Сначала следует определиться с периметром регулирования рынка виртуальных активов, а затем относительно регуляторов - Рожкова
Третья часть интервью с первым заместителем председателя Национального банка Украины Екатериной Рожковой (подается на языке оригинала)
Авторы: Лидия Гришан, Дмитрий Кошевой
-- Законопроєкт про ризик третіх осіб у фінансовому секторі: пан Гетманцев говорить, що Національний банк надто глибоко хоче аналізувати контрагентів, умовно, як він жартує, до постачальників канцелярії для банків
Зрозуміло, що йдеться не про постачання канцелярії, прибирання приміщень та роботу буфету, а про операційні сервіси. Ця вимога виникає для забезпечення безперервності діяльності відповідно до директив ЄС. Банки мають працювати безперервно, надавати щонайменше низку критичних послуг. Банк може певний час не видавати кредити, але послуги з обслуговування карт та платежів, доступу до рахунків мають працювати постійно.
Банки аутсорсять підтримку низки критичних сервісів. Наприклад, послуги процесингових центрів, підтримки і зберігання баз даних, фронт-системи. Тож фінустанови залежать від постачальників таких послуг. Водночас центральні банки діяльність постачальників таких послуг не регулюють. Вимагаючи від банків безперервності, ми хочемо, щоб банки висували відповідні вимоги до своїх контрагентів.
Пам'ятаєте ситуацію з "Київстаром"? Тоді банки, мобільні застосунки яких працювали з використанням сервісу цього оператора, практично припинили працювати. Або історія з реєстрами Мін'юсту. Це класичні приклади реалізації ризику третіх сторін. Такі інциденти, на жаль, можуть повторюватися. І "Київстар", і Мін'юст для банків є постачальниками критичних послуг. Без доступу до реєстрів банки не можуть навіть рахунок клієнту відкрити. І подібні збої – не лише наша локальна проблема. Класичний приклад – збій Microsoft в липні минулого року, через який зупинилися банки та аеропорти в низці країн світу.
Директиви ЄС та європейські регулятори говорять нам, що насамперед потрібно визначити критичні послуги, а на підставі їх переліку – критичних постачальників, до яких висуваються певні вимоги. Ці вимоги встановлюються через банк, який зобов'язаний переконатися у прозорості структури власності свого постачальника, наявності в нього плану безперервної діяльності та плану відновлення.
Навіть якщо такі плани є, банк повинен підготувати резервну опцію на випадок припинення роботи з цим постачальником. Наприклад, через санкції.
Інша проблема – концентрація постачальників критичних послуг. І вона також властива не лише нашому ринку. На останньому засіданні Financial Stability Board обговорювалося створення в Європі спільної платформи, де центробанки ділитимуться інформацією про постачальників критичних сервісів, аби спільно забезпечити спроможність фінустанов працювати за будь-яких обставин.
-- Якщо банк працює з певною IT-компанією, чи зможе Нацбанк перевіряти цю IT-компанію, отримати доступ до неї?
Це має робити банк. Фінансовий регулятор не може прийти до офісу такого постачальника, вимагати документи та провести перевірку. Але ми можемо висувати вимоги до програмного забезпечення: щодо стійкості, невразливості, збереження персональних даних, захисту від кібер-загроз. І перевірити через банк, чи вони виконані.
Закон про критичну інфраструктуру надає нам право як секторальному регулятору визначати вимоги до операторів критичної інфраструктури в фінансовому секторі, тобто до банків та небанківських фінансових установ. Цей закон зобов’язує інші органи влади також визначити операторів критичної інфраструктури в своїй сфері. Для когось це будуть мобільні оператори чи оператори реєстрів. І відповідні регулятори також повинні висунути вимоги для того, щоб забезпечити їхню безперервну роботу. Ця історія набагато ширша за межі регулювання НБУ.
