Бережна: Культура – це голос держави, і якщо ми не говоримо голосно, то говорять за нас
Ексклюзивне інтерв'ю віцепрем’єр-міністерки з гуманітарної політики - міністерки культури України Тетяни Бережної агентству "Інтерфакс-Україна"
Текст: Єгор Шуміхін
Ви вже пів року очолюєте Міністерство культури. Який головний висновок для себе зробили за цей час, зважаючи, що прийшли із дещо іншої сфери?
Я дуже вдячна, що прем'єрка довірила мені величезну відповідальність очолити Міністерство культури і загалом весь гуманітарний напрямок. Тому що Мінкульт під час війни виконує неймовірно важливі функції. За пів року ще більше переконалася, що культура – важлива частина національної безпеки України. Кожного разу, коли до мене приходять в кабінет гості, вони бачать цей дрон (в кабінеті віцепремʼєрки розташовано дрон VAMPIRE — ударний дрон-бомбер української технологічно-оборонної компанії SkyFall, відомий також як "Баба Яга" – ІФ-У), який є для мене нагадуванням, що культура також ще і те, що нас захищає, робить стійкими, єдиними і сильними в опорі до ворога.
Культура – це голос держави, і якщо ми не говоримо голосно, ясно, чітко і зрозуміло на весь світ, то говорять за нас і дуже часто говорять неправду. Більше того, культура – це те, що змушує нас розуміти, чому ми живемо на цій землі, хто такі українці і що ми захищаємо.
Але чи важко було переключитися зі сфери економіки, цифр, глобальних державних стратегій на сферу м'якої сили?
Насправді, навіть якщо назвати культуру сферою м'якої сили, вона може бути ефективною лише тоді, коли ми будемо її вимірювати і серйозно оцінювати. Мій бекграунд в економічній сфері мені дуже сильно допомагає. Знаю, як ідею зробити рішенням, яке буде працювати.
Також надзвичайно вдячна, що в Мінекономіки була дуже сильна команда, орієнтована на результат. Це задало високі стандарти роботи, яких дотримуюсь і далі. І головне, що українська культура – моя велика любов.
Маю привілей в тому, що виховувалася з повним відчуженням від російської культури. Не вмію розмовляти російською мовою, не росла на російських фільмах, книжках, казках. Це абсолютно для мене чужа культура. Натомість, українська культура мені дуже люба, цінна і я справді щаслива, що життя дало нагоду її зміцнювати на цій позиції.
Ви сказали, що в Мінекономіки була сильна команда. Наразі у спільноті звучать схвальні відгуки про команду, яку ви зібрали в Мінкульті. Яких ще кадрових рішень чекати, і коли буде призначено першого заступника?
Дійсно пишаюся кожним членом своєї команди, зокрема заступниками. Не просто було будувати таку команду сильних і ціннісних людей. Іван Вербицький займається культурною спадщиною і стратегічними питаннями; Богдана Лаюк - мовною політикою і політикою в сфері книговидавництва; Наталія Мовшович - людина, яка має величезний досвід в сфері кіно і в сфері міжнародних відносин; а також Анастасія Бондар - це величезна інституційна пам'ять, яка потрібна, зокрема, і для сфери цифровізації, якою вона опікується. Також в команді є Надія Потоцька, яка відповідає за комунікації, що є дуже важливо, бо Міністерство культури має говорити безбар'єрною мовою з повагою до всіх людей.
Наразі маємо ще вакансії. Шукаємо людину, яка очолить надзвичайно важливий напрямок мистецької освіти, театрів і музики, тобто мистецтва загалом. Веду перемовини з кількома людьми, яких вважаю достойними цієї посади.
Стосовно першого заступника, то він може бути як і новою людиною, так і призначеною з числа існуючих заступників міністра. У міністра культури має бути пʼять заступників. Зараз до чотирьох діючих буде ще один, а потім з тих п'ятих хтось стане першим. Думаю, що це кадрове рішення буде прийнято в межах місяця.
