Эксклюзивное интервью руководителя проекта "Географические указания в Украине" Саверио Савио

(подается на языке оригинала)

- Що таке "географічні зазначення"?

- Географічні зазначення – це один з об’єктів інтелектуальної власності. Вони захищають традиційні продукти харчування та напої. Ці продукти повинні мати якості й характеристики, які залежать від території їх походження. Україна повинна запровадити систему ГЗ, тому що вона взяла на себе відповідні зобов’язання при підписанні Угоди про асоціацію з ЄС. Зокрема, Україна повинна захищати ті ГЗ, які вже зареєстровані у Європейському Союзі, а також українські ГЗ.

Більшість таких систем запроваджувались у Європі після великих скандалів. Наприклад, в Італії у 1970-х був великий скандал через використання метанолу при виробництві вина. Після скандалу весь сектор був практично знищений – пропала довіра споживачів. Тож виробникам було необхідно запевнити споживача, що продукт, який він купує – це справді те, що написано на упаковці.

В ЄС є близько 3,5 тис. географічних зазначень, і цей список постійно поповнюється. Значна частина ГЗ припадає на Італію (близько 800) та Францію (500), найпоширеніші категорії продукції – вино й сир.

- Як вплине захист європейських ГЗ на україських виробників?

- Деяким українським виробникам доведеться змінити назву своєї продукції, оскільки раніше вони використовували назви захищених ГЗ як загальні (родові) назви для своєї продукції. Тому для найбільш чутливих груп товарів при підписанні асоціації ввели перехідний період. Так, він становить 10 років для 12 алкогольних напоїв, зокрема шампанського, коньяку, арманьяку, граппи і хересу. Дещо коротший термін – 7 років – для трьох сирів: пармезану, рокфору, фети. Цей час виробники отримали на ребрендинг, щоб поступово презентувати ринку нові назви й підготувати споживача.

Всі інші ГЗ мали б бути захищені з часу підписання Угоди про асоціацію, хоч насправді так не відбувається – в Україні немає системи, яка б дозволила державі справді контролювати правильне використання цих лейблів.

- Хто саме повинен здійснювати захист ГЗ?

- Усі органи державної влади, які працюють в цій сфері, мають бути залучені до захисту географічних зазначень. Наприклад, у нас можна знайти українське вино з написами "шампанське" і "просекко" на одній пляшці – обидві ці назви є окремими захищеними географічними зазначеннями. І якщо на ГЗ "шампанське" діє перехідний період до 2026 року, то назва "просекко" повинна захищатися з моменту підписання Угоди. В цьому випадку італійський консорціум виробників просекко подав заяву до Антимонопольного комітету України й АМКУ оштрафував виробника, заборонивши подальше виробництво продукції з таким найменуванням. Є кілька випадків, коли для захисту ГЗ порушували кримінальні справи.

- Чи вплине заборона використовувати захищені ГЗ на імпорт європейської продукції в Україну?

- Ні, проте Україна повинна покращити перевірку товарів на митниці.

У випадку з торговою маркою українське законодавство передбачає, що власник бренду повинен забезпечити на митниці документи й докази, які дозволять перевірити, чи цей товар є справжнім. Із географічним зазначенням складніше – немає власника, який може надати митниці таку інформацію. ГЗ відкрите для всіх асоціацій, компаній, осіб, які дотримуються правил, передбачених для конкретного географічного зазначення.

- Чи зменшиться споживання деякої української продукції через зміну назви?

- Для цього й був передбачений перехідний період на окремі види продукції, щоб виробники мали час представити споживачам нові назви продукції. Деякі виробники вже почали роботу в цьому напрямку. Є виноробні, які історично виробляють шампанське – наприклад, Artwinery (колишній Артемівський завод шампанських вин) – і вони вже змінили назву продукції: замість "шампанське" використовують "ігристе вино". Те саме стосується виноробні "Колоніст". Звичайно, в плані споживання можуть виникати певні труднощі. Але приєднання до правил ЄС – це не завжди приємна справа, і вимога щодо захисту ГЗ – це один з не вельми приємних аспектів.

- Яка процедура започаткування нового географічного зазначення?

- Для реєстрації ГЗ продукт повинен мати чіткий зв’язок з територією за концепцією терруару, яка включає не тільки навколишнє середовище, метеорологічні умови, але й людей та їх здібності. Щоб довести цей зв’язок з територією, особа, яка подає заявку на реєстрацію ГЗ, повинна підготувати досьє з науковим дослідженням усіх аспектів – наприклад, особливостей грунту, клімату, кількості сонячних днів у році тощо. Також має бути історичне дослідження, яке покаже, що продукт має традицію в цьому регіоні.

