"Наша основна задача – давити ворога і робити так, щоб він не просувався. Це наша основна задача. Треба побудувати активну оборону, акцентуючись на дронах. Але звісно, класичні методи війни – танки, артилерія, снайпери – залишаються. І водолази навіть залучається. А піхота – це про реальний контроль території і маркер"
Ексклюзивне інтерв'ю командувача Національної гвардії України генерал-майора Олександра Півненка інформаційному агентству "Інтерфакс-Україна"
Текст: Валерія Прощенко, Оксана Геронтьєва
«У мене в полоні залишився батько. Скажіть, чи можливо, щоб і його звільнили до кінця року?», - не стримує емоцій у розмові з командувачем НГУ один із гвардійців, який нещодавно повернувся з російської неволі.
«Повірте, ми пам’ятаємо про кожного нашого воїна, — каже Півненко, — спочатку обмін "всіх на всіх", усі над цим працюють».
Попри щільний графік і постійні відрядження, командувач знаходить час, щоб особисто відвідати своїх бійців. Цей медичний центр схожий на сучасний санаторій-курорт для вибагливих відпочиваючих. А для поранених в бою та звільнених з полону гвардійців – це шанс повернутися до життя, фізично та ментально.
Командувач вручає відзнаки бійцям, які пройшли через пекло російського полону та тортур, і відверто спілкується з журналістами "Інтерфакс-Україна" - розповідає про полонених, фронт, потреби, виклики, мобілізацію, захист неба, критичних об'єктів та ще багато чого іншого.
ПОВЕРНУТИ ВСІХ
Ми побачили, наскільки важливо для хлопців поспілкуватися з Вами, обійнятися…
До звільнених з полону має приїжджати керівництво. Знаєте, ще важче морально - спілкуватися з рідними безвісти зниклих. Через дві години вони чують відповіді на свої питання, вже більш-менш заспокоюються, а ти місця собі не знаходиш, бо все пропускаєш через себе.
90% військовополонених НГУ – це були військовослужбовці "Азову". Більше чотирьох років сидіти там – така собі історія.
По кількості звільнених з полону станом на зараз можете уточнити?
Більше половини наших бійців, які перебували у полоні, за результатами усіх обмінів ми вже забрали.
Російські війська окупували ЧАЕС у лютому 2022 року, взявши в полон майже 200 українських нацгвардійців, які забезпечували безпеку об'єкта. Скільки з них звільнили?
Майже всіх. Трьох військовослужбовців залишилось повернути.
Є сподівання на те, що повернемо всіх наших полонених до умовно якихось перемовин з РФ?
Наскільки знаю і розумію, якщо будуть перемовини, то одна із умов - спочатку обмін "всіх на всіх".
Тому що ми це все знаємо: "половина на половину" – і все загубиться. А є люди, які там, у полоні, з 2014 року сидять. Як потім дивитися в очі людям, з якими я спілкувався, щось казав, обіцяв – а ми не виконали ці обіцянки? Та й люди в полоні стільки не витримають.
Скільки по часу звільнені з полону знаходяться тут, на реабілітації?
Місяць, а потім хтось йде на ВЛК, хтось дивиться по своїм проблемам, які є, і вже вирішує. А проблем зі здоров'ям дуже багато, - наших полонених не годують нормально, ставляться зовсім не так, як ми до полонених ворогів.
Там до наших людей відносяться дуже, дуже й дуже погано і не пускають ніякі міжнародні організації нормально, щоб вони зафіксували таке відношення.
Проблеми війни – це зрозуміла історія. Проблеми безвісти зниклих ми розуміємо, чому так відбувається, проблеми загиблих – теж розуміємо. А от такі проблеми як звільнення з полону треба вирішувати, тому що їх можливо вирішити.
А далі вже будемо у військовому плані давити, робити так, щоб противник не просувався – це наша основна задача.
