, дійсно, значне падіння цін на нафту буде мати короткостроковий негативний ефект на проекти з ВДЕ та енергоефективності, але у середньостроковій, а тим більше, довгостроковій перспективі ВДЕ виграють.

- До питання ВДЕ в Україні – маємо надпроблему з балансуванням енергосистеми, яка виявилася неготовою навіть до сьогоднішнього обсягу "зеленої" енергетики, а це до 7 ГВт.

- Питання дійсно є і його потрібно терміново вирішувати. Міністерству разом з Укренерго та НКРЕКП необхідно доопрацювати та впровадити порядок та механізми будівництва балансуючих потужностей. Але для того, щоб ці потужності з‘явилися – чи високоманеврена генерація на газу, чи системи накопичення – потрібні прозорі правила. Ринок, запроваджений з 1 липня 2019 року, працює не ефективно. Є певні елементи ринку, але зараз це важко назвати повноцінними ринковими відносинами.

Але враховуючи кричущу ситуацію з балансуванням, ми активно працюємо над тим, як запровадити ринок допоміжних послуг та балансуючий ринок. В ідеалі, звісно, це має бути ринковий сигнал для приватних інвесторів.

Коли інвестор знатиме, що працюючи навіть дві години на добу, матиме прибуток, бо продасть вироблену електроенергію у пік по високій ціні, він прийде. Це ідеальна ситуація в ідеальних ринкових умовах, яких у нас поки що немає.

Тому зараз пропонуються компромісні рішення, де держава на конкурсі залучить та оплатить такі допоміжні/балансуючі потужності. Напевне, у найближчій перспективі це поки що найбільш реалістичний варіант.

- Що стосується викидів СО2. Європа реально може зробити економічний кордон для нашої продукції?

- Митний податок на вуглець, який дуже активно обговорюється зараз в ЄС, це теж одна з важливих причин, чому нам треба рухатись в напрямку вуглецево-нейтральної країни. Бо справді будуть питання щодо нашого так би мовити "брудного" експорту. На сьогодні у нас велика частка вугільної генерації. Якщо ми це не змінимо, як пропонує концепція, то вона буде не потрібна. Бо буде додаткове мито на вуглевмісну продукцію – металургію, хімію, електроенергію, хоч саме її не багато експортується до Європи. А найближчим часом нам все одно доведеться підняти податок на викиди СО2. І тут важливо зробити так, щоб ці кошти збиралися і спрямовувалися на модернізацію, як це пропонують у Європі.

- Яким може бути цей механізм?

- Зараз немає чіткого розуміння навіть в ЄС, як воно буде. Вони відпрацьовують це питання. Тому важливо вести з ними діалог. Бо створення кліматичного фінансового механізму, щоб об'єднати всі надходження та визначити більш чіткі критерії по фінансуванню проектів, вкрай важливе.

Якби ми ввели подібний механізм вуглецевого оподаткування і витрачали б кошти на екологічно чисті технології, для них це було б підставою сказати: Україна робить певні кроки, впроваджена політика по оподаткуванню "брудної" енергетики і фінансуванню чистої. Тому для України можуть бути такі певні виключення. Вони не кажуть зараз: Україна буде платити мито. Вони, навпаки, шукають якихось шляхів порозуміння. Але якщо ми ні про що не домовимось і не запропонуємо якихось спільних механізмів, то це в принципі буде для нас програшем.

- Який шанс отримати європейське фінансування на зелений перехід? Європа заклала великі кошти під зелений перехід.

- Так, звичайно, вона має амбітні цілі з побудови суперсучасної вуглецево-нейтральної економіки до 2050 року. І Європа в принципі готова нам допомагати здійснювати подібні перетворення разом з нею. Грошима, консультантами. Вони пропонують: скажіть, що вам треба, давайте напрацюємо напрямки, ідеї, оновимо енергетичний меморандум між Україною та ЄС. І побачимо, куди рухатись, щоб це було сигналом для нас, що ці питання ви будете вирішувати, і тоді ми все це врахуємо. Ми з ними активно співпрацюємо, щоб убезпечитися від ризиків залишитися осторонь європейського шляху. Перш за все, ми робимо це для себе, для наших дітей, для свого майбутнього. А європейські зобов'язання допомагають, як своєрідний поштовх ззовні.

