Інтерв'ю надзвичайного і повноважного посла України в Азербайджані Юрія Гусєва агентству "Інтерфакс-Україна"
Текст: Ярослав Щербаков
Як розвивається співпраця України з Азербайджаном? Які сектори були пріоритетними раніше, до повномасштабної війни, яким приділяється особлива увага зараз? Які Ви вважаєте перспективними і чому?
За останні два роки ми маємо стабільне зростання товарообігу між нашими країнами, яке зазнало стрімкого падіння в 2022 році через логістичні проблеми, пов’язані з повномасштабним російським вторгненням в Україну. Але в поточному році, за його перші п’ять місяців, у нас є зростання більш ніж на 10% товарообігу. Динаміка зберігається, і ми маємо значні перспективи для розширення взаємовигідної торгівлі між нашими країнами. Зокрема, збільшується експорт в Азербайджан української продукції.
Якщо говорити про структуру українського експорту в Азербайджан, то йдеться, перш за все, про такі види продукції, як м’ясо великої рогатої худоби, м’ясо птиці та інші продукти сільського господарства.
У свою чергу, ми з Азербайджану здебільшого імпортуємо добрива, нафту і нафтопродукти, продукцію, яка допомагає відновлювати енергетичну інфраструктуру України - перш за все, маються на увазі потужні трансформатори, кабелі та інше енергообладнання.
Безумовно, потенціал двосторонньої торгівлі у нас великий, і ми всіляко підтримуємо ідеї та проєкти, які мають різні бізнес-асоціації. Зокрема, за останні два роки ми провели цілу низку форумів та заходів спільно з Торгово-промисловою палатою України, Офісом з розвитку підприємництва та експорту, Українським союзом промисловців і підприємців, CEO Club Ukraine, а також іншими бізнесовими об’єднаннями і організаціями, які зацікавлені в розширенні торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва між Україною та Азербайджаном.
Надзвичайно важливо і ми постійно наголошуємо на тому, що, розширюючи співпрацю з Азербайджаном, ми розвиваємо, в тому числі, транзитні транспортні коридори, які відкривають інші ринки Південного Кавказу та ринки Центральної Азії для українських товаровиробників. Водночас Україна отримує частину експортних і транзитних потоків, які з’єднують азійських товаровиробників з європейськими споживачами.
Взагалі, розвиток транспортних коридорів, відновлення поромного сполучення між Україною і Південним Кавказом є одними зі стратегічних напрямів нашої співпраці. Розширення серединного коридору – це теж питання, яке поєднує Україну і регіон Південного Кавказу та Центральної Азії. І такі питання є надзвичайно важливими. Ми постійно працюємо над ними.
Так, минулого року відбулось кілька рейсів порому між Україною і Південним Кавказом, і ми докладаємо значних зусиль для того, щоб транзитні транспортні коридори в Чорноморсько-Каспійському регіоні розвивались і приносили користь бізнесу України, а також країн Південного Кавказу і Центральної Азії.
Як Ви оцінюєте перспективи постачання Україні азербайджанських газу і нафтопродуктів напряму чи через схеми заміщення? І що для цього потрібно зробити?
Минулого року була підписана історична угода між українською компанією "Нафтогаз" та азербайджанською компанією SOCAR щодо постачання природного газу в Україну через територію Туреччини і Трансбалканський коридор. Це надзвичайно важлива угода, яка стала пілотним проєктом у сфері постачання азербайджанського газу в Україну не через російську територію.
Особливої цінності це набуває в контексті можливості використання українських підземних сховищ газу з метою зберігання цього газу і подальшого постачання українським споживачам, а також споживачам в інших країнах Центральної і Східної Європи.
І в цьому контексті розвивається співпраця між компаніями "Нафтогаз" і SOCAR. В делегації, яка супроводжувала нашого президента Володимира Зеленського під час його візиту до Азербайджанської Республіки 25 квітня цього року, був нинішній прем’єр-міністр України, а у той час голова правління "Нафтогазу" Сергій Корецький, який провів, за моєю інформацією, дуже плідні переговори з керівництвом компанії SOCAR. І така робота продовжується на робочому рівні.
Під час війни піднімалося питання транзиту азербайджанського газу через українську ГТС. Це питання зараз знято з порядку денного чи воно обговорюється?