ТЕХНОЛОГІЇ, ДРОНИ І ПІЛОТИ
Війна призвела до стрімкого технологічного прогресу і класичні методи перейшли на другий план. Якою бачите перспективу подальшого розвитку цієї дронової боротьби?
Дронів вже настільки багато, і з їхньої сторони, і з нашої, що будь-які рухи практично неможливі. Або можливі з великими втратами. Тобто, треба побудувати активну оборону на дронах.
Звісно, класичні методи бойових дій потрібно залишити – танки, артилерія, снайпери, водолази. Якщо втратимо інструкторів – втратимо можливість швидко відновлюватися.
Дрони – це електроніка. Немає гарантії, що ворог завтра не розробить таку собі електромагнітну бомбу, яка повипалює плати і всі безпілотники попадають, години на дві-чотири, наприклад. А за цей час танкові колони противника встигнуть глибоко зайти.
Тож маємо берегти всіх наших фахівців, які воюють з 2022 року.
Задача піхоти станом на зараз - знайти, утримувати визначені ділянки, це реальний контроль території і маркер. Далі вилітає дрон і завершуємо роботу з ворогом на дроновому рівні.
Якщо дрон виконає свою задачу – піхотинець не буде в контакті з противником. Так само ним можна і вести розвідку з позицій - вилетіти і подивитися, чи є якийсь рух. У нас піхоти не так багато, тому треба цей радіус збільшувати.
Як оцінюєте технологічні спроможності у НГУ зараз?
В цілому потрібно розвиватися технологічно в будь-якому випадку. Ми зараз вже дістаємо до Донецька, перекрили трасу до Маріуполя, побили сильно ворогу логістику – працюють "Омега", "Азов", "Хартія" по своїх напрямках, добиваємо на відстані понад 100 км.
На тактичному напрямку ми вже збагатилися: у нас є багато пілотів і розвідників. І зараз вже мало хто бере на радіоуправлінні дрони, всі хочуть на оптоволокні. А раніше було ж навпаки. Розумієте, як швидко змінюється все.
Але кількість засобів, які застосовуються, збільшується. Кількість пілотів росте в прогресії: за цей рік ми збільшимо їх кількість у 5 разів.
Відповідно, росте і кошторис. Раніше ми застосовували 25 тис. засобів на місяць, а зараз вже у 2-3 рази більше – і це тільки за півроку! Розумієте, яка швидкість?
І також додам, що з червня 2024 року стартувала наша програма по збиттю дронів-розвідників. Станом на зараз, за 2 роки, ми знищили понад 30 тисяч різних типів дронів. Починали з одного підрозділу, а зараз більше 20 підрозділів цим займається, - масштабувалися.
Водночас є така неприємна історія як російський дрон "Молнія", на який військові постійно жаліються.
Так, зараз ми по "Молніях" працюємо – вони нам дошкуляють дуже сильно. Зроблені з нічого, але несуть на собі мінімум 10 кг бойової частини.
В Родинському (Покровський район Донецької області) вже жодної будівлі немає – все знищили КАБи і "Молнії". І як там тримати позиції? Частину території втрачаємо, але це в першу чергу щоб не втратити людей, тому потрібно переміщувати позиції.
Боремося з цими "Молніями", з мультироторними дронами. Ударний FPV-дрон з елементами штучного інтелекту Bumblebee розривається нормально, ударний дрон Hornet та FP-2, який працює на понад 100 км – це хороші засоби для для корпусу.
Хотілося б ще пару слів про роботизовані комплекси. Чи розділяєте думку, що за допомогою НРК можна перекрити принаймні третину піхоти?
Ні. Навіть логістичні НРК на покровському напрямку противник знищує дронами. Якщо на позицію прилетить дрон або КАБ – НРК знищить і противник піде далі. Зараз піхотинець – так само повинен бути на позиції, щоб не запустити противника.
Можете розказати про операцію щодо дронового контролю неба над Донецьком та Маріуполем?
