12:20 03.09.2019

IFOM показал, что врач в Украине знает лишь треть от необходимого - экс-замминистра здравоохранения Линчевский

16 мин читать
IFOM показал, что врач в Украине знает лишь треть от необходимого - экс-замминистра здравоохранения Линчевский

Экс-заместитель министра здравоохранения Украины Александр Линчевский в интервью агентству "Интерфакс-Украина" рассказал о современном состоянии медицинского образования в стране, результатах внедрения Единого государственного квалификационного экзамена, в частности сдачи Международного экзамена по основам медицины (IFOM), а также о внедрении концепции профессионального лицензирования врачей (приводится на языке оригинала).


Які результати IFOM?

Справа ж не в результаті, а в тому, задля чого все це, в чому сенс цієї затії, навіщо впроваджувати цей іспит. Якщо вчитатися в план реалізації Стратегії розвитку медичної освіти, ми визначили метою медичної освіти здоров’я пацієнта. Тобто не розвиток університетів, не успішність студентів, - метою всієї медичної освіти є певний рівень якості медичної допомоги задля збереження життя та здоров’я пацієнта. Якщо підходити з точки зору цієї освітньої мети, то сам факт запровадження такого іспиту варто оцінювати як один із кроків, зроблених міністерством і суспільством задля підвищення якості надання медичної допомоги.

Чому тоді він викликав стільки протестів?

Ми провели обов’язковий іспит міжнародного зразка для наших студентів. Ми не без подиву дізналися, що є університети, які категорично проти цього іспиту і загалом проти будь-яких нових іспитів. Ми побачили, що дві тисячі студентів не з’явилися. Треба розуміти, хто ці студенти, які виходять на мітинг проти МОЗ і кажуть, що їм такого не задавали. Це ті, хто завтра прийде лікувати вас, ваших батьків і дітей.

Ще цей іспит показав, що в університетському середовищі є викладачі та декани, які готові саботувати рішення міністерства, рішеня уряду, лише б екзамен не відбувся. Бо цей іспит насправді виявив, що викладачі не навчили студентів базових дисциплін.

IFOM - це базовий іспит з основ медицини, а ці основи повинен знати кожен студент-медик. Там немає чогось неіснуючого в Україні. Питання були про базові речі: анатомію, фізіологію, фармакологію. І це викликає спротив. Загальний бал по країні становить 30%, ми отримали числове підтвердження рівня якості української медичної освіти.

IFOM показав, що лікар в Україні знає третину того, що треба знати, тоді коли середній бал у світі (беремо групи зі США, Японії, Австралії, Швеції, Норвегії, Африки й Близького Сходу) становить 54%. В США поріг "склав/не склав" - 70%, а ми в середньому складаємо на 30%.

І все ж із чим, на вашу думку, пов’язаний спротив IFOMу?

Увесь спротив, уся ця істерія з боку викладачів університетів та їхніх студентів пов’язана з тим, що цей іспит неможливо купити. Ці запитання пишуться експертами з-за кордону, їх перекладають перекладачі за кордоном і відповіді аналізуються за кордоном. Немає способу ні для студента, ні для ректора, ні для Центру тестування вплинути на результат - він абсолютно захищений. Коли ми проводили тестовий іспит в березні, він пройшов ідеально, без жодного порушення. Американські експерти були присутні й бачили, як все чудово відбувається, вони бачили доброчесне суспільство. Цього року іспит складали на оцінку, а це значить, що когось можуть відрахувати з університету за незадовільні результати, що ректори, декани й викладачі не "відпрацюють хабар" від студента.

Отут і починається істерія, бо раніше приховане стає очевидним: деякі студенти не доброчесні, не зацікавлені в чесному дипломі, хочуть заплатити й не мати проблем, а деякі викладачі не хочуть позбутися цієї статті доходів. Мовчу вже про деяких ректорів і про колишнє керівництво Центру тестування. Отак воно було всі роки. Зараз нове керівництво Центру тестування виявляє підроблені сертифікати Центру, підроблені дипломи університетів, дві-три схеми, за якими складалися попередні іспити "Крок", які, виявляється, можна було купити. Це було виявлено експертами, математично підтверджено й опубліковано.