Маємо низку ініціатив, у які Мінкульт має інтегруватися. Наприклад, Ukraine Recovery Conference – важлива конференція з відновлення України. Цього року на гуманітарний компонент (де включена культура), яким опікуюся, дуже великі надії. Також проводимо низку зустрічей і комунікацій з міністрами культури по Європі.
Майбутній заступник з напрямку мистецтва має працювати з міжнародними партнерами у напрямках залучення українських театрів, українських музичних колективів на культурні сцени Європи.
Які стратегічні цілі ви визначаєте для себе на посаді? Пам'ятаю, що в Мінекономіки таким пріоритетом у вас був новий Трудовий кодекс.
Я вважаю, що українська культура повинна бути спроможною вдома й у глобальному контексті. Учасники культурних та креативних індустрій повинні почуватися впевнено, отримувати гідну винагороду та мати простір для створення конкурентних культурних продуктів та надання якісних актуальних культурних послуг. Саме тому один з ключових для мене напрямків – залучення ресурсів у сферу культури. Розуміємо, що культура завжди була недофінансована, часто все відбувалося за залишковим принципом. Проте зараз працюємо над низкою рішень, які дозволять культурі бути профінансованою належним чином.
Зауважу, що у 2026 році 45% зростання в державному бюджеті на сферу культури. Але, звичайно ж, культура має фінансуватися не лише з держбюджету. Тому працюємо над Українським фондом культурної спадщини (УФКС), який залучає іноземні кошти для відновлення української спадщини й розвитку українських фахівців.
Також залучаємо кошти інших фондів, наприклад, фонду по безробіттю, для того, щоб розвивати грантову програму "Власна справа" для креативних індустрій. Ще важливим є закон про меценатство, який є одним із ключових проєктів.
Друге – захист, збереження і відновлення культурної спадщини. Це надзвичайно важливий напрямок. Адже культурна спадщина – те, що змушує нас розуміти, що ми українці, ми давно на цій землі, ми маємо що захищати, ось це надбання наших предків, яке маємо зберегти для наступних поколінь. Зараз наша культурна спадщина переживає дуже серйозні руйнування. Росіяни також розуміють, що пам'ять надихає українців бути стійкими і незламними під час цієї війни.
Для того, щоб зберегти культурну спадщину, Іван Вербицький взявся за надзвичайно складну задачу - постанову по евакуації. Наразі кожна область має дещо відмінні практики, залишаються питання щодо зони обов’язкової евакуації, відповідальності, визначення черговості. І та постанова, яку ми скоро винесемо на уряд, нарешті врегулює ці питання.
До речі, Фонду культурної спадщини стосується не лише залучення ресурсів, а й збереження культурної спадщини. Протягом цього року він вже почне займатися першими об'єктами.
Третє – розвиток українських креативних індустрій. Це і розвиток малих креативних бізнесів, і кінематограф, і створення аудіовізуального контенту і перформативного мистецтва. За належної підтримки сфера має величезний економічний потенціал. Зараз це небагато. До повномасштабного вторгнення було близько 2-3% ВВП. Сподіваємося, що, враховуючи весь потенціал України, з часом і підтримкою можна вийти навіть на 7%.
Культура є також голосом України за кордоном. Потрібно інтегрувати українську культуру в глобальні процеси. Тобто відкрити двері для українських музичних і театральних колективів на світові сцени. Зараз це відбувається, але достатньо хаотично, з недостатньою представленістю.
Мінкульт підтримує прем'єри. Наприклад, "Макбет" українського Театру ім. Івана Франка на польській сцені. Важливо, щоб на такі культурні заходи в країнах Європи і світу приходили не лише українці, які живуть за кордоном, а й мешканці тих країн. Щоб знайомити їх з нашою культурою і показувати українське мистецтво.
Ви згадали, що наразі триває процес повноцінного запуску Українського фонду культурної спадщини (UCHF). Який щорічний бюджет Фонду ви очікуєте? Чому не вдалося в минулому році залучити анонсовані 500 млн грн?
За звітами Світового банку, сума завданих збитків українській культурі становить 4 млрд євро. Коли ми говорили, скільки грошей має бути у Фонді, це число є орієнтиром.