Енергетична співпраця є однією з базових, фундаментальних основ українсько-азербайджанського стратегічного партнерства. У цій сфері обговорюється ціла низка проєктів співпраці: і в сфері постачання та зберігання газу; і в сфері постачання та переробки нафти. Тому зараз працює відповідна робоча група, триває конструктивний діалог, який спрямований на посилення енергетичної безпеки як України, так і Європи.
Слід відзначити, що Азербайджан в цілому розширює свою присутність на європейському ринку нафти і газу. І це нещодавно підкреслив президент Азербайджанської Республіки Ільхам Алієв під час медіафоруму в азербайджанському місті Шуша.
І, безумовно, стратегічне розташування України, наші підземні сховища газу відіграють стратегічну роль у питаннях посилення енергетичної безпеки Європи. Тому така співпраця буде, на моє переконання, розширюватись.
Восени цього року заплановане проведення чергового засідання українсько-азербайджанської спільної міжурядової комісії, яку очолюють міністри енергетики наших країн. Якраз за результатами минулорічного засідання було підписано контракт на постачання пілотного обсягу газу з Азербайджану, який Україна отримала по Трансбалканському маршруту. І для нас, безумовно, важливою є якісна підготовка до наступного засідання економічної комісії і відкриття нових можливостей для поглиблення співпраці в енергетичному секторі між Україною та Азербайджанською Республікою.
Ви згадали про SOCAR. Україна має вже кілька прикладів інвестицій. Крім SOCAR-у, мова йшла також про холдинг NEQSOL. Які подібні проєкти ще обговорюються?
В результаті приватизації азербайджанський холдинг NEQSOL придбав АТ "Об’єднана гірничо-хімічна компанія" і, наскільки мені відомо, планує й далі розширювати свою присутність на українському ринку.
Є також масштабні проєкти в сільському господарстві та надзвичайно важливі інфраструктурні проєкти з розширення транзитних і транспортних коридорів між Південним Кавказом та Україною.
Можу відзначити, що продуктивною та взаємовигідною є співпраця України та Азербайджанської Республіки в освітній галузі. За кількістю іноземних студентів в Україні, громадяни Азербайджану стабільно входять в трійку лідерів. Азербайджанські студенти традиційно обирають українські заклади вищої освіти.
Нещодавно спільно з Центром міжнародної освіти Міністерства освіти і науки України наше Посольство провело другу виставку українських закладів вищої освіти для абітурієнтів з Азербайджанської Республіки. Отже, освітні проєкти та експорт освітніх послуг також є важливими складовими нашої співпраці.
Зараз російська армія почала серію обстрілів об’єктів в Україні, в тому числі АЗС мережі SOCAR. МЗС Азербайджану викликало посла РФ і вручило йому ноту протесту. Як зараз розвивається ця ситуація, до яких заходів готова азербайджанська сторона, щоб захистити свої інтереси, і як щодо інших азербайджанських підприємств, які працюють в Україні? І наскільки ці обстріли заважають співпраці з Україною?
Азербайджан дуже рішуче реагує на терористичні російські обстріли, які несуть шкоду азербайджанським об’єктам в Україні.
Азербайджан завжди демонструє дуже чітку позицію на підтримку територіальної цілісності, суверенітету та недоторканності кордонів України. Зокрема, нещодавно Ільхам Алієв, президент Азербайджанської Республіки, вчергове наголосив та підкреслив цю позицію Азербайджану.
Безумовно, щоденні російські терористичні атаки негативно впливають на інвестиційний клімат в цілому. В той же час, хочу ще раз підкреслити, що азербайджанські компанії розширюють свою присутність та планують свої нові проєкти в Україні.
Товарообіг між нашими країнами динамічно зростає. Зростає і зацікавленість у подальшому розвитку торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва, що підтверджується численними бізнес-місіями та форумами, які ми проводимо спільно з бізнесовими асоціаціями України і відповідними організаціями Азербайджанської Республіки. І, безумовно, ми очікуємо, що результатом такої співпраці стануть нові програми і проєкти, як в Україні, так і в Азербайджані, які будуть створювати робочі місця, створювати нові можливості для розвитку економіки наших країн.
А як щодо інвестицій українських компаній в Азербайджан? Яка динаміка і які зараз найбільші компанії працюють українські в Азербайджані?
Станом на сьогодні лідерські позиції по експорту з України в Азербайджан належать такій продукції, як м’ясо птиці. Відомі українські компанії активно працюють на азербайджанському ринку. Більше того, українські компанії розглядають Азербайджан не лише як окремий ринок, але і як ворота на ринки країн Центральної Азії.