Що значить математично підтверджено?

Спіймати Центр тестування за руку було дуже важко через складну процедуру. Але якщо проаналізувати масив даних, що й було зроблено рік тому, на графіках екзаменуванння можна помітити певні особливості. Розподіл результатів там неприродній, його неможливо отримати випадковим чином. Теперешній керівник Центру довів і показав, що в систему можна було втручатися без жодних проблем і слідів. Система Центру не запам’ятовувала входження в неї, тому співробітники Центру могли зайти в систему і підвищити результат комусь персонально або й цілому факультету.

А зараз це можна зробити?

Зараз ні. Це заслуга Едуарда Рубіна (в.о. директора державної організації "Центр тестування при Міністерстві охорони здоров’я України" - ІФ), його авторитету й непідкупності. Впровадження IFOM цілком унеможливлює втручання, бо результати не залежать від персоналій, які працюють в Центрі тестування. В майбутньому буде замінена комп’ютерна система екзаменування і вона стане захищеною.

Коли це буде?

Ми над цим працюємо. Ми побачили проблему, аналізуючи результати складання іспитів за роками. Вся ця істерія й шум проти IFOM пов’язані з тим, що ми задекларували й стали впроваджувати цей іспит, який неможливо купити. Всі "схеми" втрачають будь-яку цінність, тому що тепер є зовнішнє незалежне оцінювання українського студента-медика, яке неможливо підробити. Але маємо деякі університети, місія яких, всупереч нашим з вами очікуванням, не навчити студента, а заробити. За таких умов можна не дивуватись ефективності та результатам. Кого університети набирають собі за студентів, як вони їх навчають, кого вони випускають? До нашої команди не було жодного контролю вмотивованості й компетентності у системі медосвіти. Ми запровадили 150 (прохідний бал ЗНО при вступі до університету - ІФ) з фізики й математики, і це викликає спротив в університетах а також, не секрет, низку спроб вплинути на нас через урядовців, які відкладали рішення на рік, через що ця норма вступила в силу лише 2018 року, хоч її планували запровадити у 2017 році. Тобто університети відіграли в нечесний спосіб цілий рік!

Тепер IFOM - це також колосальний спротив - передусім університетів, які повинні були б виявляти якусь ініціативу й бути зацікавленими в новому іспиті й у підготовці конкурентоздатного лікаря. Проте серед університетів дискурсу немає - є обсяги держзамовлення, приймання на контракт, навчання іноземців, а про якість, на жаль, увесь цей час не йшлося. І виходить так, що міністерство виступило з ініціативою впровадження контролю на вступі, аби набирати вмотивованих, міністерство впроваджує єдиний державний кваліфікаційний іспит всупереч колосальному опору і колишнього Центру тестування, і університетів, і політиків, скажімо так, "старої школи". Міністерство впроваджує це для того, аби дати пацієнтові вмотивованого й компетентного лікаря, адже цінність медичної освіти - це передусім здоров’я пацієнта, а не благодать адміністрації університетів, масштаби держзамовлення. Зрештою, це й імідж України, який уможливлює міжнародну співпрацю і студентообмін між країнами. Ця боротьба за вмотивованого й компетентного проходить стрижнем через реформу медичної освіти. І ми свідомі, що "гроші за пацієнтом" це добре, але це не єдиний принцип, який забезпечує підвищення якості медичної допомоги. Наприклад, існує чудова програма "Доступні ліки", яка уможливила доступ до необхідних ліків для пацієнтів з бронхіальною астмою, серцево-судинними захворюваннями чи діабетом другого типу, але ці ліки має правильно призначити висококваліфікований лікар, який отримав добру освіту. Ми завжди повертаємося до освіти. Скільки лікарів "первинки" після запровадження принципу "гроші йдуть за пацієнтом" кинулися в бібліотеки й сказали, що будуть вчити і лікувати краще?! У деяких лікарів зарплати зросли втричі, але це не означає, що вони відповідно покращили рівень своїх знань. Це не обов’язково, адже гроші не є правильною та єдиною мотивацією. Гроші - це хибна мотивація, грошима можна хіба що підтримувати престижність професії, зберігати в ній вмотивованих людей. Однак самі гроші не змушують вчитися й лікувати краще.