Для того, щоб залучити кошти в УФКС, потрібно побудувати чіткі прозорі процеси і створити довіру навколо інституції. Довіра формується за рахунок прозорих процедур: реєстрація фонду, відкриття рахунку, створення менеджменту. Нещодавно у Франції, під час культурних сезонів, презентувала новостворену раду директорів Фонду. Це люди, які будуть приймати рішення, в тому, які об'єкти нам фінансувати за залучені кошти, що найважливіше, яка черговість. Наступним кроком – обрання директора фонду. Людина представлятиме Фонд у перемовинах з іншими державами, залучатиме кошти, звітуватиме про витрати.
Дійсно, амбіції залучати кошти у Фонд та відновлення української культурної спадщини надзвичайно великі. Нам вдалось залучити внески від Данії, Нідерландів, Польщі, Естонії, Іспанії і Великої Британії. Але це лише початок. Коли спілкуємося з нашими міжнародними партнерами, мотивуємо їх залучати кошти, вони просять показати, що ми будемо фінансувати. А це залежить від того, коли ми сформуємо раду директорів, яка буде робити чесний і прозорий відбір. Тому, я за те, щоб максимально дотримати всі процедури, які забезпечать прозорість і підзвітність.
Чи є домовленості з партнерами про регулярні внески, як роблять деякі країни з оборонною допомогою Україні, закладаючи певний відсоток від свого ВВП, щоб була прогнозованість?
Зараз ведемо розмови про seed money - стартове фінансування, що запустить роботу Фонду. Коли він повністю запуститься, буде сформований весь менеджмент, ми, звичайно, будемо вести такі перемовини.
Ви сказали, що вибором проєктів для відновлення буде займатися саме Фонд. Але все-таки зорієнтуйте, що саме це буде? Великі проєкти, типу реставрації Лаври, чи відновлення регіональних маленьких закладів, на кшталт музею Сковороди?
Насправді, і те, і інше. Ми говоримо і про музей Сковороди, і Держпром в Харкові. І одночасно ми можемо згадувати і Музей історії України у Другій світовій війні, який стоїть тут в Києві, і постраждав від вибухової хвилі. Йтиметься про обʼєкти по всій країні, які зачепила російська агресія.
Звісно, для наших партнерів важливі зрозумілі масштабні проєкти. Тому що, коли буде видно "до/після", це буде свідчити про результативність роботи Фонду, і мотивуватиме міжнародних партнерів інвестувати більше коштів. З іншого боку, Фонд також працюватиме над посиленням людського капіталу у сфері культури. Якщо будемо реставрувати, відновлювати, будувати, нам потрібні люди, які знають, як це робити. Без людей ми не зможемо нічого. Тому частину коштів, які ми будемо збирати у Фонді, інвестуватимемо в людей.
Чи є шанс, що законопроєкт про меценатство в сфері культури буде ухвалено в цьому році? Чи розглядаєте ви як альтернативу запровадження урядового експериментального проєкту?
Працюємо над цим, адже реформа меценатства – важливий крок посилення інвестицій в культурну сферу. Ми з колегами підготували і внесли у Верховну Раду законопроєкт. Найближчим часом, сподіваюся, він буде проголосований у першому читанні.
У час війни ми не можемо передбачити в законах податкові пільги, тому що це суперечить нашим міжнародним зобов'язанням з МВФ і Світовим банком. Шукаємо інші рішення. Одне з них – зробити фінансові стимули для меценатів урядовою постановою про експериментальний проєкт. Коли закон буде прийнято в цілому і він набере чинності, уряд випустить постанову, яка буде передбачати, що, якщо бізнес, скажімо, інвестував 1 млн грн в український театр чи в інший культурний продукт, він отримує 10% відшкодування на свій рахунок від цих грошей, які можуть бути ним витрачені на сплату податків в майбутніх податкових періодах. Щоб протестувати ефективність інструменту. До закінчення воєнного стану не можемо це зробити одним законом, але якщо це ефективно працюватиме на посилення культури, то, звичайно, потім ця експериментальна постанова може стати органічною частиною закону і трансформується в податкові пільги, закріплені у Податковому кодексі.
