Головним перемовником із отримання від РФ $3 млрд у грудні 2013 року був Олександр Янукович
Головним парламентером для досягнення домовленостей про надання Російською Федерацією Україні позики у розмірі $3 млрд у грудні 2013 року було син тодішнього президента України Віктора Януковича Олександр, стверджує екс-депутат Державної думи Російської Федерації Ілля Пономарьов.
"Наскільки мені відомо, основним перемовником з української сторони був Олександр Янукович, син президента країни, і ця інформація була доступна низці співробітників тодішньої Адміністрації президента України, які, я так розумію, ще й особисто брали участь у цьому процесі", - сказав він під час надання свідчень в Оболонському районному суді Києва у справі про державну зраду екс-президента В.Януковича.
І.Пономарьов зазначив, що першому віце-прем'єр-міністру РФ Ігорю Шувалову та його команді було доручено знайти спосіб підтримати особисто В.Януковича та його оточення, і знайти спосіб схилити їх до того, щоб угоду про асоціацію України з ЄС не було підписано, й Україна залишалася в сфері російського впливу.
"До вересня 2013 року було вироблено "нестандартну" схему надання Україні фінансової допомоги, пов'язаної з державними облігаціями України. Росія взяла на себе зобов'язання купити певну кількість державних облігацій України, перший транш було заплановано на 3 млрд доларів, а загалом обсяг фінансування мав становити 15 млрд доларів", - сказав він.
Екс-депутат Держдуми стверджує, що представникам української еліти було запропоновано на вторинному ринку скупити ці облігації, щоб "після оголошення купівлі Росією облігацій вони підвищилися у ціні, і у цих людей був би особистий прибуток".
"Це класична інсайдерська угода. Її суть полягала в тому, щоб не безпосередньо передавати гроші, а дати можливість певним особам, у цьому випадку синові тодішнього президента Олександру Януковичу збагатитися за допомогою операцій на фондовому ринку. У Росії в цьому брав участь мінімум один великий інвестиційний фонд - Franklin Templeton. Також було проведено ще кілька аналогічних угод, коли ці облігації купувалися з дисконтом, і які потім зростали в ціні", - розповів він.
Відповідаючи на запитання прокурора про те, чи підтверджує він озвучену ним під час допиту на досудовому слідстві інформацію про те, що В.Янукович отримав за цю угоду 1 млрд доларів, І.Пономарьов сказав: "Я підтверджую, що це підкуп безпосередньо".
У свою чергу адвокат В.Януковича Віталій Сердюк заперечив свідкові, що вигоду від продажу єврооблігацій отримала лише українська держава, а не треті особи.
У відповідь на це І.Пономарьов вказав, що безпосередній прибуток при продажу облігацією отримує не держава, а інвестори, які купують облігації. "А Україна тим самим на себе бере зобов'язання погасити ці облігації, і з відсотками. Тобто з точки зору кількості грошей, які отримує Україна, це "відємна" кількість", - сказав він.
Як повідомлялося, уряд Миколи Азарова в грудні 2013 року в рамках домовленостей В.Януковича з президентом РФ Володимиром Путіним випустив дворічні єврооблігації на $3 млрд, які викупив Фонд національного добробуту (ФНД) РФ.
У жовтні 2015 роки після майже півторарічних переговорів власники 13 із 14 випусків єврооблігацій України на загальну суму $ 14,36 млрд і EUR600 млн підтримали їх реструктуризацію.
Згоди не було отримано лише за євробондами на $3 млрд з терміном погашення 20 грудня 2015 року, викуплених Росією на кошти Фонду національного добробуту наприкінці 2013 року. РФ відмовилася обговорювати реструктуризацію на загальних умовах, наполягаючи на суверенному, а не комерційному характері боргу. МВФ визнав суверенний характер боргу, але зберіг можливість продовження фінансування України, незважаючи на дефолт за цим боргом.
У грудні 2015 року український уряд запровадив мораторій на виплату боргу за цими єврооблігаціями. 17 лютого 2016 року трасти - The Law Debenture Trust Corporation PLC, що діє за вказівкою Російської Федерації - подали до Високого суду Англії позов про стягнення заборгованості з України.
Мінфін України в цьому провадженні залучив Quinn Emanuel Urquhart & Sullivan - провідну міжнародну юридичну фірму, що спеціалізується на представництві в судах. У своїх запереченнях українська сторона вказала, що договір про запозичення, укладений у грудні 2013 року, є недійсним і не підлягає примусовому виконанню після низки причин. Серед них: порушення внутрішнього законодавства і встановлених українськими нормативними актами процедур при випуску єврооблігацій на $3 млрд, які в подальшому були викуплені Росією на кошти Фонду національного добробуту (ФНБ), а також тиск з боку РФ протягом всього 2013 року з метою не допустити укладення Україною Угоди про асоціацію з про асоціацію з ЄС.
В запереченні також наводяться докази військового вторгнення Росії на територію Автономної Республіки Крим та подальшої незаконної анексії півострова. Окремо перераховані дії РФ, спрямовані на дестабілізацію ситуації на сході України, факти підтримки в цьому регіоні сепаратистських осіб і військових дій.
Суд 29 березня 2017 року схвалив прискорений розгляд зазначеного позову, фактично відкинувши основні заперечення України і погодившись з наявністю у неї зобов'язань за єврооблігаціями. Суд визнав, що транзакція є стандартною борговою операцією, хоча і здійсненої за незвичайних умов. Водночас у рішенні суду зазначалося, що деякі визначення у ньому потребують уточнення, є багато важливих питань, з якими суд має розібратися.
26 травня 2017 року Високий суд Лондона задовольнив клопотання України про призупинення виконання рішення від 29 березня 2017 року до завершення розгляду апеляційної скарги України в Апеляційному суді (Court of Appeal). Рішення Апеляційного суду Лондона в подальшому ще може бути оскаржене у Верховному Суді (Supreme Court).
Початок розгляду апеляції України на рішення Високого суду Лондона за позовом Росії про стягнення заборгованості за єврооблігаціями на $3 млрд було заплановано на 22 січня 2018 року. 26 січня стало відомо, що Апеляційний суд Англії за підсумками п'ятиденного розгляду апеляції України на рішення Високого суду Лондона постановив відкласти ухвалення остаточного рішення.