Крім того, минулої осені, відбувся візит в Азербайджан міністра охорони здоров’я України Віктора Ляшка, якого супроводжували представники, в тому числі, фармацевтичних компаній, представники закладів охорони здоров’я. Як результат, і в галузі фармацевтики у нас є цікаві напрацювання та перспективи для розширення співробітництва між Україною та Азербайджаном.
Які позиції російського бізнесу в Азербайджані? Чи немає конфліктів з українським і чи зберігає Росія якісь інструменти впливу на Азербайджан? Як це, можливо, проявляється?
Азербайджан сьогодні є регіональним лідером, що проводить незалежну зовнішню політику і захищає свої національні інтереси. Це дратує Кремль, який сьогодні здійснює щоденні обстріли України і терористичні атаки на наші мирні міста.
В той же час Азербайджан має дуже чітку позицію щодо розширення співпраці з Європейським Союзом. І підтвердженням цього є нещодавній візит до Азербайджану пані Урсули фон дер Ляєн, який відбувся 1 липня та сприяв подальшому розширенню співпраці між Азербайджаном та ЄС, запуску нових програм розвитку транспортних, енергетичних та інших напрямів співробітництва, а також розширення співпраці Азербайджану в енергетичному секторі з країнами Європейського Союзу.
Азербайджанська Республіка сьогодні, на чому наголошує президент Ільхам Алієв, за кількістю країн, куди постачається трубопровідний газ, посідає перше місце. Азербайджан постачає трубопровідний газ у такі країни ЄС, як Італія, Греція, Болгарія, Румунія, Угорщина, Хорватія, Словаччина, Словенія, Німеччина та Австрія. Ми, зі своєї сторони, безумовно, зацікавлені у розширенні співробітництві в цій сфері. Таку саму зацікавленість демонструє й Азербайджан.
Отже, енергетичне співробітництво, розвиток співпраці в сільському господарстві, розширення транспортних коридорів – це ті ключові моменти, які на сьогодні є важливими поряд, безумовно, з безпековою співпрацею в Каспійсько-Чорноморському регіоні.
Українська продукція має високу якість та популярність серед азербайджанських споживачів чим і виграє у багатьох конкурентів, у тому числі російських. І динаміка зростання українського екпорту лише підтверджує це.
Кілька азербайджанських компаній, які займалися експортом російської нафти в обхід санкцій, було внесено до санкційних списків Європейського Союзу. Що це за компанії, і як азербайджанська влада бореться з їх діяльністю?
Наскільки нам у Посольстві відомо, ці санкції були скасовані відповідними судовими рішеннями. Ми уважно спостерігаємо за цими процесами і співпрацюємо з азербайджанською стороною для того, щоб азербайджанські компанії дотримувались усіх санкційних обмежень. Ці питання ми постійно обговорюємо з нашими азербайджанськими партнерами і дуже вдячні їм за розуміння та співпрацю.
Наскільки цікавляться азербайджанські компанії участю у майбутньому відновленні України? Які сектори викликають найбільший інтерес?
Інтерес азербайджанських компаній до участі у відновленні України є, і Азербайджан вже суттєво допомогає відновлювати місто Ірпінь, яке було звільнено з російської окупації.
Зокрема, завдячуючи азербайджанській допомозі та підтримці з боку компанії Сокар було відновлено поліклініку та Ірпінський гуманітарний ліцей "Лінгвіст", який носить імʼя академіка Заріфи Алієвої. Ведеться спільна робота над реалізацією чотирьох нових соціальних проєктів для ірпінської громади, яка цього року надала звання почесного громадянина для Президента Азербайджану Ільхама Алієва.
Якщо говорити про бізнес, то найбільший інтерес азербайджанського бізнесу сьогодні зосереджений у таких секторах: енергетика, корисні копалини, видобувна галузь та відновлення критичної інфраструктури; інфраструктура, будівництво та міське відновлення; агропромисловий комплекс і переробка; логістика та транспорт; цифрові технології та телекомунікації.
Азербайджан уже має досвід допомоги Україні після російських атак на енергосистему – зокрема через передачу трансформаторів, генераторів та іншого обладнання. Очікуємо, що наступним логічним кроком може стати участь азербайджанських компаній не лише у терміновому ремонті, а й у спільному виробництві енергообладнання, а також модернізації української енергетики: будівництві нових об’єктів, розвитку розподіленої генерації, енергоефективності та відновлюваної енергетики. Ми такий діалог вже ведемо з нашими азербайджанськими партнерами.