Це буде масштабуватися, бо це хороша стратегія. Я взагалі думаю, що там, де ми будемо стояти – 100 км закриватимемо спокійно. Противник вже нічого з цим не зробить насправді. Ми будемо збільшувати кількість наших пілотів на оперативну глибину і набагато більше знищувати логістику ворога. Чим більше засобів – тим краще робитимемо.
В цьому контексті напрошується питання логістики Криму.
По Криму працюють Сили безпілотних систем, Мадяр. Вони добре знають, що роблять. Можу тільки сказати: додавлюйте максимально.
Перекриємо ворогу логістику так, що буде їм дуже важко. Вони нам на фронті логістику теж ріжуть на 20-30 км, ми це розуміємо, з цього і виходимо. А вони, оскільки не можуть протиставити значущого на фронті, б’ють по цивільних, по енергетиці.
Міністр оборони Михайло Федоров заявляв про стратегічну ціль - знищення 50 тис. російських військових на місяць. Це взагалі реально?
Думаю, так. 30 тисяч плюс ми вже закрили. Це залежить від інтенсивності їхніх штурмових дій: якщо будуть більше йти, то у нас достатньо засобів знищити їх. Зараз вони так щільно не "лізуть", лише по окремих напрямках. Тобто, це не та цифра, що завтра-післязавтра буде, але в принципі це можливо. Це математика.
Але я думаю, що вони не підуть штурмами, а будуть нарощувати дронову складову, робитимуть ставку на дрони, а не на піхоту.
КОРПУСИ НГУ ТРИМАЮТЬ ДЕСЯТКИ КІЛОМЕТРІВ ФРОНТУ
Власне, цікаво почути вашу думку про зміни, які відбулися у НГУ з нашого останнього інтерв’ю?
Корпуси вже стали працювати як ми і хотіли – на оперативному рівні. Тобто, бригади виконують свої задачі на тактичному рівні, корпуси – на оперативному рівні, - бачать свої задачі, ведуть розвідку до 100 км. "Омега" працює, спільно виконуємо задачі із Службою безпеки по дальніх польотах.
Військових потенціал Нацгвардії розвиваємо: створили полки безпілотних систем в кожному корпусі, штурмові полки. Якщо кажемо про "Хартію", то там виконують завдання й іноземці - колумбійці. Нормально показують роботу.
На харківському напрямку "Хартія" добре виконує свої завдання – штурмовими полками і полком безпілотних систем. Результат бачимо по тій же операції із деблокування Куп’янська.
Також в кожному корпусі створені додатково артилерійські бригади. Спочатку у нас була окрема артилерійська бригада, вона показала, як треба працювати, а зараз нарощуємо цей напрямок. Тобто, і в цьому масштабуємося.
Якщо підсумувати за всіма напрямками, ми вже закриваємо своїми корпусами десятки кілометрів фронту. (Лінія активних бойових дій сягає близько 1200 км - ІФ-У).
Фактично вже більше року минуло з моменту переходу на корпусну систему. Чи вийшло все як планувалося, чим ви пишаєтеся?
Я задоволений. Як командувач Нацгвардії, я бачу, що мої корпуси стоять, Редіс (командир 1-го корпусу НГУ "Азов", Герой України бригадний генерал Денис Прокопенко – ІФ-У) і Корнет (командир 2-го корпусу НГУ "Хартія" Ігор Оболєнський – ІФ-У), ефективно виконують задачі.
Ті прохання, що від них є, наприклад, логістичні, ми закриваємо. Броньовані авто, квадрацикли, озброєння, БпЛА, снарядами допомагаємо (155-мм і реактивні "Гради"), тобто навіть в нинішніх умовах ми нормально працюємо. І немає вже такої історії, що я їздив по різних точках вирівнювати ситуацію, коли виникали провали у бригад у моменти активних штурмів противника.
Зараз їх об'єднали, всі бачать, що роблять їхні сусіди, відчувають плече сусідів. Тобто всі знаходяться в підпорядкуванні командира корпусу, виконують поставлені задачі. Ніхто ж не ставить задачу дійти до Донецька, образно кажучи. Це нормальні поточні задачі – нарощування і посилення, розуміння, що відбувається, щоб не втратити управління. Все. Основана задача – це активна оборона і зневілювати просування противника. Якщо ми будемо тримати так позиції успішно , наприклад, протягом року, то повірте, противник сам вийде з пропозиціями.
ГАРЯЧІ ТОЧКИ
Ви вже згадали частково ситуацію на фронті. Що можете сказати про найгарячіші точки, де працюють ваші корпуси?
Тримаємо Родинське, попри тиск ворога. Задачі стоять чіткі: знищувати піхоту противника, різати його логістику і триматися, наскільки це можливо. Але найголовніше – збереження людей. Військові там свої задачі виконують, стоять на позиціях місяцями. Є розпорядження головнокомандувача замінювати людей кожні 2 місяці. В принципі ми майже на всіх напрямках це розпорядження виконуємо, де дозволяє обстановка. Не скрізь і далеко не завжди це можливо, і питання, знову ж таки, про збереження життя бійців. Вихід і захід на позиції – досить небезпечний момент.
По Покровському напрямку загалом які прогнози?
Тримаємося і нищимо противника наскільки досягає наша артилерія і дрони. Це те, що я можу сказати за свої підрозділи.
А в районі Костянтинівки ваші хлопці залучені?
Там, наскільки я знаю, проводиться активна оборона, контрдиверсійна боротьба. Є підрозділ "Омеги", який виконує задачі вже місяці три. Зараз стало важче, підтягнув ворог більше дронів.
Скажу так: там своя специфіка, Главком цю проблему знає і над нею працює.
Яка ситуація на Сумщині?
Все без суттєвих змін, крім прифронтових сіл і безпосередньо міста Суми. Місто страждає постійно від ворожих дронів, артилерії, нищиться залізнична інфраструктура, енергосистема.
А Харківський напрямок як можете оцінити? Чи є у нас там певні успіхи?
Я був там нещодавно, спілкувався з нашими військовими, які проводять визначені дії. Вони бачать ситуацію позитивно, що в них вийде виконати деякі поставлені головнокомандувачем ЗСУ задачі. Це комплексна робота, яка спрямована на посилення цього напрямку.
Але основна проблема – це, як вже казав головком, росіяни активно застосовують тактику "тисячі порізів». " нам потрібно діяти на багатьох напрямках, а резервів не так багато. Тому ставка на технології.
Чи є у вас, скажімо так, стриманий оптимізм щодо фронту?
Важко, але є оптимізм. За свої підрозділи взагалі не переживаю. Я впевнений в їхній стійкості, що вони будуть триматися, поки це необхідно, і поки вони розумітимуть, що це потрібно.
А чи є запит у інших підрозділів на те, щоб, скажімо так, вчитися і наслідувати практики "Азову" і "Хартії"? Пам’ятаємо, що командири Третього армійського корпусу ЗСУ і Другого корпусу НГУ "Хартія" підписали меморандум про співпрацю, аби розробити спільні програми підготовки особового складу.
Є запит, так. Зміни є. Не так швидко, як хотілося б. Проводив "Азов" навчання з американцями, із 7 корпусом ДШВ (Вперше в історії 1-й корпус НГУ "Азов" і 7-й корпус швидкого реагування ДШВ ЗСУ провели спільні командно-штабні навчання за підтримки Групи сприяння безпеці України (SAG-U). З ДШВ у нас хороша співпраця, з керівником постійно знаходимося на зв'язку. Головнокомандувач ЗСУ теж дає вказівки, ми їх виконуємо. Навчання – це основне, воно має бути на високому рівні.
БІЛОРУСЬ І ПРИКОРДОННЯ
Чи вбачаєте наразі загрозу з боку Білорусі? Це більше історія про ДРГ?
Основна задача ворога – розтягнути наші сили, щоб швидше проходити вглиб території. Але для цього теж потрібні сили – знайти 70 тис. військовослужбовців, які зможуть діяти – то хай спробують. А ми будемо пробувати, щоб вони їх не знайшли.
Російський центр спеціального призначення "Сенеж" працює у прикордонні, працює на чернігівському напрямку. Не впевнений, що вони так швидко організуються, адже в РФ певні проблеми на покровському напрямку – ми багато їхньої піхоти знищуємо.
Ваші бійці беруть участь у безпекових заходах на прикордонні, про що можна сказати?
Так, ми на прикордонні разом із іншими Силами оборони. Там в цілому зараз все стабільно. На Сумщині наші підрозділи стоять в обороні, на Чернігівському напрямку. Більше звертаємо увагу на безпілотну складову, бо маємо постійно літати безпілотниками 24/7 і моніторити прикордоння.
Скажу так, якщо є пересторога, що противник планує виходити на півночі нашої країни – чернігівський або чорнобильський напрямок. Ми до цього готові. 2022 рік тут вже не повториться.
А чи все ще обговорюється "придністровський сценарій"?
Не вірю в такий сценарій. Я б не радив вступати в цю війну ні білорусам, ні Придністров'ю, у нас вже є можливості зробити так, щоб вони взагалі забули про свої плани.
РЕКРУТИНГ ТА МОБІЛІЗАЦІЯ
Дуже цікаво дізнатися, чи після створення корпусів люди стали більше йти до вас? Все ж таки єдині практики і стандарти мають значення.
Все одно основну задачу вирішує мобілізація. Рекрутинг є, люди йдуть. Навіть по людях мені стало легше після переходу на корпуси. Не кажу, що достатньо в повному обсязі, але набагато легше. У 2026 році значно зменшилися внутрішні переміщення, які були, наприклад, в минулому році. Робимо поповнення витримано.
Десь це питання перекривається іноземцями. Десь молоді люди прийшли по рекрутингу – цього достатньо. Десь треба підсилитися, бо новий напрямок, то ми вже переміщуємо мобілізованих, які закінчили підготовку в навчальних центрах. "Азов" і "Хартія" розвивають свій напрямок БЗВП. І тут питання в інструкторах. Ми відправляємо наших інструкторів туди для обміну досвідом, на ротаційній основі залучаємо інструкторів "Азову". Постійний обмін йде. За кордоном підготовку не припиняємо. Підготовка йде і за кордоном – це вже підготовка за різними спеціальностями.
Якщо людина навчена, то у неї і проблем не буде. І є різні бригади, різні люди. А 75-80% - це мобілізовані. Я не кажу, що це погано підготовлені люди. Вони насправді прийшли воювати і вже виконують задачі, отримали певні звання і певні посади. Ми працюємо, щоб це було краще.
Ви згадали про колумбійців. Як у НГУ взагалі із залученням іноземців?
В основному, це колумбійці, вони в 1-му і 2-му корпусах. Для них потрібен іспаномовний командир і чітке роз'яснення задач – тоді вони їх добре виконують. Інколи ми змішуємо їх з нашими підрозділами. Вони впевнені, що працюють не самі по собі.
НЕ ВСІ ЛЮДИ ЗАТОЧЕНІ НА ВІЙНУ
Не можу не спитати про СЗЧ. Чи є це серйозною проблемою для Нацгвардії?
Є проблема із СЗЧ, звісно. З навчальних центрів у нас за весь час війни пішло в СЗЧ 4%. Це взагалі ні про що. З пунктів тимчасової дислокації, там де люди збираються і знають, що вони завтра виїжджають умовно на покровський напрямок, - найбільше. Там немає охорони, контролю серйозного – тому що це хати якісь, домівки на відстані 100 або 50 км від лінії бойового зіткнення. Там, де менше контролю, там люди і уходять в СЗЧ. Медичні заклади військові залишають не так часто.
За весь час війни у нас в СЗЧ пішло кілька тисяч бійців, з них 45% ми вже забрали до себе. Тобто, кожного третього-другого ми повертаємо. Робота налагоджена, хоча, звісно, хотілося б її і покращити. В цілому у нас немає критичної проблеми із СЗЧ. Тому я кажу всім: приходьте до нас в Національну гвардію. Якщо ви хочете бути пілотом – то ви будете пілотом, і літайте собі спокійно.
А який відсоток СЗЧ серед тих, хто хоче перевестися? Бо є відомий соцмережах жарт, що можна перевестися з НГУ в ЗСУ, але навпаки – ні.
Основний відсоток СЗЧ – 70% і більше - це люди, який переживають, що їх відправлять туди, де вони загинуть. Особливо, якщо це ті, наприклад, хто стояв в обороні на Сумщині. Але з ними працюють командири, є допідготовка, ми відправляємо туди хлопців з "Азову", вони стають впевненіші - і все нормально.
Потрібно командирам проводити роботу зі своїми людьми. В бою це краще налагоджено, а у тих, хто приймає бойові дії ротними, взводними групами, не завжди є ця робота. Хоча ми вже і з цим працюємо: відправляємо командира частини, хай їде в свою ротну групу, навіть якщо вона знаходиться в корпусі "Азову" чи "Хартії", і проводить роботу зі своїми людьми. Тому що це його люди. Редіс і Корнет теж проводять роботу з людьми, хай і командири будуть дотичні, - бачать, де їхні люди знаходиться, що вони роблять, які їхні потреби.
У нас люди діляться на два типи: які пройшли бойові дії і які не пройшли їх. От хто пройшов, той і розуміє.
Вкрай важлива робота командира зі своїми підлеглими. Робота командира відділення, взводу, роти, батальону і робота командира бригади з командирами батальйону – якщо ця ланка вибудована, то підрозділ вважається сильним. Якщо ні – ми втрачаємо управління підрозділом.
Є ще і суто людський фактор.
Великою мірою. Я знав, що буде війна, і пішов в спецпідрозділ, я хотів воювати. А люди, які, наприклад, займалися бізнесом – у них взагалі інше бачення. І хтось каже: давай воювати. А він не може. Він боїться пострілів, боїться смерті. Це теж нормально. Деякі бояться, а потім на БЗВП знайомляться з якоюсь групою і цією групою йдуть у підрозділ.
РЕФОРМА І ДЕМОБІЛІЗАЦІЯ
Як ви ставитеся до інновацій армійської реформи із підвищенням зарплат, системою грошових винагород, контрактами з чіткими термінами служби?
Для мене важливим є грошове забезпечення бійців, про це на робочих нарадах і говоримо. Людина не повинна отримувати 20 тис. грн зараз, це має бути сума в $1,5 тис., яку має військовослужбовець країн НАТО, який тільки прийшов на службу. Питання в тому, що ми багато коштів витрачаємо на засоби, а на гідну зарплату військовим потрібно десь знайти кошти. Впевнений, що це питання вирішується на серйозному державному рівні і буде результат.
Чи вірите Ви, що на нинішньому етапі війни покращення ставлення до бійців і підвищення грошового забезпечення військового змотивує людей служити?
З часом це можливо. Допускаю, що через рік при нормальних умовах і нормальному підході прийде переосмислення бачення служби.
Є люди, які взагалі не хочуть воювати. А є люди, які просто бояться, дуже переживають, що їх одразу заберуть у штормовий підрозділ і вони загинуть.