У рамках всіх наших стратегій і національно-визначеного внеску ми показуємо, що нам для проведення певних реформ, для переходу на "зелену" енергетику потрібно, умовно кажучи, 10 млрд євро щорічно. Далі ми покажемо, що з них за рахунок власних податкових та інших надходжень можемо забезпечити умовно 2 млрд, а ще 6 млрд очікуємо від приватних інвесторів. У результаті виникає потреба залучити ще 2 млрд. Тоді з такою пропозицією ми можемо звернутись до донорів, зокрема європейських. І для них це прийнятний, зрозумілий підхід. Не просто дайте нам гроші, а вкладіть їх нарівні з нами під чітко визначені цілі. Ми можемо вийти з пропозицією, зокрема, до Global Environmental Facility, Green Climate Fund, який перебуває в Сеулі, і в якому Україна, на жаль, не бере участі.

Але чому немає довіри, чому не поспішають давати нам кошти всі ці донори, кліматичні фонди? Бо це, як вода у пісок – немає чіткої системи моніторингу, як витрачаються ці кошти і куди. Якщо така система буде побудована і вона буде більш-менш проста для розуміння, то тоді в нас буде сильніша переговорна позиція. І реально залучити кліматичне фінансування, наприклад, до 500 млн євро. Багато європейських країн із задоволенням могли б співпрацювати з Україною, надавати нам кошти. Але їм потрібні нормальні проекти, розуміння напрямків використання цих коштів і нормальна система моніторингу звітності.

- Але ж у концепції багато противників, і навряд чи її буде легко просувати.

- Ще років три тому було б набагато важче. Зараз ситуація змінюється. Всі ми бачимо зміни клімату - всі ці пожежі, повені, посухи на півдні. А наша зима у цьому році? Все більше людей усвідомлює, що відбуваються великі кліматичні зміни. Ось і мій син почав писати наукову роботу в школі про те, чи можна зупинити зміни клімату. Діти якраз дуже цікавляться, і це добре, бо їм за певний час прийдеться займатися цими питаннями. До того ж у нас активне громадянське суспільство, активний екологічний рух. Точно так було і в Європі, я це бачив, коли там працював. Всі ці тренди мені відомі та зрозумілі.

- Так, а з іншого боку є позиція Трампа, Росії, яка не підтримує відновлювальну енергетику.

- Навіть серед прихильників Трампа стає все більше людей, хто непокоїться питанням зміни клімату, розуміє і поділяє думку про необхідність рятувати ситуацію. У нас, якщо дивитися на опитування, не так вже й багато людей кажуть про те, що зміна клімату їх бентежить. Тим більше, не так багато людей готові щось платити хоча б за ту ж "зелену" енергетику. Але все одно ми все більше про це говоримо. І зараз той час, коли треба приймати ці стратегічні вирішальні рішення. Вкладати сотні мільйонів чи мільярди євро в фільтри для ТЕС? А що це дасть? СО2 це не зупинить. І скільки вони ще пропрацюють? Нехай 10 років. А далі все одно стануть неконкурентоздатними. І не продаси їх нікому, й Україні не потрібні. Все одно завтра буде зелена енергетика.

- Скільки потрібно для часу, щоб започаткувати зміни?

- Щоб започаткувати ці зміни – рік, а щоб побачити перші результати – два-три роки. Може, я оптимістично дивлюсь, але мені так здається. Але головне – підтягнути під реалізацію цих проектів більше фахівців.

- Розкажіть про свої власні енергоефективні та екологічні заходи.

- У мене сучасне помешкання, де вже враховано всі енергоефективні заходи. Не знаю, що там ще можна поставити. Намагаюся допомагати синові, який дуже цікавиться екологією, розібратися у всіх цих складних питаннях. Він несе ці знання одноліткам, отже, теж роблю внесок. Взагалі, я цією темою вже років зо 20 займаюсь, був співавтором книги про енергетичну політику України, яке випустило Міжнародне енергетичне агентство.