Цінність IFOM в тому, що він оцінив систему, що нарешті заговорили про медичну освіту. До цього освітня тема завжди була десь збоку. Тому я задоволений цим впровадженням, цим розголосом, дискусією. Я б хотів, аби студенти були доброчесними і не списували.

Наступного року IFOM відбудеться?

Він є складовою Єдиного державного кваліфікаційного іспиту, і я би хотів сказати "так" без сумніву, адже продовження практики проведення незалежного іспиту задля чесного диплома лікаря - маркер доброчесності нової влади.

Ви спілкувалися з ректорами вузів, які чинили найбільший спротив? Що вони кажуть?

- Всі накази вони виконують, аудиторії для проведення іспиту є. Я перед екзаменуванням мав розмови з "проблемними" ректорами, бо до нас доходили відомості про масовий саботаж іспиту. Але при складанні виникали проблеми - масово вимикалося світло, "забували" ключі від аудиторій тощо. Хоч врешті львів’яни "виправилися", а Івано-Франківськ - ні.

А зі студентськими активістами, які виступали проти IFOM, ви спілкувалися?

Коли під міністерством проходив мітинг, я вийшов і особисто відповідав на запитання кожного впродовж двох годин.

Чому вони не хотіли складати і як ви їх переконали?

Я не знаю, скільки з них переконав. Частина була налякана невідомим іспитом, частина не хотіла його складати, бо знала, що не зможе. Але найбільше мене засмучує брак розуміння студентами їхньої професійної місії. Студент має розуміти, що аргумент "нам цього не задавали" не подіє, тому що він дивно звучить для майбутнього лікаря. Адже всі студенти-медики вчать не книжку, а медицину. Якщо ви знаєте дисципліну, ви складаєте іспит. Пацієнт ставитиме питання на порядок складніші. Пацієнти чекають від лікаря знання предмету, а не завчених завдань іспиту.

Вам представляли низку звітів ректорів медичних ЗВО. Хто зараз працює ректорами?

У нас вкрай обмежений арсенал впливу на ректора за законом "Про вищу освіту". Ми не маємо інструментів впливу, щоб розірвати контракт з ректором. Сьогодні ректори настільки феодально захищені, тим більше ректори медуніверситетів. Вони захищені в радянський спосіб - зв’язками, грішми. Вони звітують, ми робимо ці звіти публічними, але я розумію, що ці звіти подекуди нерелевантні, бо вони не про освіту, а про якісь гуртки та рейтинги. Але за сучасним законодавством ми впливати не можемо.

Тобто регулювати якість медичної освіти можна лише шляхом впровадження якихсь нових іспитів?

Так, ми тому до цього й прийшли. Ми відмовилися від радянської системи насилання комісій і перевірок, бо там багато людського фактору. Я не вірю в радянські способи контролю якості. Звільнення ректора виливається в роки судової тяганини, а не реформування освіти. Тому потрібно приймати системні рішення. І поставити рішенням уряду вимоги про ЄДКІ та англійську.

Що зробив би радянський замміністра - втрутився б в університетську автономію і наказав би всім вчити англійську, забезпечити стільки-то годин, а для перевірки ефективності наслав би комісію, яка б прийшла звірити журнали. Був би прекрасний звіт про те, як одні впровадили, а інші перевірили. Але студенти як не знали англійської, так і не знали б. Разом з тим, наше рішення - за межами університетської автономії впровадити ЄДКІ, де знання англійської контролюється зовнішнім тестом з Центру тестування, а не університету. Це окремий іспит з англійської мови професійного спрямування, який проводить Центр тестування. Після його складання 4% студентів "відсіялись". Там був якийсь сміховинний критерій "склав/не склав", все було примітивно, але 4% не пройшли навіть цей бар’єр. Але найцікавіше, що не склали іспит з англійської 5-6% студентів-іноземців, мова навчання яких є англійською.

Кілька років тому з’явилася інформація про те, що деякі країни, зокрема Ліван, не визнають українські дипломи...