Щодо проєкту "1000 годин українського контенту". Старт подачі заявок мали оголосити, ще до нового року. Що наразі відбувається?
Національна програма фінансування української культури – це ініціатива президента Володимира Зеленського. Програма, яка передбачає в бюджеті 2026 року 4 млрд грн на фінансування українських культурних продуктів. Ми не могли би теоретично її запустити в кінці 2025 року.
Що відбувається зараз? Ключова ціль – забезпечити абсолютно прозорі процедури для відбору. Тому Міністерство культури працює над постановою, яка приблизно місяць була на обговоренні зі всіма представниками сектору, з громадянським суспільством, з митцями. Ми отримали багато коментарів, схвальних відгуків, думок, від представників галузі з глибокою експертизою, щоб покращити постанову. Наразі проєкт готується до відправлення на затвердження урядом.
Проходять вже фінальні етапи. Наступний крок полягатиме в тому, що ми будемо залучати експертів, які оцінюватимуть заявки. Після того, як набираємо експертів за 11-ма напрямками для 11 різних видів культурного продукту, відкриємо подачу самих заявок. Важливо, щоб у тих, хто буде подаватися, було достатньо часу ознайомитися з усіма умовами і підготувати достойні проєкти. Як тільки наберемо заявки, вони будуть на першому етапі оцінюватися експертами, а на другому - оцінювати доєднаються міжнародні експерти, які матимуть дорадчий голос. І ще нас чекає велика подія - пітчинг проєктів, який буде транслюватись. За його результатами зможемо відібрати найкращі проєкти, які будуть профінансовані в рамках цієї програми.
Коли все ж очікувати старту подачі заявок, це тижні чи місяці? Та чи не змістилися анонсовані терміни пітчингу, який попередньо планувався на травень?
Щодо старту подачі заявок - це тижні. Терміни пітчингу трошки змістилися. Маємо велику амбіцію, що пітчинг відвідають міжнародні експерти. Тому поставили його в другій половині літа з розумінням, що подія не має перетинатися з великими міжнародними подіями, зокрема фестивалями та кіноринками.
Зважаючи на те, що проєкти будуть обрані в серпні, чи можна очікувати, що якісь із них будуть реалізовані ще в 2026 році?
Умови програми дозволяють отримати фінансування в цьому році і продовжувати реалізацію проєкту в наступному. Ми розуміємо, що якісний продукт потребує час. Але також розуміємо, що зараз не завжди можемо знімати фільми 6-7 років, тому що Україна потребує якісного українського культурного продукту. Робимо все для того, щоб дати митцям можливість отримати ці кошти та зробити якісні проєкти в коротший час.
А згадані 4 млрд грн будуть повністю розподілені в серпні?
Ми зацікавлені в тому, щоб було виготовлено якомога більше якісного українського контенту. Дуже важливо усвідомити, що з одного боку є держава, яка зацікавлена в створенні культурного продукту, а з іншого боку має бути виробник, який зацікавлений в тому, щоб податися на фінансування. Без одного з цих елементів програма працювати не буде. Тому наша велика задача цього року – побудувати діалог і партнерські відносини, сформувати довіру культурної спільноти до цієї програми, щоб в наступному році отримувати, можливо, і більше можливостей.
Тобто цей проект буде щорічний? Коли розпочнеться подача заявок наступного року?
Так, щорічний. Думаю, що далі буде трохи швидше, адже вже напрацюємо механізми.
Останнє уточнення. Від профільного комітету надходила низка пропозицій, зокрема, щодо включення до переліку проєктів, які фінансуються за цією програмою, видавництва паперових і електронних книг та перекладу українською комп'ютерних ігор. Чи буде це реалізовано?
Стосовно книг, то в нас є Український інститут книги, який має окремі бюджетні програми на такі напрямки культурних продуктів. Щодо ігор: постанова містить пункт про можливість виготовлення онлайн ігор. Звукова доріжка до ігор також є виготовленням, і ми зможемо це також розглядати як культурно-інформаційний продукт, який буде виготовлятися в межах програми. У такому разі виробник має подбати про права інтелектуальної власності на виготовлення такого продукту.
Все частіше в суспільстві піднімається питання заборони російської і російськомовної музики на стримінгових платформах України. Особливо, в контексті того, що російська музика постійно є в українських ТОП-чартах. Яка ваша позиція з цього приводу? Чи є реальні механізми заборони, які забезпечать і букву і дух закону?
Найбільш ефективним способом боротьби з російськомовним контентом є створення великої кількості якісної української альтернативи, щоб його просто природно витіснити. Щоб ми не інвестували свої зусилля в заборону російського, а щоб воно зникло само по собі, як те, що більше не потрібно для нашого суспільства, яке значно подорослішало, отримало більше власної гідності і більше не потребує ворожого пропагандистського контенту. Звичайно, це ідеальний сценарій і над цим ми працюємо, створюючи програму підтримки українського культурного продукту.
З іншого боку є Digital Services Act, DSA - нові правила Європейського союзу щодо онлайн-платформ, яка вже працює у країнах-членах ЄС. Ми зможемо робити більш реальні кроки з точки зору заборони російського контенту на стримінгових сервісах, які є приватними платформами, після того, як імплементуємо цю угоду. Зараз вона ще не імплементована, але спільно з Мінцифри ми працюємо над тим, щоб зробити це в поточному році. Але це міжнародний документ, і ми маємо узгодити багато юридичних моментів.
Член профільного підкомітету Ради говорив, що планується таку заборону реалізувати через рішення РНБО. Це все ще залишається в планах?
Тут є багато різних моментів. Можна, звичайно, і таким способом йти, але тут найважливіше напрацювати сталі юридичні рішення, які будуть мати чіткий визначений законний механізм і будуть діяти не ad hoc, а системно. Це наша головна задача.
Те, що ми обговорили, стосується саме російського контенту. А як бути з російськомовним українським контентом? Це якось буде регулюватися, чи буде віддано часу?
Ми вже бачимо гарні результати в цьому напрямку, зокрема, люди перекладають свої твори. Крім того, ми будемо закладати кошти в бюджет Держкіно, щоб перекладати фільми, наприклад, Олександра Довженка, які мали російську звукову доріжку, хоча є українським культурним продуктом. Інших конкретних законодавчих ініціатив в цьому плані немає, але сподіваємось на те, що це буде відбуватися в тому числі природним шляхом. Для цього маємо інструменти підтримки українських митців.
Нещодавно ви анонсували урядове рішення щодо вилученням з обігу видавничої продукції країни-агресора. Як саме воно буде реалізоване?
Є закон про видавничу справу, який забороняє розповсюдження продукції чотирьох видів: яка пропагує війну, насильство і тоталітарні режими, виправдовує окупацію українських територій, створює позитивний образ держави-агресора або її інституцій і містить антиукраїнські змісти. Тобто на рівні закону це рамково закладено. Зараз Держкомтелерадіо, центральний орган виконавчої влади, який формує політику в цій сфері, працює над постановою, щоб закласти конкретний механізм. Ми координуємося з Держкомтелерадіо, враховуючи те, що це стосується видавничої справи, і будемо підтримувати цю постанову, щоб прийняти на уряді якомога швидше.
Чи є необхідність і можливість повної заборони в Україні друку та розповсюдження друкованої продукції російською мовою? Нещодавно необхідні голоси набрала відповідна петиція.
Після цієї петиції і активізувалася робота по створенню юридичних механізмів, які би мали чітку процедуру. Проєкт постанови буде включати і російську, і російськомовну книгу.
Програма "єКнига". Ви, УІК, і профільний комітет Ради озвучували багато різних варіантів, куди можна перенаправити зекономлені кошти. Зокрема йшлося про розширенням вікового діапазону до 22 років, запуск допомоги на книги при народженні, поповнення бібліотечних фондів у співфінансуванні з громадами. Що з цього буде реалізовано, коли і в якій формі? Та чи будуть цьогоріч запущені субсидії на оренду приміщень для книгарень?
Плануємо реалізувати все перелічене. Щодо розширення програми "єКнига", то тут потрібно внести зміни до закону. Профільний комітет вже розробив проєкт закону, який стосується розширення "єКниги" на батьків новонароджених і студентів.