Ми як проект ідентифікуємо й підтримуємо реєстрацію окремих ГЗ, але не можемо повністю покрити потребу у їх реєстрації – Україна дуже багата на такі продукти. Тому ми обрали 10 "пілотних" продуктів і наприкінці 2018 року презентували список Мінекономрозвитку та Мінагропроду. Ми ще чекаємо на фінальне погодження списку, яке має відбутися найближчим часом.

Географічні зазначення вимагають певних характеристик якості. Є три варіанти лейблів: PDO (protected designation of origin) – захищене найменування місця походження, PGI (protected geographical indication) – захищене географічне зазначення і TSG (traditional specialities guaranteed) – гарантія традиційності.

Найсуворішим є PDO – воно вимагає, щоб усі процеси виробництва були розташовані на вказаній території. PDO найчастіше використовується для вин. Для PGI достатньо, щоб принаймні одна з виробничих операцій здійснювалася на вказаній території, а для TSG важливий рецепт, а не локалізація виробництва. Ми плануємо зареєструвати два PDO для сирів (гуцульської овечої бриндзі й гуцульської коров’ячої бринзи), два PDO для фруктів та овочів (херсонський кавун і мелітопольська черешня), два PGI і два PDO для вин, одне – для алкогольного напою, а також PGI для меду.

Зазвичай ГЗ реєструють асоціації або виробники, які хочуть просувати свій продукт і захистити його. В Україні першою була зареєстрована асоціація виробників гуцульської овечої бриндзі, а нещодавно була зареєстрована друга асоціація – виробників коров’ячої бринзи. Заявку на реєстрацію PDO "гуцульська овеча бриндзя" вже подано, і скоро ми подамо заявку на реєстрацію PDO "гуцульська коров’яча бринза". Також нещодавно створена асоціація виробників бессарабських вин, і перший продукт, який буде там зареєстрований – вино з району озера Ялпуг. Щодо меду – ми досі обговорюємо з Мінагропродом, де його зареєструвати, тому що це важливий продукт на всій території України, і міністерство має визначитися зі своїми преференціями щодо локації. Мед – це дуже складний продукт, важко визначити, яка особливість пов’язує його саме із цією територією.

- Скільки часу займає реєстрація ГЗ і скільки часу воно діє?

- Це дуже залежить від бюрократії. Ми займаємося двома паралельними процесами: готуємо досьє, яке необхідне для реєстрації у Європейському Союзі, але спочатку реєструємо ГЗ в Україні. Скільки часу займе реєстрація в Україні, ми не маємо уявлення. Ми вже почали реєстрацію першого продукту – гуцульської овечої бриндзі, проте потрібен час на те, щоб опоненти могли подати заперечення. В ЄС період для процедури заперечення може бути різним: якщо продукт не викликає великого економічного інтересу в опонентів – інших виробників, він може бути зареєстрований за три місяці, в іншому випадку це може тривати три-чотири роки.

Термін дії географічного зазначення необмежений, єдине – відповідно до нещодавно запроваджених змін, воно припиняє діяти, якщо продукт відсутній на ринку сім років поспіль.

- Яка вигода від географічних зазначень для українських виробників?

- По-перше, дедалі більше споживачів шукає продукти з високою якістю. Концепція ГЗ включає вимоги до якості, тож споживачі із більшою ймовірністю обиратимуть їх.

Крім того, ГЗ захищає виробників на певній території. В ЄС асоціації, які зареєстрували ГЗ, займаються маркетингом. Наприклад, асоціація виробників Parmigiano Reggiano оплачує всю рекламу сиру пармезан. Крім того, асоціації займаються захистом продукту, наприклад, оплатою судових витрат.

- Скільки коштуватиме виробникам змінити назви своєї продукції?

- Деяка продукція має настільки маленький ринок споживачів, що змінювати назву буде економічно недоцільно – виробники просто перестануть її випускати. Для тих виробників, які робитимуть ребрендинг, його вартість може бути дуже різною – це залежить від того, скільки реклами вони захочуть використати. Ми розуміємо, що зміна назви неприємна для виробників. Але асоціація з ЄС має як вигідні, так і невигідні сторони.

- Як виробнику довести, що його продукт може мати географічне зазначення?

- При реєстрації ГЗ в документах вказують перелік вимог до продукту. Ці вимоги перевіряє зовнішній незалежний суб’єкт, який не займається виробництвом. Асоціація, яка реєструє ГЗ, може також додати вимоги щодо якості – наприклад, що вино не може містити менше алкоголю, ніж певний рівень. Наприклад, у Франції чи Італії ви можете за допомогою інформації на пляшці вина відстежити його походження аж до виноградника – кожен етап виробництва має конкретний запис.

- Тобто, виробник може ставити маркування ГЗ на своїй продукції, і заборонити це можуть тільки якщо він порушує вимоги до ГЗ?

- Так. Якщо він дотримується правил, то може виробляти продукцію з цим географічним зазначенням. Це головна відмінність ГЗ від торгової марки.

- ГЗ існують тільки для продуктів харчування?

- Концепція ГЗ поширюється також на вироби народного ремесла, проте в ЄС на цей момент немає законодавства, яке б регулювало непродуктові географічні зазначення. У Європейському Союзі зараз точиться дискусія, щоб розширити систему ГЗ на нехарчову продукцію. Але зобов’язання України відповідно до Угоди про асоціацію стосуються лише продуктів харчування, вина та алкогольних напоїв.

- Географічні зазначення, прийняті Європейським Союзом, захищаються тільки в ЄС?

- Вони також визнані на рівні СОТ, оскільки Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS) входить в пакет документів про створення цієї організації. Отже, усі країни-члени СОТ повинні зважати на європейські ГЗ. Цього не завжди легко досягти – наприклад, США мають свою думку щодо цього, також складно захищати ГЗ в Китаї. Але потрохи ситуація змінюється. ГЗ існують по всьому світу, особливо в країнах, що розвиваються. Існує феномен біопіратства, який переважно стосується тропічних країн. Там існують біологічні види, рецепти чи продукти, які дуже цікаві для транснаціональних корпорацій, зокрема в галузі медицини та хімічної промисловості. Корпорації намагаються вкрасти ноу-хау й використати їх безкоштовно, і ГЗ – це знаряддя, яке може допомогти цим країнам захистити їхнє виробництво.

- Чим займається проект "Географічні зазначення в Україні"?

- Проект розпочався у вересні 2017 року і триватиме до кінця серпня 2020 року. Цей проект фінансується Євросоюзом, його обсяг – майже EUR3 млн. Проект створений для технічної підтримки запровадження ГЗ в Україні відповідно до Угоди про асоціацію. Він має чотири компоненти:

1. Наближення українського законодавства до європейського. У парламенті зараз очікує на друге читання законопроект №6023, який стосується запровадження, захисту й відповідальності за використання ГЗ. Також ми обговорюємо три секторальні законопроекти: про продукти харчування, про вино й про алкогольні напої. Перший із них буде внесено в Раду до квітня.

2. Ребрендинг. Ми підтримуємо ребрендинг продуктів із захищеними європейськими ГЗ. Ми намагаємося стимулювати ребрендинг найчутливіших продуктів, допомагаємо представити на ринку нові назви продукту. Наприклад, ми організували низку хакатонів, на яких учасники могли запропонувати свої варіанти нової назви коньяку. У Молдові це зробили іншим чином – їхнє міністерство АПК просто вирішило, що молдовський коньяк буде називатися "Divin" (distilat de vin). Це непоганий вибір – румунською це слово має коннотацію з двома значеннями: "з вина" і "божественний". Але це зробили директивою. В Україні ми намагалися зробити це демократичніше, залучивши до дискусії людей.

3. Реєстрація українських географічних зазначень.

4. Розвиток сільських територій, пов’язаний із географічними зазначеннями – переважно сільський туризм. В контексті цього напрямку діяльності ми підтримаємо два пілотні проекти. Один буде в карпатському регіоні, пов’язаний з гуцульською овечою бриндзею. Проект має продемонструвати світ карпатських полонин – як вівчарі піднімаються з вівцями у гори, як виробляють там сир. Проект спрямований на людей, які люблять відпочинок на природі. Другий проект – більш туристичний у звичному сенсі: він стосується вина і традиційної їжі південної України. Ми плануємо реалізувати цей проект в Одеській області спільно з Національною туристичною організацією України. Також ми запустимо сайт винних маршрутів України, на якому туристи зможуть знайти усю потрібну інформацію. Подібний проект є й у Закарпатті.