У кількох країнах не визнають, це окрема історія. 5% іноземних студентів не знають англійської, вони три роки навчалися англійською і не склали англійську, хоч їх нібито навчають, нібито англійською, і вони нібито всі заліки складають. Але насправді вони купують дипломи і все.

Але навіщо їм ці дипломи, якщо вони жодних знань не отримують?

Так простіше, вони купують диплом і працюють.

Вони ж працюють лікарями, як же вони лікують?

Вони працюють в країнах, що розвиваються, з низьким рівнем економіки і суспільної свідомості.

Чи будуть за результатами IFOM змінюватися навчальні програми? Чи будуть збільшувати навантаження з тих чи інших дисциплін?

- Це повинен робити університет. Університет, відповідно до чинного законодавства, має автономію. Як би міністерству охорони здоров’я не хотілося зараз втрутитися в університет і змусити їх щось робити - це неправильно. Добре, що університети стали автономними, але за автономією має бути суспільний контроль. Це завдання , зокрема, й для ЗМІ. Медіа мають говорити, що, наприклад, Тернопільський університет, який знаходиться в порівняно гірших умовах, ніж ЗВО Львова і Києва, склав IFOM найкраще.

За рахунок чого?

За рахунок адекватної адміністрації. Адміністрація і викладацький колектив Тернопільського університету працють краще інших. Там стабільний результат. Якщо розділити всіх студентів на квартилі за успішністю, зазвичай кількість студентів з низькою, середньою, вище середньої і високою успішністю приблизно однакова. В Тернополі ж набагато більше студентів з рівнем вище середнього і високим, а низького й середнього рівня майже немає. Тернополяни показали дуже хороші результати складання IFOM. Вони стабільно добре працюють, незважаючи на те, що протести почалися саме з Тернополя. Це цікаво, що тернополяни не хотіли складати, але склали добре.

Як такий результат впливатиме на університет?

Університет отримує результати і самостійно аналізуватиме їх. Це в майбутньому впливатиме на його імідж. Вони зараз можуть піднімати плату за навчання, бо воно того варте. Має бути суспільний контроль - і позитивний, і негативний. Контролювати університет має суспільство, а не чиновник. Він не повинен втручатися в плани, програми, розповідати, як і чому вчити. Треба виховати в університеті ініціативність. Університети мають хотіти впроваджувати нові іспити й добиватися цього. Ініціатива повинна йти з уніерситету, як з осередку вільнодумства, вибудовування середовища, академічної дискусії, професійної медичної дискусії. В університетську автономію не варто втручатися.

А після моніторингового дослідження, проведеного в березні, університети щось почали впроваджувати?

Ні. В нас досі немає надійного зворотного зв’язку. Якби університет боявся втрати бюджетного місця, то це була б ще та конкуренція. А в нас університети не бояться, бо набирають іноземців.

Але ж це добре?

Не зовсім. З одного боку це гроші, які так чи інакше приходять в Україну. З іншого - це дуже негативно впливає на імідж країни, бо іноземці отримують диплом, але не отримують знань. Потім зі своїм купленим дипломом їдуть працювати в розвинені країни і псують нашу репутацію, країни відмовляються визнавати наші дипломи. Крім того, іноземці розбещують університети грішми. Університетам вигідно сьогодні вчити іноземців, а не українців. Наприклад, краще підготовлені англомовні викладачі частіше викладають іноземцям.

А вони не можуть викладати і іноземцям, і українцям?

Таких викладачів менше. За рівних умов такі викладачі читають не українським студентам. Інша річ, що університет зацікавлений в наборі іноземців, а не українців.

Українці навчаються на бюджеті.

Бюджет в рази менший від того, що вони легально отримують за іноземців.

Скільки коштує контракт іноземця?

Є цифри реальні, які ми давали, а є бажані, які рахували університети. Вони беруть з іноземців більше, аніж з будь-кого. Умовно, українець платить $1 тис. на рік, а іноземець - $3 тис.

Але ж іноземців менше.

