Заклади вищої освіти (ЗВО) мають заздалегідь визначати протоколи роботи за різних безпекових умов та забезпечувати готовність до швидкого переходу між очним, дистанційним і асинхронним форматами навчання, наголошує заступник міністра освіти і науки Микола Трофименко.
"Кожен ЗВО має заздалегідь визначити зрозумілий протокол роботи за різних безпекових умов: коли навчання відбувається очно, коли частина занять переходить у дистанційний формат, як діємо під час тривалих повітряних тривог, перебоїв зі світлом чи зв'язком і як повертаємося до звичного розкладу. Учасники освітнього процесу мають знати ці правила до того, як виникне кризова ситуація", – написав Трофименко у Facebook.
За його словами, дистанційний формат має бути готовою системою, зокрема із підготовленими робочими місцями викладачів, доступом до електроенергії та інтернету, університетською цифровою платформою, дистанційним розкладом, навчальними матеріалами, а також основним і резервним каналами зв'язку. ЗВО, які напрацювали відповідні рішення за роки пандемії та війни, мають перевірити їхню працездатність і за необхідності вдосконалити.
Трофименко наголосив, що під час повітряних тривог безпека має пріоритет: якщо заняття переривається через необхідність перейти в укриття, студентам, які не можуть повернутися до синхронного навчання, мають надати матеріали для асинхронної роботи, запис або консультацію викладача.
Лабораторні та практичні заняття, а також роботу зі спеціальним обладнанням, за його словами, варто проводити очно, коли це дозволяє безпекова ситуація. Консультації, самостійну та проєктну роботу можна організовувати дистанційно або асинхронно.
"Освітній процес має залишатися керованим навіть тоді, коли зовнішні обставини такими не є", – наголосив заступник міністра.
За його словами, університетам також необхідно забезпечити зрозумілу систему комунікації, за якої розклад, посилання на заняття та завдання доступні через єдину цифрову точку входу, а також передбачити резервний канал на випадок технічних проблем.
Після тривалих змін формату навчання, на думку Трофименка, важливо оцінювати виконання освітньої програми, визначати практичні роботи чи теми, які потребують додаткового часу, та коригувати наступні тижні навчання.
"Університетська автономія дає закладам достатньо простору, щоб знаходити рішення під власні умови. Але відповідальність тут теж на закладі: безпека людей, мінімізація освітніх втрат, зрозумілі правила для студентів і викладачів та збереження якості освіти мають залишатися базовими орієнтирами", – підсумував він.