Ми не можемо застосувати санкції до того чи іншого постачальника, відкликати ліцензію. Але можемо заборонити фінансовим установам працювати з постачальником, якщо доведено, що він несе ризик, яким ані він сам, ані банки, ані ми не можемо управляти. Зараз ми всередині обговорюємо концепцію. Аналізуємо зокрема вимоги директиви DORA (щодо цифрової операційної стійкості для фінансового сектора). Все це є частиною однієї головоломки.
Банки вже мають та періодично оновлюють плани безперервності, плани відновлення. Наші вимоги зобов'язують їх повідомляти про інциденти реалізації операційного ризику та в разі їх виникнення бути спроможними швидко відновити роботу. Але все це – вимоги до самих банків. Тепер і банки мають висувати аналогічні вимоги до своїх постачальників критичних сервісів.
-- Є думка, що ця ініціатива та законопроект про критерії визначення пов'язаних із банками осіб націлені на зниження ризиків monobank та подібних організацій. Це так?
– Це питання стосується не певного банку або окремої бізнес-моделі, а фінансового сектору загалом. Йдеться про забезпечення безперебійної роботи сектору, від якого залежать і економіка, і всі громадяни. Це правила ЄС та побічна дія стрімкого розвитку технологій. Якщо раніше, щоб отримати послугу, треба було прийти до банку та підписати папери, сьогодні всі ці послуги надаються дистанційно, з використанням технологій. З одного боку, технології полегшують життя, роблять сервіси привабливішими для споживачів. З іншого, виникають певні виклики, які жоден центробанк самостійно не здолає. Наприклад, через швидкість транзакцій, окрім ризику фінансового моніторингу, виникає ризик ліквідності для системи. Останні випадки банкрутств у Європі, коли віддалений доступ 24/7 у комплексі з розвитком соціальних медіа зіграли з банками злий жарт, яскраве тому підтвердження.
Щодо законопроекту про умови пов'язаності – це теж не персональна історія monobank. Наші вимоги до банків містять норму про економічний критерій пов'язаності. У випадку критичної економічної залежності між компаніями вони визнаються пов'язаними. Цей критерій банки вже застосовують, коли визначають пов'язаних між собою клієнтів. Ми хочемо його уточнити, щоб унеможливити суперечливі трактування. Відповідний пункт є в Меморандумі з МВФ. Термін за підсумками сьомого перегляду посунули на вересень.
-- Що буде в стратегії іпотечного кредитування? Банкіри налаштовані скептично
Цей скепсис зрозумілий, адже за нинішніх ставок ринкове іпотечне кредитування не злетить. Зараз воно майже виключно здійснюється через державну програму "єОселя". Європейська аналітика свідчить, що при ставці 15% і вище ринкова іпотека не працює. Малоймовірно, що за один рік ринкове іпотечне кредитування стане масовим. Однак наше бачення стратегії це враховує і поділене на декілька етапів.
Перший етап передбачає трансформацію програми "єОселя", і наша позиція збігається з позицією наших міжнародних партнерів. Програма має перейти до механізму компенсації відсотків, водночас найнижча ставка має бути доступною лише для дуже вузького кола осіб, які дійсно критично потребують підтримки. Наразі розробляється житлова стратегія, в якій будуть визначені категорії громадян, що потребують допомоги держави. Відповідно таким громадянам програма має пропонувати компенсацію відсоткових ставок в розмірі, визначеному в залежності від потреб кожної категорії. Це, з одного боку, дозволить зекономити бюджетні кошти, а з іншого, – стимулюватиме ринкове іпотечне кредитування. Ми надали свої пропозиції до Міністерства економіки. Триває діалог.
На другому етапі ми пропонуємо стимулювати купівлю новобудов. Це буде не сьогодні, але війна закінчиться. Давайте стимулювати забудовників будувати, а людей – купувати нове житло. Це сильний драйвер для розвитку економіки. Можна передбачити, щоб для нового житла були прийнятніші умови, ніж для вторинного. Щоб і на ринок впливати, і допомагати населенню. Знову ж таки, запрацювати має страхування воєнних ризиків, іпотеку потрібно буде застрахувати.