Не завжди. Є університети, де іноземців 70%, або половина. В середньому в нас третина студентів - іноземці, але вони втричі більше платять. Після впровадження вимоги 150 балів ми зменшили можливість набору на контракт, тож університети тепер не можуть набирати слабких контрактників і набирають іноземців, на яких ця вимога не поширюється.

Як можна вплинути на ректорів, які саботували IFOM?

Ніяк. Якщо ми навіть і звільнимо такого ректора, то кого обере колектив?

В нас є прецедент в університеті Богомольця.

Там нічия. Тобто підготовлений колектив не зміг з першого туру обрати Юрія Кучина.

Там мав відбутися другий тур конкурсу. Коли він буде?

Потрібне судове рішення. Викладачі, які отримують порівняно невелику зарплату, можуть обрати ректора, який дозволяє брати хабарі. А лікарями вони ставали ще до 150. Коли ми набираємо людей з хибною мотивацією, вони починають робити хибні речі. Тому ми не пішли за радянським принципом - звільняти. Ми тримаємо 150 і цим змінюємо обличчя всього курсу. Треба змінити все середовище. Коли в усій групі заведено вчитися, це стає невід’ємною складовою культури вищої освіти. Ця культура потихеньку витісняє стару. Репресії й публічні страти не працюють. Середовище виховує людину, і лікаря виховує середовище. А для того, щоб середовище виховало майбутнього лікаря, його треба створити шляхом певного відбору. Якщо хороший студент/студентка потрапив до групи, де прийнято платити за оцінку, він теж так зробить, бо таке середовище. І якщо викладацьке середовище таке, його треба витісняти, тому ми хочемо створити нові прецеденти заміни викладацького середовища. Якщо говорити про ректорське середовище, то треба змінити закон про вищу освіту і ввести обмеження терміну перебування на посаді.

А зараз цього немає?

Закон схиляється на користь ректорів. Це здобуток освітян - вони добилися виборів, переобрання, але все одно така система далека від ідеалу. Треба обмежити час перебування і вдосконалити механізм виборів. Але для викладачів теж потрібно ввести певні критерії. Ми впроваджуємо для медиків обов’язкове знання англійської, бо не можна бути лікарем, не читаючи англійською. Викладачеві, аби розповідати щось нове студентам, треба читати англійською. Чернетка нашої постанови про введення обов’язкової англійської для викладачів-медиків якимось чином опинилася в інтернеті, і першим висловилось проти Міносвіти, бо це означає, що окремі люди не зможуть стати доцентами і професорами.

З освітою зрозуміло. Нова владна команда декларує наразі страхування професійної відповідальності медиків, індивідуальні ліцензії. Як ці речі можуть бути пов’язані з якістю медичної освіти?

Ліцензування - це стратегічна річ, дуже корисна. Раніше лікар по закінченні освіти працював п’ять років і проходив атестацію, йому присвоювали категорію, потім наступну категорію або підтвердження попередньої. Це атестування - комбінація освіти й права на роботу. Але якщо лікар не складав іспит, він все одно продовжував працювати за фахом, лише зарплата в нього зменшувалася на смішний відсоток. Тобто, можна не вчитися взагалі й завжди бути лікарем. Це так працює: відповідальність за наслідки роботи лікарні є колективною, лікарняною. Наприклад, не хірург зробив не ту операцію не тому, а, виходить, лікарня. І найбільше покарання, яке застосовували до цього лікаря - відправляли на додаткові курси. Тобто освіта й право на роботу були переплетені і не відділялися ніяк - якщо лікар вчиться, то він має право працювати, якщо не вчиться - теж. Наша концепція ліцензування передбачає, що лікар працює і паралельно вчиться, набирає бали, які потім надсилає Ліцензійній раді. Якщо ж лікар не вчиться, йому нічого показати Ліцензійній раді, то він втрачає можливість працювати.

Це нова концепція професійного ліцензування, яку ми розробляли впродовж 1,5 року й подали на розгляд уряду. Ліцензійна рада аналізуватиме не лише освіту лікаря, вона аналізуватиме чи він працює і чи є на нього обґрунтовані скарги. Якщо людина, яка хоче отримати ліцензію лікаря, три чи п’ять років не працює лікарем, вона не отримає ліцензії. Якщо є обґрунтована скарга, то ліцензію не отримати. Це своєрідний спосіб впливу, спосіб відповідальності. Але для мене ця концепція приємна тим, що лікар стає самостійною одиницею. Не лікарня, а лікар ліцензується. Сьогодні ж ліцензуються тільки лікарні.