Але розподіл на тих, хто хоче воювати і тих, хто не хоче воювати, не працює – або ми всі захищаємо свою країну, або ми всі програємо війну. А противник не буде вибирати, воював ти чи ні: зрадників не люблять ніде. І це знають ті, хто залишився в Криму. На жаль, ми пішли не зовсім тим шляхом в питаннях мобілізації, але будемо це вирішувати.
А що можете сказати про можливі терміни демобілізації?
Якщо сьогодні припинення вогню по лінії бойового зіткнення, то через рік піде демобілізація. Ті люди, які призвалися на службу в 2022 році, будуть першими, потім, через певний час, десь за пів року, підуть ті, які в 2023 році прийшли служити. А якщо одразу демобілізувати 700-800 тис. – то хто ж залишиться на позиціях? Плюс є умови нових контрактів і часткового звільнення військовослужбовців за цими умовами.
Демобілізація - важлива історія, але при певних умовах.
ДОПОМОГА І ВИКЛИКИ ДЛЯ ЄВРОПИ
Наскільки суттєвою є міжнародна допомога, зокрема, в дроновому забезпеченні?
Звісно, нам завжди не вистачає дронів. Ми розростаємося, працюємо з міжнародними партнерами – з американцями, норвежцями, німцями, латвійцями, литовцями. З усіма країнами, якими можемо, будемо працювати, щоб вони нас забезпечували і допомагали нам. Тому що насправді ми, Україна, є щитом. Я не хочу щоб це все перейшло в практичну площину для європейських країн. Нехай уже ми закриємо питаннями із росіянами. Але Європа має нам допомогти.
Повірте, російська армія дуже змінилася за ці роки, вдосконалила оснащення і тактику, Європі буде важко – у них немає 5-річного бойового досвіду, а у нас він є. І люди там не готові та з досвідом.
Вони ж будуть воювати класично: взвод, рота. Маємо приклади, коли приїжджали зі своїми пілотами на навчання і що робили з натівськими підрозділами? І це були навчання.
СИЛЬНІ СТОРОНИ ВОРОГА
Говорячи про ворога – якими Ви бачите його стратегічні та тактичні переваги?
У ворога є літаки, є різні ракети - Іскандери, Калібри. Є і "Шахеди". Це серйозна складова, але ми з цим працюємо. Особливо, з "Шахедами" покращується ситуація, з перехоплювачами. У нас в Нацгвардії постійно збільшується кількість груп-перехоплювачів. На окремих напрямках ми маємо великий відсоток збиття. Ми вийшли на рівень, що іноді понад 10% "Шахедів" збиваємо. Такого ніколи не було. Це все працює за рахунок перехоплювачів. Впевнений, що ця цифра буде рости, будемо збивати все більше і більше.
Також перевага ворога – КАБ, стратегічна авіація. До цього треба дійти і нам.
Щодо ППО - партнери допомагають нам. Зараз є дуже багато програм, і міністр оборони з президентом роблять все, щоб наростити спільне виробництво, є розробка балістичних ракет. Працюємо в цьому напрямку.
Робимо дрони, крилаті ракети, але треба дійти і до рівня балістичної ракети і літаків - Літаків з нормальними радарами і нормальними ракетами. Коли ми до цього рівня дійдемо, ми зможемо знищувати літаки противника, зможемо обрізати їхню стратегічну складову. Впевнений, що ми ще щось розробляємо і через певний час воно спрацює. Ми будемо опиратися ще сильніше і сильніше, ми не програємо цю війну.
Наразі відсутність у ворога Starlink дає нам значну перевагу. Чи можемо ми втратити цю перевагу, вийти на паритет, коли РФ запустить на повну свій аналог "Рассвет"?
Та ну, ні. Ви знаєте, скільки супутників літає для підтримки "Старлінка"? Тисячі! А скільки росіяни своїх запустять? Паритет - це нереально, точно не сьогодення і навіть не найближчі 5 років.
Ну, в когось одного, командувача Генштабом, буде цей "Рассвет", - для фронту і всієї армії, яка знаходиться на території України це не забезпечить той супутниковий зв'язок, який ми маємо завдяки Starlink. Тому тут ми не втратимо перевагу.
Якими бачите наші найнагальніші потреби на сьогодні?
От що нам дійсно потрібне – то це літаки і балістичні ракети. Нам потрібне нарощувати ППО, - щоб ми виготовляли свої комплекси і свої ракети. Має бути своє виробництво – на всіх напрямках.
Звісно, нам потрібні системи зв'язку, свої супутники. Розуміємо, що цей противник у нас назавжди, то треба до цього готуватися, готувати нашу країну до того, що ми вже будемо як Ізраїль.
Дрони ми свої маємо, забезпечуємо ними і бачимо, що це працює. Ви ж бачите, яка у нас різноплановість дронів, сотні видів на оперативному рівні. 20 різних видів – це тільки те, що я бачив за останній час на фронті. Так само і з ракетами потрібно. Ми можемо це зробити. Ми багато чого можемо. У нас є плани і є можливості.
А чого не вистачає: грошей, політичної волі?
Політична воля точно є, вона є у кожного керівника за напрямком, я це бачу і знаю. Наша задача – зупинити цю війну на своїх умовах, не на умовах противника, і забезпечити нашим дітям майбутнє. Наші діти мають жити у вільній європейській Україні.
ЗАХИСТ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ
Нацгвардія посилила захист і охорону Чорнобильської АЕС та зони відчуження. Як на сьогодні оцінюєте захищеність об’єкту?
Наші підрозділи там 24/7. І це вже не ті підрозділи, які були на початку війни – зараз там люди з бойовим досвідом. Там є підрозділ з корпусу "Азов", бойові командири і безпілотна складова, яка постійно нарощується.
Я туди постійно виїжджаю, не хочу, щоб ми там щось втратили з поля зору. Тож нарощуємося і нарощуємося.
А загалом по критичній інфраструктурі ми вже зробили роботу над помилками?
Багато серйозних захисних споруд будується, повірте. Ми зі свого боку, де потрібно, виставляємо перехоплювачі, зенітно-ракетні комплекси, нарощуємо радіоелектронну розвідку. Це масштабна задача на рівні держави.
НАЦГВАРДІЙЦІ ЯК ЧАСТИНА СУСПІЛЬСТВА
Як Ви особисто ставитеся до правопорушень, скоєних нацгвардійцями?
Якщо бійці продають зброю і так "заробляють" – хай ними ДБР займається, інші правоохоронні органи.
Ви ж розумієте, військові – це відображення нашого з вами суспільства, а люди різні бувають. І це стає проблемою командира.
Перевищення повноважень при закупівлі техніки – доволі поширене явище.
Командири корпусів працюють на забезпечення оборони, але ж є ще і логістичні питання, і по цих напрямках мають бути сильні спеціалісти, щоб не потрапити в халепу, щоб командир не вліз в проблеми із законом. Закупівлі – це найскладніше. Перевищення ціни на дрони, неперевищення, а в ЄРДР все це вже є.
Так, хтось десь нахабніє, а десь і нормальні люди, яких зачепило. Ці моменти дуже важливі, бо війна нічого не списує. І після фронту будуть розбиратися, дивитися, хто що робив, закупляв, не закупляв і відповідатимуть командири, які виконували задачі 24/7.
ПРО МАЙБУТНЄ
Уявімо, війна завершується. Чи змінюється функціонал Нацгвардії?
Наші функції залишаються незмінним. Стабілізаційні операції - робота з поліцією, СБУ, контрдиверсійні заходи. Можливо, ми не будемо стояти по лінії розмежування, а будемо працюватимемо у містах, як це раніше робили.
А ви особисто себе в майбутньому де бачите? Політику не розглядаєте?
Я не займаюсь ніякими політичними історіями, мені це не цікаво. Я вмію воювати. Наразі це головне.