Третій етап передбачає імплементацію так званої іпотечної директиви ЄС. Вона стосується правил видачі кредитів для купівлі житла та на 90% – про захист прав споживачів. Наприклад, передбачає право споживача відмовитися від угоди, зобов’язує банки детально розкривати інформацію про саму послугу і наслідки дефолту, вимагає визначення процедури справедливої реалізації заставного майна (за справедливою ціною та процедурою). Багато з цих норм є в нашому законодавстві, але розпорошені по різних законах і нормативно-правових актах, що ускладнює життя споживача. Іпотека – це складний довгостроковий інструмент, на відміну від незабезпечених та карткових позик, тож доцільно мати окреме іпотечне законодавство.
Окремі пункти – це оновлення законодавства про оцінку майна, розробка і прийняття закону про сек’юритизацію.
-- Які ще зміни очікують банки та небанківські фінустанови із закінченням війни? Наскільки вони готові до євроінтеграції ?
Ми нещодавно зустрічалися з представниками Єврокомісії в межах чергового скринінгу. Вони дуже глибоко орієнтуються в нашому законодавстві та регулюванні, бачать усі прогалини порівняно із законодавством ЄС. До банківського сектору немає питань, у нас високий показник відповідності, понад 70%. По страховому сегменту небанківського фінансового ринку ми, по суті, на початку шляху, але й там немає критичних речей, потрібен лише час. В результаті за всіма розділами ми очікуємо рекомендацій для правильної пріоритизації: що потрібно зробити в першу чергу, аби рухатися швидше.
Стовідсоткової еквівалентності немає в жодної з країн-кандидатів. Але ми в процесі, перемовини тривають. Наприклад, окремо будемо домовлятися щодо нашого закону про "автоцивілку", який набув чинності. З 1 січня підвищилася сума відшкодування, але вона все ще значно нижча, ніж у ЄС. Закон передбачає покрокове підвищення відшкодування із досягненням європейського рівня на п'ятий рік після вступу до Євросоюзу. Це логічно, тому що рівень життя та середньої заробітної плати у нас нижчі, ніж у ЄС. Тож це буде окремий переговорний трек.
Загалом ми проаналізували, які елементи можуть дати істотне підвищення показника еквівалентності. Це передусім сек’юритизація, стосовно якої немає ані закону, ані інструментів. Відповідно, вимоги до таких інструментів не відображені в банківському регулюванні. Так, у нас поки що немає значних обсягів активів, які можна сек’юритизувати. Але щоб вони з'явилися, потрібно створити базис. Буде інструмент – буде й попит.
-- До питання обсягу: чи є можливість нарешті створити в Україні ринок капіталу? Це питання в постійному фокусі МВФ та ЄБРР
Так, але ми маємо розуміти, що не побудуємо в Україні другу Лондонську біржу. Наш ринок капіталу буде співставним із розмірами нашої економіки. Це не означає, що не треба працювати в цьому напрямку. Це одне із питань, яке хвилює і наших колег із Єврокомісії. Важливо, щоб Україна не просто провела реформу, а й підготувала інфраструктуру фінансового ринку для повоєнного відновлення. Ми сподіваємось на інвестиції, приватні і від наших міжнародних партнерів. Важливо, щоб ринок був до цього готовий.
Просто ухвалити закон недостатньо, його потрібно імплементувати. Сьогодні на нашому ринку домінують внутрішні облігації Мінфіну, що є природним під час війни. Але навіть зараз є успішні кейси – подивіться на Нову Пошту. Вони розмістили облігації і тепер конкурують із банками за ресурси. У муніципальних облігацій також досить високий потенціал. Для компаній та муніципалітетів залучення на фондовому ринку – це хороше альтернативне джерело поповнення оборотного капіталу та фінансування інвестицій в розвиток. Це дешевше, ніж банківське кредитування, очевидно. Але поки що не відпрацьовані потрібні інструменти та процедури.
Є багато корисних інструментів. Наприклад, лінк ClearStream. У 2019 році це був серйозний та тривалий процес. ClearStream говорив, що обсяги нашого ринку йому не цікаві. Це ж комерційна структура, яка заробляє на транзакціях як посередник. Нам тоді вдалося їх переконати. В результаті нерезиденти в перший рік наростили свою частку до 16% всього обсягу ОВДП на внутрішньому ринку. Це був колосальний обсяг та справжня перемога. Сьогодні ми хочемо цей лінк розширити, щоб він працював не лише для урядових, а й для муніципальних корпоративних облігацій. Це питання інфраструктури ринку, що вимагає змін до процедур та процесів. І питання підготовки до проектів відновлення.
Як ми готуємось? Наш банківський сектор, за всієї поваги, за рівнем капіталу в 10 разів менший, ніж у сусідній Польщі. Його можливості перетравити величезні інвестиційні проекти обмежуються цими запасами капіталу. Від рівня капіталу залежить обсяг можливих кредитів в одні руки. Так, існує опція консорціумного кредитування. Буквально цього року у нас було видано консорціумний кредит за одним із стратегічних напрямів. Державні та приватні банки об'єдналися та видали позику. Такі приклади були і раніше. Поки що таких прикладів не багато, адже в різних банків різні кредитні процедури. Їх досить складно поєднати, як у годинниковому механізмі. Але ці приклади є, тож справа за попитом. Якщо буде стійкий попит, банки готові його задовольняти. Це буде перший робочий інструмент для великих проектів.
Другий інструмент ми випробували під час інвестиційного буму. Наші компанії брали кредити безпосередньо у великих західних банків. Їхні українські "доньки" або наші вітчизняні банки по суті виступали кредитними менеджерами, а гроші видавав материнський банк.
Однак якщо подивитися на світову практику, то великі компанії в світі не беруть кредитів під масштабні інвестиційні проекти. Вони виходять на ринок облігацій. Тож третій інструмент – це ринок капіталу. Наше завдання, передбачене у Меморандумі з МВФ, напрацювати разом з Нацкомісією з цінних паперів та фондового ринку спільне бачення, узгодити з усіма стейкхолдерами та почати рухатися. В рамках цих ініціатив ми готові залучити до капіталу Розрахункового центру та Національного депозитарію стратегічних іноземних інвесторів. Це комплексне питання, і воно обов'язково буде вирішено.
-- Національний банк уже визначив свою роль у регулюванні та нагляді за ринком віртуальних активів?
Європейська директива MіCA чітко класифікує групи віртуальних активів. Умовно, традиційні та нетрадиційні. До першої групи належать ті, в основі яких лежить зрозумілий базовий актив, – гроші, валюта, цінні папери, товари. Зрозумілий актив, який можна оцінити. Друга група – величезний з огляду на його обсяги "хвіст, який керує собакою". Інвестор в такі активи не може твердо ні на що розраховувати. Базель (Базельський комітет з банківського нагляду) чітко каже, що банки наприклад не можуть брати нетрадиційні активи в заставу. А якщо хочуть в них інвестувати, то з коефіцієнтом ризику на рівні 1250 від капіталу, тобто повністю покрити таку інвестицію капіталом. Це по суті непряма заборона, адже банк не може інвестувати в повітря.
Це ринок, який слід упорядкувати. Спочатку визначитись з периметром регулювання, потім вже визначати регуляторів. Важливо зберегти макрофінансову стабільність, тож не можна, щоб віртуальні активи замінили собою гроші. Ми маємо забезпечити прозорість операторів з огляду на вимоги фінансового моніторингу, захистити фінансову систему від витоку капіталу, захистити населення. Це питання фінансової грамотності, захисту прав споживачів, відповідальності емітентів. Багаторівневе питання.
Європа себе захистила директивою MіCA. Вона передбачає, що навіть забезпечені зрозумілими базовими активами токени прийнятні лише в тому випадку, якщо це забезпечення перебуває в Європі. Регулювання цього ринку в країнах ЄС зазвичай здійснюється спільно: центральні банки концентруються на токенах, які забезпечені валютами чи грошима, регулятори ринку цінних паперів або міністерства фінансів – на всіх інших.
Ми пишемо новий закон, використовуючи європейську директиву MіCA у межах нашого євроінтеграційного треку. Тож разом з нашими міжнародними партнерами ми чітко визначимо, хто з регуляторів і за що відповідатиме.
- Тобто поки що не зрозуміло, де буде Мінцифри, а де Нацбанк із Нацкомісією з цінних паперів?
- Це точно не буде Мінцифри. МВФ проти цієї ідеї, і потрібно враховувати практику регулювання в ЄС. Але треба визнати, що технології змінюють патерн. Іноді складно провести чітку лінію та сказати, де закінчуються одні повноваження, і починаються інші. Тож якщо Мінцифри в авангарді передових технологій, їх досвід та бачення варто використати при розробці законопроекту. В кінцевому підсумку закон прийматиме Верховна Рада.
В будь якому випадку інвестиції в віртуальні активи мають узгоджуватися з правилами, передбаченими законом "Про валюту і валютні операції" та нашими нормативно-правовими актами. Також в період воєнного стану діють ліміти та обмеження згідно з нашою воєнною постановою (постанова правління НБУ від 24 лютого 2022 року №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" зі змінами – ІФ-У). Це питання в межах нашого регуляторного поля. Однак наше законодавство не забороняє фізичним особам відкривати рахунки в інших юрисдикціях, що вже поза за межами нашого регулювання.
"Криптогаманці" розосереджені. Відповідно, регулювати та обмежувати їх складно. Є ризик легалізації та ухилення від оподаткування. І питання захисту прав споживачів, фінансової безпеки. Не всі люди на цьому розуміються. На прикладі історії з BitCapital (Національний банк визнав роботу сервісу незаконною), громадяни, що скаржилися на цей сервіс, не дуже розуміли, яку операцію здійснюють. Вони хотіли взяти кредит, але отримали борг в криптовалюті, що нашим законодавством заборонено, і ризик незрозумілого курсоутворення. Тому питання роботи з населенням дуже важливе.
-- Коли може бути прийнятий закон про віртуальні активи, чи є таймлайн?
Відповідно до Меморандуму з МВФ, оновлені законодавчі пропозиції буде підготовлено із залученням технічної допомоги наших партнерів до жовтня 2025 року. Новий закон визначить розподіл повноважень регуляторів. Після його ухвалення Національний банк розроблятиме свої внутрішні нормативно-правові акти, щоб врегулювати всі питання в своїй частині.
-- Ми говорили про успішний кейс Нової пошти на борговому ринку. Як до речі NovaPay використала отриману платіжну ліцензію, вона помітна на цьому ринку?
Помітна. Частка NovaPay на ринку гривневих переказів усередині країни – 32% у 2023 та 21% у 2024 році. Це приклад вдалих інвестицій в технології. Хто достатньо інвестує, стирає межу між сервісами. Зрозуміло, що компанія не видаватиме складних корпоративних кредитів. Але їхній покупець отримує всі потрібні сервіси в одному пакеті: купуючи товар, розплачується чи бере кредит на місці, а не біжить до банку. Це дуже зручно. Вони вже гідно конкурують на ринку.
Нова пошта – це по суті вже готовий оператор фінансової інклюзії, без жодного спеціального закону. Вони працюють практично на передовій. Ідуть останніми із територій, охоплених бойовими діями, і приходять першими після деокупації. І мають класні сервіси. Ми поступово імплементуємо європейську платіжну директиву, тож сподіваюсь, подібних учасників ринку ставатиме більше.