Тобто лікарі стають вільнішими, зможуть працювати в різних лікарнях?

Так! Але тут принципово, що лікар сам за себе відповідає, не лікарня. Сьогодні на навчання відправляє головний лікар, а з новою концепцією ліцензування лікар сам повинен шукати собі курси для підвищення кваліфікації. Якщо не пройшов, то такого лікаря можуть звільнити. Зараз лікарня має план проходження, звичайні люди сидять і згідно з планом відправляють на курси - це все дуже по-радянському працює. Майбутня система ліцензування - своєрідний перехід, коли лікар сам відповідає за свої курси підвищення кваліфікації, і якщо він припустився помилки, то це його проблема, а не проблема всієї лікарні. Це правильна культура в професійному середовищі.

Хто увійде в Ліцензійну раду?

Ліцензійна рада складатиметься з довірених лікарів, авторитетів. Наразі є концепція, яка потребуватиме уточнень. Ми гадаємо, що Ліцензійна рада має бути єдиною. Окремо може бути секретаріат який звірятиме наявність сертифікату. Якщо на лікаря будуть обґрунтовані скарги, збиратиметься ця рада. Потрібно буде дуже добре прописати їхні повноваження, аби рада була дуже прозорою і доступною. Про багато аспектів і деталей запровадження нової системи ми радилися з лікарями-практиками по всій Україні в рамках публічних консультацій.

Це не те саме, що лікарське самоврядування?

Це його елемент, коли лікарі обирають собі суддів. Ці судді у випадку скарг і спірних моментів прийматимуть рішення. Сама робота з підтвердження сертифікатів є доволі автоматичною, а з eHealth це взагалі буде просто.

Якщо громадські організації, наприклад, Всеукраїнське лікарське товариство, Українська медична експертна спільнота, захочуть видавати ліцензію?

Ми їм відмовимо, бо це все клуби. Люди створюють організацію під себе або за рахунок фарми існують.

Тобто не буде такого, що ці асоціації видаватимуть ліцензії?

В майбутньому було б непогано, щоб асоціації цим займалися, долучаючись до ліцензування лікарів. Але сьогодні, як виявилось, найбільш відкритим і контрольованим органом є міністерство, тож зручніше зібрати фахівців тут. Втім, ми говоримо зараз про концепцію, яка повністю запрацює з 2024 року, а до того буде перехідний період, тож чимало речей ще деталізують або додатково розроблять.

Загрузка...

ЕЩЕ ПО ТЕМЕ:

Завантаження...
РЕКЛАМА

ПОСЛЕДНЕЕ

Собственник СК "Гардиан" Арунас Шикшта: Украинский рынок очень перспективный, я бы рекомендовал на него заходить именно сейчас

Мы находимся на этапе внедрения изменений, которые выведут стройотрасль из прошлого в будущее – замглавы профильного комитета Рады Шуляк

Александр Ярославский: «Вопрос Донецка решится только в Донецке»

Елена Шуляк: Реформа архстройконтроля должна пройти обязательно. Если не найдем решения, можем пойти на радикальный шаг – ликвидацию ГАСИ

С 1 по 19 апреля 2020 года международные закупки лекарств не будут ничем регулироваться - юрист Дмитрий Алешко

CEO JKX Гладун: Украине необходимо следовать взятым перед инвесторами обязательствам по неизменности ренты на добычу газа

Шаг, который стоит сделать

Чрезвычайный и полномочный посол Азербайджанской Республики в Украине Азер Худиев: “В 2018 году товарооборот между нашими странами достиг $829 миллионов”

Нужно сохранять бизнес-разнообразие в финансовой экосистеме страны - гендиректор МТСБУ Шевченко

Все госпредприятия давно приватизированы – через менеджмент – глава комитета по вопросам экономразвития Дмитрий Наталуха

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
Завантаження...
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА