Эксклюзивное интервью и.о. министра финансов Оксаны Маркаровой агентству "Интерфакс-Украина" (мовою оригіналу)

– У четвер Кабмін призначив вам двох нових заступників.

– Я дуже рада, що Кабінет міністрів підтримав мої кадрові пропозиції. До нашої команди долучились два профільних заступники. Сергій Верланов відповідатиме за доходи: податкова, митна політика, реформа податкової і митної служби, фінансові розслідування. Юрій Джигир, який має 20-річний досвід в реформуванні системи охорони здоров'я, соціальної сфери і освіти, фактично повертається в Мінфін зі сфери охорони здоров'я і буде профільним заступником із цих сфер у Мінфіні. Юрій Буца з позиції заступника перейшов на посаду урядового уповноваженого з питань боргу і від сьогодні буде сфокусовано працювати над питаннями зовнішніх розміщень, де у нас великі плани, а також продовжить роботу зі мною по макрофінансовій допомозі ЄС і PGB кредиту Світового банку.

- 20 липня відбулося засідання Ради з фінансової стабільності. Наскільки відомо, окрім теми криптовалют, на ньому також обговорювалося питання проблемних боргів (NPL) у кредитних портфелях державних банків. Раніше ви вже говорили, що є ідея об’єднати зусилля усіх державних банків і створити додаткову структуру, яка допомогла б їм вирішити цю проблему.

– Робота з проблемними активами залишається одним з найважливіших питань для державних банків, хоча за останні три роки в цьому питання у нас відбулася еволюція. На самому початку, коли рівень NPL як в цілому по системі, так і в державних банках, був надзвичайно високий, була необхідність розробки базових підходів до регулювання.

В першу чергу, зі зміною підходів до нагляду НБУ банки визнали проблемні кредити і почали формувати адекватні резерви під них. Таке відволікання капіталу потребувало активного врегулювання проблемних активів. Приватні банки зробили це швидше, частково тому що у них були розв’язані руки: вони могли, за погодженням зі своїми акціонерам і спостережними радами, свої проблемні активи продавати, реструктуризувати на різних умовах і навіть списувати — тобто використовувати всі можливі інструменти. У державних банків є обмеження. Адже, незважаючи на те, що прямої заборони на продаж прав вимог нижче балансової вартості немає, будь-який менеджер державного банку усвідомлює, що докапіталізовується банк бюджетним коштом. Відповідно, продаж активу нижче його балансової вартості може бути потрактований як шкода, завдана державному бюджету.

На жаль, банківські кризи трапляються з певною циклічністю в багатьох країнах, тому, шукаючи найкращий механізм, щоби вирішити наше питання, ми проаналізували ситуацію разом з міжнародними консультантами. З'ясували, що у країнах, де банківські кризи були такими масовими, що давали NPL вище 50% в портфелі, банкам самостійно дуже важко впоратися з цим - займає багато часу або дуже дорого. Як правило, створювались спеціалізовані установи на кшталт агенції, яку ми пропонували зробити ще за міністра Наталії Яресько. Туди такі активи передаються, але за рахунок того, що це не банківські установи, на них не поширюються нормативи банківського регулювання: не треба резервувати, немає вимог до адекватності капіталу, немає обмежень по продажу. Наступне завдання такої установи – оцінити ці кредити з точки зору бізнесу, подивитися, що там із заставами, продавати їх за ринковою вартістю, забирати на баланс і т. д. І, звичайно, паралельно вести всі судові справи та робити стягнення, не зменшуючи, а, як правило, посилюючи недружнє врегулювання, якщо клієнт не виказує готовності, повернути державі гроші. На жаль, тоді ця ідея не дістала належної підтримки. Нам не вдалося переконати ані регулятора, ані наших партнерів, хоча пропонували створити невелику структуру з наглядовими радами відповідно до найкращих практик корпоративного управління. Дійсно, можна було справедливо і в прозорий спосіб вирішити цю проблему.

Без створення ДКУА ми не зупинялися і працювали над вирішенням проблеми в межах кожного банку окремо. І маємо певні результати. Найкращі вони у Укргазбанку, де проблемних активів теж було багато, але менеджмент під керівництвом спостережної ради, в якій, до речі, незалежні члени з’явились ще в 2015 році, за нашою ініціативою і без вимоги з боку закону паралельно працював над судовими процесами, залученням міжнародного радника JLL для підготовки продажів і реалізовував цілий комплекс заходів з врегулювання проблемних кредитів та майна на балансі банку. Це  дало змогу знизити рівень проблемних кредитів до 18% — дуже гарний показник, нижчий навіть від деяких приватних банків.

Якщо говорити про Ощадбанк і Укрексімбанк, там ця проблема залишається. Особливо у висококонцентрованих портфелях, де окремі кредити починаються від 1 млрд. З ними різна ситуація: багато справді пов’язано з попередніми політичними особами (PEP, politically exposed persons), але деякі з них були ринковими кредитами: є застави, реальні компанії. Хоча, можливо, й вони не були би видані, якби власник цієї компанії не був при владі чи наближеним до неї.

– Умовно кажучи, "клюєвські" кредити.

– Відомих прізвищ, особливо серед кредитів, виданих в 2012-2013 рр., там вистачає, хоча й серед раніше виданих достатньо проблемних. Питання зараз не в прізвищах і вже навіть не в причині проблемності, яка могла бути різною. Більшість компаній-позичальників на той час генерували дохід, хоча були закредитовані у валюті, не маючи достатнього валютного доходу. Для інших проблемою стало те, що ключовим ринком для них була Росія, а деякі компанії були розташовані в Криму та на Донбасі або Донбас та Крим були для них ключовими регіонами. Випадки різні. Але результат спільний - банки залишився з цими проблемами сам на сам.

Банки ведуть активну позовну роботу. Наприклад, у Ощадбанку близько 40 млрд грн виграних рішень судів щодо повернення кредитів, інше питання - виконання цих рішень (на початку липня голова правління Андрій Пишний повідомив, що реально вдалося повернути до 4 млрд грн – ІФ), але юридична команда спрацювала.

Коли вирішити ситуацію через створення централізованої структури не вдалося, ми продовжували роботу над захистом прав кредиторів, працювали над введенням корпоративного управління у банках. також Мінфін розробив і подав закон про фінансову реструктуризацію. Передбачалося, що він за аналогією з лондонським чи стамбульським підходом дасть необхідну рамку для фінансової реструктуризації як механізму швидкого очищення балансу банків. Його було ухвалено, у сектора великі очікування. А в результаті всього п’ять компаній провели реструктуризацію.

– Начебто 12-13…

– Якщо брати і приватний сектор, всього було 16 реструктуризацій. А в державному тільки Ощадбанк скористався цим. Цього року ми проаналізували, чому закон вийшов не таким результативним, як передбачалося. Частина причин — об’єктивні. Після ухвалення закону довго - вісім місяців - утворювалася інфраструктура для його реалізації, а процедура із залученням радників та аудиторських компаній робить цей процес недешевим. Відповідно, коли це кредит на 5-10 млрд грн - такі витрати мають сенс, а коли йдеться про 100 млн грн, тоді будь-який позичальник скаже, мовляв, я ці гроші краще просто поверну банку як відсотки чи як тіло. Була й низка податкових питань, які на той момент не були враховані законодавством і вирішилися пізніше. Два тижні тому Кабінет міністрів затвердив ще точкові зміни до закону про фінансову реструктуризацію. Сподіваюся, у жовтні ми зможемо переконати Верховну Раду їх ухвалити.

Ще одна деталь - проведена реструктуризація іноді потребує додаткового капіталу. Ми бачимо це на прикладі Ощадбанку. За міжнародними стандартами фінансової звітності, як це бачать аудиторські компанії, у момент проведення реструктуризації банк має визнавати збиток першого дня/ефект від реструктуризації. Навіть без списання тіла при зменшені ставки кредитування, якщо вона не є ринковою, справедлива вартість фінансового інструменту може устотно знизитися, тому банк має визнавати додаткові збитки по відповідному фінансовому інструменту.

Окрім того, банк не може одразу перевести такий кредит в кращу категорію якості. Сам факт проведення реструктуризації не означає, що кредит виходить із дефолтної категорії. Позичальник має виконувати свої зобов’язання за проведеною реструктуризацією перед банком мінімум шість місяців, у тому числі вчасно робити платежі — лише тоді можна починати оцінювати результати реструктуризації і, по можливост,і змінювати свої очікування щодо якості активу.

Після прийняття закону про держбанки (5 липня – ІФ) у нас є шанс досить швидко створити наглядові ради…

– Досить швидко - це до кінця року?

– За законом - протягом шести місяців. Є відкладальна умова для ПриватБанку, бо в ньому до кінця квітня 2019 року працюватиме наявний склад спостережної ради. А по Ощадбанку і Укрексімбанку, сподіваюсь, невдовзі розпочнемо процес. Процедури в законі прописані досить чітко: створити номінаційний комітет, який займатиметься процедурою відбору, обрати професійну HR-компанію, яка формуватиме списки кандидатів. Ми будемо проводити всі процедури максимально швидко, але без втрати якості. Ставимо за мету півроку.

Так от, відповідно до міжнародної практики, і Нацбанк уже затвердив це своєю постановою, в спостережних радах обов’язково повинен бути підкомітет з ризиків. Тобто СНК в рамках підписаних договорів про нерозповсюдження інформації отримуватиме дані по конкретних кредитах, їх аналізуватиме й даватиме рекомендації комітету з ризиків, який, у свою чергу, розглядатиме їх та робитиме висновки. Правління банку отримуватиме рекомендації через спостережну раду. Це в жодному разі не означає, що банки мають усе зупинити всі процеси реструктуризацій, які зараз тривають, і чекати тільки цих рекомендацій. Це має посилити самостійну роботу банку і прискорити рішення по NPL.

Також не виключено, що нам все одно доведеться повернутися до ідеї створення юридичної особи для переведення залишків NPL, але вже з інших причин - через входження міжнародних фінансових інституцій в капітал та підготовку до приватизації, що є ключовим завданням Стратегії державних банків.

-- Як швидко може відбутися таке входження?

— Думаю, що входження Міжнародної фінансової корпорації (IFC) в Укргазбанк може відбутися ще до кінця року. На сьогодні і банк виконав всі умови меморандуму і "дорожньої карти", і виконано всі вимоги з точки зору політик. Єдине, що залишилося, - оновити склад спостережної ради відповідно до зауважень IFC. І відразу після цього, вже восени, будемо виходити на узгодження рішення щодо входження IFC в капітал.

Так само – Ощадбанк і ЄБРР. Цей процес стримується тільки одним – виключенням банку зі списку компаній, заборонених до приватизації. Сподіваюсь, що з цією точковою зміною Верховна Рада нас підтримає. Після цього будемо рухатися досить активно. На зустрічі в понеділок з Головою ЄБРР сером Сумою Чакрабарті в Лондоні він ще раз підтвердив зацікавленість банку швидко долучатися. Якщо у вересні парламент дозволить ЄБРР входження в міноритарну частку Ощадбанку, то, можливо, до кінця року ми встигнемо і з цим.

З обома нашими потенційними партнерами ми вже обговорюємо питання оцінки проблемного портфелю, який є на балансі. Для мене, як для людини, котра прийшла з приватного інвестиційного бізнесу, очевидно, що будь-який інвестор намагається оцінити портфель NPL в "нуль", а іноді ще й просить зарезервувати, бо є певні юридичні дії, позови, потенційні збитки від самого процесу стягнення… З іншого боку, ми вже провели всі внутрішні роботи по цим кредитах, маємо виграні справи по них, знаємо застави. Зараз група японських експертів фіналізувала і представила Міністерству фінансів аналіз проблемних активів державних банків, який було проведено за контрактом з японським агентством міжнародного співробітництва (JICA) спільно з НБУ. І ми точно знаємо, що ці кредити не коштують "нуль". Тому, при входженні інвестора, якщо не знайдемо спільної оцінки з питання вартості цих активів, можливо, доведеться вивести їх поза рамки угоди. Це буде "плюс" для державного бюджету, оскільки ми зможемо повернути частину коштів, які було державою вкладено в банк через проблемні кредити.

– У цій історії ПриватБанк іде окремо?

– Так, ситуація з ним інша. На відміну від решти банків, він практично стовідсотково зарезервований. По ньому прописано окрему стратегію стосовно стягнення – вона, в основному, судова. Лише по деякій кількості невеликих кредитів – бізнес, іпотечних, роздрібних - триває звичайна робота. Рештою портфелю в ПриватБанку займається навіть окремий департамент.

– Держава продовжує платити досить значні гроші держбанкам за ОВДП в їхніх портфелях. Мабуть, це не найкраща стимуляція правління цих банків. Чи є якийсь механізм переглянути цю модель?

– Альтернатива цій моделі – це фінансування їх "живими" грошима, що для нас набагато витратніше. В бюджеті це буде прямий видаток.

Щодо моделі. Зараз немає послаблень для державних банків у нагляді – вони мають відповідати тим самим критеріям, що й комерційні. В тому числі й по адекватності капіталу, тому уряд був зобов’язаний докапіталізовувати їх. Ви маєте рацію в тому, що виплатами за ОВДП ми фактично замістили ті непрацюючі активи, що там були. Тому слід відповідати не на запитання, що робити з ОВДП, а на те, що робити з непрацюючими активами. Максимально ефективне врегулювання питання по NPL – це можливість нам зробити recovery хоча би на той інструмент, який ми надали банкам після останньої кризи.

– Тобто, якщо частково вирішити проблему по NPL, тоді й зможете частково вирішити й по ОВДП?

– Ця проблема має бути вирішена в природний спосіб. У Стратегії держбанків, яка була в лютому затверджена Кабміном, це одне з наріжних питань. Ми навіть прописали, що частка ОВДП у державних банках мала б бути не більш як 25% портфелю. Це – мета на п’ять років, і досить амбітна.

Що потрібно зробити банкам для зменшення портфелю ОВДП? По-перше, нарощувати ринкове кредитування.

Друге. Ми банки капіталізували інструментами, які на той момент були ринковими. Зараз облікова ставка НБУ - 17,5%. Ситуація змінилася, й ті папери, якими ми капіталізували банки два роки тому, зараз виглядають як неринкові. Однак ми сподіваємося, що наші спільні з НБУ зусилля, спрямовані на зменшення інфляції, приведуть до зниження ставки, й ставка по наших інструментах теж знижуватиметься. Тоді вони знову стануть ринковими, з’явиться попит і банки продаватимуть їі і звільняти свій портфель.

Третє. Усі державні банки знизили ставки по депозитах, щоб не спотворювати ринок, як це колись було – коли державні банки, маючи найвищий ступінь безпеки, мали вищі депозитні ставки, ніж у комерційних банківських установах. Зараз це в минулому. Відповідно, ресурс, який вони залучають, дешевший, і на його основі теж можна розвивати кредитування.

Тобто йдеться про цілий комплекс заходів, завдяки яким портфель банків має бути здоровішим, щоб у ньому стало менше облігацій.

– Андрій Пишний уже попросив 11 млрд грн докапіталізації від уряду. Чи варто це зараз робити, якщо йдетьс я про входження ЄБРР, створення незалежної наглядової ради?

– Погоджена з ЄБРР Стратегія розвитку Ощадбанку передбачала вихід на коефіцієнт адекватності капіталу в 14%. Це вище необхідного мінімуму, але це відповідало стратегічним планам, які ми з ЄБРР обговорювали. Власне, ЄБРР до нас звертався, щоб до їх входження банк було докапіталізовано відповідно до їх стратегії. Це було на початку року. Ми в грудні докапіталізували банк на 5,8 млрд грн, щоб довести до нормативу на той момент.

По решті питань ми - в дискусіях. Частина з них пов’язана з фінансовими реструктуризаціями – без додаткового капіталу Ощадбанк не міг їх активніше проводити. Уже минуло півроку після нашого обговорення, тому ми повернемося до цього питання, аби зрозуміти, яким чином рухатися далі й чи необхідна ця докапіталізація, чи ми просто внесемо зміни в стратегію й вирішимо наші задачі інакше.

– По латвійському ПриватБанку. Ви прийняли рішення: будете зберігати чи продавати ці 46,5%?

– Цим займається сам банк. Проводяться оцінка й пошук потенційних покупців. Після цього ухвалимо на Спостережній раді рішення.

– Пані Яресько нещодавно розкритикувала уряд та Мінфін за відсутність стратегії управління держборгом, хоча вона була затверджена наприкінці минулого року. Стратегія потребує кардинальних змін? Як ви оцінюєте таку критику?

– Стратегію управління державним боргом на 2017-2019 рр. було затверджено 1 грудня 2017 року. Зараз ми завершуємо її оновлення, на одному з наступних засідань Кабінету міністрів стратегію буде презентовано. Чому важливо її оновити й розширити? Виконання бюджету за перше півріччя 2018-го чітко показало, яке значення і який вплив мають обслуговування нашого державного боргу і здатність запозичувати на макроекономічну стабільність. Попри те, що за пять місяців держбюджет було виконано на 100%, а за півроку - на 97% (і то лише тому, що ми надали НАК "Нафтогаз" розтермінування для виплати дивідендів), залишок коштів на Єдиному казначейському рахунку безпрецедентно низький. Чому? Бо невиконано план за перший квартал по зовнішніх державних запозиченнях на 56 млрд грн! Це ілюстрація впливу державного боргу на бюджетну політику.

Сам по собі держборг – це непогано. Кожна країна запозичує для досягнення своїх цілей. Однак наш борг сильно скошений в бік валютного: його частка становить 68%. Тобто будь-яке значне коливання курсу збільшує наші зобов’язання на мільярди гривень. І це робить нас чутливими. Але вже зрозуміло, які проблеми маємо і що треба змінити, щоб довгостроково вийти на наявні у нас таргети.

– Таргети залишаться – прямий борг до ВВП 62% на кінець цього року та 58% -- на кінець наступного, тільки зміниться сама стратегія їх досягнення?

– Частково таргети до ВВП залишаються, а от стратегія буде ширшою. Будемо розширювати наші запозичення: дивитимемося не тільки на долар, а й на євро, в якому ми давно не виходили. Додаватимемо інші, трохи екзотичні валюти. Будемо балансувати ризики, враховуючи глобальні економічні тренди.

- Наскільки для нас це зараз актуально – адже пік виплат починається вже наступного року?

- Будемо виходити на ринок, щоб згладжувати ці піки. Транзакція минулого року, крім залучення коштів у бюджет, зробила й це. Сподіваюся, що ми вийдемо з такою ж транзакцією ближче до кінця року. Ми продовжимо підхід проактивного управління державним боргом.

– Які ризики несе для України погіршення кон’юнктури зовнішніх ринків, особливо для країн, що розвиваються?

– З одного боку, кон'юнктура справді погіршилася. Ми бачимо після Туреччини, після Аргентини, як відреагував ринок. З іншого боку, останні тиждень-два спостерігаємо поліпшення. Особливо відстежуємо, звичайно, наші папери.

Але для ринку волатильність – це нормально. Ринок за кілька останні років про неї уже забув. У нас був певний час luxury досить низької волатильності. Тож зараз всі хвилюються стосовно волатильності. Та, щоб заробляти на приватному ринку, треба, щоб хтось втрачав.

Я бачу по динаміці, по розмовах з потенційними інвесторами, що певне поліпшення на ринку очікується найближчим часом. Ми відстежуємо ситуацію: щойно кон'юнктура буде покращуватися, ми використаємо це й вийдемо на ринок. По-перше, це дасть змогу виконати наші запозичення в цьому році, а, по-друге, максимально спланувати наступний.

– Україна повернеться на ринок після отримання траншу від МВФ? Чи незалежно від того, буде він чи ні?

– Це не залежить від самого траншу, але залежить від нашої співпраці з МВФ. Коли досягнемо домовленостей з МВФ про цей перегляд, це буде надзвичайно позитивна інформація, яка добре вплине на ринок. Сподіваюся, зможемо досягнути такого результату якнайшвидше, продовжити нашу співпрацю з МВФ і на тлі цих новин вийти…

– Питання домовленості з МВФ відтермінували на вересень?

– Ми активно працюємо з МВФ над питаннями, що перед нами стоять.

– Нацбанк уже знизив прогноз зовнішніх запозичень з $2,5 млрд до $1,5 млрд. Ви все ж плануєте виконати те, що закладено в бюджеті? Чи будете виходити з кон'юнктури?

– Ми твердо плануємо виконати те, що закладено в бюджеті. Але в бюджеті є не тільки вихід на ринок євробондів. Тут три джерела наповнення. Перше – вихід на ринок. Друге – отримання policy guarantee loan від Світового банку. В цій програмі виконано майже всі вимоги, окрім проходження перегляду з МВФ. Щойно ми це виконуємо - проходимо всі технічні процедури й отримуємо $800 млн. Третє – макрофінансова допомога від Євросоюзу, затверджена уже повністю – EUR 1 млрд у два транші. Зараз ми в процесі затвердження меморандуму з конкретними умовами, тож до вересня можемо фіналізувати наші внутрішні перемовини. Там теж є низка вимог, однако у нас є всі шанси отримати макрофін уже в цьому році.

Звичайно, макрофін і СБ з точки зору умов і відсоткової ставки набагато кращі для бюджету. Так, у них є певні додаткові умови, які треба виконати, але це ті зміни, у які ми самі віримо і які маємо намір робити в будь-якому разі. Ці гроші довші, дешевші – це наш пріоритет номер один. Решту збираємося забезпечити виходом на ринки. Зможемо швидше й більше отримувати з останніх двох джерел – отже. меншою буде транзакція. Але комбінація всіх трьох і розуміння, де ми перебуваємо у перемовинах, дають мені оптимістичні очікування і переконання, що бюджет цього року буде виконано.

– Стосовно 2019 року: наскільки можливо закладати в цей рік вихід на зовнішні ринки, враховуючи майбутні вибори?

– Зрозуміло, що інвестори ззовні і бізнес всередині країни звертають увагу на вибори. Але інвестори насамперед звертають увагу на показники макроекономічної стабільності. Тому найкраще, що ми можемо зробити, щоб пройти наступний рік без потрясінь і з можливістю виходити на ринок протягом року, це вчасно ухвалити гарний бюджет. Тобто бюджет, який заспокоїть інвесторів стосовно того, що Україна продовжує рук в обраному напрямі, що на тлі макроекономічної стабілізації у нас продовжується економічне зростання, що в бюджет закладаються реалістичні цифри і вони виконуються. Є ситуації, коли можливо виходити на ринки у виборчі роки, є ситуації – коли ні. Але, як правило, стабільна макроекономічна ситуація має більший вплив, аніж політичні процеси, бо нормальний демократичний виборчий процес не несе глобальних ризиків.

Саме тому ми плануємо й цього року, як це було в попередні три, вчасно - до 15 вересня - подати державний бюджет до Верховної Ради. Більше того, хоча Бюджетний кодекс і не вимагає цього, Мінфін разом з бюджетом подасть повноцінну трирічну Бюджетну резолюцію. Я вважаю перехід на трирічне планування моїм основним пріоритетом на посаді в.о. міністра. До кінця року сподіваємось отримати підтримку парламенту й внести зміни до Бюджетного кодексу, якими закріпити цей стандарт для України. Це стане саме тим фактором, котрий, попри проведення двох виборів, дасть змогу отримати можливість доступу до ринків і забезпечить бізнесу впевненість і стабільність.

– Згідно із затвердженим урядом макропрогнозом на 2019-2021 рр. Україна платитиме за державними деривативами (VRI). Як це закладається зараз у стратегію боргу? Дехто каже, що їх треба було викуповувати, коли вони коштували 35%, бо зараз вже по 70%. Що з ними робити?

– Відповідно до умов першою датою виплат буде 31 травня 2021 року за результатами 2019 звітного року. Урядовий прогноз зростання економіки на 2019 рік становить 3%, прогноз Нацбанку більш консервативний – 2,5%. Тому ми можемо тільки прогнозувати, що буде.

Хоч я й не брала участь в тій реструктуризації, однак ключове завдання у зв’язку з цими інструментами, як на мене, – не в тому, щоб зростати менше, аби не платити багато по VRI, а навпаки, зростати на 6-7% і більше щороку, щоб ця виплата була незначною для економіки. Тобто наша мета – максимальне прискорення економічного зростання. Якщо додати до цього структурні зміни всередині, не потріюно боятися інструментів, запровадження яких дало б можливість списати борг у потрібний час, інакше неможливо було б тоді уникнути дефолту. Тепер питання, що робити з цим інструментом. З будь-яким боргом, звичайно, було б краще поглиблювати фіскальну консолідацію, тобто зменшувати дефіцит, а зароблені кошти максимально скеровувати на погашення боргу.

– У передвиборний рік?

– Тут питання не передвиборного року. Тут питання продовження реформ. Мінфін завжди хоче максимально зберегти й менше витратити. Але ми розуміємо, що реформи коштують грошей. Пенсійна реформа ухвалена таким чином, що параметрична реформа і те осучаснення, яке вже проведено і буде надалі проводитися, зроблені за рахунок змін всередині самої структури.

А от базові довгострокові реформи – освітня та медична — коштують грошей, особливо в перші роки запровадження. Коли ми створюємо щось нове, то не можемо припинити фінансувати старе, навіть якщо структура стає більш ефективною, має бути якийсь перехідний період. З 1 вересня запускається "Нова українська школа" – і це справді набагато краще, починаючи від вигляду класів і до методології. Хочемо економічного зростання в Україні не кілька років, а на багато – треба в це інвестувати, хоча це, мабуть, непритаманна міністрові фінансів теза. Треба думати, що буде через 20 років "плюс". Треба знаходити баланс.

Нам часто закидають, що великі видатки на “чиновників”. Так от, основна маса бюджетних видатків на зарплатню – це не уряд. Чиновників центральних органів влади – трохи більше 7 тис., органів місцевого самоврядування – 150-160 тис. 1 млн - це освітяни, медики та інші бюджетники. Але коли ми говоримо про скорочення, всі говорять про чиновників. Хоча ми й тут намагаємося…

- Ви казали, що треба збільшувати частку боргу в гривні. Що для внутрішнього ринку ви плануєте в цій стратегії?

- Ми плануємо бути більш активними на внутрішньому ринку. Стабільність, сподіваюся, допоможе нам переконати всі банки бути гравцями на цьому ринку. Бо більшість банків з іноземним капіталом, як ви знаєте, навіть не мають лімітів на купівлю українських цінних паперів, хоча у нас дев`ятий квартал постійного зростання.

- 18% - не забагато по тримісячних державних паперах?

– Безумовно, ми хотіли би, щоб це було менше. І дуже сподіваємося, що наші спільні дії та позитивні сигнали дадуть НБУ можливість переглядати свою облікову ставку в бік зниження, як це відбувалося останніх декілька років. Зменшення облікової ставки одразу ж потягне зниження ставки по нашому ресурсу.

Ми також розглядаємо можливість виходу з гривневими інструментами на зовнішні ринки. Я думаю, це теж матиме великий ефект для збільшення гривневого портфелю в наших облігаціях.

Плануємо також внести певні зміни в кодекс і нормативні документи, щоб дозволити не тільки містам, а й на обласному рівні випускати місцеві папери, а також розширити лінійку боргових інструментів, які стануть можливими після прийняття закону про концесії. У нас немає багатьох інструментів, які використовують інші країни - revenue backed bonds - ті, що прив’язані до конкретних доходів. Це не державний, а регіональний або муніципальний рівень. Наприклад, бонди під будівництво концесійної платної дороги, які будуть погашатися за рахунок надходження цієї плати.

Я вважаю, що бюджетна децентралізація – найважливіша реформа, оскільки вона вирішує багато системних проблем, надає і повноваження, і ресурс місцевим громадам. До речі, ми дедалі менше чуємо скарг від інвесторів, особливо нових, на місцеві органи влади. На місцях уже зрозуміли, що інвестор – це додаткове ПДФО, додатковий податок на прибуток, податок на землю і нерухомість. Тобто цілий комплекс прямого економічного зиску для громади від того, що інвестор прийшов до них працювати. У регіонах, де краще працюють з інвесторами, зараз заводи будуються буквально один біля одного. Цілі кластери на Західній Україні. Це концептуально інший підхід. Тож від ситуації, коли ми на центральному рівні намагались залучити інвестора та вмовити громаду на регіональному рівні, ми перейшли до конкуренції за інвестора між місцевими керівниками. Треба лише посилити інституційну спроможність місцевих громад.

Ще один мій пріоритет – питання міжнародних інвестиційних проектів. Вибірка коштів по них низька. І тут цілий комплекс питань, стосовно яких у мене як у в.о міністра було найбільше зустрічей в перший місяць на цій посаді (якщо не рахувати бюджету , який, безумовно, “поза конкурсом” за важливістю). Ми вже відпрацьовуємо зі всіма карту нових процесів. По-іншому працюватиме Міністерство фінансів, по-іншому буде йти координація з профільними міністрами, котрі курують проекти в своїх галузях, по-іншому буде влаштовано співпрацю з бенефіціарами проектів – місцевими, локальними, державними компаніями. Це має максимально спростити процедури, зробити їх стандартними, щоб ми не обговорювали угоди кожен раз. Щоб були шаблони, зразки, щоб відрегулювати і прибрати підписання платіжок Мінфіном – це ж не робота Мінфіну, це відповідальність отримувача і того, хто веде цей проект: перевіряти якість будівництва дороги, і так далі.

– Про яку суму мова?

- На нинішній момент загальна сума невибраних коштів –до $1 млрд.  Це тих, що мають бути вибрані до кінця 2018 року.

– З ваших слів виглядає так, що вам вже вдалося переконати МВФ, що секвестр бюджету не потрібен? Але ж після майже виходу на план після п’яти місяців за результатами першого півріччя знову недобір у 3,1%.

-- За півріччя дійсно виглядає, що невиконання бюджету 3,1%. Але є зрозуміла причина: ми дозволили НАК "Нафтогаз" заплатити до 1 липня не всі дивіденди, а тільки 35%. Решту 40% вони заплатять до кінця року, а це 17,7 млрд грн. Якби заплатили зараз — то було би перевиконання. Це для кращого планування ліквідності самого НАКу.

З МВФ ще працюємо. Ми не плануємо, як я й казала, цього року виходити зі змінами до бюджету. Хіба що мова зайде про якісь екстраординарні заходи. Є частина питань, де ми знайшли спільну точку зору, частина потребує певних корекційних заходів, але, сподіваюся, їх буде достатньо провести на рівні Міністерства фінансів чи КМУ.

– У бюджеті наразі залишається невиконаною стаття щодо надходжень по лотереях – це вже втрачені у цьому році доходи чи ви поборетесь за них?

– Ми дивимось, що можна ще зробити. Ліцензійні умови для лотерей готувалися і широко обговорювалися ще до того, як я стала в.о. міністра. Я в цю сферу не була залучена – зараз намагаюся зрозуміти, як знайти справедливу формулу. Однак це тимчасовий, перехідний захід, без законодавчого врегулювання у майбутньому не обійтися. Таке законодавство необхідно прийняти, бо не треба довгих досліджень для розуміння, що це існує: варто лише вийти на вулицю. Явище це є, воно неврегульоване, в будь-якому разі тут потрібне врегулювання. Мінфін двічі подавав законопроекти - як окремі: лотереї, казино, букмекерська діяльність,  так і один про все. Новопризначений профільний заступник з напрямку податкових, митних доходів, в тому числі, буде займатися цим.

– Нещодавно ви провели першу зустріч робочої групи щодо податку на виведений капітал

– Було вже дві зустрічі. Але це група не про сам податок – законопроект уже в парламенті. Наше завдання – домовитися, якою може бути сума втрат бюджету від запровадження цього податку в перший рік, а після узгодження суми - працювати над потенційним скороченням видатків.

Інформація про існування групи публічна, але всі обговорення – поки що тільки в групі. Зараз дискусія дуже предметна – бюджет на 2019 рік фактично готовий. Ми відкрили всі наші розрахунки, всі припущення, щоб показати, на чому він базується. Частина припущень базується на макропрогнозі, тобто вони не в межах нашої компетенції. І є певні припущення "поведінкові", які залежать, до прикладу, від профільного законодавства, ставки акцизної марки на цигарки чи якихось інших даних.

У законопроекті сказано, що має бути ряд компенсаторів бюджетних втрат у перший рік запровадження. Щоб парламент взагалі міг почати обговорювати законопроект, треба зрозуміти, про які втрати ми говоримо. Тож треба зійтися на тому, якою має бути методологія обрахунку. Може бути якесь розходження, але не може бути розкид від 25 мрд грн до 70 млрд грн! Уже потім, після визначення суми, зможемо перейти до питання, які можуть бути компенсатори.

– Коли плануєте вийти на остаточну цифру?

– Залежно від того, як працюватиме робоча група. Далі вже спільна робота з комітетом – знайти компенсаторні можливості. Якщо ми говоримо, що компенсаторами податку на виведений капітал буде скорочення деяких видатків, то їх відбір — це в тому числі й політичне рішення. Військову сферу, ясна річ, не можна скорочувати… Тому вибір буде невеликий - бюджетна сфера, тобто соціалка, освіта чи охорона здоров’я, чи що ще?

– На зустрічі президента з бізнесом порушувалося питання щодо "старого" ПДВ…

– Ми зараз активно в цьому розбираємося. Коли запровадили автоматичне відшкодування ПДВ, закон також урегулював, як діяти по "старому" ПДВ, який має бути перевірено. Раніше, до запровадження автоматичного відшкодування, було багато маніпуляцій з цим податком. Тому важливо сплатити саме перевірений ПДВ, який компанії справді перерахували і мають право на відшкодування. Цим уже займається департамент, а сьогодні затверджено профільного заступника, який до них долучиться. Думаю, найближчим часом вийдемо на певні рішення.

– Тобто все ж таки підете за прописаною у законі процедурою?

– Міністерство фінансів раніше подало зміни до закону, які, як вважалося, потрібні для вирішення цього питання. Зараз намагаємося максимально швидко обговорити з комітетом, чи ці зміни в закон насправді потрібні.

– Ваша позиція стосовно законопроекту про Національне бюро фінансової безпеки, який жорстко критикував екс-міністр Олександр Данилюк, відстоюючи проект про Службу фінансових розслідувань.

– Перша концепція Служби фінансових розслідувань з'явилася ще при міністрі Наталії Яресько. Ми тоді одним з ключовим напрямків реформи ДФС виділили реформування податкової міліції в Службу фінансових розслідувань. Проаналізувавши досвід Румунії, Італії, Мінфін тоді відмовився від варіанту комплексної служби фінансової поліції і пропонував зосередитися на перетворенні податкової міліції в аналітичний, компактний орган.

Але цю концепцію відклали, почали розглядати інший варіант СФР – аналога фінансової поліції. За два роки пройдено великий шлях. З'явилося кілька депутатських законопроектів, Міністерства фінансів. Вони говорять про те, що в руках цього органу треба сконцентрувати всі фінансові й економічні злочини.

Також у вересні (2017 року – ІФ) на зустрічі з бізнесом було доручення профільному парламентському комітету, який досить швидко підготував законопроект про НБФБ, там теж ще є два альтернативних.

Моя позиція така: нам дуже потрібен цей орган, незалежно від його назви. Головне, аби він відповідав заявленим стандартам: бути аналітичним, гарно забезпеченим, стояв на заваді несплаті податків та іншим "білокомірцевим" фінансовим злочинам. Важливо знайти правильні принципи і разом з Верховною Радою ухвалити закон, а не продовжувати дискусію ще три роки над тим, яка модель краща. По будь-якому законопроекту ми готові долучатися до роботи максимально конструктивно. Сподіваюсь, узгодимо з парламентом правильний варіант і його ухвалимо. Найменше, чого б я хотіла, – продовжувати відстоювання кожним тільки своєї точки зору, без результату.

– В уряді Мінфін буде вести цей законопроект?

– Звичайно.

– На початку тижня ви підписали Багатосторонню угоду MLI в Лондоні. Що далі?

– Можемо “ганятися” за конкретними порушеннями – цим має займатися Служба фінансових розслідувань та правоохоронці. Але мають бути  й системні рішення, які звужують поле для порушень. Одне з таких – обмін інформацією з нашими партнерами. Це важливо для податкових питань, а ще більше – для митниці.

Під час підписання ми також обговорили питання співпраці з ОБСЄ щодо трансфертного ціноутворення (ТЦО). Я хочу разом з ДФС максимально посилити цей напрям роботи. Десяток кейсів по ТЦО мають величезний ефект для економіки. Треба значно підсилити цей департамент в ДФС і активно співпрацювати по лінії Мінфіну, Служби фінансового моніторингу та обміну інформацією з нашими фінансовими партнерами. Це точно дасть більший ефект для наповнення бюджету, ніж намагання знайти порушення у великого кола маленького бізнесу чи СПДшників.

Третій напрям – реформування чи, якщо правильно сказати, відбудова Митної служби.

Якщо в цих напрямах вдасться досягти прогресу – BEPS і обмін інформацією, ТЦО, реформа митниці, фінансові розслідування, це дасть значний ефект для зростання економіки.

– Після MLI чи є необхідність підписання окремих двосторонніх угод щодо обміну інформацією з кожною країною?

– Необхідність є, оскільки MLI – це багатостороння конвенція, яка дає можливість одночасно внести зміни в усі існуючі конвенції про уникнення подвійного оподаткування. Україна ініціює це, але фактично зміни буде внесено тільки в конвенції з тими країнами, які, зі свого боку, також погодилися на них.

На сьогодні в парламенті лежать також зміни до законодавства по FATCA. Іх прийняття дасть можливість укласти угоду між компетентними податковими органами стосовно обміну фінансовою інформацією в податкових цілях (міжнародну багатосторонню угоду про обмін інформацією – MCAA).

Але підписання MLI – великий крок вперед в боротьбі з агресивним податковим плануванням і виведенням прибутку у низькоподаткові юрисдикції.