Первая часть интервью с главой Национального банка Украины Андреем Пышным (приводится на украинском языке)

Автор: Дмитрий Кошевой

 

-- Днями на форумі Deloitte "Диригенти змін" директор відомого волонтерського фонду "Повернись живим" та військовий аналітик Тарас Чмут сказав: "Найтемніша ніч - перед світанком. У нас попереду найтемніша ніч. І це не лише тому, що попереду зима". Потім інша людина, думці якій я довіряю, також зазначила, що Україну попереду ще можуть очікувати події, за своєю драматичністю близькі до подій початку повномасштабної агресії – 24 лютого 2022 року…

– Чи може найгірше бути попереду? – Можливо. Та чи існують ті терези, на яких ми можемо зважити: що найгірше, що найважче, що найжорстокіше протягом цієї війни? Пригадую ті абсолютно апокаліптичні ситуації, коли вночі 24 лютого небо впало нам усім на голову російськими ракетами, коли потік біженців перетворив магістралі на сюжет з фільмів про кінець світу, коли над будинком низько пролітають К52, що несуть на Гостомель ворожий спецназ, а на Оболоні з’являються російські танки, коли вибухи лунають всією країною, коли запитання без відповідей, коли Буча, Ірпінь, Бородянка і діти в Маріупольскому драмтеатрі – це ж немислимі раніше і жахливі речі, які вмить стали нашою реальністю. І ми вперше їх пережили.

Вже минуло 952 дні – неймовірна відстань, що багатошарово і неодноразово вмістила в собі те саме найтяжче, найжахливіше, найжорстокіше. За цей час ми до певної міри психологічно і операційно адаптувалися, створили певні поведінкові та ментальні моделі, які дають нам змогу ефективно функціонувати в цих неймовірних умовах.

Я часто спілкуюся з волонтерами і часто цитую фразу Тати Кеплер, що з цієї війни ніхто не повернеться – ні я, ні ви, ніхто, наші діти не повернуться, бо це буде покоління, яке переживає цю війну зараз і проживатиме її кожного дня, скільки житиме, незалежно від місця та часу. Війна залишиться з нами назавжди.

Тому я не знаю, чи найгірше попереду, чи ми вже його пережили. Але я знаю, що в нас є досвід, який ми повинні відрефлексувати, перетворити на переконання і дії, з собою його взяти, щоб ці темні часи як в буквальному, так і в переносному сенсі таки пережити.

-- Сьогодні, на жаль, була новина про втрату Вугледару. З часом може з’явитися новина про втрату Покровська, хоча сподіваємося, що її не буде. Ми знаємо, що раніше курс гривні реагував на події на фронті, був одним з індикаторів, який показує настрої людей, їх впевненість в перемозі, оцінку поточних подій.

– Вочевидь, курсові коливання мають чималу психологічну складову. Водночас, якщо раніше (на початку війни) реакція готівкового курсу на обстріли була відчутною, то наразі цього вже досить тривалий час не спостерігається.

Вперше я подібну ситуацію для себе відзначив у жовтні 2022 року, щойно був призначений на посаду, тоді почалися перші масовані удари по об’єктам критичної енергетичної інфраструктури, перші тривалі відключення. Свій перший повноцінний робочий день на посаді голови Національного банку, 10 жовтня, я провів з командою та правлінням у бомбосховищі. Ті атаки принесли відчуття, що нам потрібно переформатувати сприйняття цієї загрози. І саме в бомбосховищі народився той проєкт, про який вже всі знають – Power Banking.

Згодом я помітив, що кореляція між обстрілами і курсовою динамікою зникла, бо ми вже пережили той перший момент, вже мали перший досвід, про який я згадував на початку. Ми вже, на жаль, до певної міри звикли до загрози ракетних ударів та огидного дзижчання "мопедів". Живучи в реальності перманентної загрози, ми стали не байдужими, а алертними.

Тоді ж, у жовтні 2022-го, ця трансформація суспільної свідомості відобразилась і в курсовій динаміці. Ми навіть побачили зворотну кореляцію між обстрілами та курсовою динамікою, але вже іншого плану: після кожного жорсткого обстрілу чи загострення ситуації на фронті, які ми пройшли, не зломившись, відбувалася навіть певна ревальвація.