У сфері відновлення та розвитку інфраструктури, будівництва та відбудови міст Азербайджан має власний великий та успішний досвід. Регіон Карабаху відновлюється дуже активно та ефективно. Цей досвід є цікавим для України, хоча масштаби української відбудови є значно більшими.
В аграрній сфері Україна має потужну сировинну базу, а Азербайджан – досвід розвитку аграрної інфраструктури, переробки та виходу на ринки Кавказу, Близького Сходу і Центральної Азії. Тому перспективними можуть бути спільні підприємства на таких напрямах: переробка зернових та олійних культур; виробництво харчової продукції; логістика аграрного експорту; зрошення та агротехнології.
У логістично-транспортній сфері, з огляду на активний розвиток Серединного коридору, азербайджанські компанії зацікавлені у розширенні транспортних можливостей між Європою, Кавказом і Центральною Азією. Україна має стати важливою ланкою цього маршруту після відновлення повноцінної роботи чорноморської логістики. У переговорах між Україною та Азербайджаном ми окремо наголошуємо на ролі транспортних коридорів, промислової кооперації та логістики.
Перспективними для співпраці є сфера цифрових технологій і телекомунікації, і успішний приклад компанії NEQSOL Holding і розвиток Vodafone Україна є красномовним свідченням цьому. Інтерес викликає також сектор природних ресурсів. Інвестиції азербайджанської компанії NEQSOL в Об’єднану гірничо-хімічну компанію демонструють велику увагу азербайджанського бізнесу до українського ресурсного потенціалу та промислових активів.
Загалом я б охарактеризував ситуацію так: азербайджанський бізнес розглядає Україну не лише як нові можливості під час відбудови, а як довгострокового економічного стратегічного партнера.
Чи можна зараз сказати, що багаторічний конфлікт Азербайджану з Вірменією повністю вичерпано, чи ще залишаються невирішені питання? Які економічні перспективи для України відкриваються у зв’язку із завершенням війни між Азербайджаном та Вірменією? Чи відновлення Карабаху може слугувати моделлю, яку можна буде після війни експортувати в Україну?
Безперечно, після відновлення Азербайджаном суверенітету та контролю над своїми міжнародно визнаними територіями ситуація докорінно змінилася. Світ дедалі частіше звикає до новин про війни та конфлікти.
Саме тому подія, що відбулася 8 серпня 2025 року у Вашингтоні, стала важливим сигналом надії. Президенти Азербайджану Ільхам Алієв і Вірменії Нікол Пашинян за підтримки та безпосереднього посередництва Президента США Дональда Трампа підписали Спільну мирну декларацію, яка відкриває шлях до завершення одного з найтриваліших конфліктів на пострадянському просторі.
Той факт, що документ було підписано саме в Білому домі, має не лише символічне, а й вагоме геополітичне значення. Сполучені Штати продемонстрували готовність відігравати провідну роль у забезпеченні миру на Південному Кавказі, а президент Дональд Трамп виступив ключовим посередником у досягненні домовленостей.
Водночас стає очевидним поступове послаблення російського впливу на регіональні процеси, адже Москва фактично залишилася поза мирним врегулюванням. Це свідчить про формування нового безпекового середовища, у якому дедалі більшого значення набуває міжнародне партнерство та роль США.
Сім положень Декларації є не просто політичною заявою, а комплексною дорожньою картою для довгострокового миру в регіоні Південного Кавказу. Вони передбачають відмову від конфронтації, відкриття нових транспортних маршрутів, розвиток економічної співпраці, відкидання реваншистських підходів і безумовну повагу до суверенітету, територіальної цілісності та міжнародно визнаних кордонів держав.
Не менш важливими є практичні наслідки цих домовленостей. Завершення діяльності Мінської групи ОБСЄ, запуск масштабного інфраструктурного проєкту TRIPP ("Маршрут Трампа"), розвиток транспортних коридорів і розширення оборонної співпраці зі Сполученими Штатами формують нову геополітичну архітектуру Каспійсько-Чорноморського регіону. Азербайджан і Вірменія демонструють, що навіть найскладніші конфлікти можуть бути врегульовані завдяки політичній волі, наполегливим переговорам та міжнародній підтримці.