Другий момент - поповнення фондів публічних бібліотек. Зараз ми із заступницею Богданою Лаюк працюємо над цією історією. Була ідея поповнювати фонди також шкільних і студентських бібліотек. Але дійшли політичного консенсусу, що цими двома частинами буде займатися Міністерство освіти і науки, бо вони мають відповідні бюджети. Ми будемо займатися поповненням фондів саме публічних бібліотек. Щоб зробити цю програму максимально ефективною, заплановано залучення коштів з місцевих бюджетів, щоб це було у співфінансуванні. Зараз проводимо фінальні консультації з Мінфіном, щоб програма запрацювала.
Також маємо багато запитів від книгарень щодо пільг для оренди приміщень. Якусь частину можемо перерозподілити і на ці потреби й готуємо правову основу для цього.
А чи вистачить 200 млн грн вільних грошей на всі ці три програми?
Якщо все вийде, ми запустимо ці програми орієнтовно в середині року. Тоді ми побачимо за результатами півріччя, яка в них динаміка використання, і зможемо чіткіше передбачити бюджети вже на 2027-й. Цих 200 млн грн та коштів, які не використані в попередні роки, вистачить, щоб запілотувати ці програми. А вже у бюджеті на 2027 рік закласти більш пропорційно, враховуючи попит.
В Україні уже багато років діє перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, так званий "чорний список". За десять років до нього потрапила лише 251 особа, що, очевидно, не відповідає реальності. Як ви загалом ставитеся до формування таких переліків? Чи не оптимальніше складання так званих "білих списків"?
Незважаючи на розмір цього списку, важливо розуміти навіщо ми це робимо. Росія воює з нами зброєю, але також вона воює тими наративами, які видає на гора, шляхом комунікації. Які часто здійснюють російські культурні діячі, тому що вони мають вплив, і мають широкий розголос. В України є величезна потреба показати світу, що треба ставити під сумнів те, що ці люди говорять. Коли Україна вносить людину, яка становить загрозу для національної безпеки з числа російських культурних діячів, до "чорного списку", це означає не лише блокування тут і зараз певного культурного продукту, який стосується цієї людини. Це також сигнал світу, що ця людина є частиною російської пропаганди. Ми говоримо: будь ласка, не залучайте його до створення свого культурного продукту, ви цим можете фінансувати російську війну проти України, як коли купуєте в Росії енергетичні ресурси. Для України надзвичайно важливо продовжувати ідентифікувати таких осіб і блокувати їхній голос, як в Україні, так і за кордоном. Саме санкційні списки є підставою адвокатувати відкликання участі людей і компаній з міжнародних подій.
Стосовно "білих списків", то з колегами вивчаємо це питання. Внесення якогось російського культурного діяча в такий список під час війни є недоречним з багатьох причин. Зараз у нас є проєкт про внесення змін до закону про гастрольні заходи, де є такий "білий список", і ми наявність такого списку просто скасуємо на законодавчому рівні, тому що зараз для нього не найкращий час з багатьох причин.
Чи не планується змінювати механізми реалізації підходу з "чорним списком", зважаючи, що через цей перелік під заборону потрапляють навіть українські фільми, зокрема стрічки з нашим президентом чи класика "Молитва за гетьмана Мазепу", і визнані світові блокбастери, як то серіали "Гра престолів" і "Білий лотос", а не лише пропагандиське російське кіно?
Важливо враховувати, що кожен громадянин РФ, який брав участь у створенні фільму (режисер, актор, автор музики та виконавець), отримує авторську винагороду від його демонстрації чи розповсюдження. Частина цих коштів у вигляді податків надходить до бюджету держави-агресора, фактично фінансуючи її економіку та військову машину. Наслідки – ракети і дрони, якими РФ закидає нас щодня.
Зараз є чітка законодавча рамка, відповідно до якої діємо. Якщо є розуміння, що ця особа є такою, що становить загрозу національної безпеці, то це несе відповідні наслідки, про які ви сказали. Якщо українці дозволятимуть в Україні культурний продукт такої людини, а партнерам говоритимемо про російську пропаганду, про загрозу її для національної безпеки, про заборону російських акторів, які знімаються в фільмах, про заборону російських оперних співаків – це буде дисонанс. Маємо завершувати з присутністю осіб з числа російських культурних діячів, які становлять загрозу нацбезпеці України.