Тоді ми не мали керованої гнучкості, але готівковий курс саме таким чином реагував. Ми це між собою називали "фактором стійкості". Курс як віддзеркалення суспільства: щоразу відновлювались ми і відновлювалась гривня. В Національному банку ми з колегами навіть намагалися прорахувати цей "фактор стійкості" та включити до прогнозу як один із позитивних ризиків, тому що неодноразово бачили, як ця ситуація працює в питаннях, пов’язаних зі стійкістю і адаптивністю українського бізнесу, про яку дуже часто говорять. Український бізнес абсолютно унікальний. Попри втрату 30% ВВП, попри обстріли, попри абсолютно критичну ситуацію в певні моменти з енергопостачанням, він знаходить рішення. І щоразу, здається, він знаходить їх швидше, дешевше, ефективніше. І далі переходить на наступний етап.

Але, відповідаючи на ваше запитання, ми не бачимо наразі негативного впливу обстрілів на курс. Однак, якщо говорити про ситуацію на фронті, то, безумовно, вона впливає на психологічний стан кожного, а, відповідно, й на фінансові ринки, і на економіку, і на очікування. Ці тривожність і напруженість насправді накопичуються і шукають свого виходу. Подібні впливи ми бачили в липні цього року, коли курсова волатильність почала зростати. Національний банк забезпечує стійкість ринку інструментом інтервенцій, тому ми це відчули на їхньому обсязі, на зростанні попиту та намагалися зрозуміти, що ж насправді відбувається, що впливає і підживлює оцю нервовість ринку. Потім ринок стабілізувався, в тому числі завдяки діям Національного банку. Зараз ситуація на ринку стійка, присутність Національного банку ефективна, керована гнучкість як інструмент працює.

Сьогодні, до речі, рівно рік, як ми оголосили про те, що відмовляємося від фіксованого курсу і переходимо до режиму керованої гнучкості в межах нашої стратегії відновлення нормальності. Вона офіційно називається Стратегією пом’якшення валютних обмежень, переходу до більшої гнучкості обмінного курсу та повернення до інфляційного таргетування – довга-довга назва, яка, по суті, визначає стратегію лібералізації в усіх напрямах. У ній відмова від фіксованого курсу є ключовим елементом, саме елементом, а не самодостатньою складовою.

 

-- Тобто сьогодні вам важко уявити собі обставини, за яких Національний банк знову повернувся б до фіксованого курсу?

– Ні, нескладно уявити. Війна навчила бути готовим до будь-якого розвитку подій. Насправді, фактори, які можуть спричинити таку ситуацію, очевидні. Ми їх переживали в лютому 2022 року. Тоді наслідки російської агресії нам вдалося певним чином мінімізувати завдяки пакету антикризових заходів, одним із інструментів якого була фіксація курсу.

Я неодноразово говорив, що цей пакет антикризових заходів мені нагадує турнікет, який оперативно наклали на поранений організм, щоб він міг вижити, допоки не отримає належну допомогу і реабілітацію, щоб почати відновлюватись. Цей турнікет своєчасно зупинив критичну кровотечу, дав змогу уникнути найгіршого сценарію та втримати ситуацію під контролем. Але, як і належить турнікету, він має обмежений час ефективної дії, після спливу якого стає загрозою, а не порятунком.

Через це перехід до поступового відновлення ринкових елементів був невідворотним, єдиним варіантом подальшого зміцнення і побудови стійкості. Це потребувало посилення трансмісійних механізмів, за яких наявний у Національного банку інструментарій почне ефективніше працювати. Бо, по суті, зафіксувавши обмінний курс, Національний банк відмовився від інфляційного таргетування, а роль облікової ставки стала допоміжною, водночас до цього центробанк роками працював над посиленням її функції. Нагадаю, до повномасштабного вторгнення ставка була ключовим інструментом політики Національного банку.

З початку 2023 року Національний банк поступово, крок за кроком, створює передумови, щоб відновлювати ринкову нормальність. Нам вдалося перейти до гнучкості курсу, хоча поки що керованої, а також упровадити гнучке таргетування інфляції. Завдяки цьому пом’якшуються обмеження та знижується облікова ставка. Водночас, якщо порівняти умови тоді і зараз, то, попри продовження активної війни і, як Ви кажете, очікування найгіршого попереду, у нас вже є макрофінансова стабільність. Стійкість валютного ринку забезпечується, інфляція у 2023 році знизилася з 27% до 5%. В окремі місяці 2024 року вона була навіть нижче цілі. Все це важливо для більшої впевненості в майбутньому.

