Близько половини опитаних українців вважають, що в українському суспільстві зберігається єдність - опитування КМІС
Близько половини опитаних українців, 44%, вважають, що в українському суспільстві наразі є єдність, свідчать результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології.
"Єдність та згуртованість українського суспільства була та лишається одним із найбільш важливих факторів, чому українці зірвали агресивні плани Росії та продовжують ефективно давати відсіч окупантам. Саме тому намагання підірвати єдність українців лишається одним із провідних векторів дій ворога та становить насправді одну з найбільших небезпек для України", - наголосили в КМІС, аргументуючи актуальність дослідження.
Згідно з результатами опитування, 44% українців вважають, що в українському суспільстві наразі є єдність. При цьому з них вважають, що йдеться про найповнішу єдність, - 10%, а решта 34% - скоріше схиляються до думки, що є єдність. Утричі менше респондентів (15%) вважають, що наразі в Україні варто говорити про роз'єднаність. При цьому третина українців (36%) вважають, що в суспільстві наразі "однаковою мірою є елементи єдності та роз'єднаності".
Говорячи про причини роз'єднаності в суспільстві, респонденти назвали низку можливих чинників, якими пояснювали наявність елементів роз'єднаності в суспільстві. Серед зазначених причин 16% респондентів назвали випадки корупції: "дуже багато людей наживаються на цій війні", "усюди процвітає корупція".
Також серед популярних пояснень мовне питання (14%). Більшість респондентів не уточнювали, що саме вони мають на увазі, тобто це може бути і недостатня підтримка української мови, і питання статусу чи використання російської мови. Серед тих, хто давав розгорнутіші відповіді, зустрічалися обидва пояснення ("дискримінація людей, які розмовляють російською мовою", "має бути лагідна українізація").
Серед інших причин - нестача компетентності у владі, недовіра до дій влади та офіційної інформації від влади (13%), несправедливість, що різні люди по-різному відчувають війну (11%), нестача взаєморозуміння і взаємодопомоги (9%) і наявність колаборантів та тих, хто чекає на Росію (9%).
Хоча в усіх регіонах не більше чверті говорять про переважання саме роз'єднаності, але є тренд до зниження оцінки єдності із Заходу на Схід. Якщо на Заході 50% бачать саме єдність, то далі показник знижується до 36% на Сході. Водночас із 8% до 25% зростає частка тих, хто бачить саме роз'єднаність.
При цьому структура пояснень досить близька. При цьому дослідники окремо наголосили на чутливому мовному питанні: якщо на Заході та в Центрі відповідно лише 13% і 10% (серед тих, хто бачить певну роз'єднаність) пояснювали це мовним питанням, то на Півдні таких - 21% (тобто трохи більше, але насправді це певна меншість), на Сході - 11% (тобто стільки ж, як і на Заході чи в Центрі). Водночас на Сході дещо частіше говорили про регіональні розбіжності (зокрема, протиставлення Заходу vs. Сходу) (11% проти 2-5% в інших регіонах).
"Тобто важливо наголосити, що серед основних причин роз'єднаності не фігурують питання мови чи регіональної приналежності", - наголошують дослідники.
Дещо гостріше роз'єднаність відчувають російськомовні українці - серед них 33% вважають, що в Україні наразі радше є роз'єднаність. Хоча водночас 33% бачать радше єдність, а 33% - однаковою мірою єдність і роз'єднаність.
Проте серед російськомовних українців, які бачать певні елементи роз'єднаності, лише 28% пояснюють це мовним питанням (серед українців - 9%, серед тих, хто розмовляє і українською, і російською мовами, - 11%).
Найвища довіра до президента пов'язана з найкращими оцінками єдності суспільства. Серед тих, хто не довіряє президенту, 31-34% вважають, що в суспільстві, скоріше, є єдність. Водночас серед тих, хто скоріше довіряє президенту, - 47%, серед тих, хто повністю довіряє президенту - 61%.
"Треба зазначити, що наявність зв’язку не дозволяє робити висновки, що є причиною, а що - наслідком. Можливо, краще сприйняття діяльності президента/влади сприяє більш позитивній оцінці ситуації в суспільстві. Проте ж може бути і навпаки - більш песимістичний погляд на ситуацію в суспільстві може впливати на гірше сприйняття дій влади (і також цей процес може рухатися водночас у дві сторони)", - пояснюють дослідники.
Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький зазначив, що, зважаючи на об'єктивні обставини нинішньої ситуації, оцінка суспільної єдності на досить непоганому для країни рівні. І вочевидь краще, ніж якщо орієнтуватися на потік негативної інформації в соціальних медіа.
"Водночас є тривожні тенденції і нагальним є питання зміцнення віри українців, що ми всі зберігаємо єдність та єдиним фронтом виступаємо проти ворога. Як можна було бачити, досить строкатий комплекс причин зумовлює критичні оцінки громадян, тому простого "рецепту успіху" для зміцнення єдності не існує. І крім відсутності "простого рішення", це питання не є винятковою сферою влади. Тобто влада дійсно несе відповідальність, проте й несуть відповідальність медіа, громадянське суспільство і прості громадяни. Ми наголошуємо, що українці переважно очікують на конструктивний діалог, а не на безкомпромісну "священну війну" проти влади", - зазначив Грушецький.
Крім того, зазначив він, перегляд причин роз'єднаності, які наводять громадяни, створює стійке враження, що багатьох із них об'єднує гостра реакція на "несправедливість", що може проявлятися по-різному і в різних сферах. Згідно з результатами опитувань КМІС, стабільно понад 70% українців стверджують, що готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно для досягнення Україною успіху. Однак дедалі гострішою є вимога справедливого розподілу тягаря воєнного часу між громадянами. У найближчий період особлива увага має бути приділена саме відчуттю справедливості серед українських громадян.
Опитування КМІС свідчать, що питання російської мови справді деполітизується в очах населення і формується виразніший консенсус. І українці з цього питання і з багатьох інших мають доволі розважливі помірковані міркування, зазначив Грушецький.
"Так, українці переважно не поділяють "радикальних пропозицій", а йдуть спокійним еволюційним шляхом - більше користуються українською мовою (серед російськомовних українців понад 60% від початку вторгнення більше користуються українською мовою, а в цьому опитуванні майже 70% російськомовних громадян для інтерв'ю обрали українську мову), більше спілкуються з дітьми українською мовою та вважають, що саме її мають вивчати у школах, поважають українську мову як важливий символ. Водночас об'єктивно для багатьох (особливо середнього/старшого віку та в переважно російськомовних регіонах) повний перехід із російської на українську мову складний, тож варто розуміти, що зміни мовного ландшафту відбуваються за триваліший період, можна навіть говорити про покоління (і ми рухаємося саме цим процесом)", - пояснив Грушецький.
"Можна було бачити, що насправді меншість українців (і меншість російськомовних українців) бачать роз’єднаність через питання мови. Проте ці відповіді є усе-таки помітними і не варто їх ігнорувати. Ми маємо продовжувати спокійний конструктивний діалог усередині суспільства, без радикалізму, але з ефективними консенсусними заходами. Зрештою, ми всі - українці. Серед російськомовних громадян понад 70% (а також понад 70% серед тих, хто говорив про мовне питання) насамперед ідентифікують себе як громадяни України. Разом ми зможемо дати відсіч ворогу та розбудувати солідарне суспільство", - підсумував він.
Опитування проводилося з 16 до 22 травня 2024 року Київським міжнародним інститутом соціології в рамках всеукраїнського опитування громадської думки "Омнібус". Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 1067 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (підконтрольна уряду України територія). Опитування проводили з дорослими (віком 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яку контролював уряд України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролює влада України (водночас із 1067 респондентів 22 до 24 лютого 2022 року проживали на території, яка наразі окупована), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.
Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з урахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% - для показників, близьких до 10%, 1,5% - для показників, близьких до 5%.
В умовах війни, крім зазначеної формальної похибки, додається певне систематичне відхилення. Загалом вважається, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність і дають змогу досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.