Тобто, по цьому питанню, все буде залишатися так, як воно діє сьогодні?
Так, згідно правової рамки.
Чи будуть мати право так звані "хороші" російські артисти гастролювати Україною після завершення війни? Чи є необхідність якось це законодавчо унормовувати?
Моє бачення, що Україна і Росія – це країни з тотально різним світоглядом і різними цінностями. Важко говорити, що буде після нашої перемоги, але на моє переконання, присутність російських митців на українських сценах – буде не просто моветон, це також буде абсолютно не сприйматися військовими, які повернуться з фронту, сім'ями, які втратили своїх Захисників і Захисниць. Ми вступаємо в нову добу сприйняття російського світу, "руского міра" і російського культурного продукту. Так, як було раніше, більше ніколи не буде.
Ваш попередник заявляв про необхідність створити умови, які полегшать для митців виїзд за кордон з метою популяризації України. В той же час, зазначалося, що кожен п'ятий митець за існуючим механізмом не повертається. Чи на вашу думку є необхідність зміни механізмів чи правил у цьому питанні?
Реформування цього механізму відбулося на початку 2025 року, коли державою було визначено чітку процедуру, а також хто може виїжджати, а хто - ні. Зараз до процесу прийняття рішення залучені обласні адміністрації: вони перевіряють, чи подано всі необхідні документи. Ми в Мінкульті дивимося, чи дійсно ця людина представить належно українську культуру за кордоном. Зараз цей процес працює добре.
Наразі йде робота над ще одним рішенням, яке стосуватися обов'язкового звітування по поверненню таких осіб. Хоча цю інформацію отримуємо від допоміжних служб і робимо певні висновки. Зокрема, якщо ми отримуємо інформацію про те, що хтось не повернувся з певного колективу чи групи, працюємо над тим, щоб зменшити повторення подібних випадків.
Чи змінилася за рік загальна статистика щодо кількості порушників?
Конкретної статистики немає, але стало значно краще. Бувають виняткові випадки, коли хтось не повертається і ми отримуємо застережливе повідомлення від Служби безпеки, але це буває все рідше. Тобто процедури налаштовані так, щоб уникнути таких порушень.
Чи на сьогодні система надання статусу критичності підприємствам в сфері культури і інформполітики, а також система бронювання працівників цих сфер, достатньо збалансована в питанні збереження галузі і мобілізаційної потреби держави? Скільки на сьогодні міністерством надано статусів критичності, та скільки культурних діячів і медійників заброньовано?
Так, це дійсно питання, яке потребує розуміння цього балансу. Ми зараз маємо віднесеними до критичної інфраструктури чотири заклади у сфері медіа, а також визначеними критично важливими для сфери культури та інформаційної сфери 229 закладів культури та медіа, серед яких 107 закладів культури сфери управління Мінкульту (театри, концертні організації, заповідники, заклади мистецької освіти, бібліотеки, музеї тощо).
Умови, які розробило Міністерство економіки, є структурованими, а правила максимально зрозумілі і чіткі. Далі вже приймаємо рішення з розумінням того, що ми маємо витримати баланс забезпечення обороноздатності нашої держави і збереження сфери фахівцями, які мають унікальні таланти.
Тобто, на ваш погляд, зараз все працює більш-менш нормально і немає такого, що ви спостерігаєте використання цієї можливості закладами культури, для порушення справедливості цього балансу?
Я думаю, що незаконні спроби завжди можуть бути. Але за часи повномасштабного вторгнення, ми вже зрозуміли, де є найбільші зловживання і мінімізували їх. Але, знову ж таки, якщо у когось є надзвичайно велике бажання порушити ці постанови, людина, напевно, знайде цю можливість.
За останній час міністерством під вашим керівництвом було ухвалено ряд рішень, які можна назвати резонансними і довгоочікуваними: передача костелу РКЦ, перепризначення гендиректора Лаври, прибирання імені Чайковського з назви музакадемії і так далі. Чи буде за вашою ініціативою нарешті поставлена крапка у багаторічному конфлікті між Держкіно і Національним центром Олександра Довженка? Зокрема, щодо питань реорганізації "Довженко-Центра" і підписання контракту з переможцем конкурсу на керівника?
Події минулого року продемонстрували, що Держкіно, Мінкультури, "Довженко-Центр" діють злагоджено. Ви бачили історію про те, що з'явилася інформація в мережі, що "Довженко-Центр", як завжди, недофінансований, і ми дуже оперативно провели всі наради і знайшли ці кошти для того, щоб підприємство могло нормально функціонувати. Зараз спільно з керівництвом Держкіно шукаємо способи, щоб не було необхідності щось дофінансовувати в режимі ad hoc, а щоб в них було стабільне фінансування з державного бюджету. Наприклад, вони 30% оренди, яку заробляють, можуть залишати собі. Ми можемо трохи переформатувати цю історію, щоб з одного боку вони мали більше стимулів заробляти, з іншого боку менше сподівались на якесь державне дофінансування в кінці року, що насправді не є такою сталою і стабільною історією. Тому, я б сказала, що ми ці конфлікти, які раніше існували між Держкіно та "Довженко-Центром" залагодили.
Щодо кадрового питання, то конкурс був проведений в 2023 році. Пройшло дуже багато часу. Зараз спілкуємося стосовно того, яким чином забезпечити справедливе рішення. Незважаючи на те, що конкурс був законний, шукаємо, як зробити це стало.
Це може бути ще один конкурс?
Ми в процесі пошуку рішення.
І наостанок. Напевно, я не поставив би це запитання міністру-чоловіку, але ваше швидке повернення до роботи після народження дитини саме собою зруйнувало певний стереотип, і це хотілося б підсвітити. Наскільки є викликом поєднувати материнство з активною урядовою роботою?
Зрозуміло, що життя змінилося. Але коли оцінюю ці зміни, завжди думаю про те, що відчуває український Захисник чи Захисниця, коли зараз захищає нашу державу на фронті. Те, що він чи вона відчуває і проходить, не можна порівняти зі змінами в моєму житті. Або, наприклад, коли я бачу темпи роботи, в яких працює президент чи прем'єрка. Зрозуміло, що з'явились певні нові обставини, але, з іншого боку, з'явився величезний мотиватор для мене. Те, що роблю для української держави і української культури, я, в тому числі, роблю і для своєї доньки. Для мене важливо бути для неї прикладом відповідальності і носієм державницької позиції.
З іншого боку, розумію, що до мого материнства прикуто більше уваги, ніж до материнства інших жінок в Україні. Для мене це важлива нагода на державному рівні показати жінкам, що все можливо. Звичайно, завдяки підтримці близьких та команди. Розумію і ціную це. Але також розумію, що досі є стереотипи, які потрібно руйнувати. За умови правильного налагодження процесів, підтримки, якщо жінка готова і дійсно бажає цього – можна рухатись у всіх сферах життя. Сподіваюся, що моя історія може стати підтримкою для інших жінок, які хочуть робити більше, ніж кажуть стереотипи.
Якщо дозволите, ще хотілося би запитати про історію вибору імʼя для вашої доньки - Осаки. Особливо, зважаючи на те, що ви були генеральною комісаркою від України на ЕКСПО 2025 в Японії, але проходило в однойменному місті Осака.
Дійсно, весь попередній рік була дуже сконцентрованою на Японії, а саме на місті Осака, тому що я була генеральною комісаркою Українського павільйону на EXPO 2025, яке відбувається раз в п'ять років. Моя творча енергія протягом року була спрямована туди, в Осаку. Я була там чотири рази, два з них вже разом зі своєю донькою, коли була вагітна. І завжди, можливо, жартома, але можливо і ні, говорю, що вона мене надихала і також брала участь у цьому процесі створення павільйону. Прожила зі мною Осаку. Тому, коли вона народилася, ми вирішили назвати її Осака в честь цього творчого процесу і творчого духу, який був під час вагітності у 2025.