Так, зараз бачимо певні проінфляційні процеси. Але Національний банк працюватиме над тим, щоб повернути інфляцію до цілі 5% на горизонті політики, який ми трохи подовжили (до трьох років – ІФ-У). У вересні Рада НБУ це затвердила офіційно в оновлених Основних засадах грошово-кредитної політики. Це насправді дуже амбітна заява в умовах воєнного стану, бюджетного дефіциту, який у нас є, і війни, що триває.

Тобто так чи інакше нам крок за кроком вдається поступово відвоювати ту територію, яку у нас 24 лютого 2022 року забрала війна, коли "небо впало" на нас і матеріалізувалися усі ризики. Я це часто називаю ідеальним штормом, але ми навчилися в ньому маневрувати. І завдяки цьому наразі ми не бачимо жодних передумов для повернення до фіксації курсу.

-- Сьогодні на форумі NV "Бізнес та війна" ви сказали, що, можливо, варто було на кілька місяців раніше відмовитися від фіксованого курсу і перейти до режиму керованої гнучкості. Що б ви змінили на другий рік цього режиму, маючи вже досвід першого року?

– Я казав про це радше ретроспективно, оцінюючи результати роботи керованої гнучкості. Цей режим вже рік з нами. Підсумовуючи, я дійсно хотів би, щоб ми ухвалили це рішення буквально на кілька місяців раніше. Адже в наших умовах навіть кілька місяців нормальності – це додатковий кисень для бізнесу, додаткова можливість посилити адаптивність та створити можливості.

Водночас я точно не шкодую, що ми були консервативними. В цій ситуації ми дуже гарно провели підготовчу роботу, спланували в межах технічної місії МВФ комунікаційну кампанію, вивірили всі монетарні інструменти, провели роботу з ринком та тільки потім ухвалили рішення. Я вам більше скажу, ми були обґрунтовано консервативними, тому що в момент ухвалення рішення невизначеність була дуже високою. В підсумку перехід, я вважаю, був успішним. Настільки, що можна було б вдатися до нього трошечки раніше.

-- Яких змін потребує режим керованої гнучкості курсу на другий рік його запровадження?

– Жодних кардинальних змін не передбачається. Ми бачимо, що цей режим працює. Завдяки тому, що зміни в балансі між попитом та пропозицією визначають напрям руху курсу, коригуються макроекономічні дисбаланси. Ринок адаптувався.

Так, Національний банк постійно присутній на ринку, тому що структурний дефіцит валюти залишається. Він нікуди не подівся, адже війна позбавила нас третини економіки, в нас значні потреби в імпорті та водночас обмежений експорт, маємо величезну бюджетну потребу. А втім, ми бачимо, що в три рази зросла глибина валютного ринку – обсяг операцій на міжбанку без участі Національного банку сьогодні біля $110 млн.

Нам також вдалося позбутися такої проблеми, як множинність курсів. Пам’ятаєте, офіційний курс був 36,6 грн/$1, а готівковий – перевищував 43 грн/$1? Керована гнучкість разом із пом’якшенням обмежень, по суті, звела цю ситуацію нанівець. У деякі дні готівковий курс відхиляється від офіційного лише на 0,3%, а стабільно ця різниця не перевищує 1%.

Це збільшує можливості населення та бізнесу у плануванні своєї діяльності. Різносторонні коливання на ринку також повернули відчуття валютного ризику, а отже, до такого планування почали підходити відповідальніше. Зрештою, завдяки переходу до керованої гнучкості курс почав виконувати функцію поглинача шоків, а не генератора.

Звичайно, за підсумками року керованої гнучкості нам згадуватимуть лише рівень послаблення гривні. Офіційний курс тоді і тепер відрізняється приблизно на 13%. Але якщо ви візьмете курс на готівковому ринку, тобто в тому сегменті ринку, де купує та продає валюту населення, то це послаблення становить вже 9%.

Погодьтеся, це складно назвати "стрімким польотом гривні в девальвацію", яким нас лякали ті експерти "широкого профілю", які давно перетворили критику НБУ на професію.

-- Це орієнтир і на наступний рік?

– Орієнтирів на наступний рік ви від мене не почуєте. Однак я можу сказати, що ми прагнутимемо забезпечувати стійкість валютного ринку. Це означає: не чекайте від нас, що курс полетить у космос. Для НБУ це важливо, щоб виконати наше ключове завдання – повернути інфляцію до цілі 5% у найближчі роки.

Цього ми досягатимемо, зокрема, зберігаючи можливість населення захистити свої кошти від інфляції. Це означає, що якщо ви сьогодні розміщуєте свою гривню на депозит у банку, то через рік, з урахуванням тих відсотків, що вам будуть нараховані, у вас має бути можливість купити не менше товарів та послуг, ніж зараз. Фактично це і є завданням НБУ відповідно до законодавства – забезпечення стабільності гривні.

Завдяки цьому в людей є цей вибір. Коли мені кажуть, дивіться, як зростає попит на іноземну валюту, я кажу, що він завжди у нас був і буде. Але водночас ми бачимо, що обсяги гривневих депозитів та ОВДП теж зростають, незважаючи на війну. Довіра до гривневих активів зберігається, населення подвоїло вкладення в облігації уряду.

-- Проте різниця між ними дуже велика: з початку року до 24 вересня чиста купівля населенням валюти досягла вже $8 млрд, тоді як депозити населення за цей час збільшилися на 68,7 млрд грн, у тому числі у гривні – на 39,8 млрд грн. Тобто в гривні різниця у 8 разів.

– Ми розуміємо, що забезпечити абсолютну привабливість гривні в очах всіх економічних агентів неможливо. Певний попит на іноземну валюту буде завжди. Спрацьовує бажання людей диверсифікувати ризики, а особливо під час війни. І міграційний фактор працює, і тривожність.

Та навіть попри це, ми зберегли гривню як засіб виміру вартості, платежів і заощаджень. Тобто вона виконує функції грошей, її не замістила валюта. Далеко не всі країни, які пройшли через війну такого масштабу, спромоглися зберегти свою функціонуючу валюту. Завдяки тому, що вона є, економіка може гнучко пристосуватися до зміни умов, Національний банк має змогу виконувати свій мандат, а Міністерство фінансів фінансувати бюджет через боргові залучення. Ба більше, в нас є можливість поступово повертатися до нормальності.

І все це дає результат, взяти хоча б кредитування. Гривневий кредитний портфель бізнесу вже перевищує обсяги до повномасштабного вторгнення. Рівень облікової ставки, який ми на сьогодні маємо, – це рівень облікової ставки доковідного 2019 року. А процентна ставка кредитування юридичних осіб є навіть нижчою, ніж тоді.

-- Ви кілька разів згадували про мандат Нацбанку. Ще до війни велася дискусія щодо доцільності його розширення. Наразі також звучать заклики до більшої ролі НБУ у фінансуванні дефіциту, оборонки або відновлення. Як повномасштабна війна вплинула на мандат Нацбанку та наскільки необхідним є його перегляд або зміна акцентів? І якщо так, то в якому напрямі?

– Мандат Національного банку чітко визначений законом про Національний банк, говорити про те, що наразі є потреба в його перегляді, недоцільно. Важлива компонента мандата – незалежність центробанку. Вона дає нам змогу бути проактивними і, можливо, навіть незручними, але ефективними в результаті.

Перед місією МВФ у деяких медіа я побачив, що на Національний банк тиснуть міжнародні партнери в питаннях майбутньої курсової динаміки. Давайте розставимо крапки над "і". Чи обговорюємо ми в межах місії з МВФ певні макроекономічні процеси? – Звісно, так. Обговорюємо динаміку різних макропоказників, дефіцит, курс, у тому числі. Моделюємо базові сценарії, альтернативні, дивимося на ситуацію. Тому що для нас такі місії – це можливість скористатися експертизою і провести стрес-тестування нашого бачення.

Але чи визначає курсову політику будь-хто, крім Національного банку? – Ні, це виключно відповідальність НБУ.

Та в умовах війни важливо якнайчіткіше усвідомити для себе, що ти не функціонуєш у вакуумі. І оця вежа зі слонової кістки – вона в принципі неможлива. Ти повинен взаємодіяти. Саме взаємодія є ключовим елементом ефективності. І саме через це в перший день мого призначення я провів дві ключові для мене розмови: перша – з Міжнародним валютним фондом і друга – з міністром фінансів. І моя пропозиція до міністра фінансів звучала просто – давайте перезавантажимо відносини, давайте їх переосмислимо. Чіткі межі мандата НБУ окреслені, мандата Мінфіну також, але в нас є спільна мета. Я поважаю те, що повинен зробити уряд, і бачу труднощі, породжені війною. І я хочу, щоб Ви розглядали нашу здатність та спроможність як цінність. І разом ми можемо бути ефективними, якщо будуватимемо ефективну взаємодію на основі поваги до меж мандата кожної з інституцій.

Завдяки цьому переосмисленню підходів ми відновили ринок внутрішнього боргу, що дозволило нам у 2023 році відмовитися від емісійного фінансування бюджетного дефіциту. І дотепер, станом на 2 жовтня 2024 року, це дозволяє нам обходитися без відповідної монетизації бюджетної потреби. Я дуже сподіваюся, що так буде і далі, попри нові виклики у вигляді розширення дефіциту бюджету.

 

-- Розходження позицій з Мінфіном щодо доцільності збільшення, як торік, заднім числом у 2024 році 50% оподаткування прибутку банків не є свідченням того, що цей діалог послабився?

– Чому ви кажете, що ми розійшлися в поглядах з Мінфіном?

-- Бо Мінфін спочатку був проти, але потім погодився підтримати введення цього податку, тоді як Нацбанк продовжує його критикувати.

– Я розумію його позицію, він її чітко пояснює. З того, що я бачу, міністр фінансів комунікує, що, якщо єдина можливість ухвалити на рівні парламенту той пакет (податкових) законодавчих ініціатив, який не є ідеальним та відрізняється від того дизайну фіскальної пропозиції, з якою виходив уряд до парламенту на початку, то він це приймає як неминучість.

Однак ми говоримо цього разу, що шкода від чергового підвищення податку на прибуток банків може бути більшою, ніж користь. Що ситуація порівняно з минулим роком відрізняється, і чисто фіскальний ефект може бути суттєво менший від того, на який розраховують: цього року – 9 млрд грн, наступного року – аж 10 млрд грн. Водночас виникають ризики докапіталізації державного банківського сектору, підважується інвестиційна привабливість, можливо, призупиняється (on hold) перспектива продажу державних банків.

Крім того, підважується до певної міри здатність і динаміка, з якою банківський сектор почав відновлювати свої кредитні апетити. Ця динаміка насправді вражає, вона щонайменше вдвічі перевищує ті прогнози, які керівники банків оголошували минулого року. Так, рік до року кредитний портфель корпорацій, юридичних осіб зріс на понад 20%, хоча говорили про те, що планують близько 10%!

Тому сукупність факторів створює відповідне тло, яке дає сьогодні змогу Національному банку займати позицію іншу, ніж ми займали минулого разу. Тоді НБУ і банківська система підтримали одномоментне застосування 50% ставки як надзвичайний захід і підвищення регулярної ставки оподаткування податком на прибуток з 18% до 25%. Банківська система – єдиний сектор української економіки, який зазнав підвищення оподаткування!

Але ми в цьому випадку займаємо ту позицію, яку, в тому числі, обговорювали в межах місії з Міжнародним валютним фондом, що уникнемо цього року застосування надзвичайних заходів і будемо орієнтуватися на Національну стратегію доходів. Це ж не випадковий документ. Він був розроблений на основі системного підходу і мав би насправді обмежити це поле невизначеності для усіх економічних агентів, так як це робить Національний банк, коли приймає Стратегію Національного банку, Стратегію розвитку фінансового сектору, Стратегію валютної лібералізації, Стратегію розвитку кредитування, коли Рада НБУ ухвалює ще й Основні засади грошово-кредитної політики. Кожен із цих документів містить дорожню карту, розподіл зон відповідальності, ключові показники ефективності, передумови і напрям, в якому ми будемо реалізовувати політику. Якщо ці документи системно скласти докупи, можна з великою вірогідністю спрогнозувати траєкторію подальших дій Національного банку.

Так, чому ж нам не діяти в межах Національної стратегії доходів? Тому Національний банк підтримує позицію уряду щодо необхідності ухвалення системних для всієї економіки фіскальних рішень і не підтримує чергове екстрене оподаткування банків.

Я міг би насправді не комунікувати про це, тому що фіскальна політика – це відповідальність уряду, правда ж? Я розумію, що обговорення податків точно не є популярною темою і навряд чи додасть балів. Але, повертаючись до мандата, я розумію, що ми не в вакуумі, не у вежі зі слонової кістки, і ця незалежність не захищає нас від російських бомб і від потреби, яку може генерувати війна. Нам потрібно готуватися до того, що 2025 рік не буде легкою подорожжю з огляду на те, що постійно зростає бюджетна потреба. Цю потребу можна закрити за рахунок податків і зборів, міжнародної фінансової допомоги, ринку внутрішнього боргу і емісії. Список джерел вичерпний, ринок внутрішнього боргу має очевидні межі, міжнародна допомога також, як показав цей рік, не є даністю.

На сьогодні міжнародна фінансова допомога – критично важлива компонента, але ми розуміємо, що вона турбулентна. Січень-лютий цього року нам показали, що ми можемо отримати одну десяту від запланованої потреби, і це вимагатиме від нас складних рішень. Я повторюся, що макрофінансова стабільність – це ресурс, який нам вдалося забезпечити. Цей ресурс повинен створювати нові спроможності, додаткові джерела, щоб покривати нашу потребу, яку продовжує, на жаль, генерувати війна. Емісія є останнім пунктом у цьому переліку, найбільш небажаним і небезпечним. Тому що вона відкриває зовсім іншу главу з доволі складними ризиками і ситуацію, якої Національний банк хотів би уникнути.

Якщо продовжити тему мандата, ще один важливий елемент, про який ми комунікуємо з колегами, – це те, що центральний банк будь-якої країни повинен усвідомити, що за рахунок ефективної політики і очікувань, які він формує, його голос став більш відчутним. І не лише у власній країні, на світовому рівні. Хочемо ми чи ні, але керівники центральних банків дедалі частіше займають своє місце за столом переговорів, в тому числі й стосовно глобальної політики.

-- І виступають проти ідеї передачі заморожених російських активів Україні

– Вказують на ризики, я б так сказав, беруть участь у діалозі.

Якби було саме так, як ви кажете, то, напевне, політичного рішення, ухваленого на рівні країн G7, про можливість побудови на знерухомлених російських активах інструменту ERA до кінця року не відбулося б. Той факт, що в основі того фінансового інструменту, з яким погодилися політичні лідери і який привезла в Україну Урсула фон дер Ляєн, "лежать" знерухомлені російські активи, свідчить про те, що ми досягли неабиякого прогресу.

Той факт, що МВФ закладає суми (ERA) в базовий сценарій на 2025 рік, свідчить про те, що ми знову перемістилися в абсолютно інше розуміння поточної ситуації: від несприйняття до розгляду знерухомлених російських активів як джерела ресурсу та покриття можливих ризиків.

До речі, я постійно комунікую з колегами-центробанкірами про те, що санкційна політика – це та реальність, в якій всі ми так чи інакше існуємо і яка стає базовим сценарієм глобальної перспективи. Тому для них самих дуже важливо, щоб їхня роль у забезпеченій ефективності санкційного тиску посилювалась. Це питання перемоги України та стабільності на глобальному рівні, а останнє є їхнім прямим мандатом.

У Національному банку України два роки тому ми створили окремий напрям підтримки санкційної політики. Національний банк ініціював розгляд Радою національної безпеки і оборони, а потім парламентом застосування першого пакета секторальних санкцій до фінансових установ РФ.

-- Першого та досі останнього.

-- Так, на жаль. Але наші пропозиції, які були підтримані, багато в чому визначили логіку наших дій і дали змогу команді Національного банку на своєму майданчику організувати роботу, яка фактично визначає дизайн санкційних рішень, що згодом ухвалюють наші партнери. Ми надаємо їм експертизу, даємо їм докази, обґрунтування. 14-й пакет (санкцій), який ухвалив Європейський Союз, останні два пакети, які ухвалили Сполучені Штати Америки, значною мірою, не буду вдаватися в деталі, містять цілі блоки, які були обґрунтовані саме нашою командою в частині посилення санкційного тиску.

Це знову ж таки про певне переосмислення мандата. Тому що в моєму розумінні наш санкційний трек не конфліктує з основною метою. Він знекровлює ворога і допомагає нам у цих умовах невизначеності забезпечувати стабільність. Тобто все це важливі компоненти загальної моделі, але сам по собі мандат був і залишається незмінним. Він дуже чітко і якісно зафіксований в законодавстві – цінова, фінансова стабільність і підтримка економіки.

-- В умовах війни та загальної тенденції централізації державного управління наскільки можна говорити про незалежність? Чи можлива така ситуація, що під час засідання Ставки Верховного Головнокомандувача ви може відмовитись від якоїсь пропозиції? Чи були такі випадки?

– Я не входжу за посадою до Ставки та жодного разу не був на її засіданні. Я член Ради національної безпеки і оборони.

Але щодо суті запитання, то ні, я не відчував за ці два роки якогось тиску або потреби певним чином нагадувати про незалежність Національного банку. Незалежність Національного банку – це мета і ресурс, тому що це дозволяє будувати зовсім інший рівень довіри до нашої політики.

Я дуже багато часу витрачаю на комунікації, на горизонтальну дипломатію, на пояснення нашої позиції. Можливо, в деяких речах я навіть відчуваю, що десь недостатньо. І тоді я починаю робити більше, тому що, якщо ти пояснив позицію, якщо ти її обґрунтував, то принаймні превентивно відреагував на можливі ризики.

Приклад – ситуація 2023 та 2024 років, коли джерелом фінансування наших оборонних потреб став саме внутрішній борговий ринок, а не емісія. Це, зокрема, результат тих зусиль, які ми з командою доклади до побудови нової системи обґрунтування наших рішень і ведення діалогу з їх стейкхолдерами. І водночас це – результат довіри стейкхолдерів до наших рішень.

Водночас ми залишаємося дуже відкритими до діалогу. Є потреба обговорити? – Давайте. Є потреба обґрунтувати? – Давайте. Але ми залишаємо за собою право сказати "ні". Або сказати "не на часі". Або сказати "давайте це зробимо в інший спосіб, який насправді не створить додаткових ризиків". І так крок за кроком.

Сьогодні всі ми знаходимося під тиском обставин, які формує війна. Але станом на зараз я можу сказати, що нашій команді вдається бути доволі ефективною в реалізації саме такої політики – політики взаємодії, відкритого діалогу, обґрунтування своєї позиції і донесення до усіх стейкхолдерів важливості збереження інституційної незалежності Національного банку як нашого спільного ресурсу.

-- Ви двічі згадали слово команда. За вашого попередника МВФ висловлював занепокоєння стосовно корпоративного управління в Нацбанку, хоча не впевнений, що слово корпоративне тут доречне. Які зміни відбулися? Чи хотілося вам, як мабуть кожному керівнику, привести з собою в Нацбанк колег, яких ви добре знали по роботі в Ощадбанку та яким довіряли?

– Корпоративне управління насправді абсолютно доречне визначення для Національного банку. Так, воно має особливості, побудоване на глибокому розумінні захисних механізмів і ефективності, але це абсолютно доречна річ. Тому що тут є колегіальність, дискусія, глибоке розуміння регламентів, процедур, меж повноважень Ради, меж відповідальності правління і цінності команди.

Вже згадував, що два роки тому, прийшовши в Національний банк, я переконався, що тут працює дуже потужна аналітична команда, я побачив її у справі.

На додачу нам вдалося побудувати ефективну конструкцію правління. Я наразі вважаю її доволі оптимальною: ми перерозподілили відповідні вертикалі, сформували їх команди, але ми завжди відкриті для посилення.

Доречно згадати про наглядову вертикаль – "Пруденційний нагляд", в якій багато напрямів, які дуже добре себе проявили в динаміці розвитку, коли була посилена структура, експертиза, аналітична функція, був застосований ризик-орієнтований підхід, інтегрований нагляд, департаменти очолили нові обличчя… Це в результаті дало позитивні ефекти і для нашого безпосереднього мандата. Нам вдалося забезпечити якісно інший фінансовий моніторинг тієї сфери, за яку ми відповідальні, і це навіть мало фіскальний ефект, адже реальний бізнес почав генерувати відчутні доходи для державного бюджету.

Тобто в Національному банку вже була доволі стійка команда, експертно дуже ґрунтовна, в якихось елементах я побачив потребу її оновити і десь підсилити. Але наразі ця композиція склалася і розвиватиметься.

Чи є вона непорушною? В моєму розумінні Національному банку як інституції завжди потрібно пам’ятати про те, що залучати найкращі кадри з ринку – це отримувати додаткову експертизу і підживлювати свою спроможність. Через це, я вважаю, нам потрібно бути навіть більше агресивними в пошуку талантів та ідей, щоб наша команда постійно отримувала приплив нового інтелекту, нових думок, нового розуміння ситуації, певних свіжих поглядів. І я бачу відкритість до цього, в тому числі й у членів правління: усі зацікавлені в тому, щоб наша команда посилювалася.

Ринок праці складний. Ми це також відчуваємо, як і всі. Відчуваємо певні обмеження, пов’язані з оплатою висококваліфікованих спеціалістів. Ми працюємо над тим, щоб Національний банк залишався конкурентним на ринку, щоб він залишався привабливим роботодавцем, щоб зберегти і посилити атмосферу провідного макроекономічного аналітичного центру, що гуртує і надихає найкращих фахівців.

Це живий організм, який повинен сприймати і те, що відбувається на ринку, і зміни в законодавстві, і нові виклики, і постійно вдосконалюватися. Станом на зараз команда НБУ, мені здається, дуже добре розуміє і теперішній стан, і перспективу.

Крім того, Національний банк є одним із ключових учасників переговорного процесу щодо європейської інтеграції. Це також фактор, який багато в чому визначатиме наш дизайн, кадровий запит, зміни до організаційної структури, систему пріоритетів. І ми вже над цим на сьогоднішній день працюємо.

-- А наглядова функція залишатиметься в Національному банку? Бо ми знаємо, існують різні моделі в світі.

– Вона не просто залишається, вона інституційно розвивається, стає більш зрілою, адаптується до нових викликів, набирає новий персонал, демонструє ефективність. Причому за усіма напрямами: і банки, і платіжні установи, і небанківські фінансові установи, страховий ринок, фінансові компанії.

З 1 січня набрав чинності цілий комплекс законодавчих актів, які регулюють небанківський сектор. Ми також постійно працюємо з Верховною Радою в частині вдосконалення банківського законодавства. Це все і є результатом того, що генерують наша наглядова функція і практика, яку ми реалізуємо не лише в наших наглядових діях і заходах впливу, але і в питаннях вдосконалення законодавства.

Ви можете побачити, наскільки важливим є цей блок у тому розділі меморандуму з Міжнародним валютним фондом, що стосується фінансового і банківського секторів. Там цим питанням приділена особлива увага. І це була наша ініціатива.

-- Рада Національного банку. До вашого приходу доволі довго існувала проблема натягнутих стосунків керівництва Ради та правління, але за вашої каденції Рада Нацбанку майже зникла з інформаційних радарів. Там досі немає голови. Чому так сталося? Наскільки вас влаштовують поточні стосунки між правлінням і Радою?

– Я не можу погодитися з тим, що Рада зникла з радарів. Насправді з радарів зникла ось ця напружена ситуація, ці штучно створені конфлікти. Вони не мали під собою жодного професійного підґрунтя, натомість надуманий конфлікт у неконструктивній формі, заряджений абсолютно незрозумілою агресією.

Зараз у нас відбувається не лише нормальний діалог, а дуже важливі процеси в самій Раді. Вона пройшла так звану самооцінку, це була рекомендація МВФ. Рада функціонує, взаємодія з командою Національного банку є ефективною, весь цей емоційний "флуд" відійшов у минуле. Через це може скластися враження, що Ради стало менше, але насправді менше стало галасу, який заважав і Раді, і часом НБУ зосереджено та якісно працювати на реальний результат, а не чиюсь особисту “картинку”. А що стосується спілкування зі ЗМІ, то члени Ради як комунікували, так і комунікують у тих випадках, коли вважають це за необхідне.

-- Відсутність голови Ради не заважає роботі?

– Загальний консенсус у Раді на сьогоднішній день відображає позицію, що треба дочекатися доукомплектування і тоді обрати голову. Наразі в Раді відсутні три члени. І це питання має бути переадресоване тим, хто за нього відповідає.

Чинні регламенти дозволяють забезпечити робочі процеси в Раді відповідно до законодавства та принципів, зважаючи на те, що функцію голови за рішенням Ради виконує певний член Ради в той момент, коли на це є відповідна потреба. Але діалог, відкритість і довіра не просто зберігаються, а поглиблюються, бо є справжні рівність позицій і взаємоповага, а також зник острах того, що висловлені під час внутрішніх дискусій думки будуть використанні опонентами в публічних комунікаціях для самопіару.

Мені дуже подобається дискусія, яка виникає в Раді дедалі частіше: вона професійна, я не чую істерик, колеги можуть поставити питання, персонал на них відповідає.

Я відчуваю, як відроджується повага до Ради з боку персоналу Національного банку.

Тож зараз відбувається гарний процес відновлення, я дуже розраховую, що відбудеться завершення формування персонального складу Ради і ми нарешті знімемо ті питання, які ви ставите.