Україна та Азербайджан незмінно підтримують суверенітет і територіальну цілісність одна одної. На цьому неодноразово наголошував президент Азербайджанської Республіки Ільхам Алієв. У контексті досягнення справедливого миру для України ми послідовно наголошуємо, що він може бути досягнутий виключно на основі Статуту ООН, із повагою до Конституції України та без компромісів щодо державного суверенітету.
Важливим підтвердженням взаємної підтримки став телефонний діалог, який 10 серпня 2025 року відбувся між президентом України Володимиром Зеленським і президентом Азербайджанської Республіки Ільхамом Алієвим. Глава Української держави привітав президента Азербайджану та азербайджанський народ із досягненням історичних домовленостей з Вірменією за підтримки і посередництва президента США Дональда Трампа, висловивши сподівання, що укладені у Вашингтоні домовленості стануть надійною основою для тривалого миру, стабільності та безпеки на Південному Кавказі.
Україна та міжнародна спільнота позитивно сприйняла результати тристоронньої зустрічі у Вашингтоні та покладає великі очікування на успішну реалізацію досягнутих домовленостей. Коли мирний процес буде успішно завершений, це відкриє нові можливості не лише для країн Південного Кавказу, а й для України та країн Європи та Азії. Передусім ідеться про подальший розвиток транспортних коридорів між Китаєм, Центральною Азією, Південним Кавказом, Туреччиною, Україною і ЄС. Для України це означає додаткові можливості для торгівлі, участі в міжнародних логістичних проєктах, розвитку чорноморського напряму та інтеграції в нові ланцюги постачання.
Щодо триваючого процесу відновлення Карабаху, то цей досвід безумовно заслуговує на увагу. Азербайджан реалізує масштабну програму відбудови: будуються дороги, електромережі, обʼєкти "зеленої" енергетики, аеропорти, житло, соціальна інфраструктура, впроваджуються концепції "розумних міст", активно використовуються сучасні цифрові рішення та принципи сталого розвитку.
Разом із тим ми маємо свої особливості. Масштаби руйнувань в Україні, площа територій, інтенсивність бойових дій і потреби у відновленні, на превеликий жаль, є безпрецедентними для сучасної Європи після другої світової війни. Тому не йдеться про механічне копіювання тієї чи іншої моделі, але ми уважно вивчаємо успішний міжнародний досвід, зокрема й азербайджанський, щоб використовувати найкращі практики у сферах розмінування, планування територій, реалізації енергетичних проєктів, цифровізації відбудови, відновлення інфраструктури та залучення приватних інвестицій.
Переконаний, що у майбутньому, особливо після завершення війни та досягнення справедливого миру, Україна та Азербайджан матимуть ще більше можливостей для практичного обміну досвідом у сфері відновлення. І в цьому контексті досвід Азербайджану є одним із тих, який варто уважно аналізувати, адаптуючи його до українських реалій та масштабів відбудови і розвитку.
Які ще можете назвали пріоритети та перспективи розвитку українсько-азербайджанських відносин?
Я бачу їх розвиток не лише у традиційній сфері політичного діалогу, яка, безумовно, є найважливішою, але і розширенні енергетичного та торговельно-економічного партнерства.
Одними із ключових напрямів, про які я вже зазначав, є енергетика. Україна зацікавлена у поглибленні співпраці з Азербайджаном у питаннях енергетичної безпеки, диверсифікації постачань енергоносіїв, розвитку нових маршрутів транспортування газу, а також у сфері відновлюваної енергетики та модернізації енергетичної інфраструктури. Досвід і можливості Азербайджану як важливого енергетичного партнера Європи мають велике значення і для України.
Другий стратегічний напрям – транспорт і логістика. Україна та Азербайджан мають спільний інтерес у розвитку Серединного коридору, який з’єднує Європейський Союз з Кавказом, Каспійським регіоном, Центральною Азією та Китаєм.
У перспективі цей маршрут може стати важливою складовою нової системи міжнародної торгівлі, особливо в умовах, коли традиційні північні логістичні шляхи стали менш надійними. Для України це можливість розширити доступ до ринків Центральної Азії, а для Азербайджану – посилити свою роль як важливого транспортного центру між Сходом і Заходом.
Перспективним напрямом є також оборонно-промислова співпраця. Україна сьогодні має унікальний досвід ведення сучасної війни, розвитку безпілотних систем, захисту критичної інфраструктури та адаптації оборонних технологій до реальних бойових умов. Азербайджан також має значний досвід модернізації своїх збройних сил і впровадження нових технологій.