- Про електромобіль не думали?

- Почекаю, доки вони стануть трохи більшими або підростуть діти. У мене двоє дітей, і, на жаль, в електромобілі, який зазвичай невеликий, ми з усіма їхніми речами не помістимося.

- А який вид електрогенерації улюблений? Що Вас найбільше захоплює?

- Вітрогенерація. Це, мабуть, перша "зелена" станція, де я побував, під вітряком постояв, всередину зайшов. Я саме в ЄБРР займався розвитком відновлюваної енергетики в Україні, і фінансував перший проект Старосамбірської ВЕС. Мене це вразило. Я думаю, в України дуже великі перспективи з розвитку вітрогенерації, в тому числі на шельфі Чорного моря.

- У нас унікальна країна, де можливо розвивати всі види генерації. Європейці часто це повторюють на різних форумах.

- Так, можливості і територіальні, і кліматичні у нас величезні. І в тому числі, й для біоенергетики. Я вже сказав, що ми розширили питання біоенергетики у концепції. Останні 5 років у банківській сфері я займався саме цим видом генерації. Вона найбільш складна технологічно. Але це дуже екологічний вид генерації. Майже всі проекти в Україні фінансував ЄБРР, і я майже у всіх був залучений як фахівець, як банкір. Для України це дуже природній вид енергетики, треба стимулювати саме такі проекти. Але досі у нас частка біоенергетики дуже маленька 2%. Ми активно працюємо з Біоенергетичною асоціацією, однодумці з її головою Георгієм Гелетухою. Де найбільший потенціал біоенергетики? У системі теплопостачання. А там, на жаль, система сформована ще з радянських часів. Немає ринкових відносин, немає лібералізації сектору. Тому на словах великий потенціал біоенергетики, але він там не може поки що реалізуватися. Приватні гравці ще щось роблять, аграрні холдинги для себе будують біостанції, але це дуже мало порівняно з перспективами. По країні це не такі великі обсяги, які могли б бути в системах теплопостачання. Наприклад, подавати на Київську ТЕЦ 5 не природний газ, а біометан. Є багато різних технологій, доступних зараз. З часом ми до цього прийдемо, в тому числі й через лібералізацію ринку, але не в найкоротшій перспективі.

- Концепцією передбачено розвиток водневих технологій. Якими ви бачите їхні перспективи?

- Це теж технологія майбутнього, хоч і більш віддаленого. Передусім, розглядається її використання на транспорті та в якості енергосховищ. Ці технології ще не дуже відпрацьовані, але з часом, за 5-10 років, все це стане реальністю.

Загрузка...

ЕЩЕ ПО ТЕМЕ:

Завантаження...
РЕКЛАМА

ПОСЛЕДНЕЕ

Глава Нацполиции Украины: в общении с людьми мы учимся слышать друг друга, осознавая реальную опасность коронавируса

Президент авиакомпании МАУ Евгений Дыхне: Сохранить МАУ будет намного выгоднее, чем пытаться строить что-то новое

Второй этап медреформы стартовал, как и планировалось - директор департамента коммуникаций НСЗУ

Повреждение водоснабжения на Донбассе в условиях пандемии может привести к катастрофе - пресс-секретарь делегации МККК в Украине

Глава "Донбассэнерго" Бондаренко: Мы планируем довести использование украинского угля на Славянской ТЭС до 70%

Замглавы Минэкоэнерго Чижик: Мы готовы на решение по "зеленой" энергетике хоть завтра, но нам нужен компромисс с инвесторами

Разумков: Меня устраивает работа, которой я сегодня занимаюсь

"ЕС вернется к более конструктивным отношениям с Россией только в том случае, если в разрешении ее конфликта с Украиной появится явный прогресс" - высокий представитель ЕС по внешней политике и безопасности Боррель

Зубко: Украина имеет все шансы стать участником европейского проекта Green Deal

Министр иностранных дел Украины Дмитрий Кулеба: Коронавирус бьет по физическому здоровью людей и политическому здоровью стран и Евросоюза в целом

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
Завантаження...
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА