Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав неприйнятною заяву проти України, подану у зв'язку зі знищенням квартири заявниці в Донецьку під час обстрілу 9 серпня 2014 року.
Відповідну ухвалу Суд оприлюднив 10 вересня 2026 року. Комітет із трьох суддів одноголосно визнав заяву неприйнятною.
"Заявниця, мешканка Донецька, стверджувала, що 9 серпня 2014 року артилерійський обстріл українських урядових сил зруйнував квартиру, якою вона володіла і в якій проживала. На підтвердження вона надала копії паспорта, свідоцтва про спадщину, свідоцтва про право власності, домової книги, довідки про пошкодження та фотографії", – повідомила уповноважена у справах ЄСПЛ Маргарита Сокоренко в дописі, поширеному у соціальній мережі Facebook.
Заявниця також скаржилася за ст. 6 §1 та 13 Конвенції, стверджуючи, що не могла реалізувати свої права через припинення роботи державних установ на сході України, зокрема судів, які були релоковані на підконтрольну уряду України територію.
Окрім того, жінка також стверджувала, що знищення майна змусило її змінити місце проживання. Водночас вона не зазначила, куди саме переселилася, і не надала доказів такого переселення.
ЄСПЛ відхилив усі скарги через невичерпання національних засобів юридичного захисту відповідно до ст. 35 §§1 і 4 Конвенції.
Суд зазначив, що принцип субсидіарності передбачає обов'язок заявника спочатку надати національним органам можливість розглянути стверджуване порушення. У цьому контексті ЄСПЛ послався на свої попередні рішення у справах A, B and C v. Ireland та Vučković and Others v. Serbia.
Водночас Суд, посилаючись на ухвалу у справі Ryashentseva and Others v. Ukraine від 9 вересня 2025 року, зазначив, що Україна створила правові механізми та спеціалізовані підрозділи, здатні розслідувати інциденти обстрілів, подібні до описаного заявницею.
Водночас ЄСПЛ зазначив, що заявниця не зверталася до українських судів, хоча, як було встановлено документально, регулярно виїжджала з Донецька на підконтрольну уряду України територію, а Суд у попередніх справах уже визнавав доступність і функціонування релокованих із Донецька судів. Крім того, після комунікації заяви українські слідчі органи з власної ініціативи відкрили кримінальне провадження, однак заявниця не співпрацювала зі слідством і не надала матеріалів, які могли б сприяти розслідуванню.
"Висновок Суду: стверджувана неефективність розслідування не може приписуватися державі, бо вона зумовлена насамперед власною бездіяльністю заявниці – відсутністю належної старанності (due diligence) у взаємодії з органами влади (mutatis mutandis, Bekoyeva and Others v. Georgia). Нарешті, скаргу на вимушене переселення Суд відхилив як необґрунтовану", – наголосила Сокоренко.
Як зазначила Сокоренко, ця ухвала продовжує сформовану ЄСПЛ практику щодо доступності релокованих українських судів як національного засобу юридичного захисту.
"Страсбург бачить, що робить Україна для забезпечення доступу до правосуддя навіть у безпрецедентних умовах. І послідовно це фіксує", – наголосила уповноважена у справах ЄСПЛ.