Важливим елементом нашої співпраці є проєкти з відновлення України. Йдеться не лише про співпрацю в раках будівництва житла або відновлення інфраструктури, а й про створення нової економічної моделі – сучасних міст, промислових зон, енергоефективних об’єктів та цифрових систем управління.
Значний потенціал має аграрний сектор. Україна є одним із провідних виробників продовольства, а Азербайджан має вигідне географічне розташування для виходу на ринки Кавказу, Центральної Азії та Близького Сходу. Ми бачимо можливості не лише для торгівлі сировиною, а й для розвитку спільних підприємств у сфері переробки, логістики, аграрних технологій та виробництва продукції з високою доданою вартістю.
Ще один перспективний напрям – промислова кооперація, зокрема у сфері критичних матеріалів, машинобудування, цифрових технологій і телекомунікацій. Уже сьогодні приклади діяльності азербайджанських компаній в Україні демонструють, що наші країни можуть успішно реалізовувати довгострокові інвестиційні проєкти.
Особливим є гуманітарний вимір наших відносин: освіта, культура, наукові контакти, співпраця між регіонами та підтримка громад формують ту основу довіри, без якої неможливе справжнє стратегічне партнерство.
Головне завдання на майбутнє – поглиблення взаємовигідної системної співпраці у всіх сферах. Україна та Азербайджан мають великий потенціал, який ґрунтується на історичних аспектах, щирій дружбі між нашими народами та справжньому стратегічному партнерстві. Таке партнерство відповідає інтересам обох держав і має стати важливим внеском України та Азербайджану у досягнення справедливого миру та безпеки у регіоні, а також у формування нової політичної та економічної архітектури міжнародних відносин.
Українські компанії через агресію Росії та допомогу агресору з боку Ірану мають проблеми із постачанням продукції на ринки країн Середньої Азії – це довго та дорого. Наскільки можливо зробити ці логістичні маршрути дешевшими та швидшими за допомогою Азербайджану?
Безумовно, це ще один із напрямів, де Україна та Азербайджан мають об’єктивний спільний інтерес. Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну традиційні логістичні маршрути для українського експорту були суттєво порушені, а окремі напрями, зокрема через російську територію та частково через Іран, стали неможливими, небезпечними або економічно невигідними. Це особливо відчувають українські експортери, які працюють із ринками Центральної Азії.
Саме тому дедалі більшого значення набуває Транскаспійський міжнародний транспортний маршрут та транспортний коридор ГУАМ в контексті розвитку Серединного коридору, в якому Азербайджан є ключовою державою, адже через його територію проходить основний сухопутний і морський маршрут Китай – Центральна Азія – Каспій – Азербайджан – Грузія – Чорне море (або Туреччина) – ЄС.
Для нашої держави розвиток цього маршруту відкриває можливість значно диверсифікувати логістику, у тому числі за рахунок відгалуження цього маршруту, яке проходитиме через Україну. Йдеться не лише про скорочення залежності від традиційних шляхів, а й про формування нової архітектури торгівлі між Європою та Азією, у якій Україна, як традиційно транзитна держава, має посісти важливе місце.
Звичайно, сьогодні цей маршрут ще не є ідеальним. Існують питання, пов’язані з тарифами, координацією між різними перевізниками, пропускною спроможністю портів, швидкістю проходження митних процедур та узгодженням цифрових сервісів. Але саме над цими питаннями зараз активно працюють країни-учасниці маршруту.
Україна зацікавлена у поглибленні співпраці з Азербайджаном, Грузією, Туркменістаном, Казахстаном та іншими партнерами для того, щоб розширення спроможностей Серединного коридору. Це передбачає розвиток портової інфраструктури, контейнерних перевезень, цифровізацію документообігу, гармонізацію тарифної політики та спрощення прикордонних процедур.
Для українського бізнесу це означає не лише швидший доступ до ринків Казахстану, Туркменістану, Узбекистану, Киргизстану і Таджикистану, а й можливість більш активного виходу на ринки Південного Кавказу та Китаю.
Я не очікував би, що цей маршрут уже завтра стане найдешевшим. Однак його головна перевага – безпека, надійність, передбачуваність, швидкість і незалежність від РФ. У сучасних геополітичних умовах саме ці фактори дедалі частіше визначають конкурентоспроможність міжнародної логістики.
Упевнений, що у найближчі роки роль Азербайджану, як ключового транспортно-логістичного хабу між Європою та Центральною Азією, лише зростатиме. Для нас це відкриває реальну можливість не лише відновити частину втрачених логістичних маршрутів, а й інтегруватися у нові євразійські транспортні ланцюги, які формуватимуться незалежно від російської інфраструктури. Саме тому розвиток транспортного партнерства з Азербайджаном є для нас довгостроковим стратегічним пріоритетом.
Яку позицію займає Азербайджан на тлі війни в Ормузькій протоці та протистоянні країн Затоки з Іраном? Як це вплинуло на ірано-азербайджанські відносини? Як це відчувається в країні?
Азербайджан традиційно проводить прагматичну і дуже збалансовану зовнішню політику щодо криз на Близькому Сході. Це пов’язано як із географією, так і з національними інтересами країни. Азербайджан має спільний кордон з Іраном, водночас підтримує стратегічне партнерство з Туреччиною, активно співпрацює з Ізраїлем та розвиває відносини з арабськими державами Перської затоки. У такій ситуації Баку об’єктивно зацікавлений у якнайшвидшій деескалації конфлікту.
Офіційна позиція Азербайджану полягає у наголошенні на необхідності якнайшвидшого припинення бойових дій, відновлення поваги до міжнародного права та повернення до дипломатичного врегулювання. Водночас Азербайджан чітко дає зрозуміти, що його кордони та територія недоторкані і не можуть використовуватися третіми державами для здійснення військових дій проти сусідів. Цей принцип неодноразово підтверджувався азербайджанським керівництвом.
Що стосується азербайджанських відносин з Іраном, то вони завжди були складними і багатовимірними. З одного боку, країни є сусідами, мають значні економічні зв’язки, спільні транспортні проєкти та тривалу історію взаємодії. З іншого – існують добре відомі розбіжності, пов’язані з безпековими питаннями, а також співпрацею між Баку і Єрусалимом.
Попри прагнення останнім часом стабілізувати двосторонній діалог, нинішня ескалація в регіоні вплинула на двосторонні відносини. Після атаки іранських безпілотників по території Азербайджанської Нахічеванської Автономної Республіки, внаслідок якої постраждали цивільні об’єкти та люди, Президент Азербайджану Ільхам Алієв назвав інцидент терористичним актом та зажадав від Ірану пояснень і вибачень. Водночас Баку привів Збройні сили у найвищу бойову готовність, але наголосив, що не має наміру брати участь у військових операціях проти Ірану. Азербайджан посилив заходи із захисту державного кордону та критичної інфраструктури.
Будь-яка нестабільність у районі Ормузької протоки безпосередньо впливає на світові ціни на нафту, транспортні маршрути, страхування перевезень і загальну ситуацію на енергетичних ринках. Для Азербайджану, як великого експортера енергоносіїв, це створює як додаткові доходи від високих цін, так і нові ризики для регіональної стабільності та міжнародної торгівлі.
Попри це, останнім часом сторони демонстрували прагнення стабілізувати двосторонній діалог, розуміючи, що добросусідські відносини відповідають інтересам обох держав. Водночас будь-яке загострення ситуації навколо Ірану неминуче ускладнює цей процес і змушує Азербайджан приділяти значно більше уваги питанням безпеки та захисту критичної інфраструктури.
Для нас в цій ситуації важливо підтримувати тісний діалог з Азербайджаном як із ключовим партнером у Чорноморсько-Каспійському регіоні. Ми зацікавлені в тому, щоб Південний Кавказ залишався простором стабільності, а міжнародні транспортні та енергетичні коридори функціонували безперебійно. Саме стабільність у цьому регіоні є однією з передумов зміцнення енергетичної безпеки Європи та розвитку нових логістичних маршрутів, які мають стратегічне значення і для України.
Азербайджан передав Україні в якості гуманітарної допомоги великі партії енергетичного обладнання. А яку ще допомогу надсилав?
Азербайджан насправді в перші дні повномасштабного вторгнення спрямував кілька рейсів вантажних літаків до Польщі з вантажем у вигляді гуманітарної допомоги для України. Там були і ліки, і товари першої необхідності.
Крім того, допомога у вигляді енергетичного обладнання є дуже потрібною і важливою. Азербайджан надав Україні вже 11 пакетів такої енергетичної допомоги на суму більше $45 млн. Це потужні трансформатори, генератори, електричні панелі та кабелі.
Крім того, надається і допомога від небайдужих громадян і підприємств Азербайджану. Зокрема, більше 60 генераторів різною потужності за цей осінньо-зимовий період, за цю найстрашнішу у новітній історії України зиму було закуплено і передано приватними компаніями та небайдужими азербайджанцями для українських споживачів, у тому числі, для підрозділів Державної служби з надзвичайних ситуацій. Така допомога є надзвичайно щирою, і ми дуже її цінуємо.
Скільки зараз українців проживає в Азербайджані? Скільки біженців з України, чи продовжують вони перебувати, і яку допомогу їм надає місцева влада?
Насправді, українців в Азербайджані не так багато. І тут варто сказати, що на момент початку повномасштабного вторгнення етнічних азербайджанців в Україні було значно більше. Кількість етнічних азербайджанців в Україні, за різними оцінками, сягала 500 тисяч осіб. В той же час, за різними даними українців - як громадян України, так і етнічних українців - в Азербайджані всього близько 20 тисяч осіб.
Ми маємо кілька дуже активних українських організацій в Азербайджані, з якими маємо плідне співробітництво та постійний діалог.
В листопаді 2024 року ми спільними зусиллями відкрили двері оновленого Українського центру в Азербайджані, який спрямовує свою діяльність на вивчення та популяризацію української мови, української культури, української історії. Цей український центр минулого року відвідав міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
Ми регулярно приймаємо гостей, зокрема діячів культури та освіти. Нещодавно в Азербайджані був Олег Скрипка, який провів чудову зустріч з українською громадою в Баку. Також на початку цього року Український центр в Баку відвідав Святослав Вакарчук.
Дуже важливим елементом діяльності є навчання для дітей української мови, історії і літератури в Українському центрі. І така діяльність у нас розширюється, в тому числі, і в окремих азербайджанських закладах освіти, де нещодавно ми запустили факультативне вивчення української мови.
Інтерес до української мови, до української культури, до української літератури, до української історії зростає, і це надзвичайно важливо. Ми кілька років поспіль проводимо Дні української літератури. У 2024 році успішно відбулись Дні українського кіно. Ми представляли, зокрема, стрічку українського режисера Ахтема Сеітаблаєва "Додому" про кримськотатарський народ, і ця стрічка викликала великий інтерес тут, у Баку.
Отже, така співпраця розвивається. Триває також активна робота з азербайджанськими організаціями в Україні.
І взагалі, нас об’єднує не лише торговельно-економічне чи енергетичне співробітництво – нас об’єднує дружба між народами, яка має глибокі історичні корені, адже коли Україна боролася за свою незалежність на початку ХХ століття, у 1918-1920 роках, Азербайджан теж боровся за свою незалежність, і в цей період існувала незалежна Азербайджанська Демократична Республіка. Між Українською Народною Республікою та Азербайджанською Демократичною Республікою були встановлені дипломатичні відносини. На одному з будинків у центрі Баку є пам’ятна дошка про те, що в цій будівлі була дипломатична місія Української Народної Республіки в Азербайджанській Демократичній Республіці. І це є ще одним свідченням сталості стратегічного партнерства між нашими країнами і щирої дружби між нашими народами.
А те, яким чином, наскільки щиро і гостинно приймають українських дітей, які приїжджають на оздоровлення в Азербайджан, особливо дітей з постраждалих регіонів, дітей наших полеглих воїнів-героїв, дітей наших рятувальників, заслуговує на особливу вдячність, яку я хочу ще раз висловити азербайджанському керівництву та азербайджанському народу, які підтримують нас у ці дуже складні для нашої країни часи.
Скільки таких дітей прибувало в Азербайджані цьому році?
Загалом від початку повномасштабного російського вторгнення вже 662 українські дитини пройшли оздоровлення та реабілітацію в Азербайджані. Лише з початку 2026 року таку можливість отримали вже 190 дітей і ми маємо плани прийняти ще цього року кілька дитячих груп.
Цю співпрацю ми розширюємо: зокрема, за останній рік десять наших ветеранів-"азовців", які пережили жахіття російського полону, також відвідали Азербайджан та пройшли тут реабілітацію та оздоровлення.
Ми надзвичайно вдячні як керівництву Азербайджану, так і небайдужим громадянам, які допомагають, підтримують і проявляють свою солідарність з нами. І для нас це, безумовно, є надзвичайно цінним, і така підтримка залишається в пам’яті